Інноваційні технології у викладенні теплоенергетичних дисциплін

Інновація (нововведення) - це процес впровадження нових перетворень в різні сфери діяльності, а також у виробництво та промисловість. Результатом таких перетворень є нововведення. Будь-які нововведення неминучі, вони породжені змінами в суспільстві і логікою розвитку НТР, які передбачають істотні перетворення в трудовому процесі всіх підприємств і організацій кожні 5-10 років.

Інноваційний процес торкається, як правило, цілі, структури, завдання, технології і людських ресурсів організації. Ці внутрішні змінні зв'язані один з одним, наприклад, впровадження комп'ютерів в трудовий процес потягне за собою зміни й у професійно-кваліфікаційній структурі колективу, і в рівні вирішуваних завдань, і в системі контролю, і навіть у самому характері роботи.

Сутність нововведень становить робота з досягнення нових результатів, засобів та способів їх отримання, щодо подолання відсталих або рутинних елементів традиційної діяльності. При впровадженні інновацій на підприємствах і в організаціях виникають і вирішуються три групи суперечностей:

• між новим і старим;

• протиріччя, пов'язані з глибиною перетворень (чи відбувається радикальна зміна, тобто має місце інновація-модернізація, або вдосконалюються традиційні методи, форми і принципи роботи, тобто має місце інновація-трансформація);

• протиріччя, пов'язані з перебудовою свідомості працівників, оскільки інновації змінюють їх інтереси і ціннісні орієнтації. Перехід підприємств і організацій всіх галузей народного господарства (в тому числі й освіти) на ринкові відносини як глобальне нововведення, викликане рішенням уряду, загострило всі зазначені групи протиріч, але болючіше всього йдуть справи з необхідністю перебудови свідомості працівників. Дуже часто при впровадженні освітніх інновацій у навчальних закладах на перший план висувають технічні та організаційні питання, а підготовка технолога-викладача та студента-споживача освітніх послуг йде на периферію уваги керівників. А між тим неопрацьованість цих двох ключових питань (неприйняття змін педагогом і непідготовленість до них студентів) є головним гальмом широкого впровадження інновацій в навчальний процес. Навчальні заклади - це організації, які працюють в умовах невизначеності, тобто коли оцінити імовірність потенційних результатів в точних цифрах неможливо. До таких організацій належать також соціокультурні, політичні та наукомісткі виробництва. Саме в цих областях актуальними є знання про соціальні та псхолого-педагогічних аспектах нововведень, так як нехтування ними може занапастити найціннішу інновацію. Будь-яке нововведення має як технічні, так і психологічні наслідки. Ми згодні з Р.Л. Кричевським у тому, що «традиційно нововведення прийнято розглядати як певне безумовно позитивне в житті організації або суспільства подія... А тим часом історичний і суто життєвий досвід свідчить, що це далеко не так. Аж ніяк не всі нововведення суть благо для людей, навіть якщо і бути на благо - їхнє призначення. У світлі сказаного ясна роль психолого-педагогічних чинників при впровадженні інновацій. Ініціатори (новатори, організатори) нововведення повинні забезпечити психологічний супровід інновації, щоб з найменшими втратами подолати бар'єри по відношенню до нововведень.

Основним завданням технологізації освіти є оптимізація, перш за все, управління пізнавальною діяльністю студента. Критеріями ефективності навчання студентів стають зміст і рівень сформованості в них творчого ставлення до навчального процесу. Оволодіння сучасними педагогічними технологіями дозволить викладачам вузів вдосконалити індивідуальний стиль своєї педагогічної діяльності. Причому основою майстерності педагога стає не тільки орієнтація на навчальні технології, але й інноваційне професійне мислення.

7. Самостійна робота студентів в процесі викладення дисциплін за фахом

Згідно з Положенням "Про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах", самостійна робота студента є основним засобом оволодіння навчальним матеріалом у час, вільний від обов'язкових навчальних завдань.

Життям доведено, що тільки ті знання, які студент здобув самостійно, завдяки власному досвіду, думці і дії, будуть насправді міцні. В процесі викладання навчального матеріалу засвоюється 15 відсотків інформації, що сприймається на слух, 65 відсотків - слух і зір.

Якщо навчальний матеріал опрацьовується власноручно, самостійно (індивідуально) виконується завдання від його постановки до аналізу отриманих результатів, то засвоюється не менше 90 відсотків інформації.

Саме тому вища школа поступово, але неухильно переходить від передачі інформації до керівництва навчально-пізнавальною діяльністю, формування у студентів навиків самостійної творчої роботи.

Самостійна робота студентів, підходи до якої потребують докорінних змін, на сучасному етапі повинна стати основою вищої освіти, важливою частиною процесу підготовки фахівців.

Як складне педагогічне явище - це особлива форма навчальної діяльності, спрямована на формування самостійності студентів і засвоєння ними сукупності знань, вмінь, навиків, що здійснюється за умови запровадження відповідної системи організації всіх видів навчальних занять. Мета самостійної роботи студентів двоєдина: формування самостійності як риси особистості і засвоєння знань, умінь, навиків. Незалежно від спеціалізації і характерна роботи, будь-який починаючий спеціаліст повинен мати фундаментальні знання, професійні вміння і навички діяльності свого профілю, досвід творчої і досвідної діяльності по рішенню нових проблем, досвідом соціально-оціночної діяльності. Дві останні складові освіти формуються як раз в процесі самостійної роботи студентів.

Вища школа відрізняється від середньої спеціалізацією, але головним чином – методологією учбової роботи і ступенем самостійності навчання. Викладач лише організовує пізнавальну діяльність студентів. Студент сам здійснює пізнання. Самостійна робота вирішує задачі всіх видів учбової роботи. Ніякі знання, якщо вони не підкріпленні самостійною діяльністю, не можуть стати справжнім надбанням людини.

Згідно з вищеназваним Положенням, самостійна робота студента (СРС) - це форма організації навчального процесу, при якій заплановані завдання виконуються студентом під методичним керівництвом викладача, але без його безпосередньої участі та має становити не менше 50 % часу, передбаченого для виконання основної освітньої програми, з урахування рекомендацій Міністерства освіти і науки України щодо кількості годин аудиторних занять на тиждень (не менше 1/3 і не більше 2/3 загального обсягу навчального часу, відведеного для вивчення конкретної дисципліни). СРС є основним засобом оволодіння навчальним матеріалом під час позааудиторної навчальної роботи.

Метою СРС є засвоєння в повному обсязі навчальної програми та послідовне формування самостійності як риси характеру, що відіграє суттєву роль у формуванні сучасної моделі фахівця вищої кваліфікації

Зміст самостійної роботи студента у форматі конкретної дисципліни визначається навчальною програмою дисципліни, методичними матеріалами, завданнями та вказівками викладача. Вимоги до змісту курсової, кваліфікаційної, дипломної, магістерської роботи визначаються кафедрою відповідно до ОКХ, з урахуванням освітньо-професійної програми підготовки бакалавра, спеціаліста, магістра.

Види самостійної роботи студентів - це самостійна робота, що забезпечує підготовку до поточних аудиторних занять; пошуково-аналітична робота; наукова робота; стажування на підприємствах і в організаціях, педагогічна практика.

Форми самостійної роботи з навчальної дисципліни для студентівє різні та визначаються робочою навчальною програмою,залежно від мети, завдань та змістунавчальної дисципліни, специфікою спеціальності і, зокрема:

· опрацювання теоретичних засад прослуханого лекційного матеріалу;

· вивчення окремих тем або питань, що передбачені для самостійногоопрацювання;

· переклад текстів встановлених обсягів з однієї мови на іншу;

· виконання домашніх завдань;

· підготовка до семінарських, практичних (лабораторних) занять;

· підготовка до контрольних робіт та інших форм поточного контролю

· систематика вивченого матеріалу курсу перед написанням модулів та іспитом;

· відпрацювання тренінгових програм (завдань) з навчальних дисциплін;

· виконання індивідуальних завдань (написання реферату за заданою проблематикою; підготовка критичного есе на статті зарубіжних і вітчизняних авторів за визначеною тематикою; пошук (підбір) та огляд літературних джерел за заданою проблематикою курсу; аналітичний розгляд наукової публікації;

· написання курсової роботи; написання дипломної роботи тощо).

Індивідуальні завдання

Реферати, аналітичні огляди тощо – це індивідуальні завдання, які сприяють поглибленню і розширенню теоретичних знань студентів з окремих тем дисципліни, розвивають навички самостійної роботи з навчальною та науковою літературою. Ця форма індивідуальних завдань рекомендується для теоретичних курсів і дисциплін гуманітарного та соціально-економічного циклів. В одному семестрі кількість рефератів з різних дисциплін не може бути більше трьох. На виконання реферату з дисципліни у робочій навчальній програмі необхідно передбачити не менше 10-15 годин СРС.

Контрольні роботи, що виконуються під час СРС – це індивідуальні завдання, які передбачають самостійне виконання студентом певної практичної роботи на основі засвоєного теоретичного матеріалу. Контрольні роботи, як і розрахункові роботи, можуть передбачати певний ілюстративний матеріал.

В одному семестрі кількість КР для студентів денної форми навчання – не більше ніж 4. На виконання студентами цих робіт у робочій навчальній програмі дисципліни передбачається не менше 15-20 % годин СРС.

Наявність позитивних оцінок, отриманих студентом за індивідуальні завдання, є необхідною умовою допуску до семестрового контролю з відповідної дисципліни. Інди­відуальні завдання виконуються самостійно і не входять у тижневе аудиторне навантаження студента. Викладач контролює виконання індивідуального завдання на консультаціях. Графік складання форм контролю СРС розробляється викладачем і затверджується завідувачем кафедри на початку семестру.

Перелік завдань для СРС (обов'язкових для виконання та за вибором студентів), форми її організації та звітності, терміни виконання та кількість балів, які можна отримати за виконання завдань з СРС, визначаються кафедрою під час розробки робочої навчальної програми дисципліни (розділу «Самостійна робота студентів») і включаються до Карти самостійної роботи студентів

Студенти на перших заняттях повинні бути поінформовані викладачем про організацію самостійної роботи з відповідної дисципліни — обов'язкові та вибіркові завдання, терміни їх виконання, кількість балів за кожний вид робіт, часу проведення консультацій.

· Усі завдання самостійної роботи студентів з кожної дисципліни поділяються на обов'язкові та вибіркові.

· До обов'язкових належать завдання, які повинні виконати всі студенти під час опанування відповідної дисципліни.

· До вибіркових належать альтернативні завдання, серед яких кожен студент може обрати завдання на власний розсуд з тим, щоб набрати необхідну кількість балів.

· Після одержання інформації про всі форми організації самостійної роботи з дисципліни, обов'язкові і вибіркові завдання та максимальну кількість балів, які можна набрати за їх виконання, кожен студент роздруковує для себе Карту самостійної роботи студентів, визначає вибіркову складову своєї самостійної роботи, виконує обов'язкові і вибіркові завдання і від­повідно до визначених термінів звітує викладачу щодо їх виконання.

· Оцінки (бали), одержані студентами за виконання різних видів самостійної роботи, виставляються викладачем в Журналі обліку поточної успішності студентів.

· Підсумкова кількість балів, набрана студентами за виконання різних видів самостійної роботи виставляється у відомість обліку успішності у графі «Кількість балів за результатами поточного модульного контролю».

· Поточні консультації студентів з питань виконання завдань СРС, а також підведення підсумків з деяких видів виконаних робіт здійснюються під час планових занять з індивідуально-консультативної роботи.

При розподілу завдань студенти отримують інструкції по їх виконанню, методичні вказівки, посібники, перелік необхідної літератури.
Потенційні можливості людини можуть в повній мірі проявитися і реалізуватися лише при раціональній самоорганізації учбової діяльності. При цьому потрібно мати на увазі, що здатність до самостійної учбової діяльності не має безпосереднього зв'язку з рівнем розвитку окремих пізнавальних процесів чи мотиваційних потреб і не може бути пояснена ними.
Під ефективною самостійністю розуміється вміння без систематичного контролю, допомоги та стимуляції з боку викладача самостійно працювати на заняттях, дома, в бібліотеці, вміння організувати окремі форми роботи і всю учбову діяльність в цілому.

8. Болонський процесс у вищій освіті

Система освіти є одним із найважливіших соціальних інститутів у будь-якому суспільстві. Її становище, ефективність функціонування, значимість у суспільстві виступають показниками рівня розвитку суспільства та держави.

Українська вища освіта переживає переломний момент свого розвитку. Відбувається глобальне реформування вищої освіти, спрямоване на зміну концептуальних пріоритетів, на пошук шляхів інтеграції до Європейської системи.

У 1998 році у м. Болоньї європейськими міністрами освіти була підписана спільна декларація про єдині засади розбудови системи вищої освіти у Європі.

Болонський процес спрямований на формування єдиного відкритого європейського простору у сфері освіти, впровадження кредитних технологій на базі європейської системи трансферу кредитів, стимулювання мобільності і створення умов для вільного пересування студентів, викладачів, науковців в межах європейського регіону, спрощення процедури визначення кваліфікацій, що сприятиме працевлаштуванню випускників і студентів на європейському ринку праці.

 

За європейським стандартом дипломований фахівець відразу займає робоче місце і виконує свої посадові обов’язки. Диплом гарантує високий рівень підготовки. Приймаючи фахівця, фірма впевнена, що він підготовлений на належному рівні. Гарантія цього – високе резюме університету. Якщо фахівець не буде підготовлений належним чином і фірма матиме до нього претензії, імідж університету може бути втрачений назавжди, його рейтинг серйозно постраждає.

1. У рамках Болонського процесу пропонується ввести два цикли навчання:

1-й – до одержання першого академічного ступеня (бакалавр)

2-й – після його одержання (магістр).

При цьому тривалість навчання на 1-му циклі має бути не менше 3-х і не більше 4-х років. Навчання впродовж другого циклу може передбачати отримання ступеня магістра (через 1-2 роки навчання після одержання 1-го ступеня) або докторського ступеня (за умови загальної тривалості навчання 7-8 років).

2. Запровадження кредитної системи. Пропонується запровадити у всіх національних системах освіти системи обліку трудомісткості навчальної роботи в кредитах. За основу пропонується прийняти ECTS (Європейська система перезарахування кредитів), зробивши її нагромаджувальною системою, здатною працювати в рамках концепції “навчання впродовж усьо-го життя”. Європейська системи перезарахування кредитів (ЄСПК) створювалася протягом останніх 13 років і є найпоширенішою основою визначення навчального навантаження студентів закладів вищої освіти Європи.

Система перезарахування кредитів при наявності відповідних договорів дозволить українським студентам навчатись у провідних вищих навчальних закладах Європи.

3. Контроль якості освіти. Передбачається організація акредитаційних агенств, незалежних від національних урядів і міжнародних організацій. Оцінка буде грунтуватися не на тривалості або змісті навчання, а на тих знаннях, уміннях і навичках, що отримали випускники. Одночасно будуть встановлені стандарти транснаціональної освіти.

4. Розширення мобільності. На основі виконання попередніх пунктів передбачається істотний розвиток мобільності студентів. Окрім того, ставиться питання про розширення мобільності викладацького складу й іншого персоналу для взаємного збагачення європейським досвідом. Передбачається зміна національних законодавчих актів у сфері праце-влаштування іноземців.

5. Забезпечення працевлаштування випускників. Одним із важливих положень Болонського процесу є орієнтація вищих навчальних закладів на кінцевий результат: знання й уміння випускників повинні бути застосовані і практично використані на користь всієї Європи. Усі академічні ступені й інші кваліфікації мають бути затребувані європейським ринком праці, а професійне визнання кваліфікацій має бути спрощене. Для забезпечення визнання кваліфікацій планується повсюдне використання Додатка до диплома, який рекомендований ЮНЕСКО.

6. Забезпечення привабливості європейської системи освіти. Одним із головних завдань, що має бути вирішене в рамках Болонського процесу, є залучення в Європу більшої кількості студентів з інших регіонів світу. Вважається, що введення загальноєвропейської системи гарантії якості освіти, кредитної системи накопичення, легко доступних кваліфікацій тощо, сприятиме підвищенню інтересу європейських та інших громадян до вищої освіти.

 

НАВЧАЛЬНО−МЕТОДИЧНІ МАТЕРІАЛИ

1. Коваленко Е.Э.Методика профессионального обучения//.-Харьков:Штрих,2003.-480 с.

2. Нагаєв В.М.Методика викладання у вищій школі//К.: ЦНЛ, 2007. – 237 с.

3. Беспалько В.П. Основы теории педагогических систем: Проблемы и методы психол.-пед. обеспечения и техн. обучающих систем.-Воронеж: Изд-во ВГУ,1997.- 304с.

4. Беспалько В.П., Татур Ю.Г. Системно-методическое обеспечение учебно - воспитательного процесса подготовки специалистов: Учеб.- метод. пособие. - М.: Высш.шк., 1999. -144 с.

5. Госсен Л.П. Основные этапы организации самостоятельной работы студентов // Методические проблемы совершенствования вузовского образования: Сб. ст. / Под ред. В.И. Кабрика. - Томск, 1996

6. Долженко О.В., Шатуновский В.Л. Современные методы и технология обучения в техническом вузе. - М.: Высш. шк., 2000. -190 с.

7. Беспалько В.П. Теория учебника: Дидактический аспект. - М.: Педагогика, 1998. - 160 с.

8. Гомоюнов К.К. О феномене понимания // Методика и практика преподавания в техническом вузе. -1981. – 175 с.

9. Бытев А.А. Методика преподавания технических дисциплин. - Минск: Высш. шк.,1975. - 271 с.

10. Методичні вказівки до практичних робіт з дисципліни "Методика викладення дисциплін за фахом" для студентів спеціальностей 8.090510 всіх форм навчання. Укладач: Замицький О.В. - Кривий Ріг: Видавничий центр КТУ, 2011. - 21 с.

11. Методичні вказівки та завдання до самостійної роботи з дисципліни "Методика викладення дисциплін за фахом" для студентів спеціальностей 8.090510 всіх форм навчання. Укладач: Замицький О.В. - Кривий Ріг: Видавничий центр КТУ, 2011. - 6 с.

⇐ Предыдущая123456

Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...

ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования...

Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам...

Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом...

---

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: