Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Політико-правове вчення Гоббса





Своєрідним було ставлення до революції одного з найбільш видатних англійських мислителів Томаса Гоббса відомі його близькість (на деяких етапах життя) до роялістського колам, страх революційних пертурбацій, прихильність до абсолютної політичної влади. Політико-юридична доктрина Т. Гоббса міститься, перш за все, в його працях:

«Філософська початок вчення про громадянина» (1642 р.), «Левіафан, або Матерія, форма і влада держави церковного та цивільного»(1651 р.).

В основу своєї теорії держави і права Т. Гоббс кладе певне уявлення про природу індивіда. Він вважає, що спочатку всі люди створені рівними у відношенні фізичних і розумових здібностей і кожен з них має однакове з іншими «Право на все». Однак людина ще й істота глибоко егоїстична, захоплений жадібністю, страхом і честолюбством. Оточують його лише заздрісники, суперники, вороги. «Людина людині - вовк». Звідси фатальна неминучість в суспільстві «війни всіх проти всіх». Мати «право на все» в умовах такої війни - Значить фактично не мати ніякого права ні на що. Це тяжке становище Т. Гоббс називає "природним станом роду людського».

У природі людей закладені, за Т. Гоббсом, не тільки сили, ввергає індивідів у вир «війни всіх проти всіх». Людині споконвічно властиві і властивості зовсім іншого плану; вони такі, що спонукають індивідів знаходити вихід з настільки тяжкого природного стану. Перш за все це страх смерті та інстинкт самозбереження, який домінує над іншими пристрастями. Заодно з ними виступає природний розум, тобто здатність кожного тверезо міркувати про позитивні і негативні наслідки своїх дій.

Головний, найбільш фундаментальний природний закон говорить: необхідно прагнути до миру та слідувати йому. Всі інше має використовуватися лише як засоби досягнення миру. Найважливішим серед них є відмова кожного від своїх прав у тій мірі, в якій цього вимагають інтереси миру й самозахисту (другий природний закон). Відмова від права відбувається переважно перенесенням його за договором на певну особу або на певну групу осіб, з другого природного закону випливає третє: люди зобов'язані виконувати укладені ними угоди, інакше останні не будуть мати ніякого значення. У третьому природному законі міститься джерело і початок справедливості.

Крім зазначених трьох, є ще 16 природних (незмінних і вічних) законів. Всі вони резюмують в одному загальному правило: не роби іншому того, чого б ти не бажав, щоб було зроблено по відношенню до тебе.

Абсолютна влада держави - ось, на думку Т. Гоббса, гарант миру і реалізації природних законів. Вона примушує індивіда виконувати їх, видаючи громадянські закони.

Якщо природні закони зв'язані з розумом, то громадянські - спираються на силу. Однак за своїм змісту вони однакові. Всякі довільні вигадки законодавців не можуть бути цивільними законами, бо останні суть ті ж природні закони, але тільки підкріплені авторитетом і могутністю держави. Їх не можна ні відміняти, ні змінювати простим народного волевиявлення держави. Ставлячи громадянські закони в таку сувору залежність від природних, Т. Гоббс хотів, мабуть, направити діяльність держави на забезпечення розвитку нових, буржуазних суспільних відносин. Але навряд чи він мав при цьому намір підпорядкувати державну владу праву.

Держава створюється людьми для того, щоб з його допомогою покінчити з "війною всіх проти всіх», позбутися від страху незахищеності й постійної загрози насильницької смерті - супутників «розгнузданого стану безвладдя». Шляхом взаємною домовленістю між собою (кожен погоджується з кожним) індивіди довіряють єдиного особі (окремій людині чи зібранню людей) верховну владу над собою. Держава і є це особа, яка використовує силу й засоби всіх людей так, як вона вважає за необхідне для їх миру і загального захисту. Носій такої особи - суверен. Суверен володіє верховною владою, а будь-який інший є його підданим. Таким зображує Т. Гоббс виникнення держави-

Уклавши одного разу суспільний договір і перейшовши в громадянський стан, індивіди втрачають можливість змінити обрану форму правління, звільнитися з-під дії верховної влади. Їм забороняється протестувати проти рішень суверена, засуджувати його акції і т. а З точки зору Т. Гоббса, держави можуть виникати не тільки через добровільну згоду індивідів утворити єдине особа (що представляється однією людиною або зборами людей) і підкоритися йому в надії на те, що він зуміє захистити їх проти всіх. Інший шлях - придбання верхів-ної влади силою. Наприклад, глава сім'ї примушує дітей підкоритися йому під загрозою погубити їх у разі непокори або хтось підкоряє ворогів своїй волі військовими засобами і, добившись їх покірності, дарує ним на цьому умови життя (держави з «батьківською», патерналістської і деспотизму владою).

Держава гарантує своїм підданим свободу, яка є (у Т. Гоббса) правом робити все те, що не заборонено цивільним законом, зокрема «купувати і продавати і іншим чином укладати договори один з одним, вибирати своє місцеперебування, їжу, образ життя, наставляти дітей на свій розсуд і т.д.». Таке трактування свободи мала для Англії середини XVII ст. (мабуть, і для всієї тодішньої Західної Європи) пробуржуазний й історично прогресивний соціальний зміст.

Активна роль держави виявляється в енергійної боротьбі з тими навчаннями, які послаблюють або ведуть державу до розпаду. І все-таки глибинні симпатії Т. Гоббса на стороні монархії. Він переконаний, що вона краще за інших форм виражає і реалізує абсолютний характер влади держави; в ній загальні інтереси дуже тісно співпадають із приватними (тобто з власними, особливими) інтересами суверена..

49.чим характерний консервативний напрям у політ. Думці? Консерватизм – сусп.-політ.течія, що характериз.прихильністю до усталених сусп.порядків, соц. Та політ. Стабільності; певних ставлень до традицій та звичаїв, с-ми духовних і політ.цінностей, стриманістю у здійсн.соц.змін, протистояння поспішним рішенням і радикальним перебудовам, утвердж.поступового розвитку, щоб майбутнє не знищувало минулого.

Сусп повин само вдосконал за притаман йому ознаками. Консерватизм не заперечує сусп прогресу. Політики пов бути обережні у своїх діях, бо б-я злам призводить до дезорганізації.

50.що є змістом політ.сфери? Змістом політичної сфери є насамперед політико-владні відносини народів, націй, соціальних груп, особистостей щодо завоювання, утримання, використання влади і впливу на владу. Це також діяльність, пов'язана з організацією державної, політичної влади, з визначенням її цілей, завдань та засобів, забезпеченням їхнього функціонування політичними і правовими нормами.

Обсяг політичної сфери визначається наявністю всіх політичних форм життєдіяльності суспільства, що виникають і функціонують навколо політико-владних відносин як виразу політичних інтересів і політичних потреб у суспільстві.

51.що є характерним для політ.нестабільності сус-ва? Політ.нестабільність (дестабілізація сус-ва) – це стан політ. Життя, який перебуває під постійним впливом різного роду соц.. і. політ. катаклізмів, що ведуть до розвитку політ.сус-ва. (лекція – с. 44)







Живите по правилу: МАЛО ЛИ ЧТО НА СВЕТЕ СУЩЕСТВУЕТ? Я неслучайно подчеркиваю, что место в голове ограничено, а информации вокруг много, и что ваше право...

Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом...

Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...

ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования...





Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2024 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.