Тема №2: ТЕХНОЛОГІЧНІ ПРОЦЕСИ АВТОМАТИЗОВАНОЇ ОБРОБКИ ЕКОНОМІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ

План

1. ТЕХНОЛОГІЧНІ ПРОЦЕСИ АВТОМАТИЗОВАНОЇ ОБРОБКИ ЕКОНОМІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ

Література:

1. Ситник В.Ф. та ін. Основи інформаційних систем: Навч. посібник. – Вид. 2-ге, перероб. і доп. / В.Ф. Ситник, Т.А. писаревська, Н.В. Єрьоміна, О.С. Краєва; За ред.. В.Ф. Ситника. – К.: КНЕУ, 2001. – 420 с.

2. Бутинець Ф.Ф. Інформаційні системи бухгалтерського обліку: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / Ф.Ф. Бутинець, С.В. Івахненков, Т.В. Давидюк, Т.В. Шахрайчук. За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця; 2-е вид., перероб. і доп. – Житомир: ПП «Рута», 2002. – 544 с.

3. Делопроизводство, бухгалтерия и анализ бизнеса на компьютере / М.Г. Коляда. – Донецк: ООО ПКФ «БАО», 2003. – 288 с.

4. Гужва В.М. Інформаційні системи і технології на підприємствах: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2001. – 400 с.

5. Терещенко Л. О., Матієнко-Зубенко І. І. М 34 Інформаційні системи і технології в обліку: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2004. — 187 с.

Технологічний процес обробки інформації — це сукупність взаємозв'язаних операцій, які виконуються над інформацією у певній послідовності.

Технологічні операції у технологічному процесі можуть поєд­нуватися по-різному. Це визначає тип технологічного процесу: операційний, предметний, змішаний.

В операційному технологічному процесі за окремими праців­никами закріплюються одна або кілька споріднених операцій (частіше одна) з обробки будь-яких видів інформації. Наприклад, за робітником закріплюється операція перенесення інформації на «вінчестер» ПК та операція контролю такого перенесення. Цей робітник вводитиме в ПК інформацію з усіх використовуваних документів.

У предметному технологічному процесі за окремими праців­никами закріплюється одна або кілька (частіше кілька) операцій з обробки інформації одного виду (або з одного документа). На­приклад, за робітником закріплюються операції щодо вводу в ПЕОМ, контролю вводу, обробки та видачі результату з обліку видачі матеріалів зі складу.

У разі змішаного типу побудови технологічного процесу час­тина операцій виконується за операційним типом, а частина — за предметним. Наприклад, на АРМ бухгалтера ввід інформації про рух матеріалів на складі виконує один працівник, про нарахуван­ня заробітної плати — другий, а обробку інформації і видачу ре­зультатів по всіх ділянках бухгалтерського обліку — третій.

Кожний з цих типів організації технологічного процесу має свої недоліки і свої переваги. Операційний тип дає змогу підви­щити продуктивність праці, а предметний — достовірність да­них. Змішаний технологічний процес має недоліки і переваги обох типів. Які з них домінуватимуть, залежить від обсягів інфор­мації, яка переробляється, кваліфікації працівників і т.ін.

Операції можуть виконуватися послідовно та паралельно. При послідовному виконанні кожна наступна операція на почнеться, поки не закінчиться попередня, при паралельному — кілька з них можуть виконуватись одночасно.

Звичайно в технологічному процесі вирізняють три етапи: пер­винний, підготовчий та основний. На первинному етапі викону­ється збір, реєстрація інформації та передача її на обробку. Па підготовчому етапі відбувається перенесення інформації на ма­шинні носії та контроль такого перенесення. На основному етапі з допомогою ЕОМ обробляється інформація і видаються резуль­татні зведення. Статистика показує, що коли трудомісткість всьо­го технологічного процесу взяти за 100 %, то на первинний етап припадає 50 %, на підготовчий — 35 %, а на основний — 15 %.

Реальні технологічні процеси можуть або не мати окремих етапів (первинного і підготовчого), або суміщати деякі етапи. Наприклад, за наявності на складі АРМ одночасно з виписуван­ням прибуткового ордера формується машинний носій інформа­ції, тому в технології обробки інформації за зведеним обліком матеріалів відсутній підготовчий етап — він суміщається з первинним. При розгляді технології складання бухгалтерського ба­лансу можна виявити відсутність первинного і підготовчого ета­пів технологічного процесу. Це пояснюється тим, що бухгалтер­ський баланс складається на підставі результатів обробки інфор­мації на ЕОМ, які вже записані на машинні носії.

Операції кожного етапу технологічного процесу можуть роз­глядатися як окремий технологічний процес. Традиційно розгля­дають два технологічні процеси: 1) збору, реєстрації та передачі даних на обробку; 2) обробки даних. Це пояснюється тим, що здебільшого інформація обробляється не в місцях її виникнення. Такі два технологічні процеси розділені територіально і в часі. Наприклад, на складі інформація про рух матеріалів реєструється у первинних документах, а в бухгалтерії вона обробляється.

Тема №3: ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РЕЖИМІВ РОБОТИ ЕОМ

План

1. Режими роботи ЕОМ

Література:

1. Ситник В.Ф. та ін. Основи інформаційних систем: Навч. посібник. – Вид. 2-ге, перероб. і доп. / В.Ф. Ситник, Т.А. писаревська, Н.В. Єрьоміна, О.С. Краєва; За ред.. В.Ф. Ситника. – К.: КНЕУ, 2001. – 420 с.

2. Бутинець Ф.Ф. Інформаційні системи бухгалтерського обліку: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / Ф.Ф. Бутинець, С.В. Івахненков, Т.В. Давидюк, Т.В. Шахрайчук. За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця; 2-е вид., перероб. і доп. – Житомир: ПП «Рута», 2002. – 544 с.

3. Делопроизводство, бухгалтерия и анализ бизнеса на компьютере / М.Г. Коляда. – Донецк: ООО ПКФ «БАО», 2003. – 288 с.

4. Гужва В.М. Інформаційні системи і технології на підприємствах: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2001. – 400 с.

5. Терещенко Л. О., Матієнко-Зубенко І. І. М 34 Інформаційні системи і технології в обліку: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2004. — 187 с.

Режими роботи ЕОМ розрізняють залежно від можливостей користувача мати доступ до машинних ресурсів, а також особли­востей організації програмного й технічного забезпечення. Дер­жавними стандартами України виділені такі режими роботи ЕОМ:

1) пакетний;

2) діалоговий;

3) інтерактивний;

4) реального часу;

5) розподілу часу.

Основою для виокремлення пакетного, діалогового та інтерак­тивного режимів є можливості користувача мати доступ до ма­шинних ресурсів. У пакетному режимі користувач не має безпо­середнього доступу до машинних ресурсів, а в інтерактивному та діалоговому — має. Режим реального часу вирізняється залежно від особливостей програмного й технічного забезпечення та орга­нізаційних форм використання ЕОМ, а режим розподілу часу — лише залежно від особливостей згаданого забезпечення.

Пакетний режим — це режим, при якому користувач не має доступу до машинних ресурсів, а обробка інформації виконуєть­ся у спеціальному підрозділі. Такий режим роботи ЕОМ викорис­товується при централізованій обробці інформації. Для організа­ції роботи ЕОМ у такому режимі створюється підрозділ, основ­ною функцією якого є обробка інформації. Працівниками такого підрозділу здебільшого є спеціалісти з обчислювальної техніки. Вони не зацікавлені в результатах обробки за змістом, їх цікав­лять результати роботи за формою. Наприклад, в обчислюваль­ному центрі обробляється інформація про наявність і рух матері­алів на складі. У результаті обробки інформації на ЕОМ друку­ється оборотна відомість наявності та руху матеріалів на складі. Оператори обчислювального центру не аналізують змісту такої відомості, вони не користуються нею у своїй професійній діяль­ності. Операторів цікавить лише процес створення відомості за допомогою ЕОМ та вчасність і коректність її друкування.

Через те, що в пакетному режимі працівники, які обробляють інформацію, не виконують жодних інших професійних обов'яз­ків, вони можуть під час обробки інформації використовувати штучні методи контролю на окремих операціях технологічного процесу (наприклад, метод верифікації для контролю набору на клавіатурі) та за рахунок суто організаційних засобів забезпечити коректність і своєчасність обробки інформації.

У пакетному режимі через відсутність у користувача змоги мати безпосередній доступ до машинних ресурсів існують затрим­ки у видачі результатів користувачеві. Іноді такі затримки мо­жуть досягати кількох днів. Це пов'язано з особливостями техно­логії обробки інформації і необхідністю обробки багатьох зав­дань в одному місці по черзі. У такому режимі внаслідок можли­вих затримок не розв'язуються деякі задачі оперативного харак­теру. Це задачі, які потребують видачі результату з непередбаче­ною періодичністю та в стислий термін. Наприклад, до задач опе­ративного характеру можна віднести задачу формування довідок про залишки неоплаченої продукції на конкретний день місяця або щодо конкретного одержувача. Потреба розв'язувати таку задачу може постати під час укладання договорів з одержувачами або в разі, коли доводиться давати дозвіл на відвантаження про­дукції в конкретний день.

Найчастіше оперативна результатна інформація вже наступ­ного дня або наступної години непотрібна, тому затримки з вида­чею результатів обробки в пакетному режимі і призводять до то­го, що в такому режимі розв'язуються лише задачі регламентного характеру. У регламентних задач відома періодичність їх розв'я­зування та термін, до якого необхідно дістати результат. Наприк­лад, заробітна плата нараховується один або два рази на місяць, результат розрахунку необхідно передати до бухгалтерії за один-два дні до видачі грошей із каси.

Бувають поодинокі випадки, коли на робочому місці користу­вача встановлено ПЕОМ (інформація не обробляється у спеціалі­зованому підрозділі), але може йтися про обробку інформації в пакетному режимі. Це буває тоді, коли програми обробки інфор­мації побудовані так, що кожна програма запускається в роботу окремою командою, без втручання користувача виконує всі роз­рахунки і формує результати. До функцій користувача належить лише набрати на клавіатурі ЕОМ команди для запуску програм, тобто користувач працює як оператор. Цей варіант обробки інфор­мації можна віднести до прорахунків у проектних розробках, оскільки для користувача не створений зручний інтерфейс для роботи з ЕОМ.

Інтерактивний режим роботи ЕОМ — це режим, в якому ко­ристувач має безпосередній доступ до машинних ресурсів і має вплив на процес обробки інформації. Такий вплив спричинюєть­ся до відповідної реакції системи.

Діалоговий режим роботи ЕОМ — це режим, в якому людина і ЕОМ обмінюються інформацією у темпі, який можна порівняти з темпом обробки інформації людиною.

І інтерактивному і діалоговому режиму притаманна робота у вигляді діалогу. Інтерактивний та діалоговий режим може засто­совуватися як при централізованій, так і при розподіленій оброб­ці інформації. Для централізованої обробки інформації користу­вачем, який має доступ до ресурсів ЕОМ, може бути оператор обчислювального центру, або іншого спеціального підрозділу, де інформація обробляється.

Виокремлення інтерактивного та діалогового режимів зале­жить не лише від особливостей доступу до ресурсів ЕОМ, а й від принципів побудови програмного забезпечення для обробки ін­формації. Якщо програми обробки побудовані так, що користу­вач може вибирати під час діалогу з головною програмою той чи інший розрахунок або повинен відповідати на запитання ЕОМ для визначення напрямку подальшої роботи, то в такому разі мо­же йтися про інтерактивний режим або діалоговий режим. З точ­ки зору користувача ці два режими практично не розрізняються.

В інтерактивному або діалоговому режимі, який використову­ється у спеціалізованому підрозділі з обробки інформації, можуть застосовуватися штучні методи контролю, як це відбувається в пакетному режимі. Коли інтерактивний режим реалізований на ЕОМ, які встановлені на робочих місцях управлінського персо­налу, то в такому разі штучні методи контролю не застосовують­ся, а вся обробка інформації аналогічна її обробці без ЕОМ.

В інтерактивному та діалоговому режимі, завдяки можливості користувача мати безпосередній доступ до машинних ресурсів, майже не буває затримок у видачі результатів. Такі затримки мо­жуть виникати лише тоді, коли для отримання результату необ­хідно ввести в ЕОМ великий обсяг даних, які досі не були введе­ні, або коли розрахунок виконується протягом кількох годин. Для усунення затримок можна передбачити спеціальний графік над­ходження інформації на обробку або вводити інформацію в ЕОМ у міру її реєстрації. В інтерактивному або діалоговому режимі ЕОМ можна використовувати для автоматизованої реєстрації інформації.

Режим реального часу — це режим, в якому обробка інфор­мації ведеться зі швидкістю, близькою до швидкості процесу в реальному житті, при якому інформація обробляється. Такий ре­жим найчастіше використовується в автоматизованих системах управління технологічними процесами. У цих системах ЕОМ підімкнена до спеціального обладнання, яке автоматично реєструє стан технологічного процесу (наприклад, температуру рідини, вміст якихось речовин тощо). Обладнання передає на ЕОМ сиг­нали, які вона може аналізувати. На підставі аналізу ЕОМ фор­мує сигнали для впливу на процес, передає їх обладнанню, яке автоматично вносить зміни до стану процесу.

Якщо йдеться про інформаційні системи організаційного типу (інформаційні системи в управлінні господарською діяльністю), то режим реального часу може розглядатися у двох аспектах: для організації діалогу «людина—ЕОМ» та для обробки інформації про стан виробництва. Якщо діалогова обробка інформації орга­нізована так, що діалог з ЕОМ відбувається зі швидкістю діалога «людина—людина», то може йтися про режим реального часу.

Термін «режим реального часу» більше використовується для оцінки швидкості надходження інформації про зміни у стані ви­робництва в ЕОМ. Якщо ЕОМ застосовується для реєстрації ін­формації і всі зміни відразу заносяться на машинний носій авто­матично або автоматизовано (людиною за допомогою ЕОМ), то можна говорити про обробку в режимі реального часу. Напри­клад, на складі встановлено ПК, яка використовується для випи­сування прибуткових та видаткових документів про надходження та вибуття матеріалів зі складу та ведення картки складського обліку. Комірник, тільки-но виникає потреба відмітити рух мате­ріалів на складі та виписати документ, формує його на ПК і роздруковує. Одразу після виконання господарської операції інфор­мація про це надходить у інформаційну систему — це режим реального часу.

Режим розподілу часу — це режим, в якому до машинних ре­сурсів одночасно можуть звертатися кілька користувачів або про­грам, і в якому обробка інформації відбувається так, що в корис­тувача складається враження монопольного володіння машинни­ми ресурсами. Для реалізації такого режиму необхідна наявність спеціального програмного забезпечення, а іноді — і спеціальних технічних пристроїв. Наприклад, машини серії CM ЕОМ були по­будовані на основі режиму реального часу, у технології «клієнт-сервер» необхідне спеціальне програмне та технічне забезпечен­ня для обслуговування та нагромаджування запитів різних корис­тувачів.

У спеціальній літературі інколи можна зустріти назву ще од­ного режиму роботи ЕОМ — режиму телеобробки. Це режим, в якому користувач має безпосередній доступ до машинних ресур­сів, причому цей доступ здебільшого є віддаленим та колектив­ним. Тлумачний словник з обчислювальної техніки¹ посилається на те, що термін «режим телеобробки» дещо застарів. Цей термін використовувався тоді, коли існувала центральна ЕОМ та багато терміналів для зв'язку з нею. За терміналами працювали корис­тувачі інформації, і ці термінали могли бути встановлені на їхніх робочих місцях.

Центральна ЕОМ містилася у спеціалізованому підрозділі, де працювали фахівці з обчислювальної техніки. Деякі розрахунки в цьому підрозділі виконувались у пакетному режимі на централь­ній ЕОМ, але більшість розрахунків (у тому числі й оперативні) виконувались у режимі телеобробки.

Особливості роботи користувача в режимі телеобробки зале­жали від використовуваного забезпечення. Він міг вести діалог з ЕОМ, або тільки отримувати конкретні відомості. Наприклад, у виробничому відділі великого підприємства міг бути термінал, за допомогою якого працівники відділу могли в будь-який час про­контролювати стан виробництва (кількість деталей або продукції, які здали на склад). Якщо програми обробки інформації давали змогу вести діалог з ЕОМ, то за допомогою термінала працівник відділу міг формувати різні запитання про стан виробництва, ви­конання планів тощо.

Тепер замість терміна «режим телеобробки» частіше викорис­товують термін «обробка за допомогою засобів мережі ЕОМ» чи термін «технологія або режим «клієнт—сервер». Це режим робо­ти засобів обчислювальної техніки, які встановлені на різних ро­бочих місцях. Серед таких засобів обов'язково існує одна ЕОМ, яку називають «сервер» (від англійського слова server — той, хто обслуговує). Така ЕОМ має зберігати інформацію загального ко­ристування та виконувати різні функції з обслуговування корис­тувачів. Якщо ЕОМ, які встановлені на робочих місцях користу­вачів і поєднані із сервером, не мають нагромаджувачів на маг­нітних дисках, технічних пристроїв для друкування тощо (такі

ЕОМ можуть мати назву «робоча станція»), то всі необхідні при­строї, програми, файли для таких робочих станцій забезпечує сервер. З нього на робочу станцію може завантажуватись не лише прикладне, а й системне програмне забезпечення. Робоча станція може слугувати терміналом для зв'язку з центральною ЕОМ — сервером.

З погляду технології обробки інформації значно різняться па­кетний та інтерактивний або діалоговий режими роботи. Решту перелічених режимів за технологією обробки інформації можна вважати або пакетним, або інтерактивним. Особливості техноло­гії в такому разі залежатимуть від організаційної форми викорис­тання обчислювальної техніки та кваліфікації користувача. Тому можна говорити про особливості технології обробки інформації у двох основних режимах — пакетному і діалоговому.

Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом...

ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между...

ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования...

Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: