|
Корекційна програма подолання гіперактивності у дітей п’ятого року життя та її впровадження у роботу з дітьми середнього дошкільного вікуГіперактивність займає особливе місце в дитячій практичній та спеціальній психології, насамперед у зв’язку з обумовленою нею шкільною дезадаптацією, навчальною неспроможністю та поведінковими розладами. Але це вже результат гіперактивності, оскільки коріння її виявляються, як правило, вже в ранньому дитинстві. З синдромом гіперактивності поєднанні ризики розвитку більш глибинних психічних розладів. Все це обумовлює необхідність раннього виявлення даного поведінкового розладу і його комплексну корекцію. Вирішення даного завдання багато в чому залежить від психологічної грамотності, поінформованості всіх учасників освітнього процесу про синдром гіперактивності і його специфіці та комплексності допомоги дитині з даним порушенням. У ряді психологічних і клінічних досліджень представлені підходи до вирішення зазначеної вище проблеми (В.І.Гарбузов, Д.Н.Ісаєв, А.І.Захаров, А.М.Власова, А.Фрейд, M.Klein, K.Leongard, L.Bloschl та ін), однак, в цілому проблема гіперактивності ще повною мірою не осмислена: зберігається явна невідповідність значущості даної проблеми і рівня її розробленості [22, c.236]. Прагнення знайти шляхи вирішення цих протиріч і визначило мету нашого дослідження - теоретичне обґрунтування проблеми гіперактивності і її практико-інструментальне рішення на вибірці дошкільнят 4-5 років. Предметом дослідження виступив синдром гіперактивності і умови, що забезпечують його ослаблення. В основу дослідно- експериментальної роботи покладена гіпотеза про те, що надмірна активність в поведінці і діяльності дошкільнят, неуважність, схильність до швидкої зміни діяльності без доведення розпочатого до кінця, недостатньо контрольованої рухової активності, до неадекватної емоційної реакції, будучи ознаками СДУГ визначають його домінантний тип і послаблюються в ході розвивально-корекційної програми реалізовується у трьох напрямках “дитина”, “батьки”, “педагог”. Методолого-теоретичною основою роботи з’явилися: - уявлення про гіперактивність, як поведінковий розлад дітей дошкільного віку (П.Альхерт, К.Фішер, К.Нойхаус та ін); [ 6,c.116]. Для вирішення поставлених завдань і перевірки вихідних положень було використано комплекс взаємодоповнюючих методів дослідження: - теоретичні методи (аналіз психологічної літератури з метою узагальнення вітчизняного та зарубіжного досвіду); - емпіричні методи (тестування, опитування, анкета, формуючий експеримент); - методи корекції (групові корекційні заняття, навчання, бесіда) (див. Додаток А,Б). Гіперактивний розлад – основна причина порушень поведінки і труднощів навчання в дошкільному віці. Він проявляється невластивими для нормальних вікових показників рухової гіперактивністю з дефектами концентрації уваги, неуважністю, імпульсивністю поведінки, проблемами у взаєминах з оточуючими. Супроводжуючими гіперактивність явищами можуть бути агресивність, запальність, замкненість, які ускладнюють розвиток гіперактивної дитини. А в цьому зв’язку необхідна своєчасна діагностика та корекція даного поведінкового розладу. Дітям з слабовираженим синдромом гіперактивності надається психологічна та педагогічна допомога; при сильно вираженому розладі необхідне медикаментозне лікування в поєднанні зі спеціалізованими педагогічними та психотерапевтичними прийомами. Дослідно- експериментальна робота включала в себе три етапи: – констатуючий експеримент; – формуючий експеримент; – контрольний експеримент. Метою констатуючого експерименту було – вивчення проявів синдрому гіперактивності у поведінці дошкільників 4-5 років і причин його виникнення. Для вирішення поставленої мети нами використовувалися: методика вивчення самоконтролю, бесіда з дітьми (вивчення відносин дошкільнят до поведінкових проявів агресивності), анкетування батьків, спостереження за проявом гіперактивності дітей у різних видах діяльності. В дослідженні взяло участь 13 дітей середнього дошкільного віку. У ході дослідження були отримані наступні результати. За методикою вивчення самоконтролю 3 (23%) випробовуваних виконали завдання бездоганно, у 4 (31%) дітей спостерігалася неуважність, імпульсивність у діях, у 6 (46%) дошкільнят були виявлені порушення зорового сприйняття, сенсомоторної координації, уваги і працездатності. Далі нами проводилася робота з батьками дошкільнят. Для батьків були підготовлені питання анкети, що дозволяють оцінити наявність гіперактивного синдрому в поведінці їх дітей. За отриманими результатами, батьків можна поділити на три групи (див. Додаток А). І група - 4 (31 %) батьків зазначили, що їхні діти можуть виконувати правила, підкорятися їм, точно виконують вказівки дорослих. ІІ група - 5 (38 %)батьків вважають, їхні діти не підкоряються правилам, у них спостерігається часта зміна настроїв, іноді ці діти приходять в лють, не завжди точно виконують інструкції дорослих, іноді реагують агресивно на зауваження дорослих, не вміють планувати наслідки своєї поведінки, іноді порушують правила. ІІІ група - 4 (31 %)батьків вказали на те, що у дітей відзначається високий рівень прояву нервових рухів, діти не підкоряються інструкціям, часто приходять в лють, легко відволікаються, агресивно реагують на зауваження дорослих, страждають порушеннями сну. Отож, ми звернули увагу на характер взаємодії цих батьків з дітьми, в результаті чого було виявлено що у батьків: - домінує авторитарна позиція в процесі взаємовідносин з дошкільнятами; - спостерігається гіперсоціалізація у взаєминах з дитиною. Таким чином, в нашому випадку надмірний тиск, авторитаризм батьків провокують негативну поведінку дітей. Поглиблюючи психологічну характеристику особливостей розвитку дошкільників, з метою визначення симптомів гіперактивної поведінки ми застосували методику вивчення імпульсивності в поведінці. Узагальнюючи отримані результати дослідження можна стверджувати: - наявність яскраво виражених симптомів гіперактивності у 28 % дітей від загальної кількості вибраних, що відповідає змішаному типу гіперактивності; - часткові прояви симптоматики гіперактивності в поведінці і діяльності 36 % дошкільнят, що вказує на неуважний тип гіперактивності; - у 36 % дошкільнят відсутні симптоми гіперактивної поведінки. Виходячи, з отриманих даних про дітей з частковими проявами синдрому гіперактивності та дітей з яскравою симптоматикою була організована робота з оптимізації їх поведінки і діяльності, ослаблення проявів гіперактивності, а також включення батьків даних дітей в психокоректувальний процес. Корекційна робота з гіперактивними дітьми здійснювалася в таких аспектах: – дитина-психолог; – дитина-вихователь; – дитина-батьки. Змістовно корекційна робота велася в двох напрямках. Перший напрямок передбачав щоденну роботу з розвитку рухів і самоконтролю поведінки дітей під час прогулянок та ігротерапію. У рамках ігротерапії нами використовувалися ігри-вправи на розвиток уваги та формування самоконтролю рухової активності; на узгодженість спільних дій і розвиток координації рухів, на розвиток довільності психічних процесів. ![]() ![]() ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры... ![]() Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам... ![]() Что делает отдел по эксплуатации и сопровождению ИС? Отвечает за сохранность данных (расписания копирования, копирование и пр.)... ![]() Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом... Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:
|