|
Визначення ймовірностей станів систем з марковським процесом ⇐ ПредыдущаяСтр 7 из 7 Зробити математичний опис випадкового процесу – це значить отримати формулу для визначення ймовірності будь-якого стану системи у довільний момент часу P n = f ( T ). Розглянемо методику отримання такого опису для марковського процесу з дискретними станами (n = 0, 1, 2..) і неперервним часом. Випадковий процес, елемент якого розглянуто на рис. 6.2 можна подати у вигляді функціональної схеми (рис. 6.3), на якій перелічені усі можливі стани системи (показано квадратами) і можливі переходи системи зі стану в стан (показано стрілочками) за елементарний проміжок часу (Δ t →0). Розглянемо зміст цієї схеми. Чому приведено тільки 4 можливих стани системи? Згідно з графіком на рис. 6.1 парк станції має три колії, отже можливі його стани наступні: відсутні поїзда у парку – стан 0 (n =0); у парку знаходиться 1 поїзд – стан 1 (n =1); у парку знаходиться 2 поїзда – стан 2 (n =2); у парку знаходиться 3 поїзда – стан 3 (n =3). Інші стани при трьох коліях у парку неможливі (якщо не приймати до уваги ті поїзда, що можуть знаходитись перед парком у стані очікування прийому у зв’язку із заняттям усіх колій). Таким чином, на графі станів наведені усі можливі стани парку, які показані квадратами. Дугами зі стрілочками показані можливі переходи системи зі стану в стан і відповідно підписані Р i-j, що означає ймовірність переходу системи зі стану і в стан j. Може виникнути запитання, а чому не розглядаються переходи системи зі стану 1 в стан 3, чи зі стану 2 в стан 0? Пояснення полягає у тому, що розглядається марковський процес з найпростішим вхідним потоком, отже за елементарний проміжок часу (Δ t →0) згідно з властивістю ординарності не може відбутися двох чи більше подій які полягають у прибутті двох чи більше поїздів. Таким чином, збільшення стану системи може відбутися тільки на одиницю, або не змінитися. Зменшення стану системи пов’язане з закінченням обслуговування поїздів, А тривалість обслуговування також володіє ординарністю і за (Δ t →0) може закінчитись обслуговування не більше, ніж одного поїзда, або жодного. Таким чином, переходи системи в силу ординарності можуть відбуватися тільки між суміжними станами, які відрізняються на одиницю, або система залишає свій стан без зміни (Р i-j, при i = j) якщо не відбувається прибуття поїзда і не завершується обробка. Нарешті відзначимо, що збільшення стану системи пов’язано з прибуттям поїздів і відбувається пропорційно інтенсивності вхідного потоку, а зменшення стану системи пов’язане з обслуговуванням, і відбувається пропорційно інтенсивності обслуговування. Визначимо спочатку перехідні ймовірності Р i-j, які описують можливість переходу системи між суміжними станами. Якщо відома інтенсивність, з якою в середньому відбуваються події (λ або μ), можна визначити їх середню кількість за час t: m = λ t – по прибуттю; m = μ t – по закінченню обслуговування. Умовно поділимо відрізок t на n →∞ частин, так що . Ймовірність того, що на окрему частину Δ t попаде одна подія можна визначити як – для прибуття заявок, і – для обслуговування. Величини р ′ являють собою перехідні ймовірності системи, причому: р ′ = λ Δ t – з меншого стану у більший (і → і +1), р ′ = μ Δ t – з більшого стану в менший. Визначивши перехідні ймовірності можна перейти до визначення ймовірностей станів. Розглянемо спочатку стан системи 0 (тобто в системі відсутні заявки) і поставимо запитання: яким чином може статися, система у будь-який момент (Т + Δ t) буде знаходитись у цьому стані? Це може статися двома шляхами: перший – у попередній момент (Т) система була у стані 1 і за час Δ t перейшла з нього у стан 0; другий – у попередній момент (Т) система була у стані 0 і за час Δ t не вийшла з нього. Інші варіанти, за якими система може опинитися у стані 0, відсутні. Розглядаючи описане як випадкові події з відомими ймовірностями, можна записати рівняння для визначення ймовірності результату, тобто знаходження системи у стані 0: . (6.1) Для стану 1 таких випадків більше, а саме: в момент (Т + Δ t) система може опинитися у стані 1 такими шляхами перший – у попередній момент (Т) система була у стані 2 і за час Δ t перейшла з нього у стан 1; другий – у попередній момент (Т) система була у стані 0 і за час Δ t перейшла з нього у стан 1; другий – у попередній момент (Т) система була у стані 1 і за час Δ t не вийшла з нього. Рівняння ймовірностей для стану 1 матиме вигляд: . (6.2) Аналогічно (без пояснення) запишемо рівняння для станів 2 і 3: (6.3) . (6.4) Зробимо деякі-які алгебраїчні перетворення з (6.1): - перенесемо Р 0(Т) в ліву частину ; - підставимо вирази для р ′ - поділимо обидві частини на Δ t . Зверніть увагу, що ліва частина останнього рівняння являє собою похідну величини Р 0(Т), тобто маємо . (6.5) Якщо виконати подібні перетворення з рівняннями (6.2), (6.3), (6.4) з урахуванням (6.5) отримаємо систему рівнянь: ; ; . Ця система рівнянь має назву „система рівнянь Колмогорова” і може бути розв’язана стандартним шляхом інтегрування. А можна прийняти до уваги той факт, що ймовірності станів системи з випадковим процесом при Т→∞ приймає конкретне значення, наприклад, Р 1 = 0,2, що характеризує середню частку часу знаходження системи у стані 1. А, як відомо, похідна від постійної величини дорівнює нулю, тобто Р ′n = 0. Тоді останню систему рівнянь можна записати у вигляді: ; (6.6) ; (6.7) ; (6.8) . (6.9) Враховуючи (6.6), рівняння (6.7) має вигляд: . (6.10) Враховуючи (6.10), рівняння (6.8) має вигляд: . (6.11) В результаті отримаємо нову систему рівнянь: ; (6.12) ; (6.13) ; (6.14) . (6.15) Два останні рівняння цієї системи однакові, а при 4-х невідомих однозначного рішення не отримаємо. Але нам додатково відомо, що розглянуті стани системи являють собою повну групу випадкових подій, що дозволяє замість (6.15) записати: . І тоді отримаємо нову систему: ; ; ; . Поділимо у трьох перших рівнянь обидві частини на μ: ; (6.16) ; (6.17) ; (6.18) . (6.19) Відношення λ/μ називається коефіцієнтом завантаження системи і позначається , (6.20) і показує ступінь завантаження системи. Величина λ характеризує обсяг роботи, величина μ – продуктивність системи. Для нормального функціонування системи повинна виконуватися умова: , або μ > λ. Якщо при виконанні розрахунків отримано ψ>1, або μ < λ – це свідчить, що система не здатна виконати потрібний обсяг роботи. З урахуванням (6.20) система (6.16)..(6.19) матиме вигляд (для спрощення запису елемент (Т) опускаємо): ; (6.16) ; → ; (6.17) ; → ; (6.18) ;→ . (6.19) З останнього рівняння можемо знайти: , (6.20) а ймовірність будь-якого іншого стану розраховується як . (6.21) Тут отримано математичний опис ймовірності станів для системи з чотирма можливими станами. Якщо узагальнити рівняння (6.20) для будь-якої кількості станів, можна записати: , (6.22) де m – кількість можливих станів системи. Знаменник (6.22) являє собою геометричну прогресію з першим елементом b 1=1 коефіцієнтом (множником) q = ψ < 1 та кількістю елементів m. У цьому випадку сума елементів геометричної прогресії визначається наступним чином . Тоді загальна формула для розрахунку нульового стану системи матиме вигляд: . (6.23) Потрібно звернути увагу на те, що формула (6.23) отримана для системи з обмеженою кількістю можливих станів. Для таких систем характерно, що заявки, які намагаються прибути в систему, а вільні місця для їх розміщення в системі відсутні (усі зайняті), залишають систему не обслугованими (відмова в обслуговуванні). Для транспортних систем така ситуація не характерна. Можна собі уявити, щоб поїзд, який прибуває на станцію, у випадку відсутності вільних колій залишив систему і повернув у інший бік на іншу станцію? У цьому випадку він затримується на підході до станції до моменту звільнення першої ж колії. А за ним можуть стояти у черзі інші поїзда – аж до Одеси. Очевидно, що ці заявки знаходяться в системі (але не на станції, а перед нею), входять до кількості заявок в системі, впливають на показники функціонування в негативному змісті. Чи можна їх вилучати з обліку? Ні не можна. Таким чином, транспортні системи при математичному опису процесів потрібно розглядати як системи з необмеженою кількістю станів, щоб вірно розрахувати показники функціонування. Розглянемо (6.23) з позиції необмеженої кількості станів (m →∞). У цьому випадку у знаменнику елемент , і ймовірність нульового стану системи дорівнює , (6.24) а загальна формула для будь-якого стану має вигляд . (6.25) ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала... Что делает отдел по эксплуатации и сопровождению ИС? Отвечает за сохранность данных (расписания копирования, копирование и пр.)... ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между... Что делать, если нет взаимности? А теперь спустимся с небес на землю. Приземлились? Продолжаем разговор... Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:
|