Правила будови і безпечної експлуатації

Правила будови і безпечної експлуатації трубопроводів пари та гарячої води (далі - Правила) визначають вимоги щодо проектування, виготовлення, монтажу, налагоджування, експлуатації, діагностування, ремонту та реконструкції трубопроводів, що транспортують водяний пар або гарячу воду (далі - трубопроводи), і обов'язкові для всіх міністерств і інших органів виконавчої влади, а також об'єднань, установ, організацій та підприємств - незалежно від їхньої відомчої приналежності і форм власності.

- трубопроводів пари з робочим тиском пари (далі - надлишковий тиск) більше 0,07 МПа (0,7 кгс/кв.см);

- трубопроводів гарячої води з температурою води вище 115 град.C;

- редукційно-охолоджувальних пристроїв і колекторів, що є складовою частиною трубопроводу.

1.2. Всі трубопроводи, на які поширюються ці Правила, діляться на категорії та групи, що зазначені в таблиці 1.

Категорії і групи трубопроводів-------------------------------------------------------------------

|Категорія|Група| Робочі параметри середовища |

Якщо значення параметрів середовища знаходяться у різних категоріях, то трубопровід відноситься до категорії, що відповідає максимальному значенню параметра середовища (див. схему).

Схема визначення категорії трубопроводу за максимальним значенням параметра середовища

* Римська цифра означає категорію, арабська - групу, наприклад:

1.3. При визначенні категорії трубопроводів робочими параметрами середовища, що транспортується, вважаються для:

1) паропроводів від котлів - тиск і температура пари за їх номінальними значеннями на виході із котла згідно з проектом;

2) паропроводів від турбін, що працюють із протитиском - максимально можливий тиск у режимі протитиску, що передбачений технічними умовами на постачання турбіни, та максимально можлива температура пари у протитиску, якщо турбіна працює у режимі "неробочий хід";

3) паропроводів від неврегульовуваних та врегульовуваних відборів пари турбіни (в тому числі для паропроводів проміжного перегрівання) - максимально можливі значення тиску і температури пари у відборі (згідно з даними підприємства-виготовлювача турбіни);

4) паропроводів від редукційних та редукційно-охолоджувальних установок - максимально можливі значення тиску і температури редукованої пари згідно з проектом установки;

5) трубопроводів живильної води після дезаераторів підвищеного тиску - номінальний тиск води з урахуванням гідростатичного тиску стовпа рідини і температури насичення у дезаераторі;

6) трубопроводів живильної води після живильних насосів і підігрівачів високого тиску (далі - ПВТ) - найбільший тиск, що створюється у напірному трубопроводі живильним електронасосом за закритої засувки та максимального тиску в усмоктувальній лінії насоса (у разі використання живильних насосів з турбопроводом і електронасосів з гідромуфтою - 1,05 номінального тиску насоса), і максимальна розрахункова температура води за останнім ПВТ;

7) подавальних і зворотних трубопроводів водяних теплових мереж - найбільший можливий тиск і максимальна температура води у подавальному трубопроводі згідно з проектом, з урахуванням роботи насосних підстанцій на трасі та рельєфу місцевості;

8) трубопроводів пари, пароводяної суміші, води (конденсату), що використовуються у технологічних процесах - тиск і температура середовища за найбільшого можливого номінального значення згідно з проектом.

1.4. Категорія трубопроводу визначається згідно з робочими параметрами середовища на вході в нього (за відсутності на ньому пристроїв, що змінюють ці параметри) і відноситься до всього трубопроводу незалежно від його довжини. Категорія трубопроводу зазначається у проектній документації.

1) трубопроводи у межах котла, турбіни, насоса, теплообмінника;

2) посудини, що входять до системи трубопроводів і є їх невід'ємною частиною (водовідокремлювачі, брудовіддільники тощо);

3) трубопроводи, що встановлені на морських і річкових пароплавах та інших плавучих засобах, а також на морських пересувних установках і об'єктах підводного призначення;

4) трубопроводи, що встановлені на рухомому залізничному, автомобільному та гусеничному транспорті;

5) трубопроводи I категорії із зовнішнім діаметром менш як 51 мм і трубопроводи II, III, IV категорій із зовнішнім діаметром менше 76 мм;

6) зливні, продувальні та випускні трубопроводи котлів, трубопроводів, посудин, редукційно-охолоджувальних та інших пристроїв, з'єднаних з атмосферою;

7) трубопроводи атомних електростанцій та установок;

8) трубопроводи спеціальних установок військових об'єктів;

1.6. Відповідність трубопроводів вимогам цих Правил підтверджується виготовлювачем (постачальником) сертифікатом відповідності, виданим згідно з чинним законодавством. Копія сертифіката відповідності додається до паспорта трубопроводу, що складається підприємством-виготовлювачем (монтажною організацією) за формою згідно з додатком 1.

1.7. Відхилення від цих Правил є припустимими у виняткових випадках з дозволу Держнаглядохоронпраці. Для отримання дозволу необхідно подати Держнаглядохоронпраці відповідне обгрунтування, а за потреби - висновок спеціалізованої організації або експертно-технічного центру Держнаглядохоронпраці (далі - ЕТЦ), що мають дозвіл Держнаглядохоронпраці, отриманий в установленому порядку. Копія дозволу на відхилення додається до паспорта трубопроводу.

В цьому розділі використані такі чинні в Україні на момент затвердження Правил нормативні документи з проектування, будови, матеріалів і безпечної експлуатації трубопроводів пари та гарячої води:ГОСТ 2.101-84 ЄСКД. Види виробів.

ГОСТ 12.1.003-83 ССБП. Шум. Загальні вимоги безпеки.

ГОСТ 12.1.005-88 ССБП. Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до

ГОСТ 15.001-88 Система розроблення і постановки продукції у

виробництво. Продукція виробничо-технічного

ГОСТ 15.005-86 Система розроблення і постановки продукції у

виробництво. Створення виробів поодинокого і

малосерійного виробництва, що складаються на

ГОСТ 15895-77 Статистичні методи управління якістю

ГОСТ 356-80 Арматура і деталі трубопроводів. Тиск умовний,

ГОСТ 380-88 Сталь вуглецева звичайної якості. Марки.

ГОСТ 977-88 Виливки стальні. Загальні технічні умови.

ГОСТ 1215-79 Виливки із ковкого чавуну. Загальні технічні

ГОСТ 1412-85 Чавун з пластинчастим графітом для виливок.

ГОСТ 1050-88 Прокат сортовий, калібрований зі спеціальним

ГОСТ 1759.0-87 Болти, гвинти, шпильки та гайки. Технічні

ГОСТ 1759.04-87 Болти, гвинти та шпильки. Механічні

ГОСТ 1759.5-87 Гайки. Механічні властивості та методи

ГОСТ 2246-70 Дріт сталевий зварювальний. Технічні умови.

ГОСТ 2601-84 Зварювання металів. Терміни та визначення

ГОСТ 3242-79 З'єднання зварні. Методи контролю якості.

ГОСТ 4543-71 Прокат із легованої конструкційної сталі.

ГОСТ 5520-79 Сталь листова вуглецева, низьколегована та

ГОСТ 5949-75 Сталь сортова і калібрована корозійностійка,

ГОСТ 6032-89 Сталі і сплави корозійностійкі. Методи

випробувань на стійкість проти міжкристалітної

ГОСТ 7350-77 Сталь товстолистова корозійностійка,

ГОСТ 6996-66 Зварні з'єднання. Методи визначення механічних

ГОСТ 7293-85 Чавун з кульоподібним графітом для виливок.

ГОСТ 7512-82 Контроль неруйнівний. З'єднання зварні.

ГОСТ 8479-79 Поковки з конструкційної вуглецевої та

ГОСТ 8731-87 Труби сталеві безшовні гарячедеформовані.

ГОСТ 8733-87 Труби сталеві безшовні холодно- та

ГОСТ 9941-81 Труби безшовні холодно- і теплодеформовані з

ГОСТ 14162-79 Трубки сталеві малих розмірів (капілярні).

ГОСТ 9466-75 Електроди, що покриті, металічні для ручного

дугового зварювання сталей і наплавлювання.

ГОСТ 10705-80 Труби стальні електрозварні. Технічні умови.

ГОСТ 10706-76 Труби стальні електрозварні прямошовні.

ГОСТ 14782-86 Контроль неруйнівний. З'єднання зварні.

ГОСТ 18442-80 Контроль неруйнівний. Капілярні методи.

ГОСТ 10702-78 Прокат з якісної конструкційної вуглецевої і

легованої сталі для холодного витискування і

ГОСТ 14637-89 Прокат товстолистовий з вуглецевої сталі

НПАОП 0.00-6.02-04 Порядок розслідування та ведення обліку

нещасних випадків, професійних захворювань і

аварій на виробництві, затверджений постановою

ДНАОП 0.00-1.16-96 Правила атестації зварників. Затверджені

ДНАОП 0.00-1.27-97 Правила атестації фахівців неруйнівного

{ Розділ 2 із змінами, внесеними згідно з Наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду N 231 (z1189-07) від 01.10.2007 }

8.1. Проекти трубопроводів виконуються спеціалізованими проектними або конструкторськими організаціями, а проекти їх монтажу і реконструкції - згідно з вимогами ДБН А.3.1-5-96. { Пункт 8.1 розділу 8 із змінами, внесеними згідно з Наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду N 231 (z1189-07) від 01.10.2007 }

8.2. Розрахунки трубопроводів на міцність з урахуванням всіх навантажувальних факторів (тиск, вага, температурне розширення тощо) виконуються згідно з НД, погодженими з Держнаглядохоронпраці.

На підставі даних розрахунків проектна організація встановлює розрахунковий строк служби для трубопроводів усіх категорій, а також розрахунковий ресурс для трубопроводів I і II категорій (при умові, що кількість їх пусків з холодного стану протягом розрахункового строку служби не перевищить 3000). Для інших трубопроводів встановлюється розрахункова кількість пусків з холодного стану. Встановлені розрахункові характеристики вносяться до паспорта трубопроводу.

8.3. В проектах трубопроводів слід передбачати можливість виконання всіх видів контролю згідно з вимогами цих Правил і НД, в тому числі за потреби - гідравлічних випробувань водою підвищеної температури.

8.4. Всі зміни в проекті, потреба в яких може виникнути в процесі виготовлення, монтажу, ремонту і експлуатації трубопроводу, узгоджуються з автором проекту, а для трубопроводів, придбання яких здійснюється за кордоном, а також при відсутності автора проекту трубопроводу - підтверджуються висновком спеціалізованої організації або ЕТЦ, що мають дозвіл Держнаглядохоронпраці.

8.5. З'єднання елементів трубопроводів проводиться за допомогою зварювання.

Дозволяється застосування фланцевих з'єднань для приєднання трубопроводів до арматури і деталей устаткування, що мають фланці.

Різьбові з'єднання допускаються для з'єднання чавунної арматури на трубопроводах IV категорії з умовним проходом не більше 100 мм.

8.6. Трійникові з'єднання, що виготовлені із труб з поздовжнім швом, є припустимим застосовувати для трубопроводів III і IV категорії. При цьому перевіряється якість всіх зварних з'єднань радіографією або ультразвуковим методом (далі - Р або УЗК).

8.7. Трубопроводи та металеві конструкції, що знаходяться під навантаженням, повинні мати надійний захист від корозії.

8.8. Всі елементи трубопроводів із температурою зовнішньої поверхні стінки вище 55 град.C, розміщені в доступних для обслуговуючого персоналу місцях, покриваються ізоляцією, температура зовнішньої поверхні якої не повинна перевищувати 55 град.C.

На трубопроводах I категорії в місцях розташування зварних з'єднань і точок виміру повзучості металу слід встановлювати з'ємні ділянки ізоляції.

8.9. Вварювання штуцерів, дренажних труб, бобишок та інших деталей в зварні шви, а також в коліна трубопроводів I і II категорій не дозволяється.

8.10. Конструкція криволінійних елементів повинна відповідати вимогам НД, затвердженій у встановленому порядку.

8.11. Ділянки криволінійних елементів, виготовлених методами деформації, викуття або виливок, підлягають неруйнівному контролю (УЗК, радіографічному), а товстостінні елементи, крім того, - методам контролю поверхні: магнітопорошковому, капілярному, травленням.

8.12. Штампованозварні коліна можна використовувати з одним чи двома поздовжніми зварними швами діаметрального розміщення за умови проведення радіографічного або ультразвукового контролю на всій довжині швів.

8.13. Зварні секторні коліна допускається застосовувати для трубопроводів III і IV категорії за умови їх виготовлення з внутрішньою підваркою зварних швів згідно з вимогами ОСТ 34-42-752-85 і проведення 100% контролю зварних з'єднань ультразвуковою дефектоскопією або просвічуванням. Кут сектора не повинен перевищувати 30 град. Відстань між сусідніми зварними швами на внутрішній стороні коліна повинна забезпечувати можливість контролю цих швів з обох боків на зовнішній поверхні. Спіральношовні труби для виготовлення секторних колін теплових мереж не застосовуються.

8.14. Товщина стінки коліна на будь-якій його ділянці не повинна бути меншою від значень, встановлених розрахунком на міцність і технічними умовами (далі - ТУ) на виготовлення.

Замір товщини стінки проводиться згідно з методикою, визначеною в НД на виріб.

8.15. Використання колін, кривина яких утворюється за рахунок складок (гофр) на внутрішній стороні коліна, є неприпустимим.

Максимальна овальність поперечного перерізу коліна розраховується за формулою

(де Damax, Damin - відповідно, максимальний і мінімальний зовнішні діаметри у вимірюваному перерізі коліна), і не повинна перевищувати значень, передбачених НД на виріб.

8.26. Проект прокладання трубопроводів розробляється проектною організацією з урахуванням вимог цих Правил і державних будівельних норм (далі - ДБН).

Підземне прокладання трубопроводів I категорії в одному каналі спільно з іншими технологічними трубопроводами забороняється.

8.27. При прокладанні трубопроводів в напівпрохідних каналах, висота каналів на просвіт повинна бути не менше 1,5 м, ширина проходу між ізольованими трубопроводами - не менше 0,6 м.

8.28. При прокладанні трубопроводів в прохідних тунелях (колекторах) висота тунелю (колектора) на просвіт повинна бути не менше 2 м, а ширина проходу між ізольованими трубопроводами - не менше 0,7 м.

В місцях розміщення запірної арматури (устаткування) ширина тунелю повинна бути достатньою для зручного обслуговування встановленої арматури (устаткування). При прокладанні в тунелях кількох трубопроводів їх взаємне розміщення повинно забезпечувати зручне проведення ремонту трубопроводів та заміну окремих їхніх частин.

8.29. При надземному відкритому прокладанні трубопроводів є припустимим спільне прокладання трубопроводів усіх категорій з технологічними трубопроводами різного призначення, за винятком випадків, коли таке прокладання не дозволяється іншими Правилами безпеки.

8.30. Камери для обслуговування підземних трубопроводів повинні мати не менше двох люків з драбинами або скобами.

8.31. Прохідні канали повинні мати вхідні люки з драбиною або скобами. Відстань між люками повинна бути не більше 300 м, а у випадку спільного прокладання з іншими трубопроводами - не більше 50 м. Вхідні люки повинні передбачатись також в усіх кінцевих точках тупикових ділянок, на поворотах траси і в місцях, відведених для встановлення арматури.

8.32. Горизонтальні ділянки трубопроводу повинні мати уклін не менше 0,004. Для трубопроводів теплових мереж уклін має бути не менше 0,002.

Прокладання трубопроводів повинно унеможливлювати утворення водяних застійних ділянок.

8.33. Арматура встановлюється в місцях, зручних для обслуговування та ремонту. За потреби влаштовуються драбини та площадки.

8.34. Встановлювана чавунна арматура повинна бути захищена від напружень вигину.

8.37. Несучі конструкції трубопроводу, його опори та підвіски (за винятком пружин) розраховуються на вертикальне навантаження від ваги трубопроводу, наповненого водою і покритого ізоляцією, і на зусилля, що виникають від теплового розширення трубопроводів.

Опори і підвіски паропроводів можуть розраховуватись без урахування маси води при гідравлічних випробуваннях, але з урахуванням маси пари. У цьому випадку проектом повинно бути передбачено застосування спеціальних пристроїв для розвантаження пружин, опор і підвісок при гідравлічному випробуванні.

8.38. Нерухомі опори розраховуються на зусилля, що передаються на них при найбільш несприятливому сполученні навантажень.

8.39. В нижніх точках кожної ділянки трубопроводу, що відключається засувками, для його спорожнення повинні передбачатись спускні штуцери, оснащені запірною арматурою.

Для випуску повітря в верхніх точках трубопроводів повинна встановлюватись відповідна арматура.

8.40. Всі ділянки паропроводів, що можуть бути відключені запірними органами, для можливості їх прогрівання і продування забезпечуються в кінцевих точках штуцером з вентилем, а при тиску вище 2,2 МПа (22 кгс/кв.см) - штуцером довжиною не менше 300 мм та двома послідовно розміщеними вентилями: запірним і регулювальним. Паропроводи тиском 20 МПа (200 кгс/кв.см) і вище забезпечуються штуцером з послідовно розташованими запірним і регулювальним вентилями і дросельною шайбою. У випадку прогрівання ділянки паропроводу в обох напрямках продуванням передбачається з обох кінців ділянки.

Будова дренажів повинна передбачати можливість контролю за їх роботою під час прогрівання трубопроводу.

8.41. Нижні кінцеві точки паропроводів і нижні точки їх вигинів оснащуються запірними органами для продування.

8.42. Місця розташування і конструкція дренажних запірних органів трубопроводів встановлюються проектною організацією.

8.43. Безперервне відведення конденсату крізь конденсаційні горщики або інші пристрої обов'язкове для паропроводів насиченої пари і для сліпих ("тупикових") ділянок паропроводів перегрітої пари.

Для теплових мереж безперервне відведення конденсату з нижніх точок обов'язкове незалежно від стану пари.

9.17. Границі використання листової сталі різних марок, НД на лист, види обов'язкових випробувань і контролю повинні відповідати розділу 1 додатка 2 цих Правил.

9.18. Дозволяється застосування сталевої штаби тих самих марок (розділ 1 додатка 2) за умови, що вимоги до штаби будуть не нижчі тих, що встановлені в НД для листової сталі.

9.19. Границі використання труб зі сталей різних марок, НД на труби, види обов'язкових випробувань і контролю повинні відповідати вказаним в розділах 2 і 3 додатка 2 цих Правил.

9.20. Безшовні труби повинні виготовлятись з катаної, кованої або відцентроволитої і безперервнолитої заготовки.

9.21. Використання електрозварних труб з поздовжнім або спіральним швом є припустимим за умови виконання радіографічного або ультразвукового контролю зварного шва на всій довжині.

9.22. Кожна безшовна або зварна труба при виготовленні повинна проходити гідравлічне випробування пробним тиском, що вказаний в НД на труби.

Дозволяється не проводити гідравлічне випробування безшовних труб у наступних випадках:

якщо труба піддавалась на всій поверхні контролю фізичними методами (радіографічним, ультразвуковим або рівноцінними їм);

для труб при робочому тиску 5 МПа (50 кгс/кв.см) і нижче, якщо підприємство-виготовлювач труб гарантує позитивні результати гідравлічних випробувань.

9.23. Використання експандованих труб без наступної термічної обробки для температур більше 150 град.C з матеріалу, що не проходив контроль на ударну в'язкість після механічного старіння, є припустимим для прямих відрізків за умови, що пластична деформація при експандуванні не перевищує 3%.

9.27. Границі використання виливків зі сталей різних марок, НД на виливки, види обов'язкових випробувань і контролю повинні відповідати вказаним у розділі 5 додатка 2 цих Правил.

9.28. Мінімальна товщина стінки виливка після механічної обробки визначається розрахунком, але повинна бути не менше як 6 мм.

9.29. Кожний порожнистий виливок повинен піддаватись гідравлічному випробуванню пробним тиском згідно з ГОСТ 356-80.

Гідравлічні випробування виливків, що пройшли на підприємстві-виготовлювачеві суцільний радіографічний або ультразвуковий контроль, дозволяється суміщати з випробуванням вузла або об'єкта пробним тиском, встановленим технічними умовами для вузла або об'єкта.

9.30. Границі використання сталей різних марок для кріплення, НД на кріплення, види обов'язкових випробувань і контролю повинні відповідати вказаним у розділі 6 додатка 2.

9.31. Матеріали деталей кріплення повинні вибиратись з коефіцієнтом лінійного розширення, близьким до аналогічного коефіцієнта матеріалу фланців, при цьому різниця в цих коефіцієнтах не повинна перевищувати 10%. Використання сталей з різними коефіцієнтами лінійного розширення (більше 10%) є припустимим у випадках, обгрунтованих розрахунком на міцність або експериментальними дослідженнями, а також у тих випадках, коли розрахункова температура кріплення не перевищує 50 град.C.

9.32. Деталі кріплення, виготовлені холодним деформуванням, повинні піддаватись термічній обробці-відпуску (за винятком деталей з вуглецевої сталі, що працюють при температурі до 200 град.C).

Накатування різьби не вимагає наступної термічної обробки.

9.33. Границі використання виливків з чавуну різних марок, НД на чавунні виливки, види обов'язкових випробувань і контролю повинні відповідати вказаним у розділі 7 додатка 2.

9.34. Товщина стінок литих деталей з чавуну після механічної обробки повинна бути не менше 4 мм і не більше 50 мм.

9.35. Виливки із ковкового або високоміцного чавуну повинні використовуватись в термічно обробленому стані.

9.36. Кожний порожнистий виливок повинен піддаватись гідравлічному випробуванню пробним тиском, вказаним в ГОСТ 356-80, але не менше 0,3 МПа (3 кгс/кв.см).

9.37. Використання чавунних виливок для елементів арматури, що піддаються динамічним навантаженням і термічним ударам, є неприпустимим.

9.38. Для виготовлення запірних органів продувних, спускних і дренажних ліній повинні використовуватись виливки із ковкового або високоміцного чавуну (ГОСТ 1215 або ГОСТ 7293).

9.39. Для виготовлення корпусних деталей арматури, корпусів кришок і деталей контрольно-вимірювальних приладів при температурі не вище 250 град.C, допускається використовувати бронзу та латунь.

9.40. Гідравлічні випробування корпусів арматури повинні проводитись відповідно до ГОСТ 356-80.

10.14. При виготовленні, монтажі, реконструкції та ремонті трубопроводів повинна застосовуватись технологія зварювання, атестована відповідно до вимог цих Правил та Правил атестації зварників, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці від 19.04.96 N 61 (z0262-96) та інших актів чинного законодавства.

10.15. Для виконання зварювання повинні застосовуватись справні установки, апаратура і пристрої, які забезпечують дотримання вимог НД і технологічного процесу.

10.16. До виконання робіт зі зварювання та прихвачування трубопроводів і їх елементів допускаються зварники, які пройшли атестацію згідно з вимогами Правил атестації зварників, і мають посвідчення на право виконання даних зварювальних робіт.

Зварники можуть бути допущені тільки до зварювальних робіт тих видів, які вказані в їх посвідченні.

10.17. Зварники, які вперше приступили в даній організації до зварювання елементів трубопроводів, що працюють під тиском, незалежно від наявності посвідчення, повинні перед допуском до роботи пройти перевірку шляхом зварювання та контролю пробного зварного з'єднання. Конструкція пробного зварного з'єднання повинна відповідати видам робіт, вказаним у посвідченні зварника. Методи, обсяги та норми контролю якості зварювання пробного зварного з'єднання повинні відповідати вимогам цих Правил. Результати перевірки якості пробного зварного з'єднання оформляються протоколом, що є підставою для допуску зварника до виконання зварювальних робіт.

10.18. Керівництво роботами зі складання, зварювання та контролю якості зварних з'єднань трубопроводів слід покласти на спеціаліста, який пройшов атестацію згідно з Типовим положенням про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженим наказом Держнаглядохоронпраці від 26.01.2005 N 15 (z0231-05), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.02.2005 за N 231/10511. { Пункт 10.18 розділу 10 в редакції Наказу Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду N 231 (z1189-07) від 01.10.2007 }

10.19. Зварні з'єднання елементів трубопроводів, що працюють під тиском, з товщиною стінки 6 мм і більше підлягають маркуванню (тавруванню), що дозволяє встановити прізвище зварника, який виконував зварювання.

Система маркування вказується в НД. Потреба в маркуванні зварних з'єднань з товщиною стінки менше 6 мм і його спосіб встановлюються вимогами НД. Спосіб маркування повинен виключати наклепування, підгартовування або неприпустиме стоншення товщини металу і забезпечити збереження маркування протягом всього періоду експлуатації виробу.

Якщо всі зварні з'єднання даного виробу виконані одним зварником, то маркування кожного зварного з'єднання можна не проводити. У цьому випадку тавро зварника слід ставити біля фірмової таблички або на іншій відкритій ділянці виробу і місце таврування обвести рамкою, що наноситься незмивною фарбою. Місце таврування повинно вказуватись у паспорті виробу.

Якщо зварне з'єднання виконувалось декількома зварниками, то на ньому слід ставити тавра всіх зварників, які брали участь у його виконанні.

10.20. Зварювальні матеріали, що застосовуються для зварювання трубопроводів, повинні відповідати вимогам стандартів і технічних умов, що повинно підтверджуватись сертифікатом заводу-виготовлювача.

Марки, сортамент, умови зберігання та підготовка до використання зварювальних матеріалів повинні відповідати вимогам НД на зварювання.

Крім контролю згідно з пунктами 10.11, 10.89.3, слід також проконтролювати такі зварювальні матеріали:

а) кожна партія електродів - на зварювально-технологічні властивості згідно з ГОСТ 9466, на наявність легувальних елементів нормованому складу шляхом стилоскопіювання наплавленого металу, виконаному легованими електродами типів Э-09Х1М, Э-09Х1МФ, аустенітних та інших;

б) кожна партія порошкового дроту - на зварювально-технологічні властивості згідно з ГОСТ 26271-84;

в) кожна бухта (моток, катушка) легованого зварювального дроту - на наявність основних легувальних елементів, регламентованих ГОСТ 2246-70, шляхом стилоскопіювання;

г) кожна партія дроту з кожною партією флюсу, що будуть використовуватись спільно для автоматичного зварювання під флюсом - на механічні властивості металу шва.

10.30. При виготовленні, монтажі, реконструкції і ремонті трубопроводів можуть застосовуватись будь-які атестовані технології зварювання.

Є неприпустимим застосування газового зварювання для деталей з аустенітних і високохромистих сталей мартенситного та мартенситно-феритного класів.

10.31. Зварювання елементів трубопроводів проводиться за температури навколишнього повітря не нижче 0 град.C і за нормальних умов навколишнього природного середовища.

При монтажі, реконструкції та ремонті є припустимим виконання зварювання в умовах температури нижче 0 град.C при дотриманні вимог НД і створенні належних умов для зварників (захист від вітру, дощу, снігопаду).

При температурі навколишнього повітря нижче 0 град.C метал в районі зварного з'єднання перед зварюванням повинен просушуватись і прогріватись з доведенням температури вище 0 град.C (до вказаної в НД на зварювання).

10.32. Потреба і режими попереднього та супровідного підігрівання деталей, що зварюються, визначаються технологією зварювання та вказуються в НД. При температурі навколишнього повітря нижче 0 град.C підігрівання проводиться в тих самих випадках, що і при температурі вище 0 град.C, але температура підігріву повинна бути вищою на 50 град.C.

10.33. Після зварювання шов і прилеглі до нього ділянки повинні очищатись від шлаку, бризок металу та інших забруднень.

Внутрішній рубчик в стиках труб, виконаних контактним зварюванням, необхідно вилучити для забезпечення заданого прохідного перерізу.

10.34. Термічна обробка елементів трубопроводів проводиться для забезпечення відповідності властивостей металу та зварних з'єднань показникам, прийнятим НД на метал і зварювання, а також для зниження залишкових напружень, що виникають при виконанні технологічних операцій (зварюванні, гнутті, штампуванні та ін.).

Термічній обробці слід піддавати напівфабрикати, складальні одиниці та вироби в цілому, якщо її проведення передбачено цими Правилами і НД.

1) основна, що включає в себе нормалізацію, нормалізацію з відпусканням, гартування, гартування з відпусканням, аустенізацію або багатоступеневу термообробку з нагріванням до температур гартування або аустенізації;

Види основної і додаткової термообробки та її режими (швидкість нагрівання, температура і тривалість витримки, швидкість охолодження, рід охолоджувального середовища та ін.) приймаються згідно з НД на виготовлення і зварювання з дотриманням вимог цих Правил.

До проведення робіт з термічної обробки допускаються термісти-оператори, які пройшли спеціальну підготовку і відповідні випробування і мають посвідчення на право проведення цих робіт.

10.36. Основній термообробці вироби підлягають у таких випадках:

1) якщо напівфабрикати (лист, труби, виливки, поковки та ін.) не піддавались термообробці згідно з режимами, що забезпечують властивості матеріалу, прийнятими в НД на метал;

2) якщо технологічні операції формозміни (гнуття, вальцювання, штампування та ін.) проводились з нагріванням до температури, що перевищує температуру відпуску;

4) після гнуття труб зі сталі аустенітного класу (незалежно від величини зовнішнього діаметра труби і радіуса вигину);

5) в усіх інших випадках, для яких в НД на виготовлення і зварювання передбачена основна термічна обробка, а також за вимогою конструкторської документації.

10.37. Основна термічна обробка не є обов'язковою, якщо технологічні операції формозміни (гнуття, вальцювання, штампування та ін.) проводились:

1) для деталей і напівфабрикатів із вуглецевої, марганцевистої та кремніймарганцевистої сталі з нагріванням до температури нормалізації з закінченням не нижче 700 град.C;

2) для труб зі сталей аустенітного класу при гнутті на верстатах з нагріванням струмами високої частоти до температури аустенізації з застосуванням спреєрного охолодження.

10.38. Додатковій термообробці (відпусканню) вироби підлягають у наступних випадках:

1) після вальцювання та штампування деталей із вуглецевої, марганцевистої та кремніймарганцевистої сталі, що проводяться без нагрівання або з нагріванням до температури нижче 700 град.C, при товщині стінки, що перевищує 5%: від внутрішнього діаметра обичайки, від найменшого внутрішнього радіуса кривизни - для днищ, від внутрішнього радіуса патрубка (відгалуження) - для штампованих трійників, від середнього радіуса кривизни - для коліна.

- із вуглецевої та марганцевистої сталі при товщині стінки більше 36 мм незалежно від радіуса згину або при товщині 10 - 36 мм - якщо середній радіус згину є меншим від трикратного зовнішнього діаметра труби і при цьому овальність поперечного перерізу згину більше 5%;

- зі сталі марок 12Х1МФ і 15Х1М1Ф при номінальному зовнішньому діаметрі більше 108 мм незалежно від товщини стінки; при діаметрі 108 мм і менше з товщиною стінки 12 мм і більше, а також згини з овальністю поперечного перерізу більше 5%;

- із решти легованих сталей згідно з вказівками НД на виготовлення;

3) після зварювання деталей та складальних одиниць трубопроводів:

- із вуглецевої та марганцевистої сталі при товщині стінки більше 36 мм, а при проведенні супровідного підігрівання до температури не нижче 100 град.C - при товщині стінки більше 40 мм;

- із легованої сталі інших марок згідно з вказівками НД на зварювання;

4) після приварювання штуцерів, а також деталей, що не працюють під тиском, до трубопроводів при товщині стінки основної деталі, що перевищує товщину стінок, вказаних у підпункті 10.38.3; можливість приварювання без термічної обробки дозволяється згідно з спеціальною технологією, узгодженою зі спеціалізованою організацією зі зварювання;

5) в усіх інших випадках, для яких в ТУ на виріб або в НД на зварювання передбачається додаткова термічна обробка або заміна основної термообробки на додаткову, а також якщо цього вимагає конструкторська документація.

ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры...

ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования...

Живите по правилу: МАЛО ЛИ ЧТО НА СВЕТЕ СУЩЕСТВУЕТ? Я неслучайно подчеркиваю, что место в голове ограничено, а информации вокруг много, и что ваше право...

Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: