|
Бухгалтерський прибуток визначається як різниця між загальним виторгом фірми (добуток ціни одиниці товару на кількість проданих одиниць) та її явними витратами. ⇐ ПредыдущаяСтр 4 из 4 З погляду економістів важливішим є економічний прибуток – різниця між загальним виторгом фірми та її економічними витратами. Інакше кажучи, економічний прибуток дорівнює різниці бухгалтерського прибутку і неявних витрат. До складу неявних витрат входить нормальний прибуток – мінімальний дохід, який має заробити підприємець, щоб залишитися у своєму бізнесі. Тобто навіть якщо економічний прибуток фірми за деякий період дорівнюватиме нулеві, фірма залишатиметься у бізнесі, оскільки отримає за цей час нормальний прибуток. Якщо ж нормальний прибуток не буде забезпечено, підприємець переорієнтує свої зусилля на інший вид діяльності. Якість роботи підприємства характеризується відносним показником рентабельністю. Рентабельність підприємства визначають відношенням суми прибутку до середньорічної вартості основних виробничих та оборотних засобів і виражають у відсотках. Ефективність виробництва окремих виробів визначається показником рентабельності продукції, який визначається відношенням прибутку до витрат виробництва.
Сторінка про Україну. Середній клас в Україні
Процес ринкової трансформації економіки в Україні супроводжується глибинними змінами у соціально-класовій структурі суспільства. Сьогодні науковці перебувають в активному пошуку теоретичних схем, які дали б змогу не лише аналізувати поточні зміни, але і прогнозувати подальше структурування українського суспільства. Такі схеми, очевидно, повинні містити категорію “середній клас”. У більшості країн з розвиненою економікою середній клас охоплює понад 60% населення і виконує важливі економічні функції. У цивілізованому світі середній клас виступає основним внутрішнім інвестором держави; сплачуючи податки, він формує фінансову основу діяльності влади і виступає гарантом реалізації державних соціальних програм; водночас, забезпечуючи широкий попит на споживчі блага, створює базу для масового виробництва, сприяє створенню нових робочих місць і економічному зростанню. Сьогодні існують різні концепції визначення середнього класу, які можна об’єднати у межах двох базових напрямів. Згідно з “об’єктивним” підходом, індивідів відносять до середнього класу за низкою об’єктивних показників, тоді як “суб’єктивний” підхід виходить із суб’єктивних відчуттів людей чи наявності певних рис у їхній свідомості. Трьома основними групами критеріїв, які беруть до уваги, є матеріальні (обсяги поточних доходів і видатків, володіння майном, зокрема нерухомим, схильність до нагромадження), освітньо-кваліфікаційні (рівень освіти та знань, соціальний статус) і психологічні (самоідентифікація, відчуття приналежності до певного прошарку суспільства). У країнах з розвиненою економікою усі згадані критерії взаємозв’язані, оскільки вищий дохід і рівень споживання нерозривно пов’язані з якісною освітою і кваліфікацією, а також відповідним статусом людини в суспільстві та її самоідентифікацією. Проте в Україні ситуація є помітно іншою. В українському суспільстві середній клас представляють, передовсім, дрібні та середні підприємці, державні урядовці середньої ланки, старші офіцери армії і силових служб, висококваліфіковані менеджери та фахівці технічного і гуманітарного профілю, що працюють як у приватних, так і на державних підприємствах та організаціях. Натомість лікарів, освітян, науковців та інженерів у значній більшості за матеріальним критерієм не можна віднести до середнього класу. По суті, в сучасному українському суспільстві носії знань і фахової кваліфікації за своїм соціально-економічним становищем опинилися на нижчих щаблях соціальної структури. За даними відомого вітчизняного соціолога Є.Головахи, у 2005–2007 роках до середнього класу в Україні можна було віднести 20–25% населення, передовсім за суб’єктивним критерієм. Водночас з урахуванням об’єктивних критеріїв цей показник знижувався до 11%. Збільшення чисельності середнього класу в Україні означає розширення прошарку людей, які мають достатній освітній, культурний та економічний потенціал і претендують на виконання відповідних функцій. За різними оцінками, до 40–45% українських громадян володіють потенційними можливостями входження до середнього класу – мають належну освіту та професійну підготовку, бажання працювати і самостійно, без сподівань на допомогу держави, забезпечити прийнятний рівень життя собі і своїй родині. Бурхливий розвиток споживчого кредитування в Україні у 2005–2008 роках сприяв поступовому зростанню частки населення, яке відчувало себе представниками середнього класу. Проте розгортання восени 2008 р. фінансово-економічної кризи докорінно змінило ситуацію. Кількість українців, які відносили себе до середнього класу вже у четвертому кварталі 2008 р. зменшилася до 10%, проти 14% трьома місяцями раніше. З погляду частини фахівців, нинішня криза матиме вкрай негативні наслідки для процесу формування в Україні повноцінного середнього класу.
Что делать, если нет взаимности? А теперь спустимся с небес на землю. Приземлились? Продолжаем разговор... Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все... Что делает отдел по эксплуатации и сопровождению ИС? Отвечает за сохранность данных (расписания копирования, копирование и пр.)... Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам... Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:
|