Управління науково - технічним процесом і нововведеннями.

1. Органи і функції управління науково - технічним прогресом і нововведеннями.

2. Організація управління впровадження досягнень науки і передового досвіду в с.-г. підприємствах.

3. Основні принципи реалізації нововведень.

1. Органи і функції управління науково - технічним прогресом.

Науково - технічний прогрес (НТП) - це безперервне вдосконалення засобів виробництва, впровадження прогресивних технологій, організації виробництва, праці та управління. Основні напрями НТП такі: механізація, електрифікація і автоматизація виробництва, впровадження інтенсивних та ресурсозберігаючих технологій, виведення нових сортів с.-г. культур і порід тварин, раціоналізація господарського механізму і управління виробництвом, наукова меліорація земель, підвищення кваліфікації і культурно - технічного рівня робітників, використання дизайну, гуманізація умов праці тощо.

Управління НТП включає розробку наукових програм, визначення виконавців, фінансування програм, проведення науково - дослідної роботи, виробничу перевірку розробок, освоєння науково - виробничого потенціалу, оцінку результатів.

Створення системи управління НТП в Україні включає державні господарські і громадські організації. До державних органів управління НТП належать Верховна Рада України, Кабінет міністрів України. До складу Кабінету міністрів входять галузеві міністерства і міжгалузеві органи Управління. Вони визначають основні приоритетні напрями розвитку науки і техніки, розробляють організаційний та економічний механізм управління науково - дослідною роботою; виділяють фонди фінансування і кредитування; організовують і проводять підготовку кадрів; координують міжнародні взаємовідносини щодо прискорення НТП тощо.

В АПК управління НТП здійснює Міністерство АПК України та Українська Академія аграрних наук, яка входить до його складу, яка здійснює наукове і організаційне керівництво. До складу УААН входять науково дослідні інститути, селекційні центри, дослідні станції тощо. Науково - виробничу раду Міністерства АПК очолює Президент УААН. В УААН є відділення по наукових напрямах, які очолюють академіки та відділ пропаганди і освоєння науково -виробничого потенціалу. В кожній області на базі інститутів та обласних дослідних станцій створені Цент чи наукового забезпечення АПК області, в окремих областях - галузеві асоціації.

В обласних органах управління АПК є відділи по впроваджено у виробництво досягнень науки і передового досвіду. Цілеспрямованість впроваджувальної роботи забезпечується в основному на основі розробки цільових програм (зерно, м'ясо, молоко, виробництво свинини та ін.)

До складу центру наукового забезпечення АПК області входять науково - дослідні, конструкторські, проектні заклади, вузи, виробничі об'єднання та ін. організації.

2.Організація управління досягнень науки і передового досвіду у с.-г. підприємствах.

Впровадженням у виробництво підприємств і організації АПК досягнень науки і передового досвіду повинні займатися усі категорії, працівників: робітники, спеціалісти і керівники.

Апарат управління підприємств і організацій АПК повинен вишукувати найраціональнішій форми інтеграції науки з виробництвом на госпрозрахунковій і творчій основі. Найбільш ефективною є госпрозрахунковий зв'язок між господарством і національною установою творчий та діловий контакт з базовими господарствами області і вивчення досвіду у передових господарствах, на с.-г. виставках, консультації у вчених, науково - практичних семінарах та ін.

Керівники і спеціалісти господарств повинні також самостійно займатися науково - дослідною роботою, вдосконалювати професійний і культурно - технічний рівень.

Основні функції управління впровадженням досягнень науки і передового досвіду такі: аналіз, планування, організація, координація, регулювання, контроль за впроваджувальною діяльністю.

Наприкінці процесу впровадження досягнень науки і передового досвіду оцінюють ефективність впровадження (економічну і соціальну), визначають фонд преміювання і видають премії працівникам, що здійснили впровадження. Економічно ефективність впровадження визначають за відповідною методикою. Щоб визначати ефект, базову (фактичну) технологію порівнюють з технологією, що впроваджується. Окремо визначають витрати на технологію, що впроваджується (агроприйом, захід тощо). Методика визначання ефекту від впровадження містить такі показники: собівартість продукції, продуктивність праці, розмір додатково одержаного доходу (прибутку), окупність додаткових витрат одержаним доходом (прибутком).

Результати впровадження досягнень науки і передового досвіду оформляють актом,якийпідписує комісія. Підсумки виконання планів впровадження розглядають на зборах трудових колективів. Їх враховують при оцінці виробничої діяльності колективів і розв'язанні питань матеріального і морального заохочення їх.

Матеріальне заохочення робітників за впровадження у виробництво науково - технічних досягнень здійснюють відповідно до Положення про преміювання робітників підприємств і організацій за створення і впровадження нової техніки, а також згідно з іншими положеннями про преміювання що діють у відповідних міністерствах і відомствах, які входять до складу АПК.

3. Основні форми і принципи реалізації нововведень.

На сучасному етапі у країні створено ефективний організаційно - економічний механізм освоєння науково - виробничого потенціалу АПК. Основою його є госпрозрахункові взаємовідносини між науковими установами і різними підприємствами АПК.

Прогресивною формою впровадження у виробництво досягнень науки і передового досвіду є виробничі і науково - виробничі системи. Науково - виробничі і виробничі системи створюють на основі вдосконалення взаємозв'язків наукових установ, передових підприємств з радгоспами та іншими виробничими підприємствами АПК, а також за рахунок реалізації економічних методів господарювання.

Науково - виробнича (виробнича) система становить групу підприємств і організацій (кооперативів, радгоспів, міжгосподарських та науково - виробничих підприємств тощо), які добровільно входять до неї на договірній основі і здійснюють спільну діяльність з виробництва певних видів продукції під організаційним її технологічним керівництвом головного підприємства (організації) за принципами:

Мета створення науково - виробничої (виробничої) системи - підвищення ефективності виробництва, освоєння аграрними формуваннями наукового і прогресивного виробничого потенціалу на високому науково - методичному рівні під керівництвом наукової установи або передового підприємства.

Системи в основному впроваджують окремі наукові розробки, інтенсивні технології виробництва продукції, нові с.-г. машини тощо. Вони реалізують такі наукові і виробничі досягнення, які окремі підприємства не можуть самостійно впровадити, наприклад поліпшення селекції та насінництва, племінної справи тощо.

Організаційним, науковим і методичним центром виробничої системи є головне підприємство або наукова установа, які мають високі економічні показники виробництва.

Підприємства учасники вступають у систему на добровільній основі, зберігаючи при цьому юридичну самостійність. Взаємовідносини між головним підприємством і учасниками системи ґрунтуються на госпрозрахунку. Вони укладають договори. Головне підприємство гарантує підприємствам - учасникам системи і відповідає за досягнення визначених у договорі рівня врожайності с.-г. культур, або продуктивності тварин, економічних показників іобсягу виробництва при умові дотримання підприємствами - учасниками технологічних та договірних вимог.

Головна установа (підприємство), щоб виконати свої договірні зобов'язання, розробляє і організовує впровадження на підприємствах учасниках досягнень науки і передового досвіду,зокрема:

1) організовує постачання підприємств - учасників потрібними матеріально - технічним засобами;

2) визначає разом з підприємствами - учасниками потребу у машинах, добривах таіншихресурсах;

4) виявляє резерви підвищення ефективності виробництва;

5) укладає з науково - дослідними, проектне - конструкторськими та іншими організаціями (підприємствами) договори на впровадження наукових розробок і проектних рішень, пов'язаних з ефективним функціонуванням системи;

6) проводить і навчання і підвищення кваліфікації кадрів підприємств - учасників системи, а також відповідні консультації.

Науково - виробничі (виробничі) системи працюють на повному госпрозрахунку, самофінансуванні та самоокупності за рахунок відрахувань у розмірі 5-15% (в залежності від договору) додаткової вартості валової продукції системи або 5-10% від додаткового прибутку. Форма і розмір прибутку встановлюється у Статуті системи.

Вищим органом управління виробничої системи є рада, а головою ради - керівник головного підприємства, який здійснює повсякденне керівництво.

Успішно працюють НВС «Дніпро»(пасіння кукурудзи)в Дніпропетровській області, «Ефір масло» у Криму, «Насіння Запоріжжя» в Запорізькій області і ін.

1. В. О. Беспалов. Управління сільськогосподарським виробництвом. Навч. посібник. - К: «Вища школа», 1992. - с. 87- 102.

1. Поняття фінансів. Основні функції і завдання фінансових органів.

4.Податкова система підприємств АПК і страхування.

1. Поняття фінансів. Основні функції і завдання фінансових органів.

Створення фінансів викликається товарним характером виробництва і товарним обміном.У вузькому розумінні фінанси - це гроші, які забезпечують товарообмін. Отже останній є не лише товарним, а й грошовим обміном.

Термін «фінанси» походить від латинського слова «фінансів» грошовий платіж.

У широкому розумінні фінанси суспільства (держави) є системою планомірного утворення і розподілу грошових фондів у народному господарстві в інтересах забезпечення розширеного відтворення виробництва та підвищення матеріального і культурного рівня життя народу. Вони поділяються на централізовані, які зосереджуються в державі і фінанси окремих підприємств.

Фінанси держави включають доходи і видатки державного бюджету, державне соціальне, майнове та особисте страхування, державні кредити.

За допомогою централізованих фінансів держава перерозподіляє кошти між галузями народного господарства, забезпечуючи Їх розвиток, здійснює заходи щодо управління і оборони країни, охорони здоров'я, страхування, розвитку науки і освіти.Основою утворення загальнодержавних фінансів є відрахування від прибутків підприємств, організацій і населення та сплата ними податків і страхових платежів відповідно до діючого законодавства України.

Фінанси підприємств і організацій АПК є складовою частиною фінансів держави. Вони являють собою систему грошових відносин, пов'язаних з організацією цих підприємств, веденням ними виробництва, розподілом і реалізацією продукції. Вони включають:

1) виконання грошових зобов'язань перед державою (відрахування від прибутку в держбюджет державними органами, підприємствами та сплата прибуткового податку і страхових платежів колективними приватними підприємствами);

2) грошові відносини з іншими підприємствами;

3) грошові розрахунки з організаціями, установами та особами, пов'язані з реалізацією продукції;

Отже, фінанси охоплюють грошові відносини між державою, з одного боку, і підприємствами та населенням - з другого, а також грошові відносини підприємств, установ, організацій та окремих громадян між собою.

Основними джерелами надходження коштів (фінансів) у підприємствах і організаціях АПКє:

1) грошова виручка від реалізації виробленої сільськогосподарської продукції;

2) виділення грошей з державного бюджету (фінансування державних підприємств, організацій і установ);

3) грошова виручка за надані послуги (транспорт, будівництво та ін.);

4) грошова виручка від реалізації зайвих засобів виробництва, вибракованої дорослої худоби, здачі брухту;

Управління і контроль за фінансами в Україні здійснюється Міністерством фінансів, в області і районах - відповідно обласними і районними фінансовими відділами при Радах народних депутатів. В АПК ці функції виконують відділи фінансів, бухгалтерського обліку і звітності при міністерстві агропромислового комплексу України і його обласних і районних управліннях АПК.

Контроль за цільовим використанням державних фінансових коштів здійснює Державне казначейство і його відділення в обласних і районних центрах.

Управління фінансами і контроль за находженням і витратами їх у підприємствах і організаціях АПК здійснюють їх фінансові відділи, які очолює, як правило, головний бухгалтер підприємства (організації),у селянських (фермерських) господарствах, за дотримання, відповідно до чинного законодавства України, всіх вимог, встановлених для ведення, документів, фінансової та бухгалтерської звітності відповідає його голова. Голова СФГ має право доручити виконання цих обов'язків будь - якому учасникові Права і обов'язки керівника фінансового відділу (головного бухгалтера) визначені посадовою інструкцією і Статутом підприємства (організації).

Тимчасово вільні гроші сільськогосподарського підприємства зберігають на рахунках Держбанку - акціонерного комерційного агропромислового банку «Україна» його відділеннях та в інших комерційних банках (за бажанням), і лише невелика їх кількість перебуває укасігосподарства (підприємства, організації) для проведення дрібних господарських витрат. Основними принципами організації фінансів у сільськогосподарських підприємствах є:

2) своєчасне і безперебійне виконання всіх заходів і завдань, передбачених планами господарства.

3) матеріальне стимулювання за збільшення виробництва продукції, поліпшення її якості та економії матеріально - грошових витрат.

4) додержання фінансової і платіжне - розрахункової дисципліни при розрахунках з державними фінансовими органами, окремими підприємствами та особами.

Вони випливають з того, що ці господарства є госпрозрахунковими.

Розподільна функція фінансів полягає в тому, що за їх допомогою проводять розподіл і перерозподіл сукупного суспільного продукту, національного доходу і прибутків окремих підприємств. У результаті цього утворюють грошові фонди, потрібні для розвитку окремих галузей народного господарства, а також освіти, охорони здоров'я, культури, оборони.Розподільна функція у сільськогосподарських підприємствах дає можливість використовувати частину прибутків, одержаних в одній галузі, для розвитку інших галузей і на цій основі досягтизагальногопіднесення.

Контрольна функція фінансів - це здійснення контролю гривнею за виробництвом і розподілом продукції. Ця функція забезпечує дотримання підприємствами і організаціями режиму економії, фінансової дисципліни як важливих умов поліпшення їх виробниче - фінансової діяльності. Через фінанси, що обслуговують виробництво суспільного продукту та його розподіл, виявляються суспільні і виробничі відносини між державою та окремими підприємствами, між підприємствами та їх робітниками і службовцями.

Важливу роль відіграють фінанси узміцнені економіки сільськогосподарських підприємств і організацій. Вони потрібні їм для здійснення їх господарської діяльності, розрахунків з робітниками і службовцями, відновлення зношених і використаних засобів, для нагромадження. Отже фінанси відіграють активну роль в процесі виробництва і розподілу.

Ту частину грошей, яку виділяють для проведення капітальних ремонтів, відновлення і збільшення основних фондів називають коштами на капіталовкладення а кошти, виділені для оплати праці, на проведення техдоглядів і поточних ремонтів основних засобів відновлення і збільшення оборотних фондів, називають коштами на виробничі витрати.

Зміцнення фінансового стану сільськогосподарських підприємств і організацій АПК є надійним шляхом забезпечення успішного розвитку їх виробництва, основною умовою розширеного відтворення та поліпшення матеріального і культурного рівня працівників. Разом з тим громадське виробництво є матеріальною основою, основним джерелом надходження грошових ресурсів цих господарств.

В умовах ринкових відносин функції регулювання і саморегулювання вирішується фінансовим менеджментом, який являє собою специфічний вид діяльності, направлений на забезпечення ефективності функціонування фінансових ресурсів агробізнесу в цілому і його організаційних формуваннях.

Фінансовий менеджмент - це підсистеми менеджменту агробізнесу і самостійно локальна система, яка має свою структуру, задачі, цілі і механізм функціонування. Його структурний аспект охоплює макро - і мікро економічні фінансові органи управління, фінансові інститути ринкової економіки, задачі, цілі, функції і механізми фінансового регулювання.

Задачі і цілі менеджменту витікають з основної функції організаційної системи і майбутньої поведінки.

1) економічної оцінки діяльності організаційного формування;

2) забезпечення ефективного функціонування фінансових ресурсів;

3) стабільному фінансовому забезпеченні організаційної системи;

4) виконання організаційними формуваннями основної громадської функції, яка витікає з обов'язків агробізнесу перед суспільством;

5) формування іміджу організації і підвищення її авторитету.

Аналогічні задачі і цілі фінансового менеджменту агробізнесу як системи. Механізм його функціонування охоплює, з однієї сторони, задачі і цілі, а з другої - функції і методи реалізації.

Основні функції фінансового менеджменту такі:

1. Фінансове стратегічне планування - це процес стратегічних фінансових потреб з урахуванням оцінки майбутньої поведінки організаційної системи і стабільного функціонування фінансів агробізнесових формувань;

2. Фінансове поточне і оперативне планування - процес оцінки поточних фінансових ресурсів,які необхідні організаційній системі для реалізації стратегії і майбутньої поведінки, а також можливостей забезпечення стабільного функціонування поточних фінансів агробізнесових формувань.

3. Фінансова діагностика здійснюється з ціллю поетапної оцінки діючої фінансової системи для виявлення параметрів її функціонування і можливих наслідків.

4. Фінансове регулювання - розподіл і перерозподіл фінансових ресурсів відповідно до задач і лілей, які необхідно достигнути у відповідності до стратегії розвитку організаційної структури.

5. Фінансова звітність - забезпечує фіксацію параметрів фінансового положення організаційних формувань.

6. Фінансовий аналіз - вивчання процесів з точки зору планового і практичного формування та напрямків використання.

7. Фінансовий контроль передбачає спостереження за функціонуванням фінансової системи формувань агробізнесу, її відповідності цілям і задачам організації.

Етапи процесу управління фінансовими ресурсами такі:

1) визначення параметрів майбутньої поведінки організаційної системи;

2) вивчення фінансової структури організації;

3) визначення джерел зовнішнього фінансування агробізнесу;

Кожний із наведених етапів має свою специфіку вирішення задач, неординарні механізми управління складовими частинами фінансових процесів.

Суб'єктами менеджменту агробізнесом в залежності від типу структур управління і розміру підприємств можуть бути безпосередньо фінансові менеджери, спеціалісти фінансових і економічних відділів, лінійні робітники апарату управління.

Фінансовий менеджмент агробізнесом, як система, включає також реалізацію контрольних функцій, які здійснюються суб'єктами на макро - і мікроекономічному рівнях. Особливий статус мають аудиторські формування, які крім контрольне - консультативних функцій, підтверджують сплати податків, об'єктивність даних фінансових звітів.

Таким чином, фінансовий контроль являє собою системи спостережень за фінансовою діяльністю формувань агробізнесу зі сторони об'єктів макро - мікроекономічних рівнів управління, а саме суб'єктів внутрішнього і зовнішнього середовища.

Важливу роль в управлінніі контролі за фінансами має інформаційнезабезпечення фінансового менеджменту агробізнесом - це процес формування збору, передач інформації суб'єктам фінансової діяльності, які характеризують фінансове становище агробізнесу, його формувань, фінансовий ринок країни, зовнішнє середовище.

Контроль за розрахунками з підприємствами і установами сільського господарства підприємства проводять перерахуванням належної суми через районне відділення банку або поштовим переказом, тобто у формі безготівкових розрахунків. Місцеві розрахунки здійснюють за такими документами, як платіжні вимоги, платіжні доручення і чеки, а з підприємствами інших міст і районів - платіжні вимоги, рахунки, акредитиви, перекази.

Одержанні з банку гроші для виплати заробітної плати працівникам виплачують терміном за один - два дня. Одержує і видає гроші касир на підставі «Прибуткового (або видаткового) касового ордеру» «Платіжної відомості» і «Розрахункове - платіжної відомості», які підписують керівник і бухгалтер господарства.

Зберігання вільних коштів у відділеннях Держбанку і інших та проведення безготівкових розрахунків дає можливість банку здійснювати контроль за додержанням фінансової дисципліни.

Дотримання фінансової дисципліни господарством крім представника банку перевіряється вищим органом управління по підпорядкованості, представниками районних фінансових відділів КРУ, пенсійного відділу, казначейства та ін.

Організувати належний і щоденний облік виконання фінансового плану - задача правління, дирекції і головного бухгалтера господарства, безпосередньо відповідаючих за його виконання.

Контроль за організацією фінансів і витратою грошових коштів згідно зі Статутом господарства здійснює також ревізійна комісія, яка на протязі року проводить не менше двох ревізій господарське - фінансової діяльності приватного колективного господарства, періодично проводить перевірку діяльності внутрігосподарських підрозділів і дає свої висновки по річному звіту. Акти ревізії затверджуються загальними зборами цих підприємств.

Важливу роль для своєчасного виявлення резервів підвищення ефективності виробництва сільськогосподарської продукції відіграє проведення поточного аналізу фінансових результатів і аналізу виконання основних показників фінансового плану по результатам роботи господарства за рік. Для підвищення рентабельності сільськогосподарського виробництва необхідно спостерігати за результатами роботи господарства на протязі всього року, своєчасно приймати міри для уникнення збитків. Для контролю за виконанням фінансового плану господарства затверджена форма квартального звіту, яка відповідає формі плану.За перший, другий і третій квартали звіт складається наростаючим підсумком з початку року, за четвертий квартал звіт входить в річний звіт.По квартальному звіту можна вияснити як господарство виконує планові показники фінансового плану, як проводить розрахунки і як отримує гроші, які йому надходять від реалізації сільськогосподарської продукції, надання послуг, контролювати вихід і собівартість по видам сільськогосподарської продукції, отримання прибутку.

Фінансові результати підраховуються у всіх внутрігосподарських підрозділах. Особові рахунки кожного із них розглядають на засіданні правління або бюро економічного аналізу.

Під час обговорювання виявляють можливості збільшення обсягу виробництва і реалізації сільськогосподарської продукції, підвищення рентабельності роботи підрозділів за рахунок зниження собівартості і підвищення якості продукції.

Значно простіше на протязі року порівнювати тільки прямі затрати на продукцію з витратами по плановим нормам (нормативам).

Належна боротьба за підвищення рівня рентабельності виробництва вимагає систематичного аналізу фінансових результатів роботи всіх галузей і підрозділів виробництва по всіх показниках їх діяльності на протязі всього року.

Задачею аналізу фінансової діяльності і фінансового стану господарства є оцінка виконання найважливіших показників фінансових планів, забезпеченості господарства фінансовими ресурсами, а також перевірка виконання фінансових зобов'язань і дотримання фінансової дисципліни.

Аналіз фінансового господарства підприємств і організацій АПК включає:

1. Аналіз виконання основних показників фінансового плану.

3. Аналіз виконання плану капітальних вкладень.

5. Аналіз використання кредитів Державного і інших банків.

6.Аналіз плато здатності підприємства (організації).

Економічний аналіз діяльності підприємств і організацій АПК широко використовується для оцінки виконання планів розвитку господарства оперативного і стратегічного керівництва ними, виявлення і використання резервів росту і удосконалення виробництва.Дані економічного аналізу використовують для розробки перспективних і річних планів та заходів на збільшення виробництва продукції з найменшими затратами праці і коштів на одиницю продукції, дотримання режиму економій, покращання економічних показників аграрних формувань.

31 січня 1999року вступив в дію Закон України «Про фіксований сільськогосподарський податок і діє до 1 січня 2004. Фіксований сільськогосподарський податок - це податок, який сплачується підприємствами і організаціями АПК (які мають землю) з одиниці земельної площі і не змінюється на протязі звітного (податкового) року.

Фіксований сільськогосподарський податок сплачується в рахунок таких податків і зборів (обов'язкових платежів)як податок на прибуток підприємств, сплата за землю, збір на обов'язкове соціальне страхування, збір на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг, податок з володарів транспортних засобів і інших самохідних машин і механізмів, збір в державний інноваційний фонд, збір за геологічне - розвідувальні роботи, за спеціальне використання природних ресурсів (для потреб сільського господарства), збір в Фонд для здійснення заходів по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи (крім частини сплаченої заборгованості по заробітній платі на 01.01.99.) і сплати за придбання торгового патенту на здійснення торгової діяльності.

Інші податки і збори (обов'язкові платежі) визначені Законом України «Про систему оподаткування»сплачуються платниками фіксованого податку в розмірах, визначених законодавством.

Платниками фіксованого сільськогосподарського податку є сільськогосподарські підприємства різних організаційно - правових форм, передбачених Законом України, які займаються виробництвом (вирощуванням),переробкою і збутом сільськогосподарської продукції, у яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарських продукцій власного виробництва і продукції її переробки за попередній звітний (податковий) рік перевищує 50 процентів загальної суми валового прибутку (доходу)підприємства.

В разі, коли у звітному періоді валовий доход (прибуток)від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва і продукції її переробки рівняється менше 50 процентів загального об'єму реалізації, підприємство сплачує податки в слідуючому звітному періоді на загальних підставах.

Об'єктами оподаткування фіксованим сільськогосподарським податком є площа сільськогосподарських угідь, переданих сільськогосподарському товаровиробнику у власність і наданих йому в користування, в тому числі на умовах оренди.Ставка фіксованого податку з одного гектара сільськогосподарських угідь встановлена в процентах до їх грошової оцінки, яка проводиться у відповідності до методики, затвердженої Кабінетом Міністрів України, в слідуючих розмірах:

• для ріллі, сінокосів і пасовищ -0,5, в для багаторічних насаджень - 0,3

Платники фіксованого податку мають право на вибір форми сплати фіксованого с.-г. податку - в грошовій формі і в формі постачання сільськогосподарської продукції.

Платники податку визначають суму фіксованого сільськогосподарського податку на поточний рік і подають розрахунок податковим органам до 1 лютого поточного року.Сплата податку проводиться щомісяця до 20 числа послідуючого місяця в розмірі третини квартальної суми податку.

Платники податку перераховують податок на окремий рахунок відділень Державного казначейства України в районах. Відділення Державного казначейства перераховують суми фіксованого сільськогосподарського податку:

- на обов'язкове державне пенсійне страхування – 68 процентів;

- на обов'язкове соціальне страхування -2 процента.

Для стабілізації сільськогосподарського виробництва сільськогосподарських товаровиробників, віднесенні до платників податку, звільняються від сплати сільськогосподарського податку зі січня 1999року до 1 січня 2001 року.

Але внесеними в Закон змінами від 03.02.99.р. встановлено, що платники фіксованого сільськогосподарського податку не звільняються від сплати коштів на обов'язкове державне соціальне страхування і здійснюють ці відрахунки в розмірах, передбачених Законом.Ці зміни діють з 20 лютого 1999року.

Страхуванню підлягають врожай і майно сільськогосподарських підприємств і організацій. Вартість страхових платежів планують і відносять на витрати виробництва продукції. Для сільськогосподарських підприємств згідно з діючим Законодавством України страхування є обов'язкове і добровільне. Його проводять органи державного страхування і приватні комерційні страхові компанії згідно з відповідною методикою визначення страхових платежів і умов виплати коштів на відшкодування збитків (втрат).3астрахованими можуть бути будівлі, споруди, транспортні засоби, силові, робочі і інші машини, багаторічні насадження, велика рогата худоба, вівці і свині відповідного віку, бджолосім'ї, урожай сільськогосподарських культур (крім сінокосів)та ін. Тарифні ставки страхових платежів різні.

В разі загибелі або пошкодження застрахованого майна органи страхування відшкодовують господарствам по сільськогосподарським культурам 50% вартості врожаю, визначеного по середній врожайності за останні 5років, по сільськогосподарським тваринам, домашній птиці, бджолосім'ям та ін. - 70%балансової вартості на день загибелі;по будівлям, спорудам, багаторічним насадженням, матеріалам та ін. -100% суми втрати.В разі загибелі або пошкодження сільськогосподарських культур та іншого майна господарство на протязі 3 днів повинно повідомити про це органам страхування, які перевіряють факт стихійного лиха і причини втрат.

В умовах ринку основу страхового діла становить страховий поліс.Страховий поліс - це контракт за яким страхова компанія бере на себе обов'язок сплатити компенсацію (страхову премію)у випадку коли станеться якась непередбачена випадкова подія, що завдасть збитки.В обмін на цю послугу, підприємство зобов'язується сплачувати страховій компанії певні суми (страхові, внески).

У страховому полісі зазначається який вид ризику він страхує, у які терміни і на яку суму. Тут також може бути наведений порядок здійснення процедур, зв'язаних з виконанням контракту:

як оформляти страхову вимогу, як припинити дію контракту, як визначити суму страхової винагороди, як збільшити обсяг страхового відшкодування.

Потрібно додержуватися правил для запобігання як недострахування, так і перестрахування.

Соціальне страхування робітників сільськогосподарських підприємств. Порядок утворення і використання централізованого фонду соціального страхування визначений Кабінетом Міністрів і профспілковими органами України.Цей фонд утворюється за рахунок відрахувань господарств у визначеному розмірі до фонду оплати праці. За рахунок фонду соціального страхування надається допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, народженням дитини, на поховання а також на путівки в санаторії, будинки і табори відпочинку Здійснення соціального страхування робітників сільськогосподарських підприємств покладається на профспілкові організації.

1.Справочник экономиста сельского хозяйства. Под ред. Н.П. Кононенко, Н. Я. Кушвид. - К. «Урожай», 1987. - с.136 - 137.

2.Л.К.Гринчук. Організація виробництва в радгоспах і колгоспах: К: «Вища школа», 1971. - с.340 - 352.

ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...

Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...

Живите по правилу: МАЛО ЛИ ЧТО НА СВЕТЕ СУЩЕСТВУЕТ? Я неслучайно подчеркиваю, что место в голове ограничено, а информации вокруг много, и что ваше право...

Что делать, если нет взаимности? А теперь спустимся с небес на землю. Приземлились? Продолжаем разговор...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: