|
Головне призначення права — регулювати, упорядковувати суспільні відносини.Виділяють дві головні функції права – регулятивну і охоронну. Регулятивна функція направлена на регулювання, впорядкування суспільних відносин, встановлення правил поведінки людей. В регулятивній функції виявляється головне призначення права – упорядковувати суспільні відносини. Охоронна функція направлена на захист найважливіших для життя суспільства відносин. Дана функція має своєю задачею забезпечити вимоги законів, встановити режим законності в суспільстві. 3. Джерела (форми) права Джерела (форми)права – цеофіційні, закріплені державою, способи зовнішнього прояву правових норм, що засвідчують їх загальну обов’язковість. Розрізняють такі основні джерела права:
Основне джерело права України – нормативно-правовий акт.Він має свою певну форму: закони, укази, постанови, інструкції та інше. Нормативно-правовий акт є результатом правотворчості, яка складається з кількох етапів: 1. Підготовчий – здійснюється підготовка проекту нормативно-правового акту 2. Прийняття нормативно-правового акту. 3. Введення нормативно-правового акту в дію. 4. Система права Система права — це внутрішня структура права, що охоплює всі діючі юридичні норми держави. Система права включає декілька основних компонентів: галузі права, підгалузі, правові інститути і норми права. Галузь права – це сукупність норм права, регулюючих однорідну групу суспільних відносин. Вона відрізняється своєрідністю предмету і методу правового регулювання (конституційне, трудове право, цивільне, сімейне, кримінальне і ін.). Предмет правового регулювання складають суспільні відносини, регульовані даною сукупністю норм права. Метод правового регулювання є сукупністю різних способів правової дії галузі права на суспільні відносини, що є предметом її регулювання. Декількох близьких по характеру регулювання правових інститутів утворюють підгалузь права(у складі цивільного права існує авторське, патентне і ін.) Правовий інститут – це складова частина галузі права, сукупність правових норм, регулюючих певний вид однорідних суспільних відносин, що є (трудовий договір, оплата праці, робочий час, час відпочинку) в трудовому праві. Первинним елементом системи права є норма права – конкретне правило поведінки. Під нормою права розуміється загальнообов'язкове, формально визначене правило поведінки, встановлене державою як критерій правомірної або забороненої поведінки і забезпечене державними засобами. Прийнято виділяти три елементи складових норм права: гіпотезу, диспозицію і санкцію. Гіпотеза – ця вказівка на умови і обставини, при яких реалізується дана норма. Диспозиція містить саме правило поведінки, права і обов'язку суб'єктів. Санкція є вказівкою на несприятливі наслідки, які можуть наступити у разі недотримання розпоряджень диспозиції. Галузі права прийнято класифікувати на три основні групи: 1) профілюючі галузі (конституційне, цивільне, адміністративне, кримінальне, цивільне-процесуальне, кримінально-процесуальне право); 2) спеціальні галузі (трудове, фінансове, банківське, податкове, сімейне, житлове, виправно-трудове право); 3) комплексні галузі (земельне, екологічне право). Конституційне (державне) право закріплює основи державного і суспільного устрою, засади правового статусу громадян, порядок формування і компетенцію державних органів. Цивільне право регулює майнові і пов'язані з ними особисті немайнові відносини. Адміністративне право регулює відносини, які складаються в сфері виконавчо-розпорядчої діяльності. Кримінальне право визначає види суспільно небезпечних діянь (злочинів) і покарання, які застосовуються до осіб, що їх скоїли. Цивільно-процесуальне право регулює відносини, що виникають у ході розгляду цивільних справ судами, винесення і оскарження рішень. Кримінально-процесуальне право регулює відносини, які виникають внаслідок порушення попереднього розслідування (досудового слідства), судового розгляду карних справ, винесення і оскарження вироку суду. Трудове право регулює відносини між працівником і власником або уповноваженим ним органом у трудових відносинах. Фінансове право регулює відносини, які виникають під час надходження і розподілу грошових коштів державного бюджету. Сімейне право регулює шлюбно-сімейні відносини і питання опіки і піклування. Земельне право регулює відносини між державою і суб'єктами різних форм власності на землю.
Правові відносини План 1. Нормативно-правові акти та їх види. 2. Правовідносини: поняття, суб'єкти, об'єкти, зміст 1. Нормативно-правові акти та їх види. Право знаходить свій зовнішній прояв у нормативно-правовому акті. Нормативно-правовий акт – це офіційний письмовий документ, який приймається уповноваженим органом держави та встановлює, змінює чи скасовує правові норми. Нормативно-правові акти поділяються на закони і підзаконні нормативні акти. Закон — це нормативний акт вищого представницького органу державної влади або безпосередньо самого народу, що регулює найважливіші сфери суспільних відносин і має вищу юридичну силу. Види законів: 1. Конституція (основний закон) - основний закон громадянського суспільства і держави, який має найвищу юридичну силу, прийнятий народом шляхом референдуму або від його імені парламентом, що регламентує основи суспільного, політичного, економічного життя суспільства, права і свободи громадян, визначає межі здійснення державної влади і слугує юридичною базою всіх національних форм права. Конституція є гарантом демократії (свободи і справедливості). Конституція — закон прямої дії: всі органи, посадові особи і громадяни при розгляді правових суперечок і конкретних справ можуть посилатися на норми Конституції. Приймається Конституція більшістю складу законодавчого органу. В Україні прийняття законів є виключно компетенцією Верховної Ради України. Законотворчий процес регулюється Конституцією України і Регламентом Верховної Ради України, іншими законодавчими актами. Охорона Конституції забезпечується Конституційним Судом України. 2. Конституційні закони України - законодавчі акти, які виходять із конституції і мають за мету конкретизувати основні конституцій ні положення шляхом регулювання найбільш важливих суспільних відносин або внести до неї (конституції) зміни та володіють стосовно інших нормативних актів, окрім конституції, вищою юридичною силою. 3. Звичайні закони — акти поточного законодавства, що містять найважливіші правові норми певної галузі (підгалузі, інституту) права або вводять у дію (змінюють, скасовують) інші закони й міжнародні договори і наділені вищою юридичною силою стосовно підзаконних актів. Звичайні закони приймаються більшістю конституційного складу парламенту і підписуються главою держави. Розрізняють також закони як систематизовані акти (у формі кодексів, Основ законодавства) і закони прийняті з окремих питань. Закони за терміном дії: 1) постійні - діють без обмеження строку (наприклад, закони про захист економічної конкуренції, транспорт, розвідувальні органи країни та ін.); 2) тимчасові - діють з обмеженням строку (наприклад, закони про оподаткування, бюджет, випуск державних позик на певний строк та т. п.). До цієї категорії слід віднести "строковий закон" - він негайно вступає в дію, проте його дія обмежена в часі (строкові закони передбачені ст. 165 Конституції Швейцарії); 3) надзвичайні (як різновид тимчасових законів) - ухвалюються у певних, передбачених конституцією ситуаціях і діють на період надзвичайного стану (наприклад, проголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної небезпеки, оголошення війни). їх особливість полягає в тому, що вони припиняють дію інших законів. Так, закон про введення воєнного стану припиняє дію трудового кодексу. Усі інші нормативні акти приймаються на основі і на виконання законів і тому називаються підзаконними. Найбільш важливими підзаконними нормативними актами є: укази Президента України; постанови Кабінету Міністрів України; накази міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, прийняті в межах їх компетенції; рішення органів місцевого самоврядування і місцевих органів виконавчої влади тощо. Підзаконний нормативно-правовий акт – це документ компетентного органу держави, що приймається в межах його повноважень на основі та відповідно до закону. Систематизація нормативно-правових актів — це упорядкування діючих нормативно-правових актів, приведення юридичних норм до єдиної узгодженої системи.
2. Правовідносини: поняття, суб'єкти, об'єкти, зміст Правовідносини відіграють величезну роль у нашому житті. Саме через них виявляється головне призначення права — регулювати, упорядковувати суспільні відносини. Правовідносини – це врегульовані нормою права суспільні відносини, учасники яких мають суб'єктивні права і юридичні обов'язки, які забезпечуються державою. Суб'єкти правовідносин — це учасники (сторони), які відповідно до законодавства можуть виступати як носії суб'єктивних прав і юридичних обов'язків. До них належать громадяни, іноземні громадяни, особи без громадянства (індивідуальні суб'єкти); державні організації, суспільні об'єднання, приватні фірми тощо; колективні суб'єкти; органи держави. Учасники правовідносин повинні володіти правосуб'єктністю (правоздатністю та дієздатністю). Правоздатність – здатність громадянина бути суб'єктом права, мати права і обов'язки. Вона виникає у момент народження і припиняється смертю. Дієздатність — здатність індивіда своїми діями здійснювати права і обов'язки. Дієздатність виникає в повному обсязі із настанням повноліття, тобто з досягненням 18 років. До досягнення цього віку громадяни володіють частковою (до 14р.), неповною (до 18р.) дієздатністю. Дієздатність = права + обов’язок + відповідальність Таблиця “Дієздатність”
Суд може обмежити цивільну дієздатність, якщо особа: - страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій або керувати ними; - зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо і тим ставить себе чи свою сім´ю у скрутне становище; Над недієздатною особою встановлюється опіка. Недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-який правочин. Правочини від імені недієздатної особи та в її інтересах вчиняє її опікун. Відповідальність за шкоду, завдану недієздатною особою, несе опікун. Неповна цивільна дієздатність фізичної особи у віці від 14 до 18 років включає правочини малолітньої особи, а також: - право самостійно розпоряджатися своєю зарплатою або стипендією, - здійснювати авторські або винахідницькі права; - бути учасником (засновником) юридичних осіб; - самостійно вносити гроші на банківський рахунок, та розпоряджатися ним. - право укладати інші правочини за згодою своїх батьків (усиновителів) або піклувальників. Неповнолітня особа несе відповідальність за шкоду, заподіяну іншим особам. Об'єкти правовідносин — це те, на що спрямовані суб'єктивні права і юридичні обов'язки суб'єктів правовідносин, те з приводу чого виникають правовідносини. Розрізняють такі види об'єктів правовідносин: — речі (предмети матеріального світу); — поведінка (дія, бездіяльність, а також їх результати); — продукти духовної творчості (твори науки, літератури, мистецтва і тощо); — особисті немайнові блага (ім'я, честь, гідність).
Живите по правилу: МАЛО ЛИ ЧТО НА СВЕТЕ СУЩЕСТВУЕТ? Я неслучайно подчеркиваю, что место в голове ограничено, а информации вокруг много, и что ваше право... Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам... Что делает отдел по эксплуатации и сопровождению ИС? Отвечает за сохранность данных (расписания копирования, копирование и пр.)... Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычислить, когда этот... Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:
|