Якою є головна перевага зворотного водопостачання підприємств?

Які державні установи здійснюють нагляд за умовами скидання стічних вод

Нагляд за виконанням умов спуску води стічних вод у водоймища виконується санітарно-епідеміологічними станціями та управлінням експлуатації водогосподарських систем Держводгоспу України.

Правила спуску стічних вод у водоймища регламентуються “Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України”, затвердженими наказом Держбуду України 19 лютого 2002 року N 37, а також “Інструкцією про встановлення та стягнення плати за скид промислових стічних вод у системи каналізації населених пунктів” та “Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України”, затверджених наказом Міністерства з питань житлово - комунального господарства України від 27.06.2008 № 190, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 07.10.2008 за № 936/15627.

Пеcкоуловітелі, призначені для збирання різних частинок і речовин перед безпосередньо очищенням. Вони потрібні для попереднього очищення промислових та інших стоків від піску, дрантя і інших великих забруднюючих частинок.

Витрата і концентрація забруднень виробничих стічних вод може коливатися протягом доби в широких межах. Тому необхідно передбачати регулюючі ємності — усреднители, що забезпечують можливість рівномірної подачі стічних вод з усередненою концентрацією на очисні споруди.

Застосування усреднителей для вирівнювання коливань витрати при біологічному очищенні дає економію капітальних і експлуатаційних витрат поряд з більш ефективною експлуатацією. У усреднителе відбувається змішання стічних вод різної концентрації, які надійшли протягом періоду коливання концентрацій. При цьому концентрації забруднень будуть вирівнюватися тим повніше, чим краще надходить стічна вода буде перемішуватися в усреднителе

За напрямом руху основного потоку води у відстійниках вони діляться на два основних типи: горизонтальні та вертикальні; різновидом горизонтальних є радіальні відстійники. В горизонтальних відстійниках стічна вода рухається горизонтально, вертикальні — знизу вгору, а радіальних — від центру до периферії.

До числа відстійників відносять і так звані освітлювачі. Одночасно з відстоюванням у цих спорудах відбувається фільтрація стічних вод через шар зважених речовин.

Зміст нерозчинених домішок (зважених речовин), що виділяються первинними відстійниками, залежить від початкового змісту та характеристики цих домішок (форми і розміру їх часток, щільності, швидкості їх осадження), а також від тривалості відстоювання. Основна маса грубодисперсних завислих речовин випадає в осад протягом 1,5 год (див. рис. 4.2). Швидкість осадження і повнота виділення з води тонкодисперсних частинок залежать від їх здатності до агломерації.

Залишковий вміст завислих речовин — винос з первинних відстійників — встановлюється в залежності від типу біо логічних окислювачів для подальшого очищення стічних вод. У відповідності з цим приймається тривалість відстоювання.

З відстійників перед біофільтрами і аеротенками на повну очищення не повинно виноситися зважених речовин понад 150 мг/л. Тривалість відстоювання міських стічних вод у цьому випадку повинна бути 1,5 ч. Вибір типу, конструкції і кількості відстійників повинен проводитися на основі техніко-економічного порівняння з урахуванням місцевих умов. Вертикальні відстійники застосовують зазвичай при низькому рівні ґрунтових вод і пропускної здатності очисних споруд до 10 000 м3/добу. Горизонтальні і радіальні відстійники застосовують незалежно від рівня грунтових вод при пропускної здатності очисних споруд понад 15 000-20 000 м3/добу. Радіальні відстійники з обертовим розподільним пристроєм застосовують на станціях пропускною здатністю більше 20 000 м3/добу при початковій концентрації завислих речовин не більше 500 мг/л.

Основними умовами ефективної роботи відстійників є: встановлення оптимальної гідравлічного навантаження на одну споруду або секцію (для даних початкової і кінцевої концентрацій стічної води і природи зважених речовин); рівномірний розподіл стічної води між окремими спорудами (секціями); своєчасне видалення осаду і спливаючих речовин

Флотація – це метод очищення води, заснований на прилипання зважених у ній домішок до бульбашок повітря і спливанні їх на поверхню

Сучасні флотаційні установки, які застосовуються в технології водоочищення, мають різне технологічне призначення і поділяються на установки напірної, хімічної, біологічної та ряду інших видів флотаций. Метод хімічної флотації заснований на обробці стічної води реагентами. В результаті хімічних реакцій утворюються бульбашки газу: кисень, вуглекислий газ, хлор та інші, які флотируют домішки з води. Конструкції установок для хімічної флотації найчастіше складаються з двох камер. У першій камері, забезпеченою лопатевою мішалкою, відбувається змішування води, що очищається і реагенту. У другій камері – флотореакторе відбуваються хімічні реакції з утворенням флотокомпонентов. Шлам, що утворився з допомогою скребка видаляється в шламопріемнік.

Крім того, при флотації відбувається аерація стічних вод, зниження концентрації поверхнево-активних речовин і численних мікроорганізмів. Переваги флотації є висока ступінь очищення (до 95 відсотків), велика швидкість процесу, проста апаратура.

Сенс фільтрації полягає в тому, що за допомогою деяких засобів (наприклад, іонообмінних смол) можна відокремити від рідини забруднюючі речовини та елементи і тим самим провести фізико-хімічне очищення води. Проходячи через фільтр для очищення води, що містить слабко- і сильнокислотний катіоніти і аніоніти, рідина очищається за рахунок того, що при вступі в реакцію обміну, небажані елементи і частинки осідають на іонообмінних смолах.

Даний метод хімічної очистки води досить корисний тим, що він дозволяє виділити з рідини конкретні речовини і залишити ті елементи, які не потребують видалення.

Механічні методи очищення води передбачають використання всіляких фільтрів. Фільтри бувають різні: грубі – для очищення води від крупного сміття та піску, і тонкі, дозволяють відфільтрувати дуже дрібний пил, а деякі механічні пристрої очищення води допомагають видалити навіть хімічні домішки і мікроорганізми.

Первинні відстійники встановлюють перед спорудами біологічної очистки

-решітки (або УФС — пристрій фільтруюче самоочисне) і сита;

15. Поясніть зміст терміну „гідравлічна крупність піску”

Гідравлі́чна кру́пність) — кінцева швидкість вільного падіння окремої зернини під дією сили тяжіння в практично незбуреному (спокійному) середовищі.

Розмірність гідравлічної крупності — мм/с, см/с.

Гідравлічна крупність залежить не тільки від реальних розмірів зернини, але і від її густини, форми, стану поверхні, а також від властивостей середовища (як правило — води), в якій відбувається рух зерна. Дві зернини, незалежно від їх густини, крупності і інш. властивостей, вважаються зернами однакової Г.к. якщо за стандартних умов вони падають у воді з однаковими швидкостями. При груповому падінні зерен швидкість окр. зернини меншає і залежить від величини розпушеності системи (шару) зерен і їх крупності.

Гидравлическая крупность песка для частиц (1=0,2 мм при 15°С равна иг=18,8 мм/с

Існує декілька типів флоторегантів, що відрізняються принципом дії:

Збирачі – реагенти, що вибірково сорбуються на поверхні мінералу, який необхідно перевести в піну, і що додають частинкам гідрофобні властивості. В якості збирачів використовують речовини, молекули яких мають дифильну будову: гідрофільна полярна група, яка закріплюється на поверхні частинок, і гідрофобний вуглеводневий ланцюг. Найчастіше збирачі є іонними з'єднаннями; залежно від того, який іон є активним розрізняють збирачі анионного і катионного типів. Рідше застосовуються збирачі, що є неполярними з'єднаннями, не здатними до дисоціації. Типовими збирачами є: ксантогенати і дитіофосфати – для сульфідних мінералів, натрієві мила і аміни – для несульфідних мінералів, гас – для збагачення вугілля. Витрата збирачів складає сотні грамів на тонну руди;

Регулятори – реагенти, в результаті виборчої сорбції яких на поверхні мінералу, останній стає гідрофільним і не здатним до флотації. Як регулятори застосовують солі неорганічних кислот і деякі полімери;

Піноутворювачі – призначені для поліпшення диспергування повітря і додання стійкості мінералізованим пінам. Піноутворювачами служать слабкі поверхнево-активні речовини.

Витрата піноутворювачів складає десятки грамів на тонну руди.

Відомо вже декілька тисяч різних флотореагентів.

При одночасному введенні кількох коогулянтов може спостерігатися посилення коогуляции. Таке явище називається - синергізм коогулянта

Синергізм дії - Електроліти як би сприяють один одному - для коагуляції їх потрібно менше, ніж потрібно за правилом адитивності (з 2 "<c 2 '). Умови, при яких спостерігається синергізм, сформулювати важко.

Якщо одночасному введенні кількох коогулянтов процес коогуляции послаблюється, то таке явище називається антагонізм коогулянтов

Антагонізм дії - Електроліти як би протидіють один одному і для коагуляції їх слід додати більше, ніж потрібно за правилом адитивності. Антагонізм спостерігається при великому розходженні в коагулююча дія електролітів.

Існує декілька теорій, що пояснюють явище антагонізму. Однією з його причин може служити хімічна взаємодія між іонами.

Якщо при поступовому введення коогулянта, коогуляция посилюється, то це - позитивне звикання

Якщо при поступовому введенні коогулянта, коогуляция зменшується то це - негативне звикання

Якою є головна перевага зворотного водопостачання підприємств?

Існують три основні схеми виробничого водопостачання:

= оборотні схеми з охолодженням воді й оборотні схеми з очищенням води.

З економічних міркувань, вимог екології, а також при обмежених запасах води в природних джерелах на промислових підприємствах рекомендується споруджувати оборотні системи технічного водопостачання. В оборотних системах технічного водопостачання воду використовують багато разів.

Оборотні схеми використання води є найнадійнішими з екологічної точки зору. Вода в оборотному циклі водопостачання може нагріватись та забруднюватись. При оборотному водопостачанні воду після використання споживачем не скидають, а знову подають цьому ж споживачеві після тієї чи іншої обробки. Завдяки цьому загальна кількість води, що витрачається на одиницю продукції залишається тією ж самою, а кількість свіжої води, що забирають з джерела, зменшується в 10-20 разів і складає 5-10% кількості оборотної води (в залежності від характеру виробничого процесу).Звичайно воду, що повторного використовується, необхідно кожен раз охолоджувати, очищати, щоб вона відповідала технологічним вимогам.

КВВ (коефіцієнт використання води) характеризує ступінь її використання з водних об’єктів і від інших водокористувачів:

де W1 – об’єм використання води на різні потреби; W2 – об’єм забору води з природних водних об’єктів; ±Wn – об’єм води, що надійшла (передана) для викорис- тання від інших (іншим) водокористувачів. Для ізольованої водогосподарської системи КВВ = 0.

Стічні води, що утворюються на підприємствах, можна віднести до трьох категорій промислові, побутові та атмосферні.

Промислові стічні води, у свою чергу, поділяють на три основні групи

1) промислові води, що утворюються внаслідок безпосереднього використання води саме в технологічних операціях, вони забруднені всіма речовинами, які використовуються в технологічних процесах даного виробництва. Частина цих вод, які отримують при завершальній обробці готового продукту, іноді слабко забруднена, і таку воду відносять до практично умовно чистих.

2) води від допоміжних операцій та процесів, які утворюються під час поверхневого охолодження технологічної апаратури та енергетичних агрегатів; головною відмінністю таких вод є, як правило, підвищена температура,

3) води із допоміжних цехів і цехів обслуговування (сховищ сировини та готової продукції, транспортування сировини і палива, котельних тощо), ці води забруднені різноманітними речовинами.

Промислові стічні води залежно від виду та концентрації забруднювальних речовин, а також від кількості стічних вод відводять або одним загальним потоком, або кількома самостійними потоками. Так, у самостійні потоки об'єднують:

• слабкозабруднені промислові стічні води, які містять один або кілька видів забруднення,

• промислові стічні води, які містять токсичні сполуки,

• виробничі стічні води з неприємним запахом,

• промислові стічні води, що містять олії, жири, нафтопродукти тощо.

В разі відсутності чітко визначених видів забрудників усі промислові стічні води об'єднують в один групу. Практично чисті води від допоміжних операцій, як правило, виводять окремим потоком або транспортують разом із зливовими (дощовими) водами.

О6'єднуючи забруднені стічні води, слід враховувати можливість взаємодії природних вод з виділенням значної кількості газоподібних речовин, і у тому числі, вибухонебезпечних продуктів, токсичних речовин тощо.

Побутові стічні води, які утворюються на території підприємства, відводять та очищують окремо, якщо промислові стічні води за характером їх забруднення не потребують біохімічного очищення. Сумарне відведення побутових і промислових стічних вод доцільне, якщо останні забруднені органічними речовинами, що піддаються біохімічній деструкції, та якщо концентрація токсичних забруднень у загальному потоці, що надходить в споруди біологічного очищення, не перевищує гранично допустимої концентрації (ГДК) для біологічного очищення.

Водойми, придатні для рибництва, можуть бути природного і штучного походження. Основні типи водойм — це річки, озера, ставки.

Озера Озера утворюються шляхом заповнення водою котловин і знижених місць. Ці водойми схильні до сильних коливань рівня води і змінами у водопостачанні.

Затони — озера, що утворилися шляхом природного відділення частини річки від основного русла. Лісові (польові) озера не з’єднуються з річками, вони самостійні і наповнюються за рахунок атмосферних і ґрунтових вод. Заплавні озера знаходяться на луках, низинах, що заливаються водою в періоди максимального розливу

Стариці — озера, що утворилися на місці старих річкових русел, іноді вони пов’язані з річкою протоками.

Річки Для розведення риби, як правило, використовуються річки з невеликою глибиною і проточністю. Після спорудження греблі утворюється кілька водойм, що мають господарське значення. Дно майбутнього водойма повинно бути ретельно розчищено, а гребля повинна бути обладнана спеціальним водоспуском для проходження паводкових вод. Нерідко відкоси греблі зміцнюють, висаджуючи чагарники і багаторічні трави.

Ставки Лісові і паркові ставки часто вимагають великої роботи, перш ніж їх вдається пристосувати для розведення риби. Дно їх замулене, крім того, потрібна часткова вирубка зелених насаджень по береговій смузі, а також повне осушення мінімум на 1 рік і установка донного водоспуску. У таких ставках дуже зручно розводити коропа.

Ярові ставки — найбільш поширений вид штучних водойм. Їх споруджують в пологих ярах, в маловодних потоках і т.д. такі ставки слабопроточних або непроточних, вони добре прогріваються.

У таких ставках можна ефективно розводити коропа, судака, карася, лина та інші види прісноводних риб.

Ставки — водосховища є великі водойми площею кілька сотень гектарів. У ставках — водосховищах можна розводити коропа, сига, форель, судака, ляща, сазана, ряпушку і інші види риб.

Руслові ставки представляють собою ділянку сильно витягнутого, з крутими берегами русла річки. Пристосувати таку водойму для рибництва можна шляхом вилову сміттєвої риби (окуня, плітки та ін.) і пристосуванням донного водоспуску. У руслових ставках можна ефективно вирощувати сазана, ляща, судака.

Торф’яні ставки утворюються в районах торфорозробок після вироблення запасів торфу. Найчастіше торф’яні кар’єри потребують в постачанні доброякісної води. У таких водоймах добре розводяться короп, лин.

Оскільки не існує єдиного показника, що характеризував би весь комплекс характеристик води, оцінка якості води ведеться на основі системи показників. Показники якості води поділяються на фізичні, бактеріологічні, гідробіологічні і хімічні. Іншою формою класифікації показників якості води є їхній поділ на загальні і специфічні. До загальних відносять показники, характерні для будь-яких водних об’єктів. Присутність у воді специфічних показників обумовлено місцевими природними умовами, а також особливостями антропогенного впливу на водний об’єкт.

До основних фізичних показників якості води відносяться:

Температура води. Температура впливає практично на всі процеси, від яких залежать сполука і властивості води. Температура води вимірюється в градусах Цельсія (°З).

Запах. Запах води створюється специфічними речовинами, що надходять у воду в результаті життєдіяльності гідро біонтів, розкладання органічних речовин, хімічної взаємодії компонентів, що утримуються у воді, і надходження з зовнішніх джерел. Запах води вимірюється в балах.

Прозорість. Прозорість води залежить від ступеня розсіювання сонячного світла у воді речовинами органічного і мінерального походження, що знаходяться у воді в зваженому і колоїдному стані. Прозорість визначає протікання біохімічних процесів, що вимагають освітленості (первинне продукування, фотоліз). Прозорість виміряється в сантиметрах.

Кольоровість. Кольоровість води обумовлюється вмістом органічних пофарбованих сполук. Речовини, що визначають фарбування води, надходять у воду унаслідок вивітрювання гірських порід, внутріводоймових процесів, з підземним стоком, з антропогенних джерел. Висока кольоровість знижує органолептичні властивості води, зменшує зміст розчиненого кисню. Кольоровість виміряється в градусах.

Вміст зважених речовин. Джерелами зважених речовин можуть служити процеси ерозії ґрунтів і гірських порід, замулення донних відкладень, продукти метаболізму і розкладання гідробіонтів, продукти хімічних реакцій і антропогенні джерела. Зважені речовини впливають на глибину проникнення сонячного світла, погіршують життєдіяльність гідробіонтів, призводять до замулення водних об’єктів, викликаючи їхнє екологічне старіння. Вміст зважених речовин вимірюється в г/м3 (мг/л).

Бактеріологічні показники характеризують забруднення води патогенними мікроорганізмами. До числа найважливіших бактеріологічних показників відносять: коло-індекс — кількість кишкових паличок в одному літрі води; коло-титр — кількість води в милілітрах, у якому може бути виявлена одна кишкова паличка; чисельність лактозопозитивних кишкових паличок; чисельність колифагів.

Гідробіологічні показники дають можливість оцінити якість води за тваринним населенням і рослинності водойм. Зміна видової сполуки водних екосистем може відбуватися при настільки слабкому забрудненні водних об’єктів, що не виявляється ніякими іншими методами. Тому гідробіологічні показники є найбільш чуттєвими. Існує кілька підходів до гідробіологічної оцінки якості води.

Оцінка якості води за рівнем сапробності. Сапробність — це ступінь насичення води органічними речовинами. Відповідно до цього підходу водні об’єкти (або їхні ділянки) у залежності від вмісту органічних речовин підрозділяють на полісапробні, ос-мезосапробні, a-мезосапробні й олігосапробні. Найбільш забрудненими є полісапробні водні об’єкти.

ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования...

Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...

Живите по правилу: МАЛО ЛИ ЧТО НА СВЕТЕ СУЩЕСТВУЕТ? Я неслучайно подчеркиваю, что место в голове ограничено, а информации вокруг много, и что ваше право...

ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: