Бухгалтерський прибуток визначається як різниця між загальним виторгом фірми (добуток ціни одиниці товару на кількість проданих одиниць) та її явними витратами.

З погляду економістів важливішим є економічний прибуток – різниця між загальним виторгом фірми та її економічними витратами.

Інакше кажучи, економічний прибуток дорівнює різниці бухгалтерського прибутку і неявних витрат.

До складу неявних витрат входить нормальний прибуток – мінімальний дохід, який має заробити підприємець, щоб залишитися у своєму бізнесі. Тобто навіть якщо економічний прибуток фірми за деякий період дорівнюватиме нулеві, фірма залишатиметься у бізнесі, оскільки отримає за цей час нормальний прибуток. Якщо ж нормальний прибуток не буде забезпечено, підприємець переорієнтує свої зусилля на інший вид діяльності.

Якість роботи під­приємства характеризується відносним показником рентабельністю.

Рентабельність підприємства визначають відношенням суми прибутку до середньорічної вартості основних виробничих та оборотних засобів і виражають у відсотках.

Ефективність виробництва окремих виробів визначається показ­ником рентабельності продукції, який визначається відношен­ням прибутку до витрат виробництва.

Економічний прибуток

Внутрішні (неявні) витрати (у т.ч. нормальний прибуток)

Зовнішні (бухгалтерські, явні) витрати

Сторінка про Україну. Середній клас в Україні

Процес ринкової трансформації економіки в Україні супроводжується глибинними змінами у соціально-класовій структурі суспільства. Сьогодні науковці перебувають в активному пошуку теоретичних схем, які дали б змогу не лише аналізувати поточні зміни, але і прогнозувати подальше структурування українського суспільства. Такі схеми, очевидно, повинні містити категорію “середній клас”.

У більшості країн з розвиненою економікою середній клас охоплює понад 60% населення і виконує важливі економічні функції. У цивілізованому світі середній клас виступає основним внутрішнім інвестором держави; сплачуючи податки, він формує фінансову основу діяльності влади і виступає гарантом реалізації державних соціальних програм; водночас, забезпечуючи широкий попит на споживчі блага, створює базу для масового виробництва, сприяє створенню нових робочих місць і економічному зростанню.

Сьогодні існують різні концепції визначення середнього класу, які можна об’єднати у межах двох базових напрямів. Згідно з “об’єктивним” підходом, індивідів відносять до середнього класу за низкою об’єктивних показників, тоді як “суб’єктивний” підхід виходить із суб’єктивних відчуттів людей чи наявності певних рис у їхній свідомості. Трьома основними групами критеріїв, які беруть до уваги, є матеріальні (обсяги поточних доходів і видатків, володіння майном, зокрема нерухомим, схильність до нагромадження), освітньо-кваліфікаційні (рівень освіти та знань, соціальний статус) і психологічні (самоідентифікація, відчуття приналежності до певного прошарку суспільства).

У країнах з розвиненою економікою усі згадані критерії взаємозв’язані, оскільки вищий дохід і рівень споживання нерозривно пов’язані з якісною освітою і кваліфікацією, а також відповідним статусом людини в суспільстві та її самоідентифікацією. Проте в Україні ситуація є помітно іншою.

В українському суспільстві середній клас представляють, передовсім, дрібні та середні підприємці, державні урядовці середньої ланки, старші офіцери армії і силових служб, висококваліфіковані менеджери та фахівці технічного і гуманітарного профілю, що працюють як у приватних, так і на державних підприємствах та організаціях. Натомість лікарів, освітян, науковців та інженерів у значній більшості за матеріальним критерієм не можна віднести до середнього класу. По суті, в сучасному українському суспільстві носії знань і фахової кваліфікації за своїм соціально-економічним становищем опинилися на нижчих щаблях соціальної структури.

За даними відомого вітчизняного соціолога Є.Головахи, у 2005–2007 роках до середнього класу в Україні можна було віднести 20–25% населення, передовсім за суб’єктивним критерієм. Водночас з урахуванням об’єктивних критеріїв цей показник знижувався до 11%.

Збільшення чисельності середнього класу в Україні означає розширення прошарку людей, які мають достатній освітній, культурний та економічний потенціал і претендують на виконання відповідних функцій. За різними оцінками, до 40–45% українських громадян володіють потенційними можливостями входження до середнього класу – мають належну освіту та професійну підготовку, бажання працювати і самостійно, без сподівань на допомогу держави, забезпечити прийнятний рівень життя собі і своїй родині.

Бурхливий розвиток споживчого кредитування в Україні у 2005–2008 роках сприяв поступовому зростанню частки населення, яке відчувало себе представниками середнього класу. Проте розгортання восени 2008 р. фінансово-економічної кризи докорінно змінило ситуацію. Кількість українців, які відносили себе до середнього класу вже у четвертому кварталі 2008 р. зменшилася до 10%, проти 14% трьома місяцями раніше. З погляду частини фахівців, нинішня криза матиме вкрай негативні наслідки для процесу формування в Україні повноцінного середнього класу.

Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...

Что делать, если нет взаимности? А теперь спустимся с небес на землю. Приземлились? Продолжаем разговор...

Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычис­лить, когда этот...

ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: