|
Категорії, поняття, терміни ⇐ ПредыдущаяСтр 4 из 4
Наукові поняття часто починаються з понять, що застосовують у звичайній мові повсякденного життя, але вони розвиваються зовсім інакше. Вони перетворюються і втрачають двозначність, пов’язану зі звичайною мовою, вони набувають суворість, що дозволяє застосовувати їх у науковому абстрагованому мисленні. Ці терміни сучасної науково-методичної літератури та іншими специфічними поняттями призначені для пояснення попередніх понять та оволодіння більш складним теоретичним матеріалом, спеціальних практичних моментів навчання і вдосконалення спеціалістів і магістрів в області фізичної культури і спорту. Разом із цим є додаткові поняття, за якими визначається загально-інтелектуальний рівень сучасного фахівця. Розширення поглядів, розвиток здібностей до узагальнень і аналізу, забезпечує методично-науковий словарний фонд для збагачення уявлень про взаємну проникаючу сутність процесів у галузі фізичної культури та в інших сферах. Тим, хто набуває знань із фізичної культури та педагогіки потрібен обсяг понять і термінів значно ширший за суто спортивне спрямування. Засвоєння змісту і сенсу термінів і формулювань дозволять оволодіти методологією системно-структурних уявлень, про взаємозв’язки підсистем і елементів у різних дисциплінах. Абстракція (лат. аbstractio – відвернення) – 1) розумово зорове, відвернуте поняття, теоретичне узагальнення; 2) вища форма мислення людини. Адаптація (лат. adaptation – приладити, пристосувати) – пристосування організму до нових або змінюючихся умов; зміна, переробка, скорочення, спрощення, полегшення для розуміння. Алгоритм (ім’я перського математика ІХ ст. Algorithmi) – набір операцій і їх послідовність, спрямованих на вирішення однотипних конкретних задач. Адекватний (лат. аdaequatus – прирівняний) – тотожний, рівнозначний, відповідний. Алгоритмічний припис – жорстке правило певного послідовного порядку дій. Аморфний (гр. morphous – форма) – безформний, розмитий, не чіткий. Аналог (гр. analogos – відповідний, співрозмірний) – будь-яке відповідне, подібне за суттєвими ознаками іншому предмету, процесу, явищу. Балістика (нім. ballistik, гр. ballo – кидаю) – наука, що вивчає закони руху некерованих тіл у польоті та попередні умови набуття швидкості. Варіант (лат. varians – мінливий) – різновид, можливість реалізації. Варіативність (спорт) – властивість і здатність оперативного коригування дії, поведінки; до нейтралізації та компенсації похибок і неочікуваних впливів; мінливість для зміцнення стабільності у досягненні цілі. Викладання (процес) – упорядкована діяльність педагога, спрямована на реалізацію цілей навчання. Вправа – 1) неодноразове і регулярне відтворення доцільних дій, їх варіантів і комплексів за принципом досягнення ефекту; 2) спеціально складений доцільний комплекс впливу на окремі системи організму та особистість у цілому для ефективного навчання, розвитку і вдосконаленню у певній діяльності. Вправа фізична – цілеспрямована рухова структура поєднаних і взаємозв’язаних дій на основі своєчасної послідовності м’язових напружень і розслаблень з урахуванням наслідкових явищ нервово-м’язової діяльності, зворотної реакції організму для досягнення миттєвого, термінового та кумулятивного (відставленого) ефекту за впливом кількості повторень, інтенсивності та характеру навантажень і відновлювання. Вправа спеціальна – адекватна змагальним умовам за найбільш суттєвими руховими та функціональними параметрами. Вправи специфічні – різні форми (варіанти) виконання основної (спортивної) вправи із завданням пристосування до умов змагань. Вправи неспецифічні – формально неадекватні змагальній вправі, але вибірково сприяючі на розвиток якостей і підвищенню функціональних можливостей. Дезінтеграція – роз’єднання, розчленування, роздроблення. Доцільний – відповідний поставленій меті, корисний, розумний. Екземпляр (лат. exemplar – взірець) – окремий предмет із ряду подібних. Еклективний – свободний, вільний, невимушений. Екскурс (лат. excurs – відхилення, відступ) – відступ у промові від головної теми для вивчення, пояснення побічного питання. Експеримент (лат. experimentum – спроба, досвід) – науковий опит; спроба здійснити щось (нове, невідоме). Експериментатор – той, хто проводить дослід, дослідження. Екстраполяція – розповсюдження, перенесення досвіду, висновків з однієї частини процесу на іншу, не досліджену. Елемент (лат. elementum – стихія, первинна речовина) – 1) складова частка, компонент; 2) найпростіша речовина, що не розкладається на більш прості. Елементарний – простий, начальний, спрощений, «поверховий погляд». Етап (фр. – еtape) 1) окремий момент, стадія процесу; 2) відрізок дистанції. Етика (лат. – etica, гр. – ethos – звичай, характер) – філософське вчення про мораль, норми і принципи поведінки в суспільстві, система норм соціальної групи: «судова», «лікарська» етика). Ефект (лат. – efftrtus) – 1) засіб і саме враження; 2) дія як результат, досягнення. Ефект тренувальний – результати процесів, що відбулись в організмі, зміна функціонального стану у результаті тренування. Терміновий (ТЕ) – безпосередній під час виконання вправи. Відставлений (ВЕ) – відображення впливу, що залишається через добу після виконання вправ і змінюється від відновлювальних процесів. Ефект кумулятивний – зрушення у функціональних, контрольних показниках, тестах за рахунок сумарного впливу вправ і методів, регулювання навантажень і засобів відновлювання після багатьох тренувань на тривалому відрізку часу. ЖЄЛ – життєва ємність легенів. Різниця між повними вдихом і видихом. Здібності – а) сукупність якостей особистості, які відповідають об’єктивним умовам і вимогам до певної діяльності, достатні до успішного її виконання; б) ступеінь схильності до засвоєння. Зміст фізичних вправ – сукупність фізіологічних, психічних і біомеханічних процесів, що відбуваються під час виконання певної вправи. Здоров’я – стан організму, коли функції всіх його органів і систем урівноважені із зовнішнім середовищем і відсутні хворобливі зміни. Інтеграція (лат. – integratio – відновлення, доповнення) – згуртування, злиття в ціле окремих елементів, частин, функцій системи; розширення співробітництва, поєднання у ціле. Інтегральна підготовка (лат. іnteger – цілий) – педагогічний процес, поєднання тренувальних впливів технічної, тактичної, фізичної, психологічної та інтелектуальної підготовки в цілісний ефект на основі змагальних, спеціальних і інших тренувальних вправ, а також у процесі змагань. Інтерполяція (лат. interpolatio – змінювання, скривлення) – довільні вставки, втручання в упорядкований процес. Ірраціональний (лат. irrationalis – нерозумний) – існуючий за межами логічного мислення суперечне йому; недоступний розумінню. Кондиція (лат. – conditio) – норма, стандарт якості, певні вимоги. Координація (координувати – лат. co – сумісно + ordination – упорядкувати) – встановлювати взаємозв’язок, приводити у відповідність, узгоджувати. Конгломерат (лат. – conglomeratus – зібраний, накопичений) – з’єднання, суміш різних елементів. Конгломерація – збирання, поєднання у єдине ціле окремих об’єктів при збереженні їх своєрідності. Координація рухів – це: 1) подолання збиточних ступенів свободи рухового органа за рахунок доцільної організації активних і реактивних сил; 2) ступінь узгодженості кінематичних і динамічних характеристик рухової дії при розв’язанні рухового завдання; 3) здібність до упорядкування зовнішніх і внутрішніх сил при рішенні рухового завдання для повноцінного використання моторного потенціалу. Корекція (лат. – correctio) – вдосконалення; виправлення, зцілення. Коректний – вихований, тактичний, ввічливий; точний, правильний. Кореляція (лат. – correlation – співвідношення) – 1) взаємозв’язок понять, предметів, явищ; 2) вірогідна залежність між випадковими величинами, що не мають суворого (функціонального) зв’язку між ними. Критерій (грец. – kriterion) – ознака, на основі якої оцінюється, визначається, класифікується будь-що. Культура (лат. – сultura – обробка, виховання, освіта, розвиток, поважання) – спосіб і результат усієї людської діяльності, сукупність матеріальних і духовних досягнень людства; ступень духовного та інтелектуального розвитку особистості, суспільства, рівень діяльності; назва вирощених (виведених) рослин, організмів і ін. Логікa (гр. – logike – наука про закони та норми мислення. Логічний – послідовний, обґрунтований, закономірний. Логістика – системна наука про виробництво, повноту процесів і часу. Локальний (лат. – localis) – обмежений, не виходячий за певні межи. Метод (грец. – methods. – шлях до мети) – 1) спосіб і засіб теоретичного дослідження, попереднього конструювання та реалізації майбутнього досягнення, або практичного здійснення будь-чого; 2) спосіб діяльності, поведінки, дії, прийом. Метод: 1) сукупність прийомів будь-якої роботи; прийомів і засобів у літературі та мистецтві певного часу та спрямування; спосіб числення); 2) підбір впливів, за якими можливо цілеспрямовано перевести систему з одного стану до іншого, або зміряти стан системи. Метод (навчання) – спосіб упорядкованої взаємозв’язаної діяльності вчителя та учнів, спрямованої на вирішення завдань освіти, виховання і розвитку в процесі навчання. Метод (ф/к, спорт) – впливи, організовані у єдність – систему і спрямовані на отримання доцільних зрушень. Метод (педагогіка) – логічно і науково обґрунтована система певних впливів з метою орієнтування діяльності і досягнення встановленої цілі. Методика – 1) наука про методи викладання; 2) сукупність методів, прийомів навчання. Методологія – 1) учіння про метод пізнання; 2) сукупність методів науки. Методист – спеціаліст в області методики викладання. Методичний (гр. – methodiсos) – систематичний, суворо послідовний, який тримається встановленого плану. Методичний прийом – своєрідна частина, деталь методу для більш ефективного впливу в умовах конкретної ситуації будь-якого процесу. Модель (лат. – modulus – міра, зразок) – зразок будь-чого (виробу), макет; схема, зображення, опис (предмета, явища, процесу), тип, марка, конструкція. Моделювання змагальної діяльності – процес відображення (конструювання) закономірностей її організації, зокрема гравітаційних взаємодій тіла спортсмена та відтворення їх за допомогою спеціальних вправ або технічних засобів із дотриманням основних положень теорії подібності та її принципів. Навантаження 1) внутрішнє – відокремлений і сумовий вплив на організм, виклик напруги і витрачання енергії функціональних систем організму; 2) зовнішнє – вага обтяжень, складність вправ за їх гравітаційним опором і технікою, що викликає напругу в організмі і його системах. Навчання (процес) – упорядкована взаємодія системного характеру вчителя та учнів. Учіння – процес, у якому на основі пізнання, вправлення та досвіду виникають нові форми поведінки і діяльності, змінюються набуті раніше. Обструкція (лат. – оobstruction – перепона, поміха) – дії, демонстративно спрямовані на зрив засідань, зборів та інших заходів. Об’єкт (лат. – оbjectum – предмет) – у філософії існуючий зовні і незалежно від свідомості, який є предметом пізнання і практичного впливу суб’єкта. Об’єктивний (objectivus – предметний) – відповідний об’єктивній неупередженій дійсності; існуючий незалежно від будь-якої волі та від нашої свідомості. Параметр (гр. – parametron – вимір) – величина, кількісна ознака, характер і властивості процесу, речовин, систем, пристрою, розміри, габарити. Поведінка – зміна об’єкту відносно оточуючого середовища. Поведінка екстраполяризуюча – завбачена з попереднього досвіду. Предмет – зафіксовані у дослідженні і в процесі практичної діяльності сторони, властивості та відношення об’єктів. Прийом (викрут, виверт, рос. – «уловка») – 1) одноактна визначена дія або їх сукупність, яка має назву і спрямована на досягнення конкретної цілі; 2) внутрішній механізм методу. Принцип (лат. – principium – основа, початок) – вихідне положення теорії, учіння, світогляд; переконання, погляд на речі; головна особливість пристрою. Принцип – правило і положення, що визначає напрям поведінки, дії і межі допустимих відхилень; принциповість – дотримання певних принципів у головному, без дрібниць; проведення у теорії й на практиці певних принципів. Принципи (дидактичні) – основні положення, що визначають зміст, організаційні форми та методи навчання, відображає якийсь один істотний аспект. Прогноз (гр. – prognosis – передбачення) – засноване на спеціальному дослідженні про наступний розвиток, закінченні будь-чого. Прогноз – обґрунтоване судження про можливі стани об’єкту у майбутньому й про шляхи та терміни їх досягнення. Прогрес (лат. – progressus) – рух уперед, просування вперед від нижчого до вищого, більш вдосконаленого. Процес (лат. – proсessus – просування) – 1) послідовна зміна станів, будь-яких явищ; 2) порядок розгляду судових справ і сам розгляд, рейтинг (англ. – rating – оцінка, клас, розряд) – показник популярності, місце у ряду або у групі подібних за видом, за діяльністю. Релаксація (лат. – relaxatso – зменшення, ослаблення) – стан спокою, розслаблення в результаті зняття фізичного та психічного напруження. Рухова активність (лат. – activus – діяльний, дійовий) – потреба в рухах, її прояв у виконанні певної кількості рухових актів. Недостатня – гипокінезія, надмірна – гіперкінезія. Рухова дія (рухова активність) – цілеспрямована та упорядкована у просторі і часі система операцій на досягнення конкретної мети (цілі). Рухова реакція – (франц. – reacton, re – проти + аctio – дія) – рухова дія у відповідь на певний сигнал (прості і складні РР). Об’єкт-суб’єкт. Об’єкт – те, на що спрямована пізнавальна і інша діяльність. Суб’єкт – активно діючій пізнавач, маючий свідомість та волю індивід або група. Операція (лат. – operatio – дія) – окрема частина процесу (технологічного, автоматичного перетворення, бойова дія, хірургічне втручання). Синдром (гр. – syndrome – зливання, збіг) – сполучення ознак хвороби, будь-чого іншого. «Альфа – синдром» – болючі переживання за станом і нестачею лідерства. Спосіб (спорт) – обумовлена наперед, обговорена правилами форма дії, вправи. Стиль (лат. – stilus) – форма, штучна спрямованість поведінки, дії, рухів, одягу. Стимулювати – 1) визивати до дії, надати поштовх, служити стимулом; 2) активізувати діяльність організму, органу, процесу. Семантика (гр. – semanticos – визначаючий) – 1) розділ мовознавства про значення мовних одиниць, 2) сенс – значення одиниць слова та їх сполучень (семантичний – смисловий). Сенсорний (лат. – sensus – почуття) – відносний до почуттів, до сприймання. Сила (м’язова) – а) властивість і здібність продукувати зусилля; б) протидія та подолання зовнішнього опору. Символ (гр. – simbolon) – умовне позначення: 1) будь-якого поняття, явища, образу, ідеї; 2) величин, одиниць, прийняте у якійсь діяльності, сфері. Символіка – символічне позначення. Синтез (гр. – synthesis – поєднання, сполучення, складання) – 1) метод наукового дослідження предмету, явища у поєднанні і взаємного зв’язку його частин; 2) з’єднання, узагальнення аналітично отриманих результатів; 3) одержання складних хімічних сполучень із простих. Система (гр. – systema – складене з частин; сполучення) – 1) певний порядок у зв’язку і послідовності дій; 2) щось, що являє собою цілісне явище, єдність; 3) суспільна упорядженість; 4) форма, спосіб організації; 5) сукупність організацій, закладів, за завданнями поєднаних в одне ціле; 6) сукупність механізмів, пристроїв, споруджень, що використовують єдину мету; 7) сукупність тканей, органів, частин, пов’язаних загальною функцією; 8) технічний пристрій, конструкція; 9) те, що сталось звичайним, звичним, регулярним; 10) система – ціле, складене з частин, які мають певні призначення, але у сукупності продукується новизна – емерджентність. Система функціональна – біологічна складна гетерогенна (неоднорідна) система з різних органів і тканин, забезпечуючи певну функцію або форму діяльності організму. Симуляція (лат. – simulare) – створення неправдивого уявлення наявності будь-чого, шляхом прикидання, нещирості (симулювати якусь хворобу). Спортивна форма – об’єктивні, стійкі й істотні зв’язки, що поєднують фізіологічні, психічні та фізично виховані сполучення рухових якостей, набуті у процесі розвитку – тренування. Структура (лат. – structura) – взаємне розташування і зв’язок складових цілого; зміст і функціональний зв’язок між компонентами системи. Структура занять – визначена послідовність вирішення педагогічних завдань і відповідний цьому порядок чергування задач і вправ. Структура руху, дії, вправи – 1) взаємозалежний зв’язок окремих фаз дії-вправи; 2) закономірний, відносно стабільний взаємозв’язок складових дії руху як єдиного цілого – її кінематичної, динамічної, ритмічної структури. Суперкомпенсація (надвідновлення) – явище досягати більш високого рівня працездатності після проходження фази функціонального відновлення. Схема (гр. – schema – облік, вид, форма) – креслення, рисунок, зображення системи, пристрою, розтушування частин цілого; зображення будь-чого у головних рисах; спрощене зображення, план. Схематизм – мислення готовими схемами; спрощеність висловлювання. Схильність – усебічна позитивна ступень до засвоєння. Тенденція (лат. – tendere – прагнути) – спрямування у розвитку; задум, ідея; упередження, однобічність думки, нав’язування помислів, поглядів. Тест (анг. – test – іспит, дослід) – випробування стандартної форми. Технологія (гр. – techne – мистецтво, майстерність + логія) – 1) сукупність методів і процесів в певних галузях; 2) спосіб виробництва. Еволюцію тієї чи іншої системи може пояснити той, хто розуміє її сучасний стан, хто знає ті перші кроки, з яких система будувалась. Результатом – продуктом діяльності СФіСП, є оновлений стан особистості: здоров’я, моральні якості, «спортивна форма», працездатність. Трактувати (лат. – tractare – міркувати) – визначати ставлення будь-якої проблеми, питання, оцінювати, тлумачити. Трактат – 1) науковий твір у формі міркування; 2) угода, договір. Тренінг (англ. – training) – спеціальна система, режим тренування. Тренажер – пристрій для вдосконалення діяльності. Тренування (англ. – train – тренувати, тренуватись) – тренаж, тренінг, виконання вправ, досягання очікуваного ефекту від виконання засобів. Фаза (гр. – phases – виникання) – момент, стадія у розвитку та зміни будь-чого, положення предмету (тіла), стану, періодичного явища. Фаза редукційна – момент, час зникання тренувального ефекту, повертання організму до попереднього рівня; втрата психомоторних наслідкових явищ. Фактор (лат. – factor – виробляючий) – рухова сила, причина якогось процесу, явища, моменту, суттєва обставина у процесі (фактор ризику, часу, впливовий фактор, незначний фактор). Фізичні якості – вроджені (успадковані генетично) морфофункціональні якості, завдяки яким спроможна фізична активність в усіх різноманітностях рухової діяльності. До основних фізичних якостей відносять: силу м’язів, швидкість, витривалість, гнучкість, спритність, рухову координацію. Функціональна система – екстерне функціональне утворення, що об’єднує системи організму, участь яких необхідна для здійснення актів поведінки. Функція (лат. – functio – виконання, вдосконалення) – 1) зовнішня проява властивостей якого-небудь об’єкту у системі відношень; 2) у математиці й логіці – обов’язкова наступність – наслідок (результат) впливу аргументів. Характер – комплекс сталих психічних властивостей, що виявляються в її поведінці, у ставленні до суспільства, до праці, колективу, до самого себе. Ціль навчання – ідеальне передбачення кінцевого результату процесу, якого прагнуть педагог і учні. «Школа спорту» – система підготовки спортсмена, що склалася на основі новітніх наукових досягнень і передової спортивної практики. Принципова ідея розробки системи фізичної і спортивної підготовки полягає у складанні логічного змісту механізмів, явищ і процесів, що визначають ефективність вдосконалення рухової діяльності людини, а також можливості надати чітке місце для кожного впливу (рухового, психічного, фізіологічного та ін.) та виявити структурний зміст, взаємозв’язок і поєднання між компонентами системи у функціональні блоки (схема – ІІ). Однак необхідно уявляти, що представлена на схемах І і ІІ система ФіСП має в основі концептуальний зміст, зв’язки, характер і ні в якому разі не претендує на усебічність, докладність і повноту відображень процесів, але узагальнено відображає їх наявність, структуру та взаємозв’язок. Аналізуючи наукову сутність СФІСП за системно-структурним підходом, виявляються особливості та певні взаємозв’язки між підсистемами (І-ХІІ) та функціональні блоки, які забезпечують окремі сторони загального процесу під впливом – керуючого суб’єкту «КС» (вчитель, тренер і ін.) на об’єкти «У – У» – учнів у функціональному центрі-блоці (ІІІ, ІV, V) та предмети, як сторони, властивості і взаємозв’язки об’єктів. Розклавши схему ФіСП на складові блоки, можна розглядати всю систему в узагальненому виді. Примітно, що процес набуває головного напрямку від інформації (ХІІ) через функціональний блок (КС, ІІІ, IV, V) на вихід, де першочерговий продукт системи – це здоров’я, моральні якості спортивні досягнення. Іншим блокам (організаційному (ІІ, VІ, VІІ, VІІІ) і методичному (І, ХІ, ІХ, Х)) відводиться забезпечуюча роль. Розглядається це у виді, згрупованому за функціональними блоками (схема ІІ): І. «Функціональний блок» – це підсистеми: педагогічний процес (ІІІ), принципів навчання і організації процесу (ІV) та форми занять (V). ІІ. «Інформаційний блок» поєднаний теоретичним визначенням, шляхами, ефективними до мети; вдосконалення у різних формах, строках і моментах процесу. Складають підсистеми: інформація (ХІІ), мета (І) та завдання (ІІ). ІІІ. «Організаційній блок». Його складові підсистеми: принципи (ІV), форми занять (V) – повторно, етапи (VІ), періоди (VІІ). ІV. «Методичний блок» – поєднує підсистеми: види підготовки (VІІІ). фізичні якості (ІХ), засоби (Х), методи (ХІ) забезпечення процесу ФіСП.
Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычислить, когда этот... Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам... ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между... ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала... Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:
|