Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Стадії інтелектуального розвитку дітей по Ж. Піаже





Назва стадії та вік Характеристика поведінки та мислення
1. Сенсомоторна стадія (від народження до 18-24 міс) Дитина пізнає світ у межах посильної для неї фізичної активності. В перші дні життя поведінка базується на рефлексах Мета – пізнати як об’єкт взаємодіє з зовнішнім світом, пізнати відношення між об’єктами: дитина кидає предмети з різних положень, фіксує різні переміщення. Розуміння об’єктів обмежується лише тим, що вони роблять з ними в даний момент, не можуть прогнозувати, та уявити, що відбудеться за відсутності цих предметів. Відбувається інтерналізація схем, які в першу чергу програються фізично, що забезпечує адаптивні переваги. Важливим здобутком цього періоду є здібність формувати мисленеві образи відсутніх об’єктів.
1. Доопераціональна стадія (від 2 -7 років)   Підстадія символічного чи допонятійного інтелекту(від 2-4 років)   Інтуїтивного (наочного) інтелекту (від 4-7 років) Дитина мислить, але без використання логічних операцій. Зростає здібність мисленево уявляти об’єкти, що зникають з поля зору.Мислення дітей характеризується егоцентризмом – нездібністю дитини розуміти точку зору іншої людини, що є прихованою розумовою позицією, погляд на себе як на центр Всесвіту. Егоцентризм дитини проявляється у своєрідності дитячої логіки, мовлення, уявлень про світ. Головне засвоєння вербальних знаків рідної мови та перехід до найпростіших символічних дій. Відбувається формування образно-символічних схем, що базуються на поєднанні безпосередніх вражень. Проявляють себе наочно-інтуїтивні схеми, які вибудовують причинні зв’язки в логіці очевидних вражень.
3. Стадія «конкретних операцій» (від 7 до 11 років). Формуються конкретні мислительні операції, які дають змогу логічно обдумувати конкретні завдання. Дитина здібна до мислительних операцій, тобто дій, що здійснюються в умі, надають перевагу логічному мисленню. «Конкретні» операції дають можливість замінити фізичні дії мисленевими. Одна з освоєних операцій при виконанні завдань на збереження – це зворотність – розуміння того, що фізичні і мисленеві дії зворотні. Розуміння незмінності кількості, ваги, площі виступає показником скоординованості суджень про стан об’єкту та їх зворотність. З’являються операціональні схеми конкретного порядку, що покладено в основі розуміння реальних процесів в конкретній предметній ситуації.
4. Стадія «формальних» операцій (концептуального мислення) (Від 11 років) Забезпечує вирішення абстрактних і гіпотетичних завдань у межах наукових міркувань. Формуються формальні «категоріально-логічні схеми, що дозволяють будувати гіпотетико-дедуктивні роздуми. Наслідком є здібність до комбінаторики, дослідницька пізнавальна позиція, можливість перевіряти хід своєї та чужої думки. Мислення стає абстрактним, логічним. Завдяки сформованим мислительним операціям виникає повноцінна інтелектуальна адаптація підлітка.

Тема 3: «Проблема психічного розвитку»

Розвиток – процес безповоротних, спрямованих, закономірних змін, що призводять до кількісних, якісних, структурних перетворень психіки і поведінки людини.

Психічний розвиток – ускладнення процесів відображення людиною дійсності: відчуття, сприймання, пам’яті, мислення, почуттів, уяви, а також своєрідних складних психологічних утворень: потреб, мотивів діяльності, інтересів, ціннісних орієнтацій.

Форми розвитку: філогенез (процес історичного розвитку; філогенез зміна психіки людини, які відбулися у ході її біологічної еволюції під впливом умов життя) і онтогенез (процес індивідуального розвитку; онтогенез психіки виступає як незворотна послідовність ускладнення структур, у якій генетично пізніші структури виникають із більш ранніх і включають їх у себе у зміненому вигляді, кожна нова психічна структура виникає на основі попередньої).

Рушійні сили розвитку

Внутрішні протиріччя є рушійними силами розвитку.

Людська психіка розвивається як система, яка сама себе удосконалює. Постійно порушується і знову відновлюється рівновага між організмом і середовищем, стан рівноваги є тимчасовим, а процес рівноваги постійним. Протиріччя, що виникають стимулюють організм до активності спрямованої на подолання та встановлення рівноваги.

Мотиваційна сторона випереджує операціональну і змістовну, стимулюючи до розвитку. Протиріччя вирішуються завдяки діяльності, призводячи до нових особистісних якостей.

Протиріччя виникають:

- між новими потребами, цілями, прагненнями і наявним рівнем засобів задоволення;

- між зростаючими фізичними та психічними можливостями дитини та формами взаємовідносин з оточуючими людьми та видами діяльності;

- між розвитком людини та її місцем в системі суспільних відносин;

- між тенденціями до інертності і стійкості з одного боку і рухливості, змін з іншого;

- у розходженні між новими пізнавальними цілями і наявними способами дій;

- між новими ситуаціями і попереднім досвідом;

- між засвоєними загальними і новими фактами

- у становленні окремих психічних процесів (при переході перцептивного до мисленевого пізнання дійсності; від аналітичного розрізнення рис об’єктів до синтетичного узагальнення);

- у становленні особистісних якостей, мотивів, емоційних якостей;

- у становленні вольових якостей (прагнення до самоствердження, самостійності у підлітків);

- у розходженнях між очікуваним, бажаним майбутнім і теперішнім.

Фактори розвитку

Психічний розвиток здійснюється під впливом основних факторів – спадковості та середовища.

Спадковість – властивість організму повторювати в ряді поколінь подібні типи обміну речовин та індивідуального розвитку в цілому.

Генотип – сукупність генів організму, успадкованих від батьків, що визначає анатомо-фізіологічну структуру, морфологічні ознаки організму, будову нервової системи, стать, стадії і темпи дозрівання, ряд індивідуальних (нейробіологічних і функціональних) особливостей, зокрема групу крові, особливості обміну речовин, динамічні властивості нервових процесів.

Про дію фактору спадковості свідчать: згорнутість інстинктивної поведінки немовляти, тривалість дитинства. Фенотипічні фактори типізують розвиток, забезпечують реалізацію видової, фенотипічної програми (прямоходіння, мовленеве спілкування, універсальність руки).

Середовище – оточуючі людину суспільні, матеріальні та духовні умови існування.

Природне середовище, що включає клімат, рослинність, географічні умови, оскільки існує географічний вплив на особливості характеру.

Культурне середовище містить систему цінностей, закріплену в соціальних предметах і знаках.

Соціальне середовище – сімейне та суспільне оточення. Досвід, набутий в сім’ї визначає особистісну поведінку, на різних етапах соціальне середовище змінює свій вплив: для немовляти – малий соціум, для підлітка вплив великого соціуму, у похилому віці важливе сімейне оточення; по-третє, культурне середовище включає систему цінностей, закріплену в соціальних предметах і знаках.

Педагогічний вплив є частиною впливів середовища, опосередковується наявним рівнем розвитку та індивідуальними особливостями; не зводиться до засвоєння та інтеріоризації зовнішніх відносин, включає переробку засвоєного, його систематизацію.

Міра детермінованості впливу факторів різна, в середньому, пропорційне співвідношення 50/50 відсотків біологічного і соціального. Змістовні якості психіки, розвиток яких обумовлений переважно участю в діяльності (ігровій, навчальній, трудовій) більшою мірою залежать від соціального фактора. Розвиток формальних якостей психіки, які включають формально-динамічні (темперамент) та формально-програмні (когнітивні стилі та стратегії) задається логікою спадковості (біологічний фактор). О.Р. Лурія зазначав, що в онтогенезі включення слова, мови в реалізацію мнемічної функції знижує генотипічний вплив в її індивідуальних особливостях.

Влив навчання на розвиток

Правильно організоване навчання веде за собою дитячий розумовий розвиток. Процеси розвитку не співпадають з процесами навчання, перші йдуть слідом за другими, створюючи зони ближнього розвитку.

Наявний рівень розвитку можна розділити на зону актуального і зону найближчого розвитку.

Зона актуального розвитку – це всі психологічні особливості, які вже розвинулись повністю і проявляються в здатності людини виконувати відповідні ним завдання самостійно.

Зона найближчого розвитку – це всі ті ж особливості, які знаходяться ще в процесі розвитку (які не завершили свій розвиток), але проявляються в здатності людини виконувати відповідні ним завдання з допомогою вчителя. Розходження між рівнем рішення задач, що доступні під керівництвом дорослого і самостійної діяльності визначають зону найближчого розвитку. Зона найближчого розвитку допомагає визначити завтрашній день дитини, динамічний стан його розвитку, враховуючи не тільки досягнуте, але і те, що знаходиться в процесі дозрівання.

Закономірності розвитку

Нерівномірність означає, що темпи розвитку непостійні.

Гетерохронність – це різниця темпів дозрівання в одній і тій же функціональній системі. Типовий приклад – неповна шкільна зрілість, при якій семирічна дитина демонструє інтелектуальну зрілість, вміє читати, писати, при цьому відстає емоційно, тобто страждає від слабкої довільності уваги.

Сензитивність -найсприятливіші умови для розвитку психічних властивостей у певні вікові періоди. Наприклад: період раннього дитинства – до розвитку мовлення, молодший шкільний вік – пам’яті, підлітки – мислення, світогляду – ранній юнацький вік.

Пластичність забезпечує компенсацію, заміну дії однієї психічної функції іншою.







ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования...

Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычис­лить, когда этот...

Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...

Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...





Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2024 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.