Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Поняття форми держави. Елементи форми держави.





Кожна держава характеризується певною формою, тобто зовні­шнім вираженням процесу організації та здійснення державної влади. Форма держави є складним соціальним явищем, що дає можливість визначити характер існування і напрямки розвитку держави, власти­вості її устрою, правління та режиму.

Отже, форма держави є складним соціальним явищем, що дає змогу визначити, як і в яких напрямах існує та розвивається держава. При цьому вирішальне значення на неї здійснює як сутність так і істо­ричний тип держави.

 

1) форма державного правління — це елемент форми держави, який характеризує структурну організацію влади, порядок утво­рення і повноваження вищих органів державної влади, їх взає­мовідносини між собою, з іншими органами держави, з політич­ними партіями і соціальними групами та населенням в цілому. Форма державного правління має такі ознаки:

характеризує порядок формування, структуру та терміни пов­новажень вищих органів державної влади;

визначає зміст принципу розподілу влади між вищими органа­ми держави;

характеризує компетенцію вищих державних органів у процесі здійснення ними владних повноважень та їх взаємодію між со­бою, з іншими центральним і місцевими органами влади, орга­нами місцевого самоврядування, політичними партіями, гро­мадськими організаціями, населенням;

2) форма державного устрою — це елемент форми держави, який характеризує територіальну організацію влади, спосіб (порядок) поділу території держави на певні складові частини та співвід­ношення між ними.

Форма державного устрою має такі ознаки:

визначає принципи розподілу території держави на складові частини;

характеризує управлінську діяльність держави та організацію населення на її території ;



дає можливість реалізації прав і законних інтересів національ­них меншин щодо самовизначення шляхом надання тій тери­торії, де вони проживають, певних пільг на самоврядування;

характеризує взаємодію між центральними, регіональними та місцевими органами влади;

3) форма державного режиму — це елемент форми держави, який характеризує політичну організацію влади, сукупність способів, прийомів, методів здійснення державної влади у суспільстві. Форма державного режиму має такі ознаки:

характеризує можливість участі громадян в реалізації держав­новладних повноважень;

забезпечує реалізацію прав і свобод людини і громадянина у процесі здійснення органами державної влади своїх повнова­жень;

характеризує співвідношення правових і організаційних (неправових) способів здійснення владних функцій;

визначає відношення між владою і населенням;

характеризує стан законності і правопорядку в державі.

Усі елементи форми держави тісно пов'язаних між собою: будь-яка зміна державного режиму призводить до зміни форми держави і, навпаки, зміна форми державного устрою та правління держави сприяє зміни державного режиму.

У сучасних умовах розвитку Української держави питання щодо форми держави набуває особливого значення. Адже тільки правильне розуміння положень теорії держави і права та їх застосування відпові­дно до конкретних історичних умов і національних традицій сприяти­ме створенню життєздатної форми молодої суверенної держави.

ФОРМЫ МОНАРХИИ

Різновидами необмеженої монархії є: 1) деспотична монархія — це така монархія, в якій владу монарха

обожнюють, а його самого визнають божеством. За такою фор­мою монархії вся влада зосереджується в руках однієї люди­ни — монархадеспота, який здійснює необмежене, свавільне володарювання, спираючись при цьому на могутній військовобюрократичний апарат. Деспотичні монархії були поширені у державах рабовласницького типу (Єгипет, Вавілон, Ассірія то­що);

2) абсолютна монархія — це така монархія, в якій сам монарх не обожнюється, але який, при відсутності представницьких органів, зосередив у своїх руках усю повноту державної та духовної (релі­гійної) влади. Такі монархії були розповсюдженні у рабовласни­цькому і феодальному суспільствах. У теперішній час абсолютна монархія рідкісна форма правління. Практично у чистому вигляді вона існує лише в Омані, де немає представницького органу, від­сутня конституція, а султан є одночасно і верховним суддею, і вищою духовною особою країни. Зберегли основні риси абсолют­ної монархії такі країни, як Бахрейн, Бруней, Катар, ОАЄ. Різно­видом абсолютної монархії є теократична монархія, у якій дер­жавна влада належить церковній ієрархії. Державою з такою формою правління є Ватикан, де законодавча, виконавча і судова влада належить Папі, який водночас є главою католицької церкви. Обмежена (конституційна) монархія — це така монархічна форма правління, за якої влада монарха в тій чи іншій мірі обме­жується конституцією та повноваженнями певних державних ор­ганів.

Різновидами обмеженої (конституційної) монархії є: 1) дуалістична монархія — це така монархія, якій притаманна по­двійність (дуалізм) вищих органів державної влади: монарх за­ймає центральне місце у механізмі держави, він зосереджує у своїх руках виконавчу владу і формує уряд, відповідальний пе­ред ним. Законодавчі повноваження розподіляються між вибор­ним представницьким органом (парламентом) і монархом, який має право розпуску парламенту, право абсолютного вето щодо прийнятих парламентом законів та право видавати укази, які мають силу законів.

У дуалістичній монархії збережено спадковий порядок передачі влади монарха і довічне володіння нею. Дуалістична монархія була характерною для періоду переходу від феодаліз­му до капіталізму. Вона є своєрідною спробою примирити інте­реси феодалів і буржуазії. У наш час ця форма правління зустрі­чається рідко (Марокко, Бруней, Бутан, Йорданія, Кувейт,

Саудівська Аравія), представляє собою перехідну форму від аб­солютної до парламентської монархії й практично зживає себе; 2) парламентська монархія — це така монархія, за якої влада мо­нарха суттєво обмежена в усіх сферах здійснення державної влади, за ним лише формально зберігається статус глави держа­ви — виключно з представницькими повноваженнями. Законо­давча влада належить парламенту, а виконавча — уряду, який формується парламентом і повністю йому підзвітний. Монарх лише формально затверджує склад уряду. Він є главою держави, проте впливати на діяльність уряду та парламенту не має права. Від його імені здійснюється державне управління та чиниться правосуддя.

РЕСПУБЛИКИ И ПРИЗНАКИ

Президентська республіка — це форма державного правління, за якої державна влада здійснюється всенародно обраним президен­том, який поєднує повноваження глави держави і глави уряду.

Ознаки президентської республіки:

президент поєднує повноваження глави держави і глави уряду;

президент обирається населенням країни шляхом прямих зага­льних виборів або спеціальною колегією виборців;

президент одноособово або з наступним схваленням парламе­нту формує уряд, який йому підзвітний;

президент не має права розпустити парламент, а парламент не може відправити у відставку міністрів;

президент не підзвітний парламенту, проте має право відклад­ного вето на закони, прийняті парламентом;

уряд несе відповідальність перед президентом і діє протягом терміну президентських повноважень.

Жорсткий розподіл влад у президентській республіці (законода­вча належить парламенту, виконавчу очолює президент) передбачає формальну ізольованість кожної з влад і відсутність між ними тісних функціональних відносин, і тому уряд при такій формі правління більш стабільний, а парламент більш незалежний від виконавчої вла­ди, ніж в парламентських республіках.

Парламентська республіка — це форма державного прав­ління, за якої державна влада належить парламенту, який обира­ється населенням країни і який формує повністю відповідальний перед ним уряд та інші вищі органи державної влади.

Ознаки парламентської республіки:

може існувати посада президента. Він є главою держави і, як правило, обирається парламентом з числа його членів спеціа­льно створеною комісією;

функції глави держави обмежені та відокремлені від функцій глави уряду. На главу держави покладені суто представницькі функції, а реальна влада належить главі уряду (прем'єрміністру, канцлеру тощо);

уряд формується із представників партій, які отримали на ви­борах більшість місць у парламенті, несе політичну відповіда­льність перед ними, діє протягом строку повноважень парла­менту;

парламент може висловити уряду недовіру, що тягне за собою його відставку.

Змішана республіка — це форма державного правління, за якою державна влада поєднує ознаки як парламентської, так і президентської республік.

У змішаній республіці співвідношення повноважень вищих ор­ганів державної влади може бути різним і залежно від цього розрізня­ють парламентськопрезидентську (з перевагою державновладних повноважень парламенту) і президентськопарламентську (з перева­гою державновладних повноважень президента) республіки.

Ознаки змішаної республіки :

глава держави (президент) як і парламент, обираються всена­родним голосуванням. За певних умов парламент набуває пра­ва усунути президента з посади;

глава держави пропонує склад уряду (насамперед кандидатуру прем'єрміністра), який підлягає обов'язковому затвердженню парламентом;

уряд несе відповідальність одночасно перед президентом і пе­ред парламентом, парламент має право висловити йому свою недовіру, що тягне відставку уряду;

функції глави держави відокремлені від функцій глави уряду;

глава держави має самостійний статус, він не належить до жод­ної гілки державної влади.

Змішана республіка є однією з сучасних форм правління, до неї належать: Франція, Австрія, Фінляндія, Польща, Румунія, Болгарія, Литва, Україна, Португалія, Ірландія та ін.

ГОС УСТРО

· Централізована унітарна держава характеризується тим, що управління на всіх суб-національних (нижчих загальнодержавного) територіальних рівнях здійснюється адміністрацією, що призначається вищим органом виконавчої влади.

· Децентралізована унітарна держава характеризується тим, що місцеві органи формуються незалежно від центральних органів влади (обираються населенням і т. п.) та користуються значними повноваженнями у вирішенні місцевих питань.

· Відносно децентралізована унітарна держава характеризується поєднанням прямого державного управління на місцях із місцевим самоврядуванням: на вищому (область) та середньому (район) субнаціональних територіальних рівнях одночасно функціонують органи виконавчої влади загальної компетенції та органи місцевого самоврядування.

Федеративні держави можна класифікувати відповідно до наступних критериїв:

1.За способом утворення федерації:

· договірні – створюються на основі угоди між суб’єктами про створення федеративної держави. Особливою рисою подібних федерацій є той факт, що її суб’єкти в такій угоді мають право витребувати для себе наділення певними суверенними правами(США, Німеччина)

· союзні – з’являються на основі перетворення унітарних держав (Бельгія, Канада)

· конституційні федерації – постають на підставі прийняття конституції, в котрій окреслено правовий статус суб’єктів федерації (США у 1787 році)

· конституційно – договірні федерації – постають на підставі угоди з подальшим втіленням правового статусу суб’єктів федерації у конституції, яка в свою чергу схвалюється суб’єктами федерації (наприклад, Російська Федерація — у 1992 році суб’єкти РФ підписали союзний договір з центром, а вже у 1993 р. на референдумі було затверджено, розроблену на основі цих договорів, Конституцію РФ).

2.За змістовим критерієм ( або за способом утворення суб’єктів федерації):

· територіальні федерації – за принципи розподілу території суб’єктів вибрано географічні особливості, густоту населення, місцевості, господарські та економічні зв’язки та інше (США, Мексика, Бразилія)

· національні федерації – на принципи розподілу території лежить національний склад населення її суб’єктів(Чехословаччина, Югославія)

· змішані федерації – за принцип поділу узято національний і територіальний критерії (РФ).

3.За правовим статусом суб’єктів федерації:

· симетричні – усі суб’єкти федерації наділені рівним політичним і правовим статусом, мають однакові права (США, Німеччина, РФ)

· асиметричні – суб’єкти федерації мають нерівномірний політико – правовий статус (Індія).

4.За способом здійснення владних повноважень:

· централізовані – основні рішення приймає центр, суб’єкти обмежені в прийнятті ряду рішень(Індія, Мексика, Бразилія)

· децентралізовані – суб’єкти наділені досить широкими повноваженнями у врегулюванні особистих внутрішніх проблем.[4]

 

РАЗНОВИДНОСТИ ДЕМОКРАТИЧЕСКОГО РЕЖИМА

Різновидами демократичного режиму є:

o ліберально-демократичний - ставить своєю метою дотримання гуманістичних принципів здійснення державної влади в межах права: рівне забезпечення кожному громадянинові прав на дотримання належних правових процедур, приватну власність, недоторканність особистого життя, свободу слова, свободу зборів і свободу віросповідання (тут лібералізація є елементом демократизації);

o консервативно-демократичний - дотримується усталених, традиційних правових цінностей управління, що склалися історично;

o радикально-демократичний - постійно вводить нові правові форми здійснення державної влади з метою підвищення її ефективності.









Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2019 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.