Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Корекційна програма подолання гіперактивності у дітей п’ятого року життя та її впровадження у роботу з дітьми середнього дошкільного віку





Гіперактивність займає особливе місце в дитячій практичній та спеціальній психології, насамперед у зв’язку з обумовленою нею шкільною дезадаптацією , навчальною неспроможністю та поведінковими розладами.

Але це вже результат гіперактивності, оскільки коріння її виявляються, як правило, вже в ранньому дитинстві.

З синдромом гіперактивності поєднанні ризики розвитку більш глибинних психічних розладів. Все це обумовлює необхідність раннього виявлення даного поведінкового розладу і його комплексну корекцію.

Вирішення даного завдання багато в чому залежить від психологічної грамотності , поінформованості всіх учасників освітнього процесу про синдром гіперактивності і його специфіці та комплексності допомоги дитині з даним порушенням.

У ряді психологічних і клінічних досліджень представлені підходи до вирішення зазначеної вище проблеми (В.І.Гарбузов, Д.Н.Ісаєв, А.І.Захаров, А.М.Власова, А.Фрейд, M.Klein, K.Leongard, L.Bloschl та ін), однак, в цілому проблема гіперактивності ще повною мірою не осмислена: зберігається явна невідповідність значущості даної проблеми і рівня її розробленості [22, c.236].

Прагнення знайти шляхи вирішення цих протиріч і визначило мету нашого дослідження - теоретичне обґрунтування проблеми гіперактивності і її практико-інструментальне рішення на вибірці дошкільнят 4-5 років.

Предметом дослідження виступив синдром гіперактивності і умови, що забезпечують його ослаблення .

В основу дослідно- експериментальної роботи покладена гіпотеза про те, що надмірна активність в поведінці і діяльності дошкільнят, неуважність, схильність до швидкої зміни діяльності без доведення розпочатого до кінця, недостатньо контрольованої рухової активності, до неадекватної емоційної реакції, будучи ознаками СДУГ визначають його домінантний тип і послаблюються в ході розвивально-корекційної програми реалізовується у трьох напрямках “дитина”, “батьки”, “педагог”.

Методолого-теоретичною основою роботи з’явилися:

- уявлення про гіперактивність, як поведінковий розлад дітей дошкільного віку (П.Альхерт, К.Фішер, К.Нойхаус та ін); [ 6,c.116].

Для вирішення поставлених завдань і перевірки вихідних положень було використано комплекс взаємодоповнюючих методів дослідження:

- теоретичні методи (аналіз психологічної літератури з метою узагальнення вітчизняного та зарубіжного досвіду);

- емпіричні методи (тестування, опитування, анкета, формуючий експеримент);

- методи корекції (групові корекційні заняття, навчання, бесіда) (див. Додаток А,Б).

Гіперактивний розлад – основна причина порушень поведінки і труднощів навчання в дошкільному віці. Він проявляється невластивими для нормальних вікових показників рухової гіперактивністю з дефектами концентрації уваги, неуважністю, імпульсивністю поведінки, проблемами у взаєминах з оточуючими.

Супроводжуючими гіперактивність явищами можуть бути агресивність , запальність, замкненість, які ускладнюють розвиток гіперактивної дитини. А в цьому зв’язку необхідна своєчасна діагностика та корекція даного поведінкового розладу.

Дітям з слабовираженим синдромом гіперактивності надається психологічна та педагогічна допомога; при сильно вираженому розладі необхідне медикаментозне лікування в поєднанні зі спеціалізованими педагогічними та психотерапевтичними прийомами.

Дослідно- експериментальна робота включала в себе три етапи:

– констатуючий експеримент;

– формуючий експеримент;

– контрольний експеримент.

Метою констатуючого експерименту було – вивчення проявів синдрому гіперактивності у поведінці дошкільників 4-5 років і причин його виникнення.

Для вирішення поставленої мети нами використовувалися: методика вивчення самоконтролю, бесіда з дітьми (вивчення відносин дошкільнят до поведінкових проявів агресивності), анкетування батьків, спостереження за проявом гіперактивності дітей у різних видах діяльності.

В дослідженні взяло участь 13 дітей середнього дошкільного віку. У ході дослідження були отримані наступні результати. За методикою вивчення самоконтролю 3 (23%) випробовуваних виконали завдання бездоганно, у 4 (31%) дітей спостерігалася неуважність, імпульсивність у діях, у 6 (46%) дошкільнят були виявлені порушення зорового сприйняття, сенсомоторної координації, уваги і працездатності.

Далі нами проводилася робота з батьками дошкільнят. Для батьків були підготовлені питання анкети, що дозволяють оцінити наявність гіперактивного синдрому в поведінці їх дітей. За отриманими результатами , батьків можна поділити на три групи (див. Додаток А).

І група

- 4 ( 31 %) батьків зазначили , що їхні діти можуть виконувати правила , підкорятися їм, точно виконують вказівки дорослих.

ІІ група

- 5 (38 %)батьків вважають , їхні діти не підкоряються правилам , у них спостерігається часта зміна настроїв , іноді ці діти приходять в лють , не завжди точно виконують інструкції дорослих , іноді реагують агресивно на зауваження дорослих , не вміють планувати наслідки своєї поведінки , іноді порушують правила .

ІІІ група

- 4 (31 %)батьків вказали на те, що у дітей відзначається високий рівень прояву нервових рухів, діти не підкоряються інструкціям, часто приходять в лють, легко відволікаються, агресивно реагують на зауваження дорослих, страждають порушеннями сну.

Отож, ми звернули увагу на характер взаємодії цих батьків з дітьми, в результаті чого було виявлено що у батьків:

- домінує авторитарна позиція в процесі взаємовідносин з дошкільнятами;

- спостерігається гіперсоціалізація у взаєминах з дитиною.

Таким чином, в нашому випадку надмірний тиск, авторитаризм батьків провокують негативну поведінку дітей.

Поглиблюючи психологічну характеристику особливостей розвитку дошкільників, з метою визначення симптомів гіперактивної поведінки ми застосували методику вивчення імпульсивності в поведінці.

Узагальнюючи отримані результати дослідження можна стверджувати:

- наявність яскраво виражених симптомів гіперактивності у 28 % дітей від загальної кількості вибраних, що відповідає змішаному типу гіперактивності;

- часткові прояви симптоматики гіперактивності в поведінці і діяльності 36 % дошкільнят, що вказує на неуважний тип гіперактивності;

- у 36 % дошкільнят відсутні симптоми гіперактивної поведінки.

Виходячи, з отриманих даних про дітей з частковими проявами синдрому гіперактивності та дітей з яскравою симптоматикою була організована робота з оптимізації їх поведінки і діяльності, ослаблення проявів гіперактивності, а також включення батьків даних дітей в психокоректувальний процес.

Корекційна робота з гіперактивними дітьми здійснювалася в таких аспектах:

– дитина-психолог;

– дитина-вихователь;

– дитина-батьки.

Змістовно корекційна робота велася в двох напрямках.

Перший напрямок передбачав щоденну роботу з розвитку рухів і самоконтролю поведінки дітей під час прогулянок та ігротерапію. У рамках ігротерапії нами використовувалися ігри-вправи на розвиток уваги та формування самоконтролю рухової активності; на узгодженість спільних дій і розвиток координації рухів , на розвиток довільності психічних процесів.







ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры...

Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...

Что делать, если нет взаимности? А теперь спустимся с небес на землю. Приземлились? Продолжаем разговор...

Что делает отдел по эксплуатации и сопровождению ИС? Отвечает за сохранность данных (расписания копирования, копирование и пр.)...





Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2022 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.