Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Організація митної справи в Україні





Конспект лекцій

з дисципліни

"Митна справа"

 

Тема 1

Організація митної справи в Україні

 

1. Правові засади регулювання митної справи в Україні

2. Митна політика держави: підходи до її трактування та форми реалізації

3. Органи державного регулювання в управлінні митною справою.

4. Проходження служби та спеціальні звання в органах ДФС України

Органи державного регулювання в управлінні митною справою

До державних органів, які здійснюють загальне регулювання митною справою належать:

Верховна Рада України:

§ затверджує головні напрямки митної політики України,

§ приймає закони в сфері митної справи

§ затверджує структуру системи органів державного регулювання митної справи;

§ встановлює ставки мита,

§ встановлює спеціальні митні зони та митні режими на території України;

§ встановлює перелік товарів, імпорт, експорт, транзит яких заборонено на території України та ін.

Кабінет міністрів України

§ забезпечує здійснення митної політики України відповідно до законів України,

§ встановлює розміри митних плат,

§ координує діяльність міністерств та відомств України з питань митної справи,

§ проводить переговори та укладає міжнародні договори України та ін.

Президент України

§ визначає основні пріоритети митної політики держави;

§ призначає керівників митних органів та ін..

Українське законодавство безпосереднє керівництво здійсненням державної митної справи покладає на центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику – Міністерство доходів і зборів України.

Безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на органи доходів і зборів



Ст. 544 МКУ виначає основні завдання, які виконують органи доходів і зборів здійснюючи державну митну справу, а саме:

1) забезпечення правильного застосування, неухильного дотримання та запобігання невиконанню вимог законодавства України з питань державної митної справи;

2) забезпечення виконання зобов’язань, передбачених міжнародними договорами України з питань державної митної справи, укладеними відповідно до закону;

3) створення сприятливих умов для полегшення торгівлі, сприяння транзиту, збільшення товарообігу та пасажиропотоку через митний кордон України, здійснення разом з митними органами інших держав заходів щодо удосконалення процедури пропуску товарів, транспортних засобів через митний кордон України, їх митного контролю та митного оформлення;

4) здійснення митного контролю та виконання митних формальностей щодо товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, у тому числі на підставі електронних документів (електронне декларування), за допомогою технічних засобів контролю тощо;

5) аналіз та управління ризиками з метою визначення форм та обсягів митного контролю;

6) забезпечення справляння митних платежів, контроль правильності обчислення, своєчасності та повноти їх сплати, застосування заходів щодо їх примусового стягнення у межах повноважень, визначених Митним Кодексом, Податковим кодексом України та іншими актами законодавства України, організація застосування гарантій забезпечення сплати митних платежів, взаємодія з банківськими установами та незалежними фінансовими посередниками, що надають такі гарантії;

7) застосування передбачених законом заходів митно-тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, здійснення контролю за дотриманням усіма суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності та громадянами встановлених законодавством заборон та обмежень щодо переміщення окремих видів товарів через митний кордон України; здійснення заходів щодо недопущення переміщення через митний кордон України товарів, на які встановлені заборони та/або обмеження щодо переміщення через митний кордон України, а також товарів, які не відповідають вимогам якості та безпеки;

7-1) здійснення державного експортного контролю в межах повноважень, покладених на органи доходів і зборів відповідно до Митного Кодексу та інших законів України;

8) здійснення контролю за дотриманням правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України;

9) сприяння захисту прав інтелектуальної власності, вжиття заходів щодо запобігання переміщенню через митний кордон України товарів з порушеннями охоронюваних законом прав інтелектуальної власності, недопущення переміщення через митний кордон України контрафактних товарів;

10) запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил на всій митній території України;

11) здійснення в межах повноважень, визначених Митним Кодексом, контролю за діяльністю підприємств, які надають послуги з декларування товарів, перевезення та зберігання товарів, що переміщуються через митний кордон України чи перебувають під митним контролем, та здійснюють інші операції з такими товарами, надання дозволів та видача ліцензій на здійснення зазначених видів діяльності; видача сертифікатів уповноваженого економічного оператора, надання дозволів та видача ліцензій на здійснення зазначених видів діяльності; видача сертифікатів уповноваженого економічного оператора;

12) ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності;

13) ведення митної статистики та обмін даними митної статистики з митними органами інших країн;

14) проведення верифікації (встановлення достовірності) сертифікатів про походження товарів з України та видача у випадках, встановлених чинними міжнародними договорами, сертифікатів походження;

15) здійснення обміну документами та інформацією (у тому числі електронною) з іншими державними органами України, митними, правоохоронними та іншими органами іноземних держав;

16) впровадження, розвиток та технічне супроводження інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем і технологій в державній митній справі, автоматизація митних процедур, надання підприємствам послуг електронного цифрового підпису;

17) здійснення міжнародного співробітництва у сфері державної митної справи, залучення зовнішніх ресурсів для забезпечення діяльності органів доходів і зборів;

18) кінологічне забезпечення діяльності органів доходів і зборів;

19) управління об’єктами інфраструктури органів доходів і зборів, розбудова митного кордону.

20) здійснення інших визначених законом повноважень, покладених на органи доходів і зборів.

Органи доходів і зборів є складовою частиною системи органів виконавчої влади України і включають

o центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику,

o митниці,

o митні пости

Центральним органом виконавчої влади, що забезпечуєформування та реалізує державну податкову і митну політику є ДФС України

ДФС України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

ДФС України, спрямовує, координує та контролює діяльність митниць, здійснює інші повноваження, передбачені Митним Кодексом та іншими законами України, в межах своїх повноважень видає накази, організує та контролює їх виконання

ДФС України очолює Міністр, який призначається на посаду за поданням Прем'єр-міністра України і звільняється з посади Президентом України.

З метою підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців з державної митної справи, а також проведення наукових досліджень у сфері забезпечення митних інтересів України в системі центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, можуть створюватися спеціалізовані навчальні заклади та науково-дослідна установа. На сьогодні це Національний університет державної податкової служби України (Ірпінь), Державний науково-дослідний інститут митної справи (Хмельницький), Науково-дослідний інститут фінансового права (Ірпінь).

На сьогодні структура ДФС України складається з 24 департаментів та управлінь. У складі ДФС України функціонує Департамент митної справи, якому підпорядковується 5 управлінь

Тема 2

Тема 4

Резервний метод

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена жодним з попередніх методів, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі ( ГАТТ) .

База оподаткування АП

У разі обчислення АП із застосуванням адвалорних ставок базою оподаткування є: вартість товарів (продукції), що ввозяться на митну територію України, за встановленими імпортером максимальними роздрібними цінами на товари (продукцію), які він імпортує, без податку на додану вартість та з урахуванням акцизного податку.

Встановлення максимальних роздрібних цін на підакцизні товари (продукцію) здійснюється імпортером товарів (продукції) шляхом декларування таких цін.

Декларація про максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари (продукцію), встановлені імпортером товарів (продукції), подається до Міндоходів, не пізніше ніж за п’ять календарних днів до дати встановлення максимальних роздрібних цін. У декларації повинні міститися відомості про встановлені імпортером максимальні роздрібні ціни на всі підакцизні товари (продукцію), що імпортуються ним в Україну, і дата, з якої встановлюються максимальні роздрібні ціни.

Установлені імпортером максимальні роздрібні ціни на перелічені у декларації товари (продукцію) запроваджуються з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому декларацію подано до Міндоходів, і діють до їх зміни у порядку, встановленому Податковим Кодексом.

Зміна будь-яких відомостей, що містяться у декларації про максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари (продукцію), може здійснюватися не частіше одного разу на місяць.

У суб'єкта господарювання, що здійснює роздрібну торгівлю підакцизними товарами (крім роздрібної торгівлі тютюновими виробами), на які встановлено адвалорні ставки податку, у місці торгівлі такими товарами повинні бути розміщені на видному місці засвідчені виробником або імпортером копії чинних декларацій,

Встановлені імпортером максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари (продукцію) повинні наноситися на споживчу упаковку таких товарів разом з датою їх виробництва.

Розрахунок АП із застосуванням адвалорних ставок здійснюється за такою формулою:

= В х А,де: - сума акцизного податку за адвалорною ставкою; В - вартість товарів (продукції) за встановленими імпортером максимальними роздрібними цінами на товари (продукцію), які він імпортує, без податку на додану вартість та з урахуванням акцизного податку; А - адвалорна ставка акцизного податку.

У разі обчислення податку із застосуванням специфічних ставок з вироблених на митній території України або ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції) базою оподаткування є їх величина, визначена в одиницях виміру ваги, об’єму, кількості товару (продукції), об’єму циліндрів двигуна автомобіля або в інших натуральних показниках.

Акцизний податок із застосуванням специфічних ставок з ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції) у валюті України розраховується за такою формулою:

= Н х А,

де: - сума акцизного податку, обчислена із застосуванням специфічних ставок з одиниці товару (продукції); Н - кількість товару у фізичних одиницях виміру, встановлених Податковим кодексом України; А - ставка акцизного податку;

Базою оподаткування у цьому випадку є величина товарів, визначена в одиницях виміру ваги, об'єму, кількості товару (продукції), об'єму циліндрів двигуна автомобіля або в інших натуральних показниках.

У разі обчислення податку із застосуванням одночасно адвалорних та специфічних ставок податку базою оподаткування є база, визначена відповідно до умов визначення величини АП для адвалерних ставок та специфічних ставок описаних вище

Обчислення сум податку з тютюнових виробів здійснюється одночасно за адвалорними та специфічними ставками.

При визначенні податкового зобов’язання на сигарети одного найменування сума акцизного податку, обчислена одночасно за встановленими адвалорною та специфічною ставками акцизного податку, не повинна бути меншою встановленого мінімального акцизного податкового зобов’язання (див. табл..2)

Таблиця 1

Ставки акцизного податку на тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну:

 

Код товару (продукції) згідно з УКТ ЗЕД Опис товару (продукції) згідно з УКТ ЗЕД Ставки податку
специфічна адвалорна
одиниці виміру ставка одиниці виміру ставка
2402 20 90 10 Сигарети без фільтра, цигарки   гривень за 1000 штук 72,70 відсотків
2402 20 90 20 Сигарети з фільтром   гривень за 1000 штук 162,60 відсотків

 

Таблиця 2

Мінімальне акцизне податкове зобов’язання зі сплати акцизного податку на тютюнові вироби:

 

Код товару (продукції) згідно з УКТ ЗЕД Опис товару (продукції) згідно з УКТ ЗЕД Мінімальне акцизне податкове зобов’язання
одиниці виміру сума
2402 20 90 10 Сигарети без фільтра, цигарки   гривень за 1000 штук 95,40
2402 20 90 20 Сигарети з фільтром гривень за 1000 штук 217,60

 

Сума податкового зобов'язання, якщо одночасно встановлено адвалорні та специфічні ставки акцизного податку, обчислюється шляхом додавання сум, обчислених окремо за кожною ставкою, за формулою:

ПЗ = + ,де: ПЗ - податкове зобов'язання; - сума акцизного податку, обчислена за адвалорною ставкою; - сума акцизного податку, обчислена із застосуванням специфічних ставок з одиниці товару (продукції).

Суми податкового зобов'язання на сигарети одного найменування визначаються шляхом порівняння обчислених сум податку за встановленими адвалорною та специфічною ставками та мінімального акцизного податкового зобов'язання з обсягів ввезеного товару (продукції) і до нарахування приймається та сума, яка має більше значення за формулами:

якщо ( + ) < (мПЗ х К:1000 ), то ПЗ = мПЗ х К:1000;якщо ( + ) > (мПЗ х К:1000), то ПЗ = + ,де: - сума акцизного податку, обчислена за адвалерною ставкою; - сума акцизного податку, обчислена із застосуванням специфічних ставок з одиниці товару (продукції); мПЗ – мінімальне акцизне податкове зобов'язання, встановлене законодавством на 1000 штук товару; К - кількість товару (продукції); ПЗ – податкове зобов'язання.

При визначенні бази оподаткування та суми АП перерахунок іноземної валюти на національну валюту здійснюється за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим Національним банком України, що діє на дату подання до митного органу митної декларації до митного оформлення.

Датою виникнення податкових зобов’язань у разі ввезення підакцизних товарів (продукції) на митну територію України є дата подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов’язання органом доходів і зборів у визначених законодавством випадках.

Суми податку з товарів (продукції), які ввозяться на митну територію України, що підлягають сплаті, визначаються платниками податку самостійно, виходячи з об’єктів оподаткування, бази оподаткування та ставок цього податку.

Основні принципи Інкотермс

Базові умови поставок – це сукупність основних обов’язків контрагентів щодо транспортування та страхування товарів на шляху їх переміщення від експортера до імпортера. Упродовж тривалої міжнародної торговельної практики склались певні умови обміну товарами, а також відповідно до цих умов обов’язки сторін здійснювати певні заходи, сукупність яких формує торгові звичаї. З метою уникнення суперечностей між торговими партнерами Міжнародна торгова палата розробила і в 1936 році вперше опублікувала збірник тлумачень найпоширеніших торгових звичаїв, що дістав назву “Інкотермс”. Згодом поправки і доповнення вносились у них у 1953, 1967, 1976, 1980, 1990 р. 2000 і останні – у 2010 році(вступили в дію з 1 січня 2011 року) для приведення цих правил у відповідність до сучасної практики міжнародної торгівлі

У комерційній діяльності зовнішньоторгових організацій постійно постає потреба детального розгляду взаємних обов’язків продавців і покупців, що випливають з базових умов поставок. Для цього використовують збірник “Інкотермс”.

Інкотермс – офіційні правила Міжнародної торгової палати для тлумачення торгових термінів, які полегшують міжнародну торгівлю. Посилання на Інкотермс-2010 у договорі купівлі-продажу чітко визначає відповідні обов’язки сторін і зменшує ризик юридичних ускладнень.

У базових умовах поставок визначено обов’язки продавця щодо забезпечення доставки вантажу за встановлену в контракті ціну в певну географічну точку, завантаження товару на транспортний засіб чи передання його транспортній організації.

Базові умови визначають й інші обов’язки продавців і покупців, зокрема:

- хто і за чий рахунок забезпечує транспортування товарів територіями країн продавця, покупця, транзитних країн, морськими та повітряними шляхами;

- обов’язки продавців у частині пакування та маркування товарів;

- обов’язки сторін щодо страхування вантажів і оформлення комерційних документів;

- місце і час переходу від продавця до покупця ризиків втрати чи пошкодження товарів.

З моменту створення в 1936 р. правил Інкотермс Міжнародною торговою палатою вони регулярно коригуються, щоб бути на рівні розвитку міжнародної торгівлі.

Зауважимо, що сфера дії Інкотермс обмежена питаннями, пов’язаними з правами й обов’язками сторін договору купівлі-продажу щодо постачання проданих товарів (під товарами тут розуміються і матеріальні, і нематеріальні товари, такі як комп’ютерне програмне забезпечення).

Умови Інкотермс стандартизовані. Ці умови регламентують момент передачі прав на товар і усі пов’язані з цим ризики.

Правила Інкотермс-2010 спрямовані для використання як у випадку міжнародної, так і у випадках внутрішньої торгівлі. Правила Інкотермс-2010 містять 11 термінів. Для полегшення розуміння усі терміни згруповано у 4 категорії відповідно до розподілу зобов’язань між продавцем і покупцем: E, F, C, D

КатегоріяЕ. КатегоріяЕ (від слова Ех, термін - EX WORKS) охоплює варіанти з мінімальною відповідальністю для продавця і максимальною - для покупця. У цій групі продавець відповідає тільки за виробництво товарів, доступних для покупця за узгодженою ціною, які отримує покупець на підприємстві продавця.

Категорія F. КатегоріяF (від слова free, ("F" - терміни - FCA, FAS і FOB)) об'єднує варіанти, для яких характерна відсутність відповідальності у продавця на основній ділянці транспортування. Іншими словами, продавець зобов'язується тільки доставити товари до перевізника, вказаного покупцем. При цьому він не несе відповідальності за основне перевезення і оплачує тільки частину витрат, потрібних для доставки продукції, — тільки на початковому її етапі.

КатегоріяС. КатегоріяС (від cost — витрати або carnage ~ перевезення, терміни CFR, CIF, CPT і CIP) включає варіанти, при яких продавець організовує та оплачує перевезення без прийняття на себе пов’язаних з ним ризиків. Тобто продавець несе відповідальність за укладення контракту з основним перевізником і оплату його послуг, але не приймає на себе ризик збитків або псування продукції, а також не оплачує додаткові витрати, що відбулися після транспортування вантажу або його відправки.

КатегоріяD. КатегоріяD (від delivery –доставка, терміни DAТ, DАР і DDP) охоплює варіанти доставки на умовах INCOTERMS, при яких продавець несе відповідальність за всі витрати і ризики, пов'язані з доставкою товарів в країну призначення. Продавець зобов’язаний надати товари у розпорядження покупця в обумовленому місці призначення (забезпечити прибуття).

Крім того усі терміни Правил Інкотермс 2010 згруповані у 2 групи:

- терміни, що використовуються при перевезенні будь-яким видом транспорту (EXW, FCA, CPT, CIP, DAT, DAP, DDP);

- терміни, що використовуються при морських і внутрішніх водних перевезеннях (FAS, FOB, CFR, CIF)

E Категорія E Відвантаження
EXW перевезення будь-яким видом транспорту Франко завод (... назва місця) EX Works (...named place)
F Категорія F Основне перевезення не оплачено продавцем
FCA перевезення будь-яким видом транспорту Франко перевізник (... назва місця) Free Carrier(...named place)
FAS морські і внутрішні водні перевезення Франко вздовж борта судна (... назва порту відвантаження ) Free Alongside Ship (...named port of shipment)
FOB морські і внутрішні водні перевезення Франко борт (... назва порту відвантаження) Free On Board (...named port of shipment)
C Категорія C Основне перевезення оплачено продавцем
CFR морські і внутрішні водні перевезення Вартість і фрахт (... назва порту призначення) Cost and Freight (...named port of destination)
CIF   морські і внутрішні водні перевезення Вартість, страхування і фрахт (... назва порту призначення) Cost, Insurance and Freight (...named port of destination)
CIP перевезення будь-яким видом транспорту Перевезення і страхування оплачено до (... назва місця призначення) Carriage and Insurance Paid To (...named place of destination)
CPT перевезення будь-яким видом транспорту Перевезення оплачено до (... назва місця призначенння) Carriage Paid To (...named place of destination)
D Категорія D Доставка
DAT перевезення будь-яким видом транспорту Поставка на термінал (... назва терміналу) Delivered At Terminal (...named terminal of destination)
DAP перевезення будь-яким видом транспорту Поставка в пункт(... назва пункту) Delivered At Piont(...named point of destination)
DDP перевезення будь-яким видом транспорту Поставка з оплатою мита (... назва місця призначення) Delivered Duty Paid (...named place of destination)

 

Країна походження товару.

Країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.

Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених Митним Кодексом. При цьому під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару.

Товарами, повністю виробленими у даній країні,вважаються:

1) корисні копалини, добуті з надр цієї країни, в її територіальних водах або на її морському дні;

2) продукція рослинного походження, вирощена або зібрана в цій країні;

3) живі тварини, що народилися та вирощені в цій країні;

4) продукція, одержана від живих тварин у цій країні;

5) продукція, одержана в результаті мисливського або рибальського промислу в цій країні;

6) продукція морського рибальського промислу та інша продукція морського промислу, одержана судном цієї країни або судном, що орендоване (зафрахтоване) цією країною;

7) продукція, одержана на борту переробного судна цієї країни виключно з продукції, зазначеної у пункті 6;

8) продукція, одержана з морського дна або з морських надр за межами територіальних вод цієї країни, за умови, що ця країна має виключне право на розробку цього морського дна або цих морських надр;

9) брухт та відходи, одержані в результаті виробничих або інших операцій з переробки в цій країні, а також вироби, що були у вжитку, зібрані в цій країні та придатні лише для переробки на сировину (утилізації);

10) електроенергія, вироблена в цій країні;

11) товари, вироблені в цій країні виключно з продукції, зазначеної вище

Тема 4

Поняття митного режиму.

Товари переміщуються через митний кордон з різними цілями, деякі з яких не передбачають швидке отримання комерційного прибутку. Тому в разі встановлення однакових митних правил для операцій купівлі-продажу готової продукції, призначеної для споживання, та експортно-імпортних операцій, які є складовою процесу виробництва, ефективність останніх може значно знижуватись. Отже, з метою розвитку національного виробництва товарів і послуг митне законодавство встановлює різні умови переміщення через митний кордон товарів і предметів, які реалізуються через застосування визначених митних режимів.

Митний режим – це сукупність положень, які визначають статус товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон для митних цілей. Відповідно до вітчизняного законодавства: митний режим - комплекс взаємопов’язаних правових норм, що відповідно до заявленої мети переміщення товарів через митний кордон України визначають митну процедуру[1] щодо цих товарів, їх правовий статус, умови оподаткування і обумовлюють їх використання після митного оформлення.

Головними характеристиками, які кваліфікують вид митного режиму є:

· митний статус товарів

· напрям переміщення товару (ввіз, вивіз, транзит);

· мета переміщення;

· правила використання, володіння та розпорядження цим товаром;

· строк дії режиму.

У відповідності з видом митного режиму, який застосовується до того чи іншого товару, що переміщується через митний кордон, до цього товару застосовуються певні типи митного регулювання, митного контролю, засоби митного забезпечення, правила обкладання митом, акцизом, ПДВ, митними зборами та ін. Залежно від обраного митного режиму регулюється порядок подальшого використання, реалізації відповідних товарів та транспортних засобів, права та обов'язки їх власника.

За митним статусом товари поділяються на українські та іноземні.

Українські товари - товари:

а) які повністю отримані (вироблені) на митній території України та які не містять товарів, ввезених із-за меж митної території України. Товари, повністю отримані (вироблені) на митній території України, не мають митного статусу українських товарів, якщо вони отримані (вироблені) з товарів, які не перебувають у вільному обігу на митній території України;

б) ввезені на митну територію України та випущені для вільного обігу на цій території;

в) отримані (вироблені) на митній території України виключно з товарів, зазначених у підпункті "б", або з товарів, зазначених у підпунктах "а" і "б".

Усі товари на митній території України (за винятком територій вільних митних зон) вважаються такими, що мають статус українських товарів, якщо відповідно до Митного Кодексу не встановлено, що такі товари не є українськими

Іноземні товари - товари, що не є українськими відповідно до вищенаведеного визначення, а також товари, що втратили митний статус українських товарів відповідно до Митного Кодексу

Відповідно до мети переміщення товарів через митний кордон України запроваджуються такі види митного режиму:

1) імпорт (випуск для вільного обігу);

2) реімпорт;

3) експорт (остаточне вивезення);

4) реекспорт;

5) транзит;

6) тимчасове ввезення;

7) тимчасове вивезення;

8) митний склад;

9) вільна митна зона;

10) безмитна торгівля;

11) переробка на митній території;

12) переробка за межами митної території;

13) знищення або руйнування;

14) відмова на користь держави.

Статтею 71 МКУ закріплено принцип самостійного визначення митного режиму товарів та транспортних засобів декларантом, відповідно до мети їх переміщення та на підставі документів, які будуть подаватись органу доходів і зборів.

Митний режим, у який поміщено товари, може бути змінено на інший, обраний декларантом за умови дотримання заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, встановлених відповідно до закону для товарів, що поміщуються у такий інший митний режим.

Тема 5

Тема 6

Декларування товарів

Однією з умов пропускання товарів і транспортних засобів через кордон є їхнє декларування. Під декларуванням розуміється повідомлення органу доходів і зборів учасниками ЗЕД необхідних для митного оформлення і митного контролю відомостей про товар і транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон, про їх митний режим та інше. Іншими словами, під декларуванням товарів необхідно розуміти встановлений чинним законодавством порядок переміщення через митний кордон вантажів під контролем органів доходів і зборів

Товари, що переміщуються через митний кордон України, декларуються органу доходів і зборів, який здійснює митне оформлення цих товарів.

Транспортні засоби, що використовуються для переміщення товарів, декларуються одночасно з цими товарами. Морські, річкові та повітряні судна декларуються митному органу в порту чи аеропорту прибуття на митну територію України або в порту чи аеропорту відправлення з митної території України. Порожні транспортні засоби і транспортні засоби, що перевозять пасажирів, декларуються в місці перетину митного кордону України.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним цифровим підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках.

Митна декларація та інші документи, подання яких органам доходів і зборів передбачено Митним Кодексом, оформлені на паперовому носії та у вигляді електронних документів, мають однакову юридичну силу.

Декларування виконує декілька основних функцій:

- забезпечення органів доходів і зборів необхідними відомостями про товари і транспортні засоби;

- підтвердження декларантом правомірності вчинених дій щодо товарів і транспортних засобів, які поміщаються під обраний режим;

- контрольна. На підставі декларування органи доходів і зборів перевіряють відповідність заявлених у декларації відомостей про товари і транспортні засоби фактичним даним

При декларуванні товарів та транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України юридичними особами та приватними підприємцями (в тому числі без створення юридичної особи) основним документом, що використовується для декларування товарів і транспортних засобів у торговому обігу, є митна декларація (МД).

Декларантами можуть бути

- підприємства , за умови перебування їх на обліку в органах доходів і зборів України

- громадяни, за умови досягнення ними 16-річного віку. Декларування товарів, що належать громадянам, може здійснюватися цими громадянами або іншими громадянами, уповноваженими на це власниками зазначених товарів нотаріально посвідченими дорученнями

Декларантами можуть бути тільки резиденти[5], крім випадків переміщення через митний кордон України:

1) громадянами - особистих речей, транспортних засобів особистого користування та інших товарів для особистих, сімейних чи інших потреб, не пов’язаних із здійсненням підприємницької діяльності;

2) особами, які мають пільги як дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва України за кордоном, які мають дипломатичні привілеї та імунітет, - товарів, у зв’язку із ввезенням яких на митну територію України та вивезенням їх за межі цієї території такі пільги надаються;

3) представництвами іноземних фірм - товарів, що не підлягають відчуженню та призначені для службового користування цих представництв при декларуванні у митні режими тимчасового ввезення, реекспорту, транзиту, а також імпорту щодо товарів, ввезених для власних потреб таких представництв;

4) іноземними перевізниками - товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються територією України прохідним транзитом;

5) інших випадків, коли відповідно до законодавства України нерезидент має право розпоряджатися товарами на митній території України.

Декларант зобов’язаний:

1) здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого Митним Кодексом;

2) на вимогу органу доходів і зборів пред’явити товари, транспортні засоби комерційного призначення для митного контролю і митного оформлення;

3) надати органу доходів і зборів передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей;

4) у випадках, визначених Митним Кодексом та Податковим кодексом України , сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до Кодексу;

5) у випадках, визначених Митним Кодексом та іншими законами України, сплатити інші платежі, контроль за справлянням яких покладено на органи доходів і зборів

У разі самостійного декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення декларантом передбачену Митним Кодексом відповідальність за вчинення порушення митних правил у повному обсязі несе декларант.

Особа, уповноважена на декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення від імені декларанта, має такі самі обов’язки, права і несе таку саму відповідальність, що й декларант

Митний брокер - це підприємство, що надає послуги з декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Митний брокер провадить митну брокерську діяльність у будь-якому органі доходів і зборів України.

Для здійснення декларування товарів і транспортних засобів митний брокер повинен:

- укласти письмовий договір доручення про надання послуг з декларування товарів і транспортних засобів з особою, інтереси якої він представляє у взаємовідносинах з митним органом;

- мати у своєму штаті представн









Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2019 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.