|
|
Лікарські засоби для вагінального застосування· Литі песарії (вагінальні супозиторії). · Вагінальні таблетки. · Вагінальні супозиторії. · Вагінальні тампони. Литі песарії (вагінальні супозиторії) — дозована лікарська форма. За формою вони бувають сферичними, яйцеподібними або мають вигляд плоского тіла із заокругленими кінцями. За об'ємом і консистенцією мають відповідати вагінальному застосуванню. Маса — 1,5 - 6 г. Вводять у піхву для місцевої дії. Виготовляють супозиторії на фармацевтичних заводах і в аптеках. До їх складу входять лікарські речовини та основи: масло какао (Оleum Сасао), бутирол (Вutyrolum),поліетіленоксиди, желатино-гліцеринове желе. Випускають супозиторії загорнутими у станіоль або целофан. Пацієнту слід роз'яснити, як їх вводити. Зберігають супозиторії у прохолодному місці.
Рецептура лікарських форм для ін’єкцій. Долікарських форм для ін'єкцій належать стерильні водні й олійні розчини в ампулах (по 1, 2, 3, 5,10, 20 мл), а також стерильні порошки у флаконах та ампулах, які перед уведенням розчиняють у відповідних розчинниках. Як розчинники використовують бідистильовану воду, ізотонічний розчин натрію хлориду, 0,5 % розчин новокаїну. До лікарських форм для ін'єкцій висувають такі вимоги: стерильність (відсутність мікроорганізмів), чистота (відсутність механічних домішок), стійкість під час зберігання, апірогенність (не підвищує температуру тіла) і в ряді випадків — ізотонічність (осмотичний тиск препарату дорівнює осмотичному тиску крові).Контейнери для лікарських засобів для парентерального введення мають бути виготовленні з прозорих матеріалів. Лікарські форми для парентерального введення можуть бути класифіковані як: 1. ін'єкційні лікарські засоби; 2. внутрішньовенні інфузійні лікарські засоби; 3. концентрати для ін'єкційних або внутрішньовенних лікарських засобів; 4. порошки для ін'єкційних або внутрішньовенних інфузійних лікарських засобів; 5. імплантати. Методи стерилізації: 1. нагрівання гарячим повітрям у сушильній шафі при температурі 180 °С протягом 20-60 хв. або 200 °С впродовж 10-30 хв.; 2. нагрівання насиченою парою в стерилізаторі при температурі 110-120 °С (101,3-151,9 кПа, або 1-1,5 атм.) протягом 15-20 хв. або 110 °С (56,5 кПа-0,5 атм.) впродовж 30-60 хв.; 3. нагрівання (одноразове) парою в паровому стерилізаторі при температурі 100 °С протягом 30-60 хв.; 4. тиндалізація — нагрівання у воді при температурі 60-65 °С протягом 1 год впродовж 5 днів поспіль або при температурі 70-80 °С — 3 дні. У проміжках між нагріваннями матеріал слід зберігати при температурі 25-37 °С; 5. бактеріальна фільтрація в асептичних умовах крізь мікропористі стерильні фільтри; 6. хімічна обробка за допомогою антисептичних речовин (фенолу, трикрезолу тощо) та консервантів.
Аерозолі (Aerosolum) - офіцинальна дозована аеродисперсна лікарська форма. Дисперсним середовищем для аерозолей є газ, повітря або суміш газів, а дисперсною фазою - подрібнені тверді або рідкі речовини. Аерозолі виписуються тільки скороченим способом. Приклад: Виписати аерозоль фенотеролу (Phenoterolum) для інгаляції. Призначити вдихати по одній дозі при бронхоспазмі. Rp.: Aer. Phenoterolі N 2 D.S. Для інгаляції по 1 дозі, при бронхоспазмі. Приклад: Виписати аерозоль з патентованою назвою "Лівіан" ("Livianum"). Призначити для обробки опіків. Rp.: Aer. "Livianum" N 1 D.S. Для обробки опіків.
Загальна фармакологія. Основними розділами фармакології є фармакодинаміка, фармакокінетика і лікарська токсикологія. Фармакодинаміка (грец. рharmakon - ліки, dynamis -сила) - вчення про локалізацію, механізм дії і фармакологічні прояви (ефекти) лікарських засобів. Фармакокінетика (грец. рharmakon -ліки, kinetikos-рух) - складова частина фармакології, яка вивчає закономірності всмоктування, розподілу, метаболізму і виділення (екскреції) цих засобів. Крім фармакодинаміки і фармакокінетики, медичним працівникам необхідні також знання і про токсичні властивості ліків, вивченням яких займається лікарська токсикологія. Адже всі ліки, або майже всі, за певних умов проявляють на організм не тільки позитивну дію, але можуть викликати негативні побічні ефекти, навіть серйозні ускладнення. Це різко обмежує ефективність лікування хворих, може бути причиною тяжких пошкоджень організму, навіть смерті. Таким чином, знання в галузі фармакодинаміки та фармакокінетики дають можливість медичному працівнику здійснити раціональний вибір лікарського засобу, оптимально використати його при тих чи інших захворюваннях. Знання у галузі лікарської токсикології сприяють попередженню небезпечних наслідків лікування. Дуже важливими для практики є рекомендації клінічної фармакології, яка вивчає особливості дії лікарських засобів на організм хворої людини. Визначенням арсеналу лікарських засобів, необхідних для лікування того чи іншого захворювання, займається фармакотерапія. Остання здійснюється за такими напрямками: етіотропне, патогенетичне, симптоматичне лікування, замінна і загально-стимулююча терапія. Засоби етіотропного лікування призначаються для усунення причини хвороби, патогенетичного - для впливу на основні ланки розвитку захворювання. Симптоматичне лікування - це усунення за допомогою ліків окремих його симптомів. У ряді випадків в організм вводять природні речовини, які не виробляються в ньому в достатній кількості. Це отримало назву замінної терапії. Для стимуляції захисних сил і підвищення загального тонусу організму призначають загальностимулюючі засоби. У зв'язку з бурхливим розвитком медичної науки, особливо в другій половині XX століття, сформувався ряд спеціальних наукових напрямків у фармакології, зокрема психофармакологія, фармакогенетика, хронофармакологія, молекулярна, вікова і біохімічна фармакологія, які своїми рекомендаціями сприяють значному покращанню лікувальної справи. Психофармакологія вивчає дію лікарських засобів на психічну діяльність людей. Завдяки її досягненням закладено основу сучасної психотерапії. Якщо на початку нашого століття у розпорядженні медиків були лише заспокійливі засоби і кофеїн, то тепер існує багато нових препаратів для успішного лікування численних розладів психічної діяльності та тяжких психічних захворювань, зокрема шизофренії. Успіхи в цій галузі фармакології також сприяли прогресу у вивченні їх патогенезу та пошуку нових психотропних засобів. Фармакогенетика - це складова частина медичної генетики, фармакології і біохімії. Вона вивчає спадково зумовлені реакції організму на лікарські засоби та відхилення цих реакцій у хворих із генетичною патологією. Відомо, що навіть у практично здорових людей існує широкий діапазон кількісного прояву специфічної дії ліків. Фармакогенетика пояснює, що лежить в основі індивідуальної реакції організму на ліки. Крім того, в умовах генетичної патології ефекти і токсичність деяких лікарських препаратів можуть різко зростати, в інших випадках, навпаки, їх дія зменшується чи не проявляється зовсім. Отже, досягнення в галузі фармакогенетики сприяють підвищенню ефективності лікування, дозволяють прогнозувати нетипові реакції організму на введення ліків і попереджувати тяжкі ускладнення фармакотерапії. Хронофармакологія вивчає особливості дії лікарських засобів, залежно від фактора часу. Відомо, що різні природні фактори впливають на всі живі організми з певною ритмічністю. Життєдіяльність живих організмів також має ритмічний характер (біоритми). У цих умовах дія лікарських речовин строго підпорядковується біологічним ритмам, які суттєво впливають на фармакокінетику, фармакодинаміку і токсичність ліків. Молекулярна фармакологія вивчає процеси взаємодії лікарського засобу з живими організмами на молекулярному і субмолекулярному рівнях. Вона пояснює механізм дії на рівні окремих молекул, їх комплексів, певних структурних компонентів біологічних мембран, кінцевим результатом чого є виникнення відповідної фармакологічної реакції. Молекулярна фармакологія тісно пов'язана з біохімічною фармакологією. Біохімічна фармакологія — це розділ чи науковий напрямок фармакології, який вивчає дію лікарських засобів на рівні біохімічних процесів. Зокрема, ліки можуть змінювати інтенсивність тих чи інших реакцій шляхом впливу на активність відповідних ферментів. Вікова фармакологія вивчає особливості впливу лікарських засобів на людей і тварин, залежно від їх віку, зокрема дитячого (педіатрична фармакологія) і похилого та старечого (геріатрична фармакологія). Своїми рекомендаціями вона сприяє створенню ефективних програм лікування пацієнтів указаних вікових категорій. Усі ці наукові напрямки фармакології збагачують її і сприяють її розвитку як загальнобіологічної науки, підвищенню ефективності лікування хворих. Одним з основних принципів, які закладені в її основу, є індивідуальний вибір лікарських речовин, їх доз і створення програм лікування, залежно від особливостей перебігу захворювання у конкретної людини. Цей принцип проголошує: кожному хворому - індивідуальну високоефективну і безпечну програму лікування. Загальна фармакологія
Фармакокінетика Фармакодинаміка
Фармакокінетика - це розділ фармакології, який вивчає введення, розподіл, перетворення і виділення лікарських речовин.   ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры...  Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...  ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между...  Что делает отдел по эксплуатации и сопровождению ИС? Отвечает за сохранность данных (расписания копирования, копирование и пр.)... Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:
|