Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Тема №5: ДОКУМЕНТАЦІЯ НА РОЗРОБКУ ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ





План

 

1. Документація на розробку ІС

 

Література:

1. Ситник В.Ф. та ін. Основи інформаційних систем: Навч. посібник. – Вид. 2-ге, перероб. і доп. / В.Ф. Ситник, Т.А. писаревська, Н.В. Єрьоміна, О.С. Краєва; За ред.. В.Ф. Ситника. – К.: КНЕУ, 2001. – 420 с.

2. Бутинець Ф.Ф. Інформаційні системи бухгалтерського обліку: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / Ф.Ф. Бутинець, С.В. Івахненков, Т.В. Давидюк, Т.В. Шахрайчук. За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця; 2-е вид., перероб. і доп. – Житомир: ПП «Рута», 2002. – 544 с.

3. Делопроизводство, бухгалтерия и анализ бизнеса на компьютере / М.Г. Коляда. – Донецк: ООО ПКФ «БАО», 2003. – 288 с.

4. Гужва В.М. Інформаційні системи і технології на підприємствах: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2001. – 400 с.

5. Терещенко Л. О., Матієнко-Зубенко І. І. М 34 Інформаційні системи і технології в обліку: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2004. — 187 с.

Види та комплектність документів на інформаційні системи визначає Державний стандарт — «Інформаційна технологія. Ви­ди, комплектність і позначки документів при створенні автомати­зованих систем». До таких документів найчастіше належать звіти про обстеження, науково-дослідну роботу, технічне завдання, ес­кізний проект, технічний проект, робочий проект.

Звіти про обстеження, науково-дослідну роботу та ескізний проект складаються в довільній формі. їх структура та зміст мо­жуть бути погоджені між замовником та розробником систем. Зміст і структуру технічного завдання, технічного та робочого проек­тів визначають державні стандарти.

Технічне завдання на автоматизовану систему є основним до­кументом, який визначає вимоги та порядок її створення або мо­дернізації. Технічне завдання має містити такі розділи:

1. Загальні відомості.

2. Призначення та мета створення системи.

3. Характеристика об'єктів автоматизації.

4. Вимоги до системи.

5. Склад та зміст робіт зі створення систем.

6. Порядок контролю та приймання системи.

7. Вимоги до складу і змісту робіт з підготовки об'єкта авто­матизації до вводу системи в дію.

8. Вимоги до документації.

9. Джерела розробки.

Дозволяється вносити до технічного завдання деякі розділи або поєднувати та деталізувати окремі з них.

Розділ «Загальні відомості» ознайомлює з організацією-замов-ником, а також розробником, визначає джерела фінансування роз­робки, термін початку та закінчення робіт, порядок оформлення результатів проектних робіт.

Розділ «Характеристика об'єктів автоматизації» містить найваж­ливіші відомості про об'єкт (або посилання на документи, де такі ві­домості можна знайти). Наприклад, інформує про наявність обчис­лювальної техніки, розміщення підрозділів, основні їх функції тощо.

У розділі «Вимоги до системи» наведено насамперед вимоги до структури інформаційної системи, чисельності та кваліфікації персоналу, режиму його роботи. Серед вимог можуть бути й до­даткові — до технічного обслуговування системи та захисту ін­формації від несанкціонованого доступу, до зберігання інформа­ції та сумісності з іншими системами (зокрема визначаються засоби обміну інформацією), до перспектив розвитку системи тощо.

У цьому розділі можуть бути підрозділи — вимоги до системи в цілому, до функцій системи, а також до видів забезпечення. У розділі «Склад та зміст робіт зі створення системи» міс­титься перелік стадій та етапів її створення, зазначається термін початку та закінчення кожного етапу або стадії, перелічуються виконавці робіт. Цей розділ містить також перелік документів, які мають завершувати кожний етап проектних робіт.

У вимогах до складу та змісту робіт з підготовки об'єкта ав­томатизації до вводу системи в дію названо заходи, які переду­ють упровадженню системи. Серед них найважливішими є такі.

1. Зведення інформації, яку дістає інформаційна система, до вигляду, придатного для обробки на ЕОМ.

2. Створення необхідних для функціонування інформаційної системи підрозділів.

3. Термін і порядок комплектування штатів та навчання персоналу.

Розділ «Вимоги до документації» містить погоджений із замов­ником перелік документів, які мають розроблятися. Обумовлено, які документи можуть здаватися на машинних носіях.

У розділі «Джерела розробки» перелічуються документи й ін­формаційні матеріали, що використовувались під час розробки технічного завдання, а також ті, які знадобляться під час ство­рення інформаційної системи.

Структуру та зміст ескізного проекту державний стандарт не визначає, а тому ці характеристики проекту визначаються за по­годженням між проектувальником і замовником залежно від його призначення.

Головне призначення ескізного проекту — дати стислий по­передній опис системи, яка має створюватися. При цьому основні положення ескізного проекту набувають подальшого розвитку в технічному і робочому проектах. Ескізний проект може містити такі відомості: перелік функцій, що їх реалізує інформаційна сис­тема, форми первинних та вихідних документів, відеокадрів, структури інформаційних масивів або їх назви та головне при­значення, найважливіші алгоритми (формули) розрахунків, місця розташування та кількість ЕОМ для впровадження системи, по­рядок створення та впровадження системи тощо.

Іноді ескізний проект створюється для того, щоб ознайомити експертів або керівництво організації з основними методами, роз­рахунками, документами, функціями, які будуть притаманні інфор­маційній системі. У такому разі ескізний проект може виконува­ти рекламну функцію для розробників системи. Він застосову­ється для зацікавлення організації у тій чи іншій інформаційній системі. Наприклад, проектна організація має готовий проект на інформаційну систему і хоче її запропонувати для впровадження в кількох організаціях. На його основі оцінюється повнота реалі­зовуваних функцій та робляться висновки про можливість і необ­хідність створення інформаційної системи, визначаються потріб­ні доповнення до готової системи.

Технічний проект може бути оформлений як один документ, а може складатися з окремих документів, найчастіше таких: «Опис постановки задачі», «Опис алгоритму», «Опис інформаційного забезпечення», «Опис програмного забезпечення», «Опис техніч­ного забезпечення», «Опис організаційного забезпечення». Якщо технічний проект оформлявся як один документ, то перелічені документи можуть становити розділи технічного проекту.

Постановка задачі має містити таку інформацію:

1. Характеристику задачі. При її описі слід назвати призна­чення, техніко-економічну сутність задачі і обгрунтувати необ­хідність її розв'язування на ЕОМ; навести перелік об'єктів, при управлінні якими розв'язується задача; описати призначення і використання вихідної інформації; зазначити періодичність розв'я­зування і термін видачі вихідної інформації; перелічити умови, за яких припиняється автоматизоване розв'язування задачі (у разі потреби перелічити зв'язки даної задачі з іншими задачами); описати розподіл дій між персоналом і технічними засобами при різних ситуаціях розв'язування задачі.

2. Вихідну інформацію. У розділі описується її призначення і використання, а далі наводиться перелік і опис вихідних повідом­лень у вигляді пояснювального тексту або таблиці. Серед ви­хідних повідомлень можуть бути машинограми (віддруковані на ЕОМ документи), відеокадри (інформація, яка виведена на екран ЕОМ) та масиви на машинних носіях, які використовуються для подальшого розв'язування даної задачі або інших задач. Для кож­ного повідомлення зазначаються його повна назва, ідентифіка­тор (умовна позначка), форма подання, періодичність видачі, тер­мін видачі та одержувачі інформації. Перелік і опис структурних одиниць вихідних повідомлень, які мають самостійне змістове значення, подається у вигляді пояснювального тексту. При опи­сі слід наводити повну назву структурної одиниці інформації (показника), ідентифікатор вихідного повідомлення, до складу якого входить відповідна структурна одиниця (показник), і вимо­ги до точності та надійності (при потребі) розрахунку показника.

3. Вхідну інформацію. У тексті описують її призначення і за­соби здобування, а потім наводять перелік і опис вхідних пові­домлень у вигляді пояснювального тексту або таблиці. Для кож­ного вхідного повідомлення зазначається назва та ідентифікатор, форма подання, термін і частота використання. Серед вхідних повідомлень можуть бути документи, які заповнені в різних під­розділах організації, масиви нормативно-довідкової інформації та масиви, сформовані на ЕОМ під час розв'язування інших за­дач. Перелік і опис структурних одиниць інформації вхідних по­відомлень подається у вигляді пояснювального тексту із зазна­ченням повної назви структурної одиниці, вимоги до точності числового значення (при потребі), джерела інформації (документ, відеокадр, база даних і т.ін.) і його ідентифікатора.

У додатку до постановки задачі наводяться ескізи вихідних і вхід­них документів, які оформлюються згідно з Державним стандар­том — «Системи обліково-статистичної, первинної облікової, фінан­сової та іншої документації. Основні положення і формуляри-зразки». При описі алгоритму вирізняють такі підрозділи:

1. Інформація, яка використовується. У цьому підрозділі за­значають її призначення, а також наводять перелік масивів інформації, які сформовані з вхідних повідомлень (вхідних документів, нормативно-довідкових даних і т.ін., а також масивів, які сфор­мовані іншими алгоритмами і зберігаються для реалізації даного алгоритму. Для кожного масиву наводять його назву, ідентифіка­тор та зазначають максимально можливу кількість записів.

2. Результатна інформація. При описі вказується призначен­ня результатів, а також наводиться перелік масивів інформації, які сформовані для видачі вихідних повідомлень (машинограм, відеокадрів і т.ін.), а також тих, які зберігаються для розв'язу­вання даної та інших задач.

3. Математичний опис. У підрозділі наводиться математична модель чи математичні формули обчислення основних показників, які формуються задачею, а також наводиться опис процесу, об'єктів, перелік зроблених припущень і оцінок відповідності розробленої моделі реальному процесу за різних умов роботи системи.

4. Алгоритм розв'язування. У цьому підрозділі наводиться опис логіки алгоритму і спосіб формування результатів з посиланням на послідовність етапів обчислень. Алгоритм подається у вигляді схеми згідно з вимогами Державного стандарту — «Схеми алгоритмів, програм, даних і систем». Схему при потребі доповнюють текстом.

Структура документа «Опис інформаційного забезпечення» має такі підрозділи:

· загальна характеристика інформаційного забезпечення (ІЗ);

· опис організації збору та передачі інформації на обробку;

· побудова системи класифікації та кодування;

· форми первинних документів, машинограм та відеокадрів;

· структура інформаційних масивів.

У підрозділі «Загальна характеристика ІЗ» наводяться основні принципи, які використовуватимуться при побудові ІЗ, норматив­ні документи, які визначають побудову ІЗ, необхідність викорис­тання СУБД або застосування локальних масивів. Якщо визначе­на потреба використати СУБД, то обґрунтовують вибір конк­ретної СУБД і наводять її основні характеристики.

У цьому самому підрозділі наводять загальну схему ІЗ і пода­ють перелік конкретних елементів ІЗ, які будуть використані при розв'язуванні задачі.

У підрозділі «Опис організації збору та передачі інформації на обробку» наводять перелік джерел та носіїв інформації і визна­чають обсяги й інтенсивність інформаційних потоків. Описують методи контролю на різних етапах збору та передачі інформації на обробку. За кожним первинним документом називають під­розділи, які відповідають за своєчасне подання їх на обробку.

У підрозділі «Побудова системи класифікації та кодування» по­дають перелік класифікаторів, наводять за кожним з них методи класифікації та кодування, структуру та довжину коду. У додатках можуть бути подані фрагменти або приклади класифікаторів.

У підрозділі «Форми первинних документів, машинограм та відеокадрів» наводиться перелік форм та посилання на додатки, де наведені відповідні форми, або подаються самі форми у ви­гляді таблиць.

У підрозділі «Структура інформаційних масивів» за кожним масивом наводять таблиці з описом структури масиву. Таблиця має містити такі відомості: найменування масиву, позначення масиву, найменування носія інформації, обсяг масиву, довжина запису, метод організації масиву, ключі впорядкування масиву. За кожним атрибутом (реквізитом) масиву в таблиці наводять йо­го найменування, умовне позначення у формулах, формат, діапа­зон змін, логічні та семантичні зв'язки з іншими масивами або атрибутами.

У цій таблиці діапазон змін наводиться лише для тих атрибу­тів, в яких програмно можна контролювати діапазони, або атри­бут (реквізит) може набувати значення в конкретних межах.

Логічні та семантичні зв'язки наводяться для ієрархічних, сіт­кових та реляційних СУБД або СУБД на основі інвертованих списків, де створюються спеціальні масиви чи існує особливий механізм поєднання файлів.

Опис організаційного забезпечення може включати низку схем, зокрема схему організаційної структури підрозділів (осіб) і її опис, а також схему технологічного процесу автоматизованого збору інформації та її обробки. Описуючи технологічний процес, можна наводити окремі схеми.

1. Схему технологічного процесу автоматизованого збору і пе­редачі даних (описують склад і послідовність виконання опера­цій щодо збору, реєстрації, обробки, контролю й передачі даних на обробку).

2. Технологічний процес обробки даних на ОЦ або на АРМ (описують склад й послідовність виконання операцій з прийому, контролю, обробки, видачі результатів обробки).

За кожною схемою дають перелік документації (інструкції що­до виконання всіх операцій або керівництво користувача), необ­хідної для даного технологічного процесу.

Схему технологічних процесів складають згідно з чинними стандартами. Тут наводять опис комплексу технічних засобів (КТЗ). Обгрунтовують вибір КТЗ і описують його характеристики.

Якщо для обробки інформації використовують мережі ЕОМ, то в цьому разі описується загальна характеристика мережі та її особливості, режими роботи конкретної ЕОМ у мережі.

Опис програмного забезпечення містить:

· загальну характеристику програмного забезпечення (ПЗ) задачі (структуру ПЗ, основні функції частин ПЗ, операційну систему, засоби, які розширюють можливості операційної сис­теми);

· схему взаємодії програм;

· схеми програм.

До схем дають пояснення, що стосуються призначення про­грам, їх особливостей тощо.

Робочий проект майже ніколи не оформляється як один доку­мент. Він складається з різних документів, які мають використо­вуватися під час експлуатації системи. До складу робочого проек­ту, окрім паперових документів, належать тексти програм на ма­шинних носіях інформації або так званий виконуваний модуль, який працює під керуванням операційної системи і дозволяє об­робляти інформацію на ЕОМ.

До складу документів робочого проекту найчастіше нале­жать:

· опис програм, які розроблені для розв'язування задачі (опис може бути складений окремо для кожної програми);

· інструкції щодо операцій технологічного процесу або керів­ництво користувача;

· класифікатори техніко-економічної інформації.

Опис програм оформлюють згідно Державного стандарту — «ЕСКД. Текст програми. Вимоги до змісту і оформлення». До опису додається лістинг програми (роздрукований текст програ­ми). У поясненні до лістингу подається коментар, який пояснює призначення та структуру основних частин програми.

Інструкції щодо окремих операцій складаються тоді, коли опе­рації виконуються на різних робочих місцях спеціалістами різної кваліфікації. Керівництво користувача складається для автомати­зованого робочого місця спеціаліста, який більшість своїх функ­цій виконує за допомогою ЕОМ. Для нього можуть бути розроб­лені й окремі інструкції щодо операцій, які не пов'язані з оброб­кою інформації на ЕОМ.

Інструкції щодо операцій технологічного процесу подають­ся у довільній формі, але вони обов'язково повинні мати по­силання на кваліфікацію виконавця та містити докладний опис конкретних дій.

Керівництво користувача має містити такі підрозділи: вступ, призначення та умови використання, підготовка до роботи, опис операцій, аварійні ситуації, рекомендації щодо освоєння.

У вступі наводять основну характеристику АРМ та перелічу­ють функції, які на ньому виконуються. При описанні умов функ­ціонування дають технічну характеристику ЕОМ, яка необхідна для створення АРМ, та характеристику додаткових технічних пристроїв, посилаються на операційну систему та програмні за­соби, які необхідні для роботи.

Відомості про підготовку до роботи містять зміст та склад дис­трибутивних носіїв інформації, правила інсталяції системи, поря­док завантаження програм та перевірки їх роботоздатності.

При описі операцій щодо кожної з них дають докладний опис правил виконання операції, зазначають її особливості, можливі наслідки та приклади вибору тих чи інших дій. Обов'язково за­значаються умови, за яких можливе виконання операції. Дуже часто перелік операцій подається згідно із пунктами «меню», які покладені в основу роботи програм. Для користувача такий під­хід до опису операцій не завжди прийнятний, бо він має добре орієнтуватися в ієрархії функцій та їх особливостях для того, щоб обрати послідовність операцій для виконання конкретних дій. То­му в цьому підрозділі, окрім традиційного опису операцій, мо­жуть наводитись описи операцій у такому вигляді: «Як виконати конкретні дії». Наприклад, користувач має сформувати машин­ний носій на основі первинних документів. Для цього в ієрархії «меню» є кілька режимів — створення та ведення НДІ, введення оперативної інформації та коригування оперативної інформації. Для того щоб обрати правильну послідовність операцій, користу­вач має не лише добре знати призначення кожного режиму, а й уявити, як документ заноситься на носій інформації та навіщо за­стосовується НДІ. Для полегшення роботи користувача можна передбачити пункт у інструкції такого типу — як сформувати машинний носій інформації.

Підрозділ «Аварійні ситуації» має містити приклади аварій­них ситуацій та дати поради, як поновити роботоздатність систе­ми з мінімальними витратами часу та праці.

Рекомендації щодо засвоєння необхідні для підготовки ко­ристувача до роботи на АРМ. У цьому підрозділі можуть на­водитись посилання на літературу, яку слід вивчити до почат­ку роботи, порядок опанування основних функцій АРМ та контрольний приклад, з допомогою якого можна засвоїти такі функції.

Класифікатори — це окремі документи, де для кожного кла­сифікатора наводиться його структура та подається повний пе­релік назв із відповідними їм кодами. Під час експлуатації ін­формаційної системи до класифікаторів можуть вноситися до­повнення.


 







ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования...

Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам...

Живите по правилу: МАЛО ЛИ ЧТО НА СВЕТЕ СУЩЕСТВУЕТ? Я неслучайно подчеркиваю, что место в голове ограничено, а информации вокруг много, и что ваше право...

ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...





Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2024 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.