Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







ГОСТРА ДИХАЛЬНА НЕДОСТАТНІСТЬ





До гострої дихальної недостатності (ГДН) відносять розлади зовнішнього дихання (вентиляційна недостатність), тобто стани, не пов'язані з порушенням транспорту газів. За клінічними даними (задишка, роздування крил носа) можна лише констатувати ГДН, проте оцінка її ступеня вимагає проведення дослідження газів крові.

Ознаками гіпоксемії (зниження РаО2 менше 85 мм. рт. ст.) є: ціаноз (при супутній анемії він виражений менше), тахіпное, тахікардія, гіпертензія з подальшим різким падінням частоти дихання, серцевих скорочень і артеріального тиску. Гіпоксемія при гіповентиляції зазвичай супроводжується гіперкапнією (РаСО2 нижче 45 мм рт. ст.), гіперемією шкіри, рясним потовиділенням, головним болем, при наростанні величини РаСО2 – сплутаною свідомості (80 мм рт. ст.), комою (120 мм рт. ст.). Дихальна недостатність супроводжується ацидозом, при якому знижується спорідненість гемоглобіну до кисню і останній кращий переходить в тканині. Тому при невеликому ступені ацидозу його корекція зазвичай недоцільна.

Лікування. При обструкції верхніх дихальних шляхів для попередження западения кореня мови слід максимально розігнути шию, закинувши голову

дитини, вивести нижню щелепу вперед (для цього середні пальці обох рук заводять за кут нижньої щелепи, а великі пальці кладуть на передні зуби),можно використовувати воздуховод, що вводиться за корінь язика (правильність його позиції перевіряють аускультативно). Слиз, блювотні маси видаляють відсмоктувачем або грушею. При безуспішності цих мерів проводять інтубацію, в екстрених випадках – коніко- або трахеотомію.

При обструкції нижніх дихальних шляхів необхідно видалити харкотиння шляхом стимуляція кашлю. Звичайно це здійснюють за допомогою введення через ніс катетера в ротоглотку з подальшою евакуацією слизу (аспірація). Якщо ці заходи ефекту не дають, проводять бронхоскопію і лаваж бронхів.

Оксигенотерапію проводять через носовий катетер, який вводять на глибину, рівну відстані від козелка вуха до ніздрі дитини (створює безпечну концентрацію вдихуваного О2 40–45%), дітям молодшого віку – в кисневому наметі. Концентрація О2 повинна забезпечувати РаО2 близько 100 мм рт. ст. Збереження гіпоксемії свідчить про шунтування крові, що вимагає інших мерів. Дихання гелієво-кисневою сумішшю (4:1 або, частіше, 3:1), – в 6–7 разів менш щільною, чим повітря, – знижує аеродинамічний опір і полегшує роботу дихальних м'язів, надаючи до того ж додатково антиателектазну дію.

Самостійне дихання під постійним позитивним тиском (СДППТ) перешкоджає закриттю дихальних шляхів на видиху. Його проводять з використанням поліетиленового мішка і видихом під воду або диханням через носові канюлі за допомогою дихального апарату. Протипоказаннями для СДППТ є гіповентиляція (РаСО2 вище 60 мм рт. ст.), напружений пневмоторакс, бронхіальні свищі. Штучна вентиляція легенів (ШВЛ) проводиться при неможливості підтримки нормального газообміну за допомогою вказаних вище методів. Оптимальний режим ШВЛ з позитивним тиском вдиху до 15–20 см вод. ст. при пасивному видиху, іноді – з позитивним тиском (від 3 до 8 см вод. ст.) наприкінці видиху (ПТНВ, або англ. РЄЄР).


ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ЛІКУВАННЯ ГРВІ

Діагноз ГРВІ без уточнення провідної локалізації процесу, як було вказано вище, правомочний за відсутності чіткого переважання симптоматики який-небудь з клінічних форм ГРЗ. Цей термін, природно, має на увазі, що вірогідність бактерійної етіології захворювання незначна. При виявленні протягом подальших 2–3 днів тієї або іншої клінічної форми ГРЗ або при появі симптомів бактерійної інфекції (навіть при її неявній локалізації) діагноз ГРВІ міняється відповідно.

Симптоматичне лікування значною мірою служить задоволенню потреби батьків допомогти дитині. Цього можна досягти за допомогою недорогого і нетоксичного засобу: навіть не дуже ефективне, воно відвертає батьків від пошуків «дієвіших», але потенційно небезпечних ліків (в основному – антибактеріальних). Треба завжди пам'ятати, що ГРВІ – найчастіший привід для медикаментозної терапії і основне джерело ятрогенних захворювань.

Постільний режим або обмеження рухливості необхідні лише в періоді гострих проявів захворювання. Температура в приміщенні повинна бути не вище 20°С і на 3–4°С нижче під час сну дитини. Живлення не повинне відрізнятися від звичайного, при відмові дитини від їжі годувати його насильно не слідує, краще запропонувати йому улюблені блюда. При збереженні звичайного повноцінного раціону призначення вітамінів зайве. Дитину треба рясно поїти: морси, соки, солодкий чай добре всмоктуються.

Жарознижуючі – парацетамол, ібупрофен – призначають при температурі вище 39,0–39,5°С. За відсутності ефекту внутрішньом'язовий вводять Анальгін. Аспірин категорично протипоказаний (через небезпеку розвитку синдрому Рея).

Противірусні препарати, що використовуються при ГРВІ, описані нижче.

При гострому перебігу респіраторних захворювань верхніх дихальних шляхів системні антибіотики не запобігають бактерійній суперінфекції і навіть можуть сприяти її розвитку через придушення нормальної флори дихальних шляхів. Виправданим є застосування антибіотика фюзафюнжина, що діє місцево (Біопарокс) з метою придушення розмноження при ГРВІ пневмококів і гемофільної палички.

Антигістамінні засоби при ГРВІ, як правило, не показані. Призначення протизапального засобу фенспирида (Ереспал) може зменшити запалення.

 

ГОСТРИЙ РИНІТ

Гострий риніт – запалення слизистої оболонки носової порожнини, що спостерігається при більшості ГРВІ ізольовано або у поєднанні з іншими синдромами. Симптоматика. Чхання, відділення слизу з носа, порушення носового дихання (яке може утруднити годування дітей перших місяців життя). Відтік слизу по

задній стінці глотки викликає кашель, особливо вночі; йому сприяє і сухість слизистої оболонки глотки при диханні через рот. Збереження відокремлюваного (зазвичай слизово-гнійного) після закінчення 10–14 днів хвороби може указувати на розвиток синуситу.

Лікування ринітів симптоматичне, воно може включати:

• промивання носа фізіологічним розчином натрію хлориду;

• використання судинозвужувальних крапель і спреїв;

• використання препаратів, що приймаються всередину.

 

Промивання носа фізіологічним розчином проводиться в положенні дитини лежачи на спині із закиненою головою, що забезпечує зрошування всіх трьох носових ходів, зведення носоглотки і аденоїдної вегетації. Фізіологічний розчин вводять без тиску по декілька піпеток в кожну ніздрю з початку хвороби або ж після періоду лікування судинозвужувальними краплями. Судинозвужувальні краплі призначаються при вираженому утрудненні носового дихання. Їх концентрація не повинна перевищувати 0,01% для дітей перших 2 років життя, 0,025% для дітей до 6 років і 0,05% для молодших школярів, краплі для дорослих (0,1%) повинні розлучатися водою або фізіологічним розчином до потрібної концентрації. Краплі можна застосовувати 2–4 рази на день протягом 1–3 днів при тривалішому застосуванні вони можуть підсилювати нежить. Судинозвужувальні назальні спреї зручні у використанні, вони дозволяють при меншій дозі більш рівномірно розподілити препарат. З метою розрідження густого і в'язкого носового секрету рекомендується введення Рінофлуїмуцила (N-ацетилцистеина). Із засобів, що приймаються всередину, дітям до 12 років слід призначати препарати, що не містять фенілпропаноламіна і псевдоефедрину, які можуть викликати підвищення артеріального тиску.

Системні антибіотики (всередину і парентерально) при гострому риніті не показані, проте призначення назального аерозоля фюзафюнжина (Біопарокс) – місцевого бактеріостатичного антибіотика широкого спектру дії – гальмує зростання мікробної флори і перешкоджає інфікуванню параназальних синусів і порожнини середнього вуха. При наполегливому риніті, як і при ідіопатичному (цілодобовому) алергічному риніті, показані спреи із стабілізаторами мембран огрядних кліток і стероїдами.

ЗАПАЛЕННЯ СЛИЗИСТОЇ ОБОЛОНКИ ГЛОТКИ (ФАРИНГІТ), що часто поєднується з поразкою слизистої оболонки носа (назофарингіт) – найбільш частий синдром ГРВІ, викликаних різними респіраторними вірусами. Симптоматика. Характерні раптове виникнення відчуття першіння, сухості, жару в глотці, поява хворобливості при ковтанні їжі або слини. Загальний стан зазвичай порушується мало, температура може не підвищуватися, але для грипозної інфекції характерні фебрильна температура і токсикоз. Течія сприятлива, одужання наступає через 5–7 днів.

Лікування. Щадний режим харчування, полоскання глотки лужними розчинами, відварами лікарських трав (шавлія, ромашка). Певний ефект надає фюзафюнжин (Біопарокс), що перешкоджає розвитку ускладнень фарингіту і що зменшує прояви запалення слизистої оболонки носоглотки. У старших дітей використовують знеболюючі або місцевоанестезуючі пігулки (Себідин, Стрепсилс Плюс), пастили з екстрактами трав і/або антисептиками (Ларіпронт Септолете, Дрілл біль в горлі).

Лікування ларингіту без стенозу проводиться пом'якшувальними засобами, місцевими антибактеріальними препаратами (Біопарокс), при нав'язливому кашлі призначають протикашльові засоби (бутамират, декстрометорфан). Лікування крупу І ст. також симптоматичне: відволікаючі процедури (теплі ванни), слабкі седативні засоби (Піпольфен 1–2 мг/кг). Ефекту можна досягти як за допомогою інгаляцій теплої пари, так і від перебування на холодному повітрі. Дихати парою можна у ванній (вдома), під тентом, в кисневому наметі, пара подається при температурі 30±2°. Діти з бронхіальною астмою, а також з гнійним трахеобронхітом іноді не переносять пару; їм призначають кисень і аерозолі. Ефект аерозолів еуфіліну, настоїв і відварів трав не доведений.

Може бути ефективним включення Рібомуніла в комплексну терапію ларингіту, у тому числі і ускладнених стенозом гортані І–ІІ ступеня (Алферов в.П., 1999), що дозволяє прискорити реконвалесценцію і зменшити число ускладнень.

Основним лікувальним методом при крупі є введення стероїдних препаратів системно або місцево за допомогою дозованого інгалятора або небулайзера. Мета-аналіз даних літератури показав, що в/м або в/у введення 0,6 мг/кг дексаметазону також ефективно запобігає прогресу стенозу гортані. При прогресі дихальних розладів показана назотрахеальна інтубація або трахеостомія.

Системні антибіотики призначають тільки при ознаках бактерійної інфекції (гнійний ларинготрахеобронхіт), а також дітям з тривалим стенозом.

При рецидивуючому крупі швидке введення стероїдів здатне обірвати розвиток стенозу гортані і часто є життєво необхідним заходом. Батьків таких хворих слід навчити введенню стероїдів при перших ознаках хвороби: у вигляді дозованого аерозоля або, краще, системно (наприклад, преднізолон 20 мг всередину або 30 мг в/м, дексаметазон 0,6 мг/кг в/м). Ефективний і адреналін п/к 0,01 мл/кг 0,1% р-ну, але не більше 0,3 мл.







Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...

ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования...

ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...

ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры...





Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2024 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.