Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Амортизація основних засобів





Амортизація основного засобу нараховується на регулярній основі протягом строку його корисної служби.

Залишкова вартість і термін корисної служби основного засобу можуть переглядатися, принаймні, в кінці кожного фінансового року і при цьому будь-які зміни будуть враховуватися як зміни в обліковій оцінці відповідно до МСФЗ (IAS) 8 «Облікова політика, зміни в облікових оцінках та помилки».

Залишкова вартість активу – розрахункова сума, яку організація отримала би на поточний час від вибуття активу після вирахування передбачуваних витрат на вибуття, якщо актив вже досяг кінця строку корисного використання та стану, характерного для кінця терміну корисного використання.

Термін корисного використання – це:

· період часу, протягом якого очікується, що актив буде придатний для використання підприємством; або

· кількість одиниць виробленої продукції чи подібних одиниць, яку підприємство очікує отримати від використання активу.

Величина, що амортизується, – фактична вартість активу або інша сума, що замінює фактичну вартість, за вирахуванням його залишкової вартості.

Амортизація основних засобів – систематичний розподіл вартості активу протягом терміну його корисного використання.

Амортизація враховується навіть у тому випадку, коли справедлива вартість активу перевищує його балансову вартість. Амортизація не нараховується, коли ліквідаційна вартість активу перевищує його балансову вартість.

Ремонт і технічне обслуговування активу не скасовує необхідність його амортизації.

Ліквідаційна вартість є залишковою вартістю активу по закінченні терміну його корисної служби. Спочатку ліквідаційна вартість визначається на початку строку корисної служби активу на основі економічно обґрунтованого рішення.

Компанія повинна оцінювати ліквідаційну вартість об'єкта основних засобів, виходячи з розрахункової суми, яку компанія отримала б за актив у даний момент, якби строк корисної служби активу вже закінчився, та з урахуванням стану, передбачуваного наприкінці цього строку.

Амортизаційна вартість визначається після вирахування з первісної вартості активу його ліквідаційної вартості.

Часто ліквідаційна вартість активу буває незначною, а, отже, несуттєвою при розрахунку суми амортизації.

Ліквідаційна вартість активу може стати рівною або перевищувати балансову вартість активу.

В такому випадку амортизаційні нарахування не проводяться, поки ліквідаційна вартість основного засобу перевищує його балансову вартість.

За винятком випадків, коли ліквідаційна вартість активу гарантована, ліквідаційна вартість буде мати тільки прогнозне значення суми, яку отримає підприємство при вибутті активу.

Чим вище ліквідаційна вартість, тим менше будуть витрати підприємства по амортизаційним відрахуванням. Якщо оціночна ліквідаційна вартість занадто висока, це призведе до збитків при ліквідації і завищеного прибутку в періоди, що передують ліквідації.

У тому разі, коли основні засоби представляють істотну частину структури активів, наприклад, у випадку з підприємствами, які орендують основні засоби, точність ліквідаційної вартості являється ключовим фактором для отримання точних результатів.

Амортизація активу починається з моменту, коли актив може бути використаний за призначенням, тобто коли він знаходиться в місці і в умовах, необхідних для того, щоб цей актив міг працювати у порядку, передбаченим керівництвом.

Амортизація активу припиняється на більш ранню дату, коли

1) актив класифікується як «призначений для продажу» (або включається в групу ліквідації, яка класифікується як признана для продажу) – (за МСФЗ (IAS) 5) і

2) на дату, коли припиняється визнання активу (актив списується з балансу) або повністю амортизується.

Амортизація не припиняється, коли актив не використовується, або вилучається з активного використання, за винятком випадків, коли актив повністю амортизується, або вибраний метод амортизації в залежності від обсягу виробництва.

Застосовуваний метод амортизації відображає підхід компанії до визначення участі активу у формуванні майбутніх економічних вигід від його використання.

Застосований по відношенню до активу метод амортизації повинен переглядатися, принаймні, один раз в кінці кожного фінансового року. При цьому кожна суттєва зміна в підході до амортизації активу буде відображатися на використовуваному методі його амортизації. Такі зміни будуть враховуватися як зміни облікових оцінок відповідно до МСФЗ (IAS) 8. У попередні роки не було змін у підході до амортизації активу.

Зміни в терміни корисної служби активу відбуваються часто і визначаються до початку використання активу. Зміни в методах амортизації відбуваються рідко.

На практиці компанія може застосовувати ряд методів амортизації, включаючи прямолінійний метод, метод знижуваної залишку та метод обсягу виробництва.

Домашнє завдання.

Методи амортизації, передбачені МСБО 16 «Основні засоби».

 

2. Витрати на позики: поняття та оцінка.

Методика відображення в обліку і звітності витрат за позиками регламентується МСФО (IAS) 23 «Витрати на позики».

Витратами за позиками є відсотки та інші витрати, що понесені компанією у зв'язку з отриманням позикових коштів.

Витрати за позиками можуть включати:

1. Процентні витрати, знижки, премії та інші додаткові витрати, понесені у зв'язку з організацією позики, що розраховуються на основі методу ефективної ставки відсотка відповідно до вимог МСФЗ (IAS) 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка».

2. Фінансові витрати, які є частиною платежів за договором фінансового лізингу (МСФЗ (IAS) 17) «Оренда».

3. Курсові різниці, що виникають у результаті отримання позик в іноземній валюті, пов'язані з коригуванням витрат на виплату процентів.

Не підлягають капіталізації витрати по позиках у відношенні активів, що фінансуються з нерозподіленого прибутку або акціонерного капіталу. Однак дивіденди за привілейованими акціями, які МСФЗ (IAS) 39 «Фінансові інструменти» класифікує як зобов'язання, є фінансовими витратами, і будуть представляти собою витрати по позиках, які можуть капіталізуватися.

Кваліфікований актив – це актив, який обов’язково потребує суттєвого періоду для підготовки його до використання за призначенням чи для реалізації.

Прикладами кваліфікованих активів є:

1. Запаси, які вимагають значного часу на доведення їх до товарного стану. Наприклад, виробництво спиртних напоїв багаторічної витримки.

2. Виробничі об'єкти. Наприклад, будівництво об'єкта протягом декількох років.

3. Інвестиційна власність. Наприклад, придбання офісного будинку, проведення його ремонту з метою подальшої здачі в оренду третім особам.

4. Нематеріальні активи.

НЕ відносяться до кваліфікованих активів:

1. Фінансові активи – МСФЗ (IAS) 32 та МСФЗ (IAS) 39

2. Запаси, перетворені в товар за короткий термін.

3. Активи, які при придбанні готові до продажу або, при необхідності, до використання. Наприклад, товари, придбані підприємством для подальшого перепродажу, які не потребують додаткової обробки.

МСФЗ (IAS) 23 «Витрати на позики» встановлює наступні вимоги до їх визнання та обліку:

1. Компанія має капіталізувати витрати на позики, що безпосередньо відносяться до придбання, будівництва або виробництва кваліфікованого активу як частина витрат на цей актив. Зазначені витрати за позиками не були б зроблені, якщо активи не були б придбані або побудовані. Вони підлягають капіталізації тільки в тому випадку, якщо існує ймовірність, що в майбутньому вони принесуть компанії економічні вигоди.

2. Компанія повинна визнавати інші витрати на позики як витрати в тому періоді, в якому вони вироблені.

Приклад 1 капіталізації витрат на позики. Компанія володіє хімічним заводом. 80 % позикових коштів компанії відносяться до даного активу. Інші позикові кошти були взяті для здійснення поточної діяльності підприємства. Всі позикові кошти отримані за однаковою процентною ставкою. Сума процентних платежів становить 2000 у. о. у рік. Розрахуйте суму витрат, що капіталізуються та відносяться до кваліфікованого активу і до витрат періоду за рік.

Рішення: Капіталізуються витрати за позиками у сумі 1600 у. о. (80 % від 2000 у. о.), на витрати по позиках за період 400 у. о. (20 % від 2000 у. о.).

Приклад 2 капіталізації витрат на позики. Компанія будує стадіон. Для фінансування 40 % витрат з будівництва стадіону компанія випускає облігації, забезпечені вартістю стадіону. Кошти використовуються виключно на будівництво стадіону. Річні витрати на відсотки за позиками становлять 750 у. о. Необхідно прийняти рішення про спосіб обліку витрат за відсотками.

Рішення: Фактичні витрати на відсотки за позиками для будівництва стадіону підлягають капіталізації в загальній сумі 750 у. о.

Приклад витрат на позики, що відносяться на витрати.

Компанія взяла кредит у банку для здійснення поточної виробничої діяльності (придбання сировини) у сумі 1 000 у. о. під 6 % річних на 6 місяців. Визначити суму витрат за позиками, прийняти рішення про визнання даних витрат.

Рішення: Витрати за позиками розраховуються за методом нарахування (а не за касовим методом).Сума витрат за позиками за 6 місяців складе

1 000 у. о. * 6 % * 6 міс / 12 міс. = 30 у. о.

Дана сума повинна бути визнана як витрати періоду.

3. Знецінення активів. Визначення і оцінка збитку від знецінення активів

 

Завдання МСФЗ 36 «Знецінення активів» полягає у встановленні процедур, які дозволяють упевнитися в тому, що балансова вартість активів не перевищує їх суми, що відшкодовується, а також у визначенні вимог до розкриття відповідної інформації у звітності.

Актив розглядається як знецінений і МСФЗ 36 вимагає враховувати збиток від знецінення у тому разі, коли балансова вартість активу перевищує його відшкодовану суму (вартість, яка може бути відшкодована в процесі використання або продажу активу).

Приклад. Балансова вартість обладнання, що відображена в бухгалтерському обліку, становить $100 000. Обладнання морально застаріло, і підприємство планує припинити роботу на даному обладнанні. Прийнято рішення про його продаж. За оцінками консультанта в результаті продажу можна отримати $25 000. Обладнання у бухгалтерському обліку відображено за завищеною оцінкою, так як його балансова вартість ($100 000) не може бути відшкодована ні в результаті використання, ні шляхом продажу. Актив підлягає знеціненню.

Підприємство має на кінець кожного звітного періоду оцінити, чи немає яких-небудь ознак знецінення активів. У разі наявності будь-якої такої ознаки підприємство повинно оцінити відшкодовану вартість активу.

Визначення того, чи може знизитися вартість переоціненого активу, залежить від методу, застосованого для визначення справедливої вартості (табл. 2.1).

 

Таблиця 2.1

Методи визначення справедливої вартості активу

Сутність методу
Якщо справедливою вартістю активу є його ринкова вартість, єдиною різницею між справедливою вартістю активу і його «справедливою вартістю за вирахуванням витрат на продажу» є витрати з вибуття. Витрати з вибуття можуть бути: 1) незначними: справедлива вартість = ринкова вартість; 2) значними: справедлива вартість = ринкова вартість за вирахуванням витрат на вибуття.
Якщо справедлива вартість активу визначається на основі, відмінної від його ринкової вартості, то справедлива вартість може бути більше або менше його відшкодовуваної суми.

Станом на кожну звітну дату при наявності ознак, що вказують на можливе знецінення активу, необхідно оцінювати суму кожного активу.

Навіть при відсутності ознак, що вказують на знецінення, такі види активів завжди слід тестувати на знецінення:

1. Нематеріальні активи з необмеженим строком корисної служби.

2. Нематеріальні активи, які в даний момент не можуть бути використані за призначенням.

Тест на знецінення може бути проведено в будь-який час протягом звітного періоду за умови, що він проводиться щорічно в один і той же час.

Різні активи можуть тестуватися на знецінення в різні моменти часу.

Оцінка знецінення

При оцінці можливого зменшення вартості активу слід враховувати наступні джерела інформації (табл. 2.2):

Таблиця 2.2

Інформація, що враховується

при оцінці можливого зменшення вартості активу

 

Зовнішні джерела інформації Внутрішні джерела інформації
1. Істотне падіння ринкової вартості активу. 1. Є докази старіння або фізичного пошкодження активу.
2. Істотні зміни (технології, ринку, економіки, законодавства). 2. Істотні зміни в процесі експлуатації активу, наприклад: а) простій активу; б) плани щодо припинення (або реструктуризації) виробничої діяльності; в) плани з вибуття активу найближчим часом; г) перегляд строку корисної служби активу – з необмеженого на обмеженого.
3. Процентні ставки або інші фактори, що впливають на ставку дисконту, застосовану при розрахунку експлуатаційної цінності» активу. 3. Факти, які свідчать про те, що поточні або майбутні економічні результати використання активу гірше, ніж передбачалося.
4. Балансова вартість чистих активів компанії перевищує її ринкову капіталізацію. 4. Інші вказівки на можливе зменшення вартості активу: а) грошові кошти, необхідні для придбання активу або його експлуатації та обслуговування, істотно перевищують раніше передбачені бюджетом; б) чисті потоки грошових коштів істотно нижче, ніж закладені в бюджеті; в) прогнозується чистий відтік грошових коштів протягом усього строку корисної служби активу.

 

МСФЗ 36 визначає суму, що відшкодовується як найбільше значення зі «справедливої вартості за вирахуванням витрат на продаж» і «експлуатаційної цінності» активу або генеруючої одиниці.

Справедлива вартість за вирахуванням витрат на продаж– це виручка від продажу активу або генеруючої одиниці в результаті угоди, укладеної між добре обізнаними, бажаючими здійснити таку операцію сторонами, за вирахуванням витрат, пов'язаних з вибуттям.

«Експлуатаційна цінність» активу – це поточна дисконтована вартість грошових потоків, створених в результаті використання активу або генеруючої одиниці.

Генеруюча одиниця – це найменша ідентифікована група активів, яка забезпечує надходження грошових коштів, які значною мірою незалежні від надходжень грошових коштів від інших активів або груп активів.

Немає необхідності завжди визначати і «справедливу вартість активу за вирахуванням витрат на продаж» і його «експлуатаційну цінність». Якщо яка-небудь з цих сум перевищує балансову вартість активу, то це означає, що актив не підлягає знеціненню.

При відсутності підстави для оцінки суми, яку можливо отримати в результаті продажу, як відшкодовуваної суми може використовуватися «експлуатаційна цінність» активу.

Знецінення представлено у звіті про прибутки та збитки наступним чином (табл. 2.3).

Таблиця 2.3

Представлення знецінення у звіті про прибутки та збитки

 

Збитки від знецінення Прибуток від знецінення
Витрати по підприємству в цілому або витрати усередині функціонального підрозділу, якщо звіт про прибутки і збитки представлений на основі функціональних підрозділів Являє собою сторнування збитків від знецінення

 

Збиток від знецінення повинен негайно визнаватися як витрати у звіті про прибутки та збитки, за винятком тих випадків, коли актив обліковується за величиною переоцінки, виробленої відповідно до іншого Стандарту (наприклад, у відповідності з методом обліку за переоціненою величиною в МСФЗ 16 «Основні засоби»).

У відповідності з будь-яким Стандартом, який може бути застосований, збиток від знецінення для переоціненого активу повинен враховуватися як зменшення переоцінки.

Збиток від знецінення:

1) активу, врахованого за первісною вартістю, відображається в звіті про прибутки і збитки;

2) переоціненого активу визнається спочатку проти будь-якої переоцінки як зниження вартості, при цьому будь-яка сума, що залишається, відноситься на витрати у звіті про прибутки та збитки.

Приклад 1. Балансова вартість головного офісу дорівнює $20 млн. В результаті знецінення вона була знижена до $19 млн. Зниження балансової вартості в розмірі $1 млн. визнається як витрати у звіті про прибутки та збитки.

 

Бухгалтерський запис Форма звітності Дебет Кредит  
Переоцінка головного офісу в перший рік
Накопичене знецінення (зменшить вартість офісу, але не первісну вартість) Бухгалтерський баланс   $1 млн.  
Витрати від знецінення Звіт про прибутки і збитки $1 млн.    

Приклад 2. Балансова вартість головного офісу становить $60 млн. Строк корисного використання будівлі 20 років. Метод нарахування амортизації – прямолінійний. В результаті знецінення через 5 років його балансова вартість була зменшена до $40 млн.

 

Бухгалтерський запис Форма звітності Дебет Кредит  
Щорічні витрати на амортизацію (до визнання знецінення) протягом 5 років
Амортизація Бухгалтерський баланс   $3 млн.  
Витрати на амортизацію Звіт про прибутки і збитки $3 млн.    
Переоцінка головного офісу
Накопичене знецінення Бухгалтерський баланс   $20 млн.  
Витрати від знецінення Звіт про прибутки і збитки $20 млн.    
Щорічні витрати на амортизацію (після визнання знецінення)
Амортизація Бухгалтерський баланс   $2 млн.  
Витрати на амортизацію Звіт про прибутки і збитки $2 млн.    

 

Щорічні витрати на амортизацію в абсолютному вираженні знизилися з $3 млн. (60/20) до $2 млн. (40/20). Відповідна сума щорічно відображається у звіті про прибутки та збитки.

Первісна вартість об'єкта основних засобів не переглядається.

Після визнання збитку від знецінення, майбутні витрати на амортизацію щодо даного активу, які відносяться на витрати, повинні бути скориговані для систематичного розподілу переглянутої балансової вартості активу (за вирахуванням його ліквідаційної вартості) протягом терміну корисної служби активу, що залишається.

Приклад 3. У 2ХХ1 р. Балансова вартість головного офісу становила $10 млн. В 2ХХ2 р. він був переоцінений до $12 млн, а в 2ХХ3 р. його вартість склала $7 млн. Відобразіть процес переоцінки на рахунках бухгалтерського обліку (не враховуючи амортизацію)

 

Бухгалтерський запис Форма звітності Дебет Кредит  
Переоцінка головного офісу в перший рік
Основні засоби Бухгалтерський баланс $2 млн.    
Резерв на переоцінку (капітал) Бухгалтерський баланс   $2 млн.  
Подальша переоцінка головного офісу у другій рік
Резерв на переоцінку Бухгалтерський баланс $2 млн.    
Витрати на знецінення Звіт про прибутки і збитки $3 млн.    
Основні засоби Бухгалтерський баланс   $5 млн.  

 

Зменшення в розмірі $2 млн. відображається на рахунках бухгалтерського обліку як зменшення раніше створеного резерву на переоцінку. Решта $3 млн. визнаються як зниження справедливої ринкової вартості у звіті про прибутки та збитки.

4. Інвестиційна нерухомість: визнання, оцінка та облік.

 

Методика відображення в обліку і звітності інвестиційної нерухомість регламентує МСФЗ (IAS) 40 «Інвестиційна нерухомість».

Інвестиційна нерухомість – це інвестиції в нерухомість, яку не передбачається використовувати в господарській діяльності організації або для продажу в ході звичайної діяльності.

До неї відносяться земельні ділянки, будівлі або частини будівель, що перебувають у розпорядженні власника або орендаря за договором фінансової оренди (лізингу), що використовуються для отримання орендних платежів, доходів від приросту вартості майна, але не беруть участь у процесі виробництва і реалізації товарів, робіт, послуг; не використовується в адміністративних цілях; не призначені для продажу в звичайних операціях даної організації.

В редакції МСФЗ 40 встановлено однозначне правило відносно включення в інвестиційну власність майна, отриманого на умовах операційної оренди. Воно може класифікуватися як інвестиційна власність за умови, що виконуються усі вимоги до визначення інвестиційної власності, а активи, отримані в оренду, визнаються за справедливою вартістю.

Кожен об'єкт орендованого майна повинен враховуватися і класифікуватися окремо. При цьому, оскільки об'єкти майна, отримані в оперативну оренду і віднесені до інвестиційної власності, обліковуються за справедливою вартістю, всі інші об'єкти інвестиційної власності повинні оцінюватися також за справедливою вартістю.

Окрім інвестиційної власності МСФЗ 40 розглядає власність, зайняту власником.До неї відноситься майно, що перебуває в розпорядженні власника або орендаря за договором фінансової оренди, призначене для виробництва і реалізації товарів, робіт, послуг, для звичайного продажу або для управління організацією.

Грошові потоки, що генеруються інвестиційною власністю, здебільшого не мають зв'язку з іншим майном організації. У той час як грошові потоки, що генеруються основними засобами в процесах виробництва і реалізації, відносяться також і до іншого майна, що використовується в цих цілях. Те ж відноситься до будь-якого майна суспільства, що застосовується як власність, зайнята власником. Окремі об'єкти, наприклад, будівлі, можуть частково використовуватися для здачі в оренду або для отримання доходу від приросту вартості капіталу, а частково – для отримання доходу від виробництва і реалізації товарів або надання послуг.

У такому випадку об'єкт відноситься до інвестиційної власності, якщо вартість послуг або інша виручка являє відносно незначну частину в загальній сумі доходу. Найкращий варіант – коли будівлю можна оцінити по частинах і, відповідно, враховувати відсторонено вартість будівлі, що відноситься до інвестиційної вартості або до власності, зайнятої власником.

Приклад. Організація володіє готелем, здає номери і отримує орендну плату. Такий об'єкт цілком можна вважати інвестиційної власністю. Але готель – це комплекс, який надає різноманітні послуги постояльцям: харчування, обслуговування, розваги. Їх вартість настільки вагома, що будівлю готелю слід визнати власністю, зайняту власником, та відповідно відобразити її в балансі організації. Власник готелю може передати в оренду іншим організаціям або особам ресторан, спортивно-культурний комплекс, служби обслуговування гостей. Готель як комплекс буде приносити дохід в основному від орендної плати. А будівлю потрібно буде віднести до інвестиційної власності.

Класифікацію об’єктів інвестиційної нерухомості наведено в табл. 2.4.

 

Таблиця 2.4







Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...

Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом...

Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...

ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры...





Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2023 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.