ПОКРІВЕЛЬНІ КЕРАМІЧНІ МАТЕРІАЛИ

Керамічна черепиця (ДСТУ Б В.2.7-28-95) - один з найстарших довговічних і вогнестійких покрівельних матеріалів. Випускають черепицю пазову стрічкову, пазову штамповану, плоску стрічкову і конкову. Черепиця може виготовлятися без покриття або з різними видами покриттів (полива, ангоб тощо). Покриття може бути блискучим або матовим, прозорим або глухим.

Обпалюють черепицю при температурі 950÷1000· ºС. Черепиця, у залежності від конструкції, повинна витримувати руйнівне навантаження на злом у повітряно-сухому стані в межах 80÷150 кгс (800÷1500 Н). Морозостійкість не менш 25 циклів перемінного заморожування і відтавання в насиченому водою стані при пластичному способі формування і 35 - при напівсухому.

Дренажні та каналізаційні труби відносяться до виробів керамічних кислототривких (ДСТУ Б А.1.1-17-94).

Дренажні труби виготовляють з цегельних високо пластичних глин. Застосовують них при меліоративних роботах, а також при осушенні ґрунтової основи під будинками і спорудами.

Каналізаційні труби виготовляють із пластичних вогнетривких або тугоплавких глин.

Поверхня каналізаційних труб зовні й усередині покрита кислотостійкою глазур'ю. Водопоглинення черепка труб 9÷11%. Каналізаційні труби застосовують для відводу стічних вод.

Вогнетривкими називають вироби, застосовувані для будівництва промислових печей, топок і апаратів, що працюють при високих температурах.

По вогнетривкості вироби можуть бути вогнетривкими (1580÷1700º С), високовогнетривкими (1700÷2000º С), вищої вогнетривкості (більш 2000º С).

Найбільше поширення в будівництві і промисловості будівельних матеріалів отримали кремнеземисті й алюмосилікатні вогнетривкі вироби.

Кремнеземисті вогнетриви застосовують двох типів: кварцове скло і динасові.

Кварцове скло виготовляють литтям з розплавленого кварцу, він містить SiО₂ не менш 99%, має гарну термостійкість і кислотостійкість; при 1100º С розскловуєтся і кришиться. Кварцова кераміка використовується для футерівки котлів великої потужності, труб для подачі розплавленого алюмінію, а також для виробництва хімічної апаратури.

Динасові вогнетриви виготовляють випалом при температурі вище 870º С кварцової сировини на вапняному або іншому в'яжучому; містить не менш 93% SiО₂ _, вогнетривкість 1600÷1700º С. Застосовується для кладки зводів сталеплавильних, скловарних і коксових печей.

Шамотні вогнетриви (алюмосилікатні) виготовляють випалом суміші шамоту (порошок випаленої і розмеленої вогнетривкої глини) і вогнетривкої глини. Вогнетривкість 1250÷1400º С, застосовуються для кладки і футерівки сталеплавильних печей, для футерівки обертових печей випалу цементного клінкера, облицювання топок парових котлів, димоходів і ін.

Цегла глиняна одинарна звичайна (без технологічних порожнеч) має розміри 250×120×65 мм. Щільність в сухому стані - більш 1600 кг/м³. Маса цегли у висушеному стані повинна бути не більш 4,3 кг. Водопоглинення повинно бути не менш 8% за масою. Марка за морозостійкістю - не менш F 15.

Якість цегли встановлюють оглядом, обмірюванням, механічними випробуваннями, визначенням водопоглинення і морозостійкості.

Приготовлені зразки цегли піддають зовнішньому огляду, у процесі якого встановлюють якість випалу цегли: наявність перевипалу або недовипалу, тріщин, відколів або закругленості ребер і кутів. Ознаками недовипалу служить світлий колір цегли в порівнянні з еталоном і глухий звук від удару молотком по цеглі. Перепалена цегла характеризується оплавленням і, як правило, сильно скривлена.

Після зовнішнього огляду цеглу вимірюють по довжині, ширині і товщині, а також визначають скривлення поверхонь і ребер і довжину тріщин. Цеглу вимірюють за допомогою косинця і лінійки. Косинець прикладають до цегли, як показано на рис. 3.1 і лінійкою визначають величину зазору а між косинцем і площиною цегли.

Рис. 3.1. Вимірювання відхилення геометричних розмірів цегли керамічної

Відхилення від номінальних розмірів та показників зовнішнього вигляду виробів не повинні перевищувати на одному виробі величин, вказаних у табл. 3.1.

Марку цегли визначають за границею міцності на стиск і вигін як середнє арифметичне результатів випробувань п'яти зразків.

Границю міцності цегли при стиску визначають у такий спосіб. Цеглу розпилюють на дві рівні половинки, накладають їх постелями одну на іншу (площинами розпила в протилежні боки) і скріплюють між собою цементним тістом шаром 5 мм. Тим же тістом, шаром не більш 3 мм, покривають обидві поверхні рівнобіжні швові, як показано на рис. 3.2.

З'єднання половинок цегли роблять на столі. Поверхню цегли попередньо змочують водою. Цементне тісто кладуть на скло, покрите змоченим папером, з таким розрахунком, щоб товщина шару не перевищувала 3 мм. Потім одну половинку цегли укладають на цементне тісто і злегка притискають, після чого верхню поверхню половинки цегли покривають тим же тістом, товщина шару не більш 5 мм і на нього укладають другу половинку цегли, злегка притискаючи. Верхню поверхню другої половинки цегли також покривають цементним тістом, товщина шару не більш 3 мм і притискають склом, покритим змоченим папером.

Скріплення половинок цегли і вирівнювання робочих поверхонь зразків необхідно для рівномірного розподілу навантаження по всій поверхні цегли, при нерівній поверхні - тиск концентрується на окремих виступаючих ділянках і отриманий результат буде менше дійсного.

Для затвердіння цементу зразки витримують до випробувань на повітрі 3÷4 доби при температурі 15÷20° С.

Перед випробуванням вимірюють робочу площу граней зразків. Випробування проводять на гідравлічному пресі.

Границя міцності при стиску цегли R _ст обчислюється як частка від розподілу руйнівного навантаження Р (кг) на площу робочої грані зразка F (см ²):

Границю міцності при вигині визначають шляхом випробування цегли, покладеної по постелі на двох опорах, розташованих на відстані 20 см одна від одної рис. 3.3.

Опори являють собою циліндричні катки діаметром 20 мм. Навантаження на зразок передається посередині також через каток.

Границя міцності при вигині σ _виг розраховується за формулою:

l - відстань між опорами (випробувальна база) 20 см;

За результатами, отриманими при випробуванні цегли на вигін та стиск, робиться загальний висновок про відповідність цегли вимогам стандарту і встановлюється її марка відповідно до табл. 3.2.

2. Що є сировиною для виробництва керамічних матеріалів?

3. Основні властивості глин: пластичність, відношення до сушки та нагрівання.

4. Які домішки і для яких цілей використовують в керамічному виробництві?

5. Наведіть характеристики стінових керамічних виробів.

6. Наведіть характеристики керамічних виробив для облицювання фасадів та внутрішнього облицювання.

7. Яки керамічні вироби застосовуються в якості покрівельних матеріалів?

8. Для яких цілей і де використовують вогнетривкі керамічні матеріали?

9. Основні властивості керамічної цегли та вимоги до її якості.

10. Методи виробництва керамічної цегли та їх особливості.

Деревиною називають сукупність тканин деревних волокон, що містяться в стовбурі дерева.

Деревина застосовується в натуральному або переробленому вигляді в багатьох галузях народного господарства.

Деревина характеризується високими механічними властивостями, гарною оброблюваністю, малою теплопровідністю, малою середньою густиною, пружністю, хімічною стійкістю й ін.

Однак деревина має і ряд недоліків: неоднорідність будови; здатність поглинати і випаровувати вологу при зміні вологості повітря, через що в деревині виникають напруги, що викликають тріщини і жолоблення; легку займистість і ін.

Транспорт, найбільший споживач деревини, застосовуваної для будівництва і ремонту основних і допоміжних транспортних пристроїв - рухомого складу, колії, будинків і споруд.

З нечисленних порід дерев, що виростають на території України, промислове значення має біля півтора десятка хвойних і листяних порід. Деревину хвойних порід широко застосовують не тільки в будівництві, але також у деревообробній і лісохімічній промисловості.

Листяних лісів в Україні втроє менше, ніж хвойних. Однак листяні породи переважають хвойні численністю, різноманітністю властивостей і характером застосування.

Значний відсоток загальної площі лісів країни складають три листяні породи: береза (13%), осика (2,5%) і дуб (1,3%). На кожну з інших листяних порід приходиться менш 1% усієї площі. Тому в будівництві застосовують головним чином осику, березу, липу, тополю. Ці породи застосовують при будівництві тимчасових і підсобних будинків, а також для виготовлення перегородок і опалубки.

Зростаюче дерево складається з коренів, стовбура і крони.

Корені служать для одержання з ґрунту води з розчиненими в ній мінеральними речовинами, а також для збереження запасних живильних речовин.

Стовбур проводить воду від коренів до листів. Цей рух вологи називають висхідним рухом соку. Крім того, він служить для збереження запасу живлення. Стовбур дає основну кількість деревини, утвореною зростаючим деревом.

Крона складається з гілок і листів або хвої. Через листя частина води, що надійшла від коренів, випаровується. Волога, що залишилася з розчиненими в ній мінеральними речовинами під впливом сонячного світла і тепла вступає в з'єднання з вуглецем і утворює органічні живильні речовини.

Вуглець листи одержують з навколишнього середовища у вигляді вуглекислого газу, що у листах розкладається на вуглець і кисень. Кисень з листів виділяється в повітря. Живильні речовини, що утворилися в листах, по внутрішньому шарі кори - лубові - спускаються вниз і розповсюджуються по всьому дереву. Це називається спадним рухом соку.

На відміну від деревини листяних порід деревина хвойних порід не має судин провідної і волокон механічної тканини і складається з досить одноманітних, розташованих радіальними рядами замкнутих клітин, що називаються трахеїдами.

Трахеїди займають 90÷95 % об’єму хвойної деревини. Довжина трахеїд 2÷10 мм, товщина 0,02÷0,05 мм. Один річний шар має ранні і пізні трахеїди.

У деревині хвойних порід маються смоляні ходи, заповнені смолою вузькі довгі міжклітинні канали, утворені паренхімними клітками. У смоляних ходах виробляється і накопичується смола. Вона збільшує стійкість деревини проти загнивання. Найбільша кількість смоляних ходів у сосни, а самі великі ходи в кедра.

Стовбур - основна і найбільш коштовна частина дерева, з нього одержують від 60% до 90% деревини. Верхня частина стовбура називається вершиною, товста нижня частина - окоренок (прикорень). Місце обріза дерева поперек стовбура називається торцем.

Будова деревини, видима неозброєним оком або за допомогою лупи, називається макроструктурою.

Будова деревини на поверхнях її розрізів у різних напрямках стосовно осі стовбура має різний вигляд. Неоднакові в різних напрямках і властивості деревини. Тому прийнято вивчати деревину в наступних трьох основних розрізах стовбура (рис. 4.1).

Рис. 4.1. Розрізи стовбура дерева: 1 -торцевий, 2 -радіальний,

Торцевий - поперечний розріз, що проходить перпендикулярно осі стовбура;

Радіальний - поздовжній розріз, що проходить уздовж осі стовбура через серцевину або в напрямку до серцевини.

Тангенціальний - поздовжній розріз, що проходить уздовж стовбура на деякій відстані від серцевини.

На торцевому розрізі (рис. 4.2) стовбура дерева розрізняють кору, луб, камбій, заболонь, ядро і серцевину, а також річні шари і серцевинні промені.

Серцевина - розташована в центральній частині стовбура по всій його довжині. Діаметр серцевини в дерев хвойних порід 2÷3 мм, у листяних - трохи більше.

Рис. 4.2. Торцевий перетин стовбура дерева: 1 - кора, 2 - луб,

Серцевина складається з деревини, що утворилася в перші роки росту дерева, вона відрізняється значною пухкістю і недостатньо міцним зрощенням з ядровою деревиною.

Основну масу стовбура складає деревина, що щорічно наростала при житті дерева концентричними шарами по напрямку від серцевини до кори.

У деяких порід частина деревини, що розташована ближче до серцевини, має більш темний колір і меншу вологість, у цьому випадку вона називається ядром, а периферична деревина - заболонню. Породи, що мають ядро, називаються ядровими. До ядрових відносяться, наприклад, сосна, модрина, кедр, дуб, ясен. Породи, у яких колір деревини по напрямку від серцевини до кори однаковий, називаються безядровими.

Заболонь - більш молода в порівнянні з ядром деревина, вона має меншу густину, у багатьох її клітинах можуть бути залишки протоплазми. По заболоні відбувається висхідний рух соків. Заболонь збільшується за рахунок щорічного наростання під корою шарів нової деревини, а ядро - за рахунок відмирання клітин і переходу їх у ядро в найбільш глибоких річних шарах заболоні.

Кора складається з зовнішнього коркового шару і внутрішнього шару - лубу. Корковий шар захищає дерево від шкідливих впливів зовнішнього середовища і механічних ушкоджень. По лубі відбувається спадний рух соків.

Між корою і деревиною знаходиться тонкий шар живих клітин - камбій. У камбії щорічно протягом усього періоду росту відбувається утворення нових клітин, завдяки чому дерево збільшується в товщину.

На поперечному розрізі стовбура більшості деревних порід видні річні шари, розташовані концентричними кільцями. Річний шар - це деревина, що наросла протягом року в результаті життєдіяльності камбію. Річні шари добре видні в багатьох порід, особливо в хвойних.

Будова річного шару по ширині в багатьох порід неоднакова: розрізняється рання частина шару, розташована ближче до серцевини, і пізня - ближче до кори. Рання частина наростає навесні і на початку літа. У цей час у ґрунті багато вологи, тому більше розвиваються провідні тканини: у хвойних порід - широкосмугасті тонкостінні трахеїди, у листяних - великі судини. Деревина ранньої частини річного шару утворюється пористою і, як правило, більш світлого кольору. Деревина пізньої частини річного шару, що наростає наприкінці літа і восени, формується більше з клітин механічних тканин (у листяних порід) або товстостінних трахеїд (у хвойних порід), тому в порівнянні з ранньою частиною відрізняється більшою густиною, міцністю і більш темним кольором.

Серцевинні промені складаються з декількох рядів клітин, розташованих у радіальному напрямку. Серцевинні промені маються в деревині будь-якої породи. Служать промені для проведення води, повітря і живильних речовин у горизонтальному напрямку.

Кількість і ступінь розвитку серцевинних променів залежить від породи й умов росту дерева. У добре освітлених дерев серцевинних променів більше, ніж у тих, що знаходяться в тіні.

Деревина сосни складається з пустотілих веретеноподібних трахеїд, стінки яких сформовані в основному з природного полімеру - целюлози.

Спочатку у листах дерева з атмосферного вуглекислого газу СО ₂ та води Н ₂ О під дією сонячного світла утворюється глюкоза:

Глюкоза добре розчинюється у воді. В розчиненому вигляді вона внутрішніми каналами дерева дістається клітин камбію, що ростуть. В стінках клітин в результаті реакції поліконденсації молекул глюкози утворюються кисневі зв’язки -О- і молекули води, які надходять до соку дерева.

Кисневий зв’язок з’єднує кінці молекул глюкози між собою, утворюючі макромолекулу целюлози, яка складається з декількох сотень глюкозних ланок.

Таким чином, целюлоза є природним лінійним полімером, нитковидні ланки якого жорстко зв’язані (зшиті) гідроксильними зв’язками.

Про мікроструктуру деревини сосни дає уявлення мікрофотографія зразку східної білої сосни, рис. 4.3.

Основну масу деревини сосни складають трахеїди, рис. 4.4, рис. 4.5, (90÷95% загального об’єму деревини) з великими пустотами - люменами, що розташовані вздовж ствола та частково в поперечному напрямку трахеїди серцевинних променів (5÷10% від загального об’єму деревини). По серцевинним променям деревина легше усього розколюється та розтріскується.

Найбільш міцна та стійка до загнивання опорна (механічна) тканина, що утворена трахеїдами пізньої деревини. Трахеїди виконують також провідну функцію, сполучуються між собою за допомогою мікроскопічних отворів.

Рис. 4.3. Мікрофотографія зразка східної білої сосни. Можна бачити повздовжні трахеїди, смоляні ходи, промені, облямовані пори на радіальній поверхні трахеїд та зони контакту напівоблямованих пор на променях трахеїд

Рис. 4.4. Трахеїди ранньої (а) та пізньої (б) деревини

Рис. 4.5. Електронна мікрофотографія поперечного перерізу: а - фрагменту стінок трахеїд сосни ладанної, обробленої фтористоводневою кислотою HF, ×12000; б - клітин червоного дуба, ×2000

На рис. 4.5, а зображено електронний мікрознімок поперечного перерізу фрагменту стінок трахеїд сосни ладанної, обробленої фтористоводневою кислотою HF, зі збільшенням зображення ×12000. Більш наглядно мікроструктуру стінок трахеїд можна представити з рис. 4.5, б, що відображує стінки клітин красного дуба зі збільшенням ×2000.

Трахеїди та їх стінки складаються з декількох шарів, які відрізняються за своїм складом та товщиною. Внутрішня порожнеча трахеїди - люмен.

Структура первинної оболонки являє собою дисперсну систему, в якій мікрофібрили целюлози оточені лігніном, геміцелюлозою (молекулярна маса менш 1000) та пектиновими речовинами. Первинна оболонка входить до складу серединної пластинки (лігнінового прошарку), вміст лігніну в якій складає приблизно 70% від її маси.

Зовнішній шар вторинної оболонки, що примикає до первинної, також уявляє собою дуже тонкий шар товщиною 120÷500 нм. Він займає приблизно 10% від всієї площини поперечного перерізу клітинної стінки трахеїди.

Лігнін у зовнішніх шарах вторинних оболонок знаходиться у вигляді часток шириною приблизно 45 нм, які мають продовгувату форму.

Електронно-мікроскопічні дослідження зразків деревини хвойних порід, підготовлених різноманітними методами хімічного і ферментного розкладання, показали східні результати в розподілі лігніну в стінках трахеїд деревини. В середньому 74% лігніну міститься у складі прошарку між трахеїдами і приблизно 15÷16% у інших рівнях стінки клітини.

Лігнін в залежності від його розташування в деревині має різну структуру (рис. 4.6 - 4.8). За даними досліджень в лігніновому прошарку відсутня упорядкована кристалічна структура.

На рис. 4.6, а можна бачити тіла розміром 20÷60 нм в діаметрі, що являють собою області ущільненого або з більш високим ступенем полімеризації лігніну хвойних породах.

Третинна стінка покриває тонким шаром весь клітинний люмен. Будова третинної стінки індивідуальна для кожної породи деревини, але більш значні відзнаки проявляються у будові трахеїд м’якої і твердої деревини. У різновидах м’якої деревини, типу сосни Pinus silvestris та Рeсеа abies, товщина третинної стінки складає приблизно 70÷80 нм. Деревина твердих порід має більш тонку оболонку. Третинна стінка складається з мікрофібрил та аморфного матеріалу як матриці (рис. 4.6, б).Товщина мікрофібрил коливається в межах 12÷18 нм. Для третинної стінки характерним є переплетення мікрофібрил целюлози в невеличкі пачки хрест-навхрест одна до одної під кутом 20÷30° (рис. 4.7, а). Третинні стінки покривають не тільки внутрішню частину трахеїд, фібрил та з’єднуючих капілярів, але і порожнечі облямованих пор і канали простих пор (рис. 4.7, б).

Рис. 4.6. Лігнін після фтористоводневої кислоти сосни ладанної.

а) збільшення ×32000, б) з послідуючою обробкою хлоридом кальцію ×8500

Третинна стінка має деяку стійкість до кислот та луг, а також проявляє високу стійкість до руйнування грибами бурої гнилі. Це може бути слідством більшої, в порівнянні з вторинним шаром ступенем лігніфікації.

В більшості різновидів деревини існує додатковий, так званий вкритий наростами шар. Ця особлива структура вкриває третинну стінку в трахеїдах, капілярах, а також в порожнечах облямованих пор і каналах простих пор. Вкритий наростами шар складається з сферичних часток, наростів (рис. 4.8, а). Розміри наростів варіюють в межах від < 0,01 мкм до 1 мкм (рис. 4.8, б), середній діаметр знаходиться в діапазоні 0,1×0,2 мкм. Крім того, наростами вкриті пори клітинних оболонок. Їх розмір меншій і не такий змінний, як в трахеїдах.

Рис. 4.7. а) третинна стінка трахеїди ялини з тканою (переплетеною) текстурою мікрофібрил Pecea abies,

Рис. 4.8. а) повздовжній вкритий наростами шар, Fagus silvatica,

б) розподілення за розмірами 300 наростів в трахеїдах деревини хвойної породи.

Вкритий наростами шар складається головним чином з похідних протоплазми. Він утворюється на етапах завершення клітинного розвитку, коли лігніфікація (одерев’яніння) закінчилась або майже закінчилась. Цей шар характеризується стійкістю до хімічного розчинення.

Третинна стінка та вкритий наростами шар два різних шари внутрішньої поверхні клітин деревини. Їх властивості в більшості відрізняються від головної частини клітинної стінки, вторинної стінки. Та як усі рідини, що дифундують з клітинного люмена в стінки і пори, та навпаки, повинні переміщуватися крізь обидва шари, вони будуть впливати на ряд властивостей деревини, таких як адгезія, дифузія та розчинність.

Третинна стінка - самий внутрішній шар стінки деревинної клітини як м’яких, так і твердих порід. В більшості зразків деревини на третинній стінці знаходиться додатковий шар утворений невеликими наростами, частіш вкритих аморфною речовиною. Рідкі (низьков’язкі) матеріали, що використовуються для диспергування деревини, просочувальні захисні склади та клеї повинні дифундувати з клітинного люмена в стінку клітини, проникаючи крізь третинну стінку і вкритий наростами шар, цьому їх структура впливає на особливості властивостей порід деревини при подрібненні, захисту просочуванням, склеюванні.

Вторинний шар в стінці складається в основі з високоміцної фіброподібної целюлози, котра визначає високу міцність деревини в напрямку вздовж волокон. В поперечному напрямку міцність деревини визначається адгезіїною міцністю лігніну до насиченої целюлозою вторинної стінки або когезійною міцністю лігніну як менш міцного, ніж целюлоза, матеріалу.

Лігніновий прошарок є достатньо товстим, товщина значно перевищує розміри її структурних сферичних елементів діаметром 20÷60 нм.

1. Які породи деревини використовуються для будівельних цілей?

2. Позитивні та негативні властивості деревини.

3. Дати визначення, що таке торцевий, радіальний та тангентальний розрізи стовбура дерева.

ПОРОКИ ДЕРЕВИНИ, ВИДИ ЛІСОВИХ МАТЕРІАЛІВ, НАПІВФАБРИКАТИ І БУДІВЕЛЬНІ ДЕТАЛІ І ВИРОБИ

Відхилення від нормальної будови деревини, що впливають на її технічні властивості, називаються пороками.

Деякі пороки можна легко знайти при зовнішньому огляді дерева, більшість з них сховано і може бути виявлено тільки після валки дерева або після оброблення деревини. Пороки впливають на технічні якості деревини. Це залежить від виду і ступеня їхньої виразності і від призначення деревини.

На відміну від інших будівельних матеріалів, сорт деревини встановлюють не тільки від її міцності, але і на підставі оцінки наявних пороків.

Той самий порок в одних сортаментах неприпустимий, в інших - знижує сортність дерева, у третіх не має практичного значення.

Завилькуватість - ненормальна будова деревини, що виражається в неправильному розташуванні волокон, наприклад, хвилеподібна завилькуватість зустрічається у всіх деревних порід і може поширюватися або на все дерево, або на окремі ділянки.

Завилькуватийстовбур важко розколюється і важко обробляється, але деревина має красивий малюнок. З погляду будівництва Завилькуватість знижує якість деревини.

Косошар - така будова деревини стовбура, коли волокна розташовуються гвинтоподібне (рис. 5.1, а).

Косошар зустрічається у всіх порід (частіше в дуба і сосни) і розпізнається по спіральному розташуванню тріщин.

Косошарне дерево непридатне для розпилювання на пиломатеріали.

Ройка - являє собою зовнішні подовжні поглиблення в нижньої окоренкової частини дерева. Торцевий розріз при цьому виходить хвилеподібного обрису.

У залежності від глибини і довжини цей порок може знижувати сорт круглого лісу.

Закомелистість - значне і різке стовщення в окоренкової частини стовбура. Закомелистість може знижувати сорт круглого лісу, тому що викликає косошар.

Рис. 5.1. Пороки будови деревини: а – косошар, б – подвійна серцевина, в - крен

Подвійна заболонь - порок, що зустрічається переважно в дуба і сосни.

Подвійна або хибна заболонь полягає в тому, що з ядрової частини стовбура утвориться кілька річних шарів, по властивостях і кольору схожих на заболонь. Вона добре видна на торцевому розрізі у вигляді світлих концентричних смуг.

Деревина з подвійною заболонню має низькі будівельні якості.

Подвійна серцевина характеризується наявністю двох серцевин у торцевому розрізі стовбура (рис. 5.1, б).

Крен - являє собою різке потовщення літньої деревини, річного шару зі значним підвищенням чого твердості на більш вузької стороні і зміщенням серцевини (рис. 5.1, в).

Звичайно вона зустрічається при двоверховітті дерева у верхній частині стовбура. Подвійна серцевина знижує якість сортаменту.

Кривизна - скривлення частини стовбура під час росту в одному або декількох місцях.

Якщо скривлення спрямоване в одну сторону - кривизна називається однобічною. Якщо в різні сторони - різнобічною.

Збіжистість - ненормальне (різке) зменшення діаметру стовбура від окоренкової частини до вершини. За норму збіжистості приймають зменшення діаметру стовбура на 1 см на 1 погонний метр довжини стовбура.

Збіжистість збільшує відходи при розпилюванні лісу, є причиною косошару.

Сучки - основа живих або відмерлих при житті дерева гілок - є неминучим пороком, тому що обумовлені ростом дерева. Кількість, розміри та стан сучків впливають на якість деревини, призначеної для розпиляння. В залежності від розташування на стволі дерева та плоскості розпилу сучки можуть виходити на поверхню пиломатеріалу у вигляді кола, овалу, клину.

При попаданні розпилу вздовж зрослого сучка отримують зшивний сучок (рис. 5.2, а), поперек двох поряд розташованих сучків - лапчастий сучок (рис. 5.2, б).

Рис. 5.2. Сучки: а - зшивний сучок; б - лапчастий сучок

Розрізняють сучки наскрізні, тобто ті, що виходять на обидві сторони пиломатеріалу (дошки), та не наскрізні - виходять тільки на один бік дошки.

В залежності від стану деревини сучка та ступеню зростання його з деревиною стовбура розрізняють:

Зрослий твердий сучок - річні шари сучка складають одне ціле з навколишньою деревиною. Деревина сучка тверда і нормальної структури.

Розрізняють здорові, рогові і пофарбовані тверді сучки. У здоровому сучку немає ніяких ознак гнили. Він пофарбований у колір навколишньої деревини або злегка темніше неї.

Роговий сучок має здорову деревину, щільно просочений смолою, дубильними або іншими речовинами, пофарбований значно темніше, ніж навколишня деревина.

Незрослий сучок. До цієї категорії відносяться сучки, що утворюють у деревині отвори або гнилі ділянки. Ці сучки розділяються на ті, що випадають (тверді), пухкі і тютюнові.

Випадний (твердий) сучок зустрічається в пиломатеріалах і фанері. Має тверду деревину, але на всьому протязі безпосередньо не зв'язаний з навколишньою деревиною і легко випадає.

Пухкий сучок оточений здоровою деревиною, але сам знаходиться в такій стадії гниття, коли деревина частково втратила первісну структуру.

Тютюновий сучок - сучок, що розклався, що перетворився в коричневу масу.

Тріщини являють собою розриви деревини уздовж волокон, що утворюються при висиханні і при впливі інших факторів.

У залежності від часу появи і характеру ушкодження розрізняють наступні види тріщин: метик; відлуп; морозобоїна; вітрогонка; тріщини усушки.

Метик - внутрішня подовжня тріщина, що проходить через серцевину стовбура, але не доходить до його периферії. Метик йде уздовж стовбура нагору від окоренку, де він має найбільший розвиток.

Простий метик складається з двох або однієї тріщини, розташованих по одному діаметрі (рис. 5.3, а).

Хрестовий метик - утвориться двома або декількома тріщинами, розташованими під кутом одна до одної (рис. 5.3, б, в).

Розрізняють згодний метик, коли тріщина йде уздовж стовбура в одній площині, незгодний метик, коли тріщина йде уздовж стовбура гвинтоподібно, на верхньому торці стовбура її напрямок інший, ніж на нижньому.

Метик порушує цілісність деревини і знижує її сортність. Простий згодний метик не знижує сортності колод, що направляються на розпилювання.

Відлуп - внутрішня тріщина, що йде по річному шарі (рис. 5.3, г). Відлуп порушує цілісність деревини, псує пласт дошки і знижує сортність.

Морозобоїна - зовнішня подовжня тріщина, більш широка на зовнішній частині стовбура і зменшувана в напрямку до центра (рис. 5.3, д).

Морозобоїна називається відкритою, якщо тріщина відкрита, і закритої, якщо вона зовні заросла шаром деревини.

Морозобоїна може поширюватися на значну частину стовбура, а по глибині доходити до серцевини. Вона спотворює форму стовбура, порушує цілісність деревини, сприяє появі гнилизни і знижує сорт деревини.

Тріщини усушки - утворюються при висиханні деревини і поширюються від поверхні колоди всередину (рис. 5.3, е).

Розрізняють тріщини: торцеві без виходу на бічну поверхню; торцеві, що виходять на одну сторону; торцеві наскрізні, вихідні на обидві бічні поверхні.

Что делает отдел по эксплуатации и сопровождению ИС? Отвечает за сохранность данных (расписания копирования, копирование и пр.)...

ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...

ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между...

Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычислить, когда этот...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: