Теоретичні основи оцінки ліквідністю і платоспроможності підприємства

Розділ 1. Теоретичні основи оцінки ліквідністІ і платоспроможності підприємства.. 6

1.1. Сутність, поняття та фактори, що впливають на ліквідність та платоспроможність підприємства. 6

1.2. Методика аналізу ліквідності та платоспроможності підприємства. 12

1.3. Нормативно-правова база оцінки ліквідності і платоспроможності підприємства 19

Розділ 2. Аналіз рівня ліквідності та платоспроможності підприємства (на прикладі ПАТ «Коблево») 25

2.4. Аналіз показників ліквідності і платоспроможності 35

Розділ 3. Напрями підвищення ліквідності та платоспроможності підприємства ПАТ «Коблево». 47

3.1. Заходи щодо підвищення ліквідності та платоспроможності підприємства 47

3.2. Прогнозування показників фінансової звітності на наступний рік. 52

Розділ 4. питання охорони праці та безпеки життєдіяльності 63

Найважливішим показником фінансового стану підприємства є ліквідність, сутність якої полягає в можливості підприємства в будь-який момент розрахуватися за своими зобов'язаннями за рахунок майна, яке є на балансі, тобто в тому, як швидко підприємство може продати свої активи, отримати грошові кошти і погасити заборгованість перед постачальниками, і банком щодо повернення кредитів, перед бюджетом та позабюджетними централізованими фондами із сплати податків та платежів, перед працівниками з виплати заробітної плати тощо.

Питанням аналізу платоспроможності та ліквідності в економічній літературі в останні роки надавалася значна увага. За цей період була опублікована велика кількість підручників, навчальних посібників, наукових статей, в яких описані методики аналізу ліквідності й платоспроможності. Проте основна проблема полягає в тому, що до цього часу зберігаються суттєві суперечності в трактуванні й розрахунку показників ліквідності й платоспроможності. Застосування різних методик може призводити до абсолютно протилежних результатів, з яких випливають суперечливі висновки. Від того, наскільки якісно проведено фінансовий аналіз, залежить ефективність управлінських рішень, а відтак − ефективність роботи підприємства в цілому.

Сьогодні, на жаль, більшість підприємств не можна характеризувати як стабільними й такими, що мають стійкий фінансовий стан. Саме в такий час особливо гостро постає питання аналізу та дослідження ліквідності й платоспроможності підприємства, пошуку нових підходів до цієї проблеми.

Ліквідність суб'єкта господарювання визначається відношенням вартості ліквідного майна, тобто активів, які можуть бути використані для оплати заборгованостей, до короткострокової заборгованості. По суті, ліквідність суб'єкта господарювання є ліквідністю його балансу. Ліквідність же балансу підприємства характеризує зв'язок можливості продажу його активів з одночасною оплатою пасивів.

В умовах економічної нестабільності, високих рівнів інфляції перед фінансовими менеджерами підприємства в першу чергу постає задача забезпечення ліквідності і платоспроможності. Отже, дослідження трактувань понять ліквідності та платоспроможності підприємства є дуже актуальним.

Теоретико-методологічним питанням фінансового аналізу підприємств присвячено низку робіт таких вчених, як Кононенко О., Костирко Р.А., Долгоруков Ю.О., Кулішов В.В., Котляр М.Л., Устінова В.М., Будіщева І.О. Питання теоретичного та методологічного обґрунтування понять «платоспроможність» і «ліквідність» розглядались у працях провідних учених з проблем аналізу, обліку і аудиту Ф.Ф. Бутинця, Н. Гавришко, Л.А. Лахтіонової, Є.В. Мниха, В.М. Серединської, М.Г. Чумаченка та інших. Ці автори дещо по-різному підходять до окреслення кола питань, які доцільно розглянути в ході аналізу фінансового стану підприємства.

Метою роботи є дослідження теоретичних і практичних питань оцінки платоспроможності та ліквідності підприємства та розробка шляхів їх підвищення.

Основними завданнями для досягнення даної мети є:

- розкрити сутність понять ліквідності та платоспроможності підприємства;

- дослідити існуючі методи оцінки ліквідності та платоспроможності підприємства;

- проаналізувати фінансово-господарську діяльність ПАТ «Коблево», здійснити аналіз цього підприємства;

- розробити заходи з підвищення його ліквідності та платоспроможності.

Об’єктом дослідження дипломної роботи є Публічне акціонерне товариство «Коблево».

Предметом даної роботи виступають теоретичні і практичні питання оцінки платоспроможності та ліквідності підприємства.

В роботі використані загальні та спеціальні методи дослідження, такі як вертикальний та горизонтальний аналіз, трендовий аналіз, групування, порівняння та узагальнення.

Інформаційною базою роботи стали науково-методичні матеріали, підручники, нормативні акти, а саме Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визначення його банкрутства» від 30 червня 1999 року, Методичні рекомендації щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджені наказом Міністерства економіки України від 19 січня 2006 року № 14. Крім того, інформаційною базою стала фінансова звітність підприємства ПАТ «Коблево» за 2010-2012 роки.

Дипломна робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаної літератури і додатків.

Перший розділ являє собою теоретичну частину, в якій ми розглядаємо сутність, поняття ліквідності та платоспроможності підприємства. Фактори, що впливають на них. Методику та нормативно-правову базу оцінки ліквідності та платоспроможності підприємства.

Другий розділ є аналітичним. В ньому ми розглядаємо загальну характеристику підприємства, та проводимо аналіз рівня ліквідності та платоспроможності підприємства ПАТ «Коблево».

В третьому (проектному) розділі розробляються заходи щодо підвищення ліквідності та платоспроможності підприємства, які спрямовані на усунення виявлених під час аналізу недоліків.

Четвертий розділ дипломної роботи є питання охорони праці. В ньому визначені основні фактори впливу на діяльність працівників, та загальні положення за вимогою законодавства на підприємстві ПАТ «Коблево».

Теоретичні основи оцінки ліквідністю і платоспроможності підприємства

Аналіз рівня ліквідності та платоспроможності підприємства (на прикладі ПАТ «Коблево»)

Платоспроможним можна вважати підприємство, у якого сума оборотних коштів значно перевищує розмір заборгованості.

Ліквідність – здатність підприємства перетворити свої активи в грошові кошти для покриття боргових зобов'язань.

Аналіз ліквідності підприємства проводиться за напрямами:

Аналіз ліквідності балансу полягає у порівнянні активів, які згруповані за ступенем їх ліквідності і розміщені у порядку зниження їх ліквідності, із пасивами (зобов’язаннями), які згруповані за строками їх погашення та розміщені у порядку зростання термінів. Усі активи підприємства залежно від ступеня їх ліквідності поділяють на такі групи:

1. Найбільш ліквідні активи (А₁) — - це суми за всіма статтями грошових коштів та їх еквівалентів, а також короткострокові фінансові вкладення (ряд. (220+230+240) форми № 1).

2. Активи, що швидко реалізуються або середньо ліквідні активи (А₂), — це активи, для перетворення яких у наявні кошти потрібен визначений час: отримані векселі та дебіторська заборгованість підприємств із нормальним фінансовим станом, розрахунки за виданими авансами, виробничі запаси та готова продукція масового споживання, що користується попитом (ряд. (150+160+170+180+190+200+210+250+270 до 1 року) форми № 1).

3. Активи, що повільно реалізуються або низько ліквідні активи (A₃), — це запаси (виробничі, готова продукція, тварини на вирощуванні та відгодівлі, незавершене виробництво, малоцінні та швидкозношувані предмети), дебіторська заборгованість (платежі по якій очікуються не раніше ніж через 12 місяців після звітної дати), готова продукція виробничо-технічного призначення, витрати майбутніх періодів, які підлягають списанню протягом менше ніж 12 місяців, та інші обігові активи (ряд. (100+110+120+130+140) форми № 1).

4. Активи, що важко реалізуються (А₄), — це активи, призначені для використання в господарській діяльності протягом тривалого періоду, а саме — необоротні активи, а також дебіторська заборгованість підприємств, що знаходяться в тяжкому фінансовому стані, запаси готової продукції, що не мають попит), витрати майбутніх періодів, які підлягають списанню протягом більше ніж 12 місяців, та ін. (ряд. (080+270 понад 1 рік) форми № 1)

Пасиви балансу або зобов'язання залежно від ступеня зростання строків їх погашення групуються так:

1. Найбільш строкові зобов'язання або поточні зобов’язання за розрахунками (П₁) — кредиторська заборгованість підприємства товарного і нетоварного характеру за статтями розділу IV «Поточні зобов’язання» пасиву балансу та доходи майбутніх періодів, забезпечення наступних витрат і платежів, які будуть погашені протягом операційного циклу або 12 місяців від дати складання балансу (ряд. (620–500–510+430 до 1 року+640 до 1 року) форми № 1).

2. Короткострокові зобов'язання (П₂) — короткострокові кредити банків та інші позики, що підлягають погашенню протягом 12 місяців після звітної дати (ряд. (500+510) форми № 1).

3. Довгострокові зобов'язання (П₃) – довгострокові кредити банків, позикові кошти та інші довгострокові пасиви (ряд. (480+430 понад 1 рік + 630 понад 1 рік) форми № 1).

4. Постійні пасиви (П₄) – це власний капітал підприємства (ряд. 380 форми № 1.

Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо виконуються такі співвідношення:

Виконання перших трьох співвідношень свідчить про те, що поточні активи підприємства (А₁ + А₂ + A₃) перевищують його зовнішні зобов’язання (П₁ + П₂ + П₃), тобто воно має власний оборотний капітал.

Аналіз ліквідності балансів ПАТ за декілька років дають можливість виявити тенденції зміни фінансового стану підприємства. В таблиці 2.3. представлена оцінка ліквідності балансу ПАТ «Коблево».

З даної таблиці можна зробити наступні висновки:

Так як активи підприємства (А1+А2+А3) менші за пасиви підприємства (П1+П2+П3) за двома роками, то це свідчить про те що поточні зобов’язання перевищують поточні активи підприємства, тобто підприємство не має власного оборотного капіталу. Але у 2011 році активи підприємства більші ніж пасиви, тобто у 2011 році підприємство має власний оборотний капітал.

За даними таблиці 2.3. видно,що А₂ > П₂, А₃ > П_3,не виконується перша та третя умова._.

Тобто у підприємства недостатньо коштів для погашення короткострокових зобов’язань та для погашення поточних зобов’язань. Отже це свідчить про те що баланс підприємства не можна вважати ліквідним протягом 2010-2011 років.

Фінансова стійкість відображає такий стан фінансових ресурсів підприємства і такий ступінь їх використання, при якому підприємство, вільно маневруючи грошовими засобами, здатне забезпечити безперебійний процес виробництва і реалізації продукції, зростання прибутку й активів при збереженні платоспроможності й кредитоспроможності.

Показниками, що характеризують фінансову стійкість підприємства, є показники структури капіталу (коефіцієнт фінансової незалежності, коефіцієнт фінансової стійкості, коефіцієнт фінансового ризику, коефіцієнт концентрації позикового капіталу, коефіцієнт маневреності власного капіталу).

Для оцінки фінансової стійкості застосовується цілий ряд відносних показників – коефіцієнтів. Вони певною мірою показують рівень фінансової стійкості, однак не відповідають на питання, чи достатній такий рівень. Методика розрахунку відносних показників фінансової стійкості підприємства надано в табл. 2.5.

Коефіцієнт автономії характеризує частку власників підприємства в загальній сумі коштів, авансованих в його діяльність. За даними таблиці 2.5. цей коефіцієнт у 2009 приблизно дорівнює 0,5, а у2010 то2011 роках менше нормативу, а це свідчить про те що, підприємство є фінансово не стійким, нестабільним і залежним від зовнішніх кредиторів, тобто воно не має достатнього власного капіталу для покриття збитків.

Коефіцієнт концентрації позикового капіталу за трьома роками чи дорівнює нормативу, або навіть вищє його. А це свідчить про те, що підприємство здійснює свою діяльність за рахунок позикових коштів. Так в середньому за трьома роками цей показник становить 0,57, тобто на 57% підприємство фінансується за рахунок позикових коштів, і на 0,43, тобто на 43% за рахунок власних коштів підприємства.

З коефіцієнта забезпеченості товарів видно, що незначна частина товарів підприємства фінансується за рахунок власного капіталу. Більша частина вартості товарів фінансується за рахунок позикового капіталу.

Відносні показники фінансової стійкості ПАТ «Коблево» та алгоритм їх розрахунку.

Коефіцієнт маневреності показує, яка частка власного капіталу вкладена у найбільш мобільні активи. Тобто на кінець 2009,2010, 2011 роках підприємство не вкладало в найбільш мобільні активи.

Коефіцієнт довготермінового залучення коштів характеризує, яка частка діяльності підприємства фінансується за рахунок залучення довгострокових кредитів. Тобто на кінець 2009 року підприємство залучило 15% позикових коштів для фінансування своєї діяльності, на кінець 2010 року – 14%, та на кінець 2011 року – 6%. Тобто починаючи з 2009 по 2011 роки ситуація на підприємстві почала покращуватись, і підприємство стало менше залучати довгострокові кредити.

Коефіцієнт фінансової стійкості (І) характеризує частку стабільних джерел фінансування у їх загальному обсязі. Тобто на кінець 2009 року частка стабільних джерел фінансування становила 53%, на кінець 2010 року – 47% та на кінець 2011 року 45%. Тобто з кожним роком цей коефіцієнт погіршувався і у відсотковому вимірі з 2009року до 2011 цей показник зменшився на 8 %.

Коефіцієнт фінансової стійкості (II) (співвідношення власних і залучених коштів) надає найбільш загальну оцінку фінансової стійкості підприємства. Так на кінець 2009 року ця частина становила 84%, на кінець 2010 року – 68% та на кінець 2011 року – 73%. Тобто на кінець 2011 року підприємство може погасити свої поточні зобов’язання власним капіталом на 73%. Це на 11 % менше, ніж було на кінець 2009 року, тобто фінансова ситуація трохи погіршилась, але це краще ніж у 2010 році на 5%.

Беручи до уваги кількісні результати розрахунку показників фінансової стійкості можна сказати, що протягом 2010 –2011 років ПАТ «Коблево» є не зовсім фінансово стійким підприємством. Але фінансова стійкість підприємства на кінець 2010 року незначно знизилась відносно 2009 року, а в 2011 – знизилась відносно 2010 року. У цій ситуації підприємству необхідно проводити заходи щодо стабілізації і підвищення фінансової стійкості підприємства.

Абсолютними показниками фінансової стійкості є показники, що характеризують міру забезпеченості запасів і витрат джерелами їх формування. Залежно від них вчені-економісти виділяють чотири типи фінансової стійкості підприємств: абсолютний, нормальний, нестійкий та кризовий. Розглянемо ці абсолютні показники.

Важливим показником, що характеризує фінансову стійкість підприємства, є вид джерел фінансування матеріальних оборотних коштів. Матеріальні оборотні кошти підприємства являють собою запаси, вартість яких відбивається в другому розділі активу балансу. Кількісне значення даного показника визначається підсумовуванням даних по наступним балансових статтях: виробничі запаси, тваринні на вирощуванні та відгодівлі, незавершене виробництво, готова продукція, товари. Формула розрахунку вартості матеріальних оборотних коштів підприємства можна представити в такий спосіб:

Для характеристики джерел формування матеріальних оборотних коштів (запасів) використовується кілька показників, що і характеризують види джерел:

1. Наявність власних оборотних коштів (ВОК), як різниця між капіталом і резервами (I розділ пасиву балансу) і необоротними активами (I розділ активу балансу). Цей показник характеризує чистий оборотний капітал. Його збільшення в порівнянні з попереднім періодом свідчить про подальший розвиток діяльності підприємства. У формалізованому вигляді наявність оборотних коштів можна записати:

ВОК = I розділ Пасиву балансу – I розділ Активу балансу, (2.5)

2. Наявність власних і довгострокових позикових джерел формування запасів і витрат (ВД), що визначається шляхом збільшення попереднього показника на суму довгострокових пасивів (II розділ пасиву балансу):

3. Загальна величина основних джерел формування запасів і витрат (ОД), що визначається шляхом збільшення попереднього показника на суму короткострокових позикових коштів:

Трьом показникам наявності джерел формування запасів відповідають три показники забезпеченості запасів джерелами їх формування:

1. Надлишок (+) або нестача (-) власних оборотних коштів (DВОК):

2 Надлишок (+) або нестача (-) власних і довгострокових джерел формування запасів (DВД):

3. Надлишок (+) або нестача (-) загальної величини основних джерел формування запасів (DОД):

Отже, джерелами формування матеріальних оборотних коштів (МЗ) виступають: власні оборотні кошти (ВОК), короткострокові кредити і позики (КК), розрахунки з кредиторами по товарних операціях (КЗ). У залежності від співвідношення між матеріальними оборотними коштами і джерелами їх формування виділяють наступні типи фінансової стійкості:

Перший тип – абсолютна стійкість фінансового становища. Підприємство формує свої запаси тільки за рахунок власних оборотних коштів. У частині їхнього формування воно не залучає ні довгострокових, ні короткострокових позикових засобів, тому діяльність такого підприємства характеризується мінімальним ступенем ризику. Підприємство є платоспроможним і на ньому, як правило, відсутні порушення фінансової дисципліни. Цей тип зустрічається в справжніх умовах розвитку економіки України надто рідко. Він задається умовою:

Це означає, що усі матеріальні запаси і витрати повністю покриваються власними оборотними коштами, а підприємство не залежить від зовнішніх джерел фінансування.

Другий тип фінансової стійкості підприємства – нормальна стійкість фінансового становища підприємства, якщо воно використовує власні та залучені джерела фінансування. Підприємство формує свої запаси за рахунок довгострокових джерел (власних оборотних коштів і довгострокових пасивів). Тому що ці джерела є довгостроковими, ступінь ризику в основній діяльності підприємства вважається мінімальним, але при цьому росте фінансова залежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування, тому що підприємство залучає позикові засоби (довгострокові). Діяльність такого підприємства, як правило, характеризується відсутністю неплатежів. Показник відповідає наступній умові:

Третій тип – нестійке фінансове становище, що характеризується порушенням платоспроможності, при якому зберігається можливість відновлення рівноваги за рахунок поповнення джерел власних коштів і збільшення власних оборотних коштів. Це явище поєднується з порушеннями платоспроможності, при якому проте зберігається можливість відновлення рівноваги за рахунок поповнення джерел власних засобів і збільшення власних оборотних коштів (у першу чергу, за рахунок нерозподіленого прибутку), а також за рахунок додаткового залучення довгострокових позикових засобів. На підприємстві мають місце порушення фінансової дисципліни (затримки в оплаті праці, використання тимчасово вільних власних засобів з резервного фонду й ін.), перебої в надходженні грошей на розрахункові рахунки й у платежах, нестійка рентабельність, невиконання фінансового плану, у т.ч. за прибутками, та й інші відхилення в діяльності підприємства.

де Д – джерела, що перекривають нестачу звичайних джерел фінансування матеріальних запасів та витрат. До них відносять:

– залучені кошти в частині перевищення нормальної кредиторської заборгованості понад дебіторською;

– кредити банка на поповнення тимчасової нестачі обігових коштів та ін.

Четвертий тип фінансової стійкості підприємства – кризове фінансове становище, при якому підприємство знаходиться на грані банкрутства, оскільки в даній ситуації кошти, короткострокові цінні папери і дебіторська заборгованість підприємства не покривають навіть його кредиторської заборгованості. Діяльність підприємства характеризується наявністю регулярних неплатежів, по яких кризовий стан підприємства можна класифікуватися за наступними ступенями:

перший ступінь — наявність прострочених позичок банкам;

другий ступінь — наявність, крім того, простроченої заборгованості постачальникам за товари;

третій ступінь — наявність, крім того, недоїмок у бюджет і позабюджетні фонди (це межує з банкрутством).

Розрахунок абсолютних показників фінансової стійкості підприємства наданий в табл. 2.6.

За допомогою цих показників оцінюються склад джерел фінансування і динаміка співвідношення між ними. До основних показників фінансової стійкості підприємства відносять показники, наведені в таблиці 2.6

За даними таблиці 2.6. видно, що власний оборотний капітал підприємства за порівнюваними роками мав від’ємне значення,а у 2011 році дорівнює 1198 грн., це свідчить про те що підприємство не має власного оборотного капіталу і залучає його із інших джерел.

Підприємство має довгострокові кредити і позичкові засоби,у 2009 році підприємств залучило 4647 грн.,у 2010 році 0 грн., а у 2011 році 0грн.

Загальна сума довгострокових боргів підприємства по порівнювальних роках дорівнює 0.

В 2009-2010 роках підприємство мало нестачу власних оборотних коштів. А в 2011 році нестачі не було.

В 2009, 2010, та у 2011 роках у підприємства була нестача власних і довгострокових джерел у розмірі відповідно 44429, 101650,72584 тис. грн..

За порівнюваними роками підприємство мало нестачу основних джерел формування запасів і витрат. У 2011 році 44429, у 2010 році 101650, у 2011 році 72584 тис. грн..

Тип фінансової стійкості в 2009, 2010 та у 2011 роках був кризовий.

Це означає що, у підприємства виникло порушення платоспроможності, при якому зберігається можливість відновлення рівноваги за рахунок поповнення джерел власних коштів і збільшення власних оборотних коштів.

Таким чином, аналіз фінансової стійкості, платоспроможності і ліквідності пат «Коблево» дозволяє зробити наступні висновки:

1. Структура балансу є не досить оптимальною;

2. Баланс ПАТ «Коблево» не можна вважати абсолютно ліквідним. У підприємства недостатньо коштів для погашення короткострокових зобов’язань та для погашення поточних зобов’язань.

3. У підприємства немає власного капіталу для фінансування матеріальних запасів і витрат.

4. За абсолютними показниками фінансової стійкості, підприємство має кризовий стан, тобто є неплатоспроможним.

питання охорони праці та безпеки життєдіяльності

4.1 Охорона праці на підприємстві (на прикладі ПАТ «Коблево»)

Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Охорона праці - це державна програма, яка діє згідно з законодавством держави, а саме: з Конституцією України, Кодексом законів про працю України, Законом України "Про охорону праці", Законом України "Про охорону здоров’я", Законом України "Про пожежну безпеку", Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Закон України "Про охорону праці" визначає основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров'я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

Соціальне значення охорони праці полягає в сприянні зростанню ефективності виробництва шляхом безперервного удосконалення і поліпшення умов праці, підвищення його безпеки, зниження виробничого травматизму і профзахворювань.

Економічне значення охорони праці визначається ефективністю заходів до покращення умов праці і підвищення безпеки праці, що є економічним вираженням соціального стану охорони праці. Тобто економічне значення охорони праці оцінюються результатами, які отримують при зміні соціальних показників за рахунок впровадження заходів до покращення умов праці: підвищення продуктивності праці; зниження непродуктивних витрат часу і підвищення фонду робочого часу; економія витрат на пільги і компенсації за роботу в несприятливих умовах; зниження витрат через плинність кадрів за умови праці. [23, с. 36]

Трудовий процес здійснюється в певних умовах виробничого середовища, що характеризуються сукупністю елементів та факторів матеріально – виробничого середовища, які впливають на працездатність та стан здоров’я людини в процесі праці. Виробниче середовище, і фактори трудового процесу становлять в сукупності умови праці. На здоров’я людини, її життєздатність великий вплив мають шкідливі та небезпечні виробничі фактори.

Шкідливий виробничий фактор - фактор середовища і трудового процесу, вплив якого на працюючого за певних умов (інтенсивність, тривалість та ін.) може викликати професійне захворювання, тимчасове або стійке зниження працездатності, підвищити частоту соматичних і інфекційних захворювань, призвести до порушення здоров'я нащадків.

Небезпечний виробничий фактор — виробничий фактор, дія якого на працівника при певних умовах призводить до травми чи раптового погіршення здоров’я, або смерті.

Небезпечні та шкідливі виробничі фактори, що існують на підприємствах, за природою дії поділяються на чотири групи: фізичні, хімічні, біологічні і психофізичні.

До групи фізичних небезпечних і шкідливі виробничих факторів відносяться наступні:

- незахищені рухомі частини виробничого устаткування, пересувні вироби, заготівлі, матеріали;

- підвищена запиленість та загазованість повітря робочої зони;

- підвищена або знижена температура поверхонь устаткування, матеріалів;

- підвищена або знижена температура повітря робочої зони;

- підвищений рівень шуму, вібрації, інфразвукових коливань та ультразвуку на робочому місці;

- підвищений або знижений барометричний тиск у робочій зоні і його різка зміна;

- підвищений рівень іонізуючих випромінювань у робочій зоні;

- підвищене значення напруги в електричному ланцюзі, замикання якого може відбутися через тіло людини;

- підвищений рівень електромагнітних випромінювань;

- підвищена напруженість електричного і магнітного поля;

- підвищена яскравість світла, знижена контрастність;;

- підвищений рівень ультрафіолетової та інфрачервоної радіації;

- розташування робочого місця на значній висоті щодо землі (статі);

Психофізіологічні небезпечні і шкідливі виробничі фактори по характеру дії підрозділяються на фізичні (статичні, динамічні) та нервово-психічні перевантаження (розумова перенапруга, перенапруга аналізаторів, монотонність праці, емоційні перевантаження) [24, с. 100].

Згідно із санітарними нормами всі промислові об’єкти залежно від ступеня шкідливості і небезпечності для населення поділяються на п’ять класів. Для кожного з них установлена санітарна зона, мінімальна допустима відстань між промисловим об’єктом, жилими спорудами, культурно-профілактичними закладами. Так, для підприємств І класу санітарно-захисна зона встановлюється 1000 м, для ІІ — 500 м, для ІІІ — 300 м, для ІV — 100 м і для V класу — 50 м.
До І, ІІ, ІІІ класу належать підприємства хімічної та металургійної промисловості, деякі підприємства з видобутку руди, виробництва будівельних матеріалів, до ІV — підприємства з обробки деревини, підприємства текстильної, легкої, харчової промисловості, до V класу — підприємства металообробної промисловості без ливарних процесів, друкарні, меблеві фабрики тощо. [23, с. 99]
Одже, розглянемо детальніше правила охорони праці для виноробного виробництва.

1.1. Ці Правила поширюються на всіх суб'єктів господарювання незалежно від форм власності та організаційно-правової форми, які здійснюють діяльність з виробництва виноградних та інших плодово-ягідних вин.

1.2. Ці Правила встановлюють вимоги до охорони праці під час виробництва виноградних та інших плодово-ягідних вин та є обов'язковими для виконання працівниками та роботодавцями.

2.1. Роботодавець повинен забезпечити безпечні і нешкідливі умови праці відповідно доЗагальних вимог стосовно забезпечення роботодавцями охорони праці працівників, затверджених наказом МНС України від 25 січня 2012 року № 67, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 14 лютого 2012 року за № 226/20539 (далі - НПАОП 0.00-7.11-12).

2.2. Роботодавець повинен створити службу охорони праці відповідно до Типового положення про службу охорони праці, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці України ві

ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...

ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры...

Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом...

ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: