|
|
Основні організаційно-правові форми підприємств.
Залежно від форми власності виокремлюють такі правові форми підприємств: приватні, колективні, державні. У межах приватної власності основними правовими формами організації справи є: - одноосібне володіння(індивідуальне підприємство, власна справа) - партнерство(товариство) - корпорація(акціонерне товариство). Найдавнішою формою ведення господарки є індивідуальне підприємство. 1. Індивідуальне підприємство є власністю однієї особи, суб’єкта, що самостійно веде справу, організовує, працює, веде бухгалтерію, управляє, повністю відповідає за ризик і отримує увесь дохід. Інакше кажучи, індивідуальне підприємство – це самостійне ведення бізнесу у власних інтересах. Перевагами індивідуальних підприємств є:економічна свобода дій (вибір сфери діяльності, обсягів виробництва, способів використання доходу), оперативність і гнучкість, безпосередня зацікавленість в ефективній діяльності, низькі організаційні витрати. Недоліки одноосібного володіння: обмежені фінансові можливості; проблеми з отриманням кредитів і відповідно з оновленням виробництва та застосуванням здобутків НТП; зосередження в руках однієї особи функцій виробництва, управління і реалізації, що ускладнює життя, часто призводить до прийняття помилкових рішень, а навіть банкрутств. Індивідуальні підприємства найбільш поширені в ринковій економіці і водночас найменш стійкі. Вони масово виникають і масово банкрутують. 2. Партнерство (товариство) ґрунтується на об’єднанні майна (паїв) різних власників (фізичних чи юридичних осіб) з відповідним розподілом прав та обов’язків залежно від величини внеску до статутного фонду. Вирізняють такі різновиди партнерства: - повні (товариства з необмеженою відповідальністю); - товариства з обмеженою відповідальністю (ТзОВ); - змішані (командитні). 1). Повне товариство – це об’єднання фізичних або юридичних осіб, що зберігають самостійність, але несуть солідарну відповідальність за діяльність товариства не тільки своїми паями, але й власним майном. Повні товариства характерні для сфер діяльності, де переважає інтелектуальна праця і де невеликі фірми надають професійні послуги (адвокатура, медицина, аудиторство). 2). Члени товариства з обмеженою відповідальністю відповідають за діяльність підприємства тільки в межах своїх паїв у статутному фонді. Ця форма товариства поширена, оскільки менш ризикова для підприємця. ТзОВ розповсюджені в будівництві, розробленні природних ресурсів, операціях з нерухомістю, посередницькій діяльності тощо. 3). Командитні товариства об’єднують дійсних членів, які несуть повну відповідальність за зобов’язаннями товариства, а також членів-вкладників, відповідальність яких обмежується тільки їхніми внесками в капітал товариства. Право голосу мають тільки дійсні члени товариства. Частка товариств у ринковій економіці невелика, але вони мають низку переваг порівняно з індивідуальними підприємствами: вищі фінансові можливості (ефект об’єднання); більше довіри в банків, а отже, легший доступ до кредитів; зниження ризику банкрутства; вищу ефективність управління внаслідок розподілу функціональних обов’язків між партнерами. Недоліком товариств є розбіжності у поглядах та інтересах партнерів, що ускладнює ухвалення узгоджених управлінських рішень і вироблення єдиної стратегії, а також можливість загострення суперечностей між партнерами. 3. Провідною організаційно-правовою формою підприємства в сучасних умовах є корпорація. Корпорація (акціонерне товариство, АТ) – це правова форма підприємства, юридично відокремлена від конкретних осіб, що нею володіють. Капітал корпорації формується у грошовій формі і ділиться на однакові (за номіналом) паї у вигляді акцій. Власник акцій є співвласником корпорації, має право на участь в управлінні нею і на дохід у вигляді дивідендів. Реально ж рішення ухвалюють акціонери, які володіють контрольним пакетом акцій (теоретично – це 50%+1 акція). Корпорація є автономною юридичною особою. До переваг корпорацій відносять:покращення умов залучення фінансових ресурсів (через продаж акцій), полегшення доступу до кредитів, зменшення ризику банкрутства, ефективність управління і маркетингу. Натомість недоліками корпорацій вважають:значні затрати і труднощі зі створенням та припиненням діяльності, складність організаційної структури управління та його бюрократизація, подвійне оподаткування.
У сучасній економіці набули поширення об’єднання підприємств, такі як картелі, синдикати, трести, концерни, конгломерати. Картель – це угода між підприємствами, які виробляють споріднену (однорідну) продукцію, щодо проведення узгодженої політики в галузі цін, квот виробництва, розподілу ринків збуту, обміну патентами, ліцензіями. Синдикат – об’єднання підприємств, які виробляють однорідну продукцію, для спільної її реалізації. Учасники угоди зберігають виробничу самостійність, але втрачають збутову – вся виготовлена продукція надходить до єдиної спільної структури, яка й займається її реалізацією. Доходи розподіляють пропорційно до частки виробництва кожного з учасників синдикату. Трест – форма об’єднання, за якої його учасники повністю втрачають не тільки збутову, але й виробничу самостійність. Трест виступає юридичною особою і несе повну відповідальність усім своїм майном за результати діяльності всіх учасників об’єднання. Частку кожного учасника тресту визначає пакет акцій, відповідно до якого розподіляють і доходи. Концерн – об’єднання підприємств різних галузей (промислових, фінансових, торговельних), які формально незалежні, але підпорядковані фінансовому контролю керуючої фірми – холдинговій компанії, яка і відповідає за всю господарсько-фінансову діяльність підприємств концерну (у межах пакетів акцій кожного з них). Конгломерат – об’єднання підприємств різних, часто не споріднених галузей. Конгломерати виникають через диверсифікацію (проникнення) в інші галузі задля забезпечення стабільності. Для них характерні відсутність галузевого ядра, незмінність пропонованих ринку товарів і послуг, провідна роль банків та інших фінансово-кредитних інститутів. Найвищою формою об’єднання підприємств є фінансово-промислові групи (ФПГ). Це – об’єднання великих промислових фірм з банківськими структурами, кожний з учасників якого функціонує самостійно і розв’язує власні завдання, але у разі потреби залучається до виконання якогось великого проекту. Координатором у ФПГ може бути промислова фірма або банківська структура. Упродовж короткого проміжку часу ФПГ можуть акумулювати значні фінансові ресурси.
Сторінка про Україну. Великі фінансово-промислові групи в Україні
В Україні сформувалася низка потужних фінансово-промислових груп (ФПГ), які справляють вирішальний вплив не тільки на економічні, але, значною мірою, і на політичні процеси в країні. Українські фінансово-промислові групи – це складні організовані утворення. Кожна з них представляє не лише консолідований промисловий і фінансовий капітал, але й політичні, інформаційні та соціальні активи певного кола громадян. Здебільшого до складу вітчизняних ФПГ входить економічне ядро у вигляді великих промислових підприємств; банк; засоби масової інформації, які забезпечують медіа-підтримку; політична партія чи група, покликана репрезентувати інтереси ФПГ у владі, благодійні фонди та організації. Характерна особливість вітчизняних фінансово-промислових груп полягає у тому, що їх “представляють” також найсильніші в країні футбольні клуби. Упродовж декількох останніх років у середовищі ФПГ відбулися достатньо серйозні зміни. Одні з них дуже динамічно розвивалися, вплив інших помітно зменшився. Напередодні початку глобальної фінансової та економічної кризи найпотужнішими в Україні були такі групи: 1) Група “Систем Кепітел Менеджмент” Р.Ахметова (Донецьк), на яку припадало 5,95% ВВП України. Активи групи знаходяться переважно в Україні, проте окремі підприємства розташовані також в Італії, Великобританії і Болгарії. Діяльність СКМ різноманітна: гірничо-металургійний бізнес, електроенергетика, фінанси, телекомунікації, медіа й нерухомість. Левова частка доходу групи припадає на металургію (“Метінвестхолдинг” – 77% обсягів продажу) та енергетику (ДПЕК – 19%). З-поміж найвідоміших активів СКМ можна згадати Азовсталь, Єнакіївський металургійний завод, Авдіївський коксохім, Центральний і Північний ГЗК, Павлоградвугілля, шахту “Комсомолець Донбасу”, машинобудівні заводи в Харкові, Дружківці і Слов’янську, Фарлеп-Інвест, Астеліт тощо; Перший український міжнародний банк, Донгорбанк, СК “Аска”; ФК “Шахтар”. Група демонструє стійкість під час кризи, що пояснюють значною диверсифікацією активів групи та вертикальною інтеграцією металургійного бізнесу. 2) Група “Приват” І.Коломойського та Г.Боголюбова (Дніпропетровськ), 3% ВВП України: Укрнафта (43% акцій), НПЗ “Нафтохімік Прикарпаття”, НВК “Галичина”, гірничозбагачувальні комбінати, заводи феросплавів тощо; Приватбанк; ФК “Дніпро”. 3) Група “Індустріальний Союз Донбасу” С.Тарути та В.Гайдука (Донецьк), 2,5% ВВП України: Алчевський металургійний комбінат, Дніпровський металургійний комбінат ім. Дзержинського, Дніпропетровський трубний завод, Алчевський коксохім; ФК “Металург” Донецьк. 4) Група К.Жеваго, 2,4% ВВП України: Полтавський ГЗК, Автокраз, Росава; банк “Фінанси і кредит”. 5) Група В.Пінчука (Дніпропетровськ), 2% ВВП України: трубопрокатні заводи у Нижнбодніпровську, Нікополі, Новомосковську, Нікопольський завод феросплавів; телеканали (ICTV, СТБ, “Новий”). Зазначмо ще декілька особливостей вітчизняних фінансово-промислових груп. Основою принаймні більшої частини з них став союз великого бізнесу і політики. Фінансовими донорами українських ФПГ на етапі їх енергійного розвитку стали активи в енергетиці та гірничо-металургійному комплексі, оскільки вітчизняні банки були не в змозі забезпечити їм достатні обсяги грошових ресурсів. Наприкінці 1990-х – на початку 2000-х років українські фінансово-промислові групи були зацікавлені у жорсткій авторитарній владі, контролюючи левову частку економіки, державну владу та медіа-ресурси. Натомість значна частина фахівців погоджується з твердженням, що сьогодні більшість вітчизняних ФПГ зацікавлена у сильному парламентаризмі і слабкому та рівновіддаленому від усіх груп президентові.
Найпоширенішою організаційною формою підприємств, що виникли на основі кооперативної (колективної) власності, є кооперативи. Кооперативи – це об’єднання громадян з метою спільного виробництва (виробнича кооперація), збуту продукції (збутова кооперація), закупівлі та споживання товарів, послуг (споживча кооперація), будівництва та експлуатації житла (житлова кооперація). Характерними рисами кооперативних підприємств єекономічна самостійність і самоуправління, членство на засадах пайових внесків, особиста участь у розв’язанні господарських питань, а також необмежена відповідальність. Перевагами кооперативної форми підприємств є: простота створення, вступу та виходу з кооперативу; рівноправність членів у розв’язанні господарських питань; розподіл доходів пропорційно до трудової участі та пайового внеску. Основний недолік – обмеженість економічної свободи через потребу узгоджувати інтереси членів кооперативу. У розвиненому ринковому господарстві підприємницька діяльність може здійснюватися на основі державної власності. Державні підприємства – це підприємства, власником яких є держава. За директивно-планової економіки державне підприємство було єдиною організаційно-правовою формою. Практика роздержавлення і приватизації державних підприємств в Україні витворила низку проміжних (перехідних) форм підприємств, зокрема так звані колективні та орендні. Колективні підприємства функціонують на основі власності асоціацій працівників, яка виникає в результаті переходу всього майна державного підприємства (через безоплатну передачу або викуп) у власність трудового колективу підприємства. Усі його працівники беруть участь в управлінні колективним майном та розподілі доходів. Частка працівника у доходах визначається його трудовим внеском у створенні майна колективного підприємства. Орендні підприємства ґрунтуються на договірному, терміновому володінні виробничим капіталом, продукцією і доходами. За оренди суб’єкт власності та суб’єкт господарювання не збігаються. Орендні підприємства можуть бути проміжною формою в перетворенні державних підприємств в акціонерне, кооперативне, колективне, приватне або інший вид підприємства.
  Живите по правилу: МАЛО ЛИ ЧТО НА СВЕТЕ СУЩЕСТВУЕТ? Я неслучайно подчеркиваю, что место в голове ограничено, а информации вокруг много, и что ваше право...  Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом...  Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам...  ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала... Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:
|