Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Поняття і ознаки правосуддя.





Суд користується судовою владою як державний орган.

Роль суду в державі обумовлюється його основною функцією - здійсненням правосуддя. Тому, що собою представляє правосуддя, стає одним з центральних питань у розумінні судової влади в цілому. Як зазначалося раніше законодавчого визначення правосуддя не існує та й бути не може, оскільки це категорія теоретична і, отже, вимагає теоретичного і наукового обґрунтування.

У найзагальнішому вигляді під правосуддям мається на увазі одна з форм державної діяльності, що має своїм змістом застосування права, тобто правозастосовну або юрисдикційну діяльність. Але таке широке визначення навряд чи здатне внести необхідну ясність у розуміння даного явища.

Коли говорять про правосуддя у власному розумінні, то мають на увазі порівняльну вузьку сферу реалізації влади суду: постановити рішення про можливість і необхідність застосування до окремій юридичній або фізичній особі державного примусу.

Правосуддя складний вид державної діяльності, що вимагає від суддів високого рівня культури, моральності та розумності суджень. Адже саме судді, будучи носіями судової влади, покликані на підставі законодавства і свого внутрішнього переконання, досліджуючи всі представлені у справі докази приймати рішення від імені держави. Природно, суддя повинен володіти цілим набором морально-етичних якостей, тому що багато чого залежить від особистісних якостей людей, які здійснюють правосуддя.

Однак саме проблематичність судження, особливо в умовах складного переплетення житейських обставин, відображених у кримінальному чи цивільному, господарському або адміністративній справі, завжди таїть у собі небезпеку ухилення від мети законодавця, спотворення змісту закону або мимовільної підміни волі законодавця.



Було б крайнім невіглаством думати, що існує закон, який в силу внутрішньої необхідності в кожному конкретному випадку застосовувався б строго в дусі законодавця, абсолютно, виключаючи можливість свавілля. Ось чому чинне законодавство ставить правосуддя в особливі умови, які покликані гарантувати суд від помилок.

І якщо правосуддя - функція суду, то суд - це єдиний орган, який у процесуальному особливому порядку має право розглянути справу і прийняти конкретне рішення. Винести обвинувальний або виправдувальний вирок при розгляді та вирішенні кримінальної справи. Подібне рішення після набрання законної сили має юридичну силу. Ці основні положення не є голослівними, а мають під собою юридичне обґрунтування і нормативне закріплення.

Крім того про владному характері судової діяльності свідчить її винятковість, обумовлена ​​в першу чергу тим, що суд - це єдиний орган, який може, визнати громадянина винним у скоєнні злочину. Суд наділений повноваженнями як кара за скоєне застосовувати суворі заходи покарання, аж до довічного утримання під вартою. У цивільних правовідносинах владний характер проявляється при розгляді та вирішенні в судових засіданнях цивільних справ, пов'язаних із захистом прав і законних інтересів громадян, підприємств, установ, організацій. Рішення у цивільних справах, що набрали законної сили, набувають сили закону, носять загальнообов'язковий характер для великих груп суб'єктів і забезпечуються примусовими заходами при відмові від їх добровільного виконання.

Для виявлення та обмеження поняття правосуддя, для проведення порівняльної характеристики необхідно визначитися з ознаками такої діяльності суду як правосуддя і виділити їх. Після виділення ознак, які визначають правосуддя, можна говорити, що це вельми специфічна діяльність, яка характерна для судової влади. Провівши відмежування цієї діяльності від інших видів державної правоохоронної можна побачити специфіку правосуддя, як діяльності судової влади.

Слід зазначити, що вчені, фахівці багато років трудяться над визначенням поняття правосуддя і неоднозначно воно тлумачиться. Формула цього поняття по - різному відтворюється нашими фахівцями і про ознаки правосуддя існують також різні судження і точки зору.

Отже, можна виділити п'ять основних ознак, які досить повно і широко характеризують правосуддя і відмежовують його від інших видів державної правоохоронної діяльності:

1. Правосуддя здійснюється тільки судом.

2. Правосуддя здійснюється способами, зазначеними в законі.

3. Підзаконність судової діяльності. Здійснення правосуддя у відповідності з діючими законами

4. Процесуальна форма здійснення правосуддя.

5. Застосування державного примусу.

Такий похід є загальним. Вчені погодилися, що можна ці ознаки виділити як основні.

 

Правосуддя здійснюється тільки судом.

Конституція України ст. 124 та ст.2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» свідчать, що судочинство в Україні здійснюється Конституційним Судом та судами загальної юрисдикції. Таким чином, суд і тільки суд може встановити винне особа чи ні, так як суд займає особливе місце в механізмі держави в цілому і в системі органів, які охороняють право.

Статус суду зараз надзвичайно високий. Всі останні нормативно - правові акти і, зокрема, новий Закон України «Про судоустрій і статус суддів» регламентує ці положення, і визначають високий статус суду та суддів.

Законодавець визначив, що правосуддя також здійснюється у формі конституційного судочинства. Здійснення правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і свобод людини і громадянина, прав законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Дійсно, не тільки діяльність суду в процесі відправлення правосуддя, а й процесуальні дії суддів відповідають цим визначенням, що дає підставу вважати суддівську діяльність судової владою по відношенню до широкого кола суб'єктів.

Характеризуючи більш детально кожен з ознак, можна висловити, твердження, що правосуддя здійснюється тільки судом, є становищем, що носять нормативний характер. Ніякі інші органи не можуть здійснювати правосуддя. Але справа в тому, що цей постулат в історії нашої держави ні завжди був виконаний в повному обсязі.

У 30-50-х роках правосуддя в СРСР як таке відсутнє. Долі людей вирішували непрофесіонали, а функціонально вони були адміністративними органами, які були наділені владними повноваженнями. Судове засідання проводилося за спрощеною формою. І в подібних судах найчастіше застосовувалася виняткова міра - смертна кара.

Сьогодні такого положення в судовій системі демократичного суспільства і держави не існує. Єдиним органом, що визнає особу винною, є тільки суд. При чому створення надзвичайних судів і особливих заборонено ст. 125 Конституції України ст. 3 Закону України «Про судоустрій». Судове засідання проходить гласно і відкрито за участю обвинувальної і захисної сторони у справі, а, отже, процес носить змагальний характер.

 

Правосуддя здійснюється способами, зазначеними в законі.

Друга ознака правосуддя притаманний суто судовому органу, так як підміняти ці органи не має право жоден інший державний орган. Ця ознака вказує на те, що правосудна діяльність суду полягає в розгляді та вирішенні справи в суді, тобто визначає, що будь кримінальне, цивільне, господарське або адміністративне справа має бути розглянута в судовому засіданні з проведенням судового розгляду, з дослідженням всіх зібраних у справі доказів і представлених суду. Крім того, обов'язковою логічним завершенням процесу має бути постанова рішення, яке у строки, визначені законодавцем набирає законної сили і є законодавчим актом, обов'язковим для виконання відповідно до закону.

 

Підзаконність судової діяльності. Здійснення правосуддя у відповідності з діючими законами.

Підзаконність судової влади проявляється в тому, що судові органи і судді діють на підставі закону, підкоряються тільки Конституції і законам України. З іншого боку, носії судової влади - судді - не мають права відступати у своїй діяльності від вимог закону.

Підзаконність судової діяльності - це діяльність, спрямована на виконання і застосування чинного закону, тобто застосування закону відповідно до конкретної ситуацією. Це є відмітним моментом відносно виконавчої та законодавчої гілок влади.

Суддя в кримінальному судочинстві зобов'язаний визначитися, чи підходить та правова ситуація, яка має місце, під інкримінований склад злочину фізичній особі: підсудному. Дослідивши всі моменти, пов'язані зі злочином, суддя повинен визначитися з правовою позицією і правильно кваліфікувати дії підсудного, якщо це кримінальна справа, і призначити йому міру покарання відповідно до інкримінованих складом злочину.

 

Процесуальна форма здійснення правосуддя.

Судова діяльність завжди повинна бути регламентована чіткої процесуальною діяльністю. У кримінальному судочинстві це кримінально - процесуальний закон, у цивільному - цивільно - процесуальний, у господарському - господарсько процесуальний закон. Таким чином послідовність дій суду (судового розгляду, судового слідства, судових дебатів та постанова судового рішення) жорстко регламентована нормами процесуального законодавства України, отже, вона одягнена в процесуальну форму ведення судочинства. Найменше відхилення від встановленого порядку тягне за собою визначення його неправосудним і незаконним. Суд - це орган, де вирішуються спори, що виникли з правовідносин, на найвищому демократичному рівні. Демократичність проявляється в гласності процесу та в суді можливе захистити права та інтереси фізичних і юридичних осіб, забезпечивши конституційність основ правосуддя, записаних у ст. 129 Конституції і в законі «Про судоустрій».

 

Застосування державного примусу.

Суд визначає заходи державного примусу. Але в державі створені важелі, завдяки яким здійснюється виконання прийнятого судом рішення у справі. Насамперед, це державний апарат, як в кримінальному, так і в цивільному процесуальному праві. Для цього створена виконавча державна служба. Тому ми говоримо про застосування державного обвинувачення ні завжди і ні скрізь.

Ось це саме, ті 5 ознак, які застосовуються як основні.

Треба сказати, що існують різні тлумачення правосуддя, широко або більш вузько його визначають ознаки правосуддя. Професор Мельников, наприклад, каже, що підзаконність діяльності відноситься не тільки до суду і правосуддя. Отже, як він стверджує, ця ознака не можна назвати ознакою, яскраво виділяє правосуддя. Далі він каже, що державний примус виділяє правосуддя. Але не тільки суд застосовує державний примус, інші правоохоронні органи теж застосовують заходи державного примусу.

Можна також провести дослідження і визначити, що і процесуальна форма теж не притаманна суто судової діяльності, тому притаманна, наприклад, діяльності слідчого. Процесуальною формою діяльності слідчого також є протокол. Відомий процесуаліст М.Строгович у своїй роботі «Радянський кримінальний процес» визначає, що ознак, може бути, і п'ять і десять. Але найголовнішим у правосудді є його мети. Таке визначення ознак правосуддя не було притаманне нікому з учених і фахівців. Професор Строгович В. говорив, що такою метою є встановлення істини. Адже жоден інший орган не покликаний її встановлювати, хоча і слідчий, і прокурор працюють на істину. Встановлення істини в суді є головним результатом у розгляді справи.

Таким чином, правосуддя - це вид державної правоохоронної діяльності, який чинять в процесуальному порядку спеціально уповноваженими на те органами (судами) з розгляду і вирішення цивільних, господарських адміністративних справ, кримінальних проваджень та адміністративних правопорушень із застосуванням норм матеріального права, і застосуванням в необхідних випадках заходів державного примусу з метою захисту та охорони прав людини і громадянина, держави та суспільних інтересів.

Правосуддя здійснюється органами судової системи України відповідно до принципів, визначених Конституцією України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів», нормами процесуального законодавства.

Ось ми з вами визначилися, що таке правосуддя і виявили характерні риси йому притаманні.

 









Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2019 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.