Тема 1. Вступ до курсу. Цілі та завдання психолого-педагогічної підготовки.

для студентів денної та заочної форм навчання

галузі знань 0305 «Економіка та підприємництво»

напрямів підготовки 6.030508«Фінанси і кредит»,

6.030505 «Управління персоналом та економіка праці»

освітньо-кваліфікаційного рівня «Бакалавр»

Укладач: кандидат педагогічних наук, доцент Соболєва С. М.

Тема 1. Вступ до курсу. Цілі та завдання психолого-педагогічної підготовки. 2

Тема 4. Форма вияву психіки: психічні процеси, стани і властивості 22

Тема 5. Рівні вияву психіки: свідомий та несвідомий. 22

Тема 6. Особистість. Структура особистості 33

Тема 7. Розвиток особистості та «Я-концепція». 38

Тема 8. Діяльність як форма активності особистості 38

Тема 9. Спілкування та міжособистісні стосунки. Педагогічне спілкування. 50

Тема 10. Освіта в культурі людства. Система управління освітою в Україні. 60

Тема 12. Навчання та виховання – шляхи розвитку особистості 72

Тема 13. Виховання – підготовка до дорослого життя. 84

Тема 14. Управління та самоуправління навчальною діяльністю.. 84

Тема 1. Вступ до курсу. Цілі та завдання психолого-педагогічної підготовки.

Мета: формувати знання щодо предмету, функцій, основних галузей навчальної дисципліни, її ролі у професійній підготовці та майбутній діяльності фахівця фінансово-економічного профілю; розглянути основні історичні аспекти формування психолого-педагогічної думки. Формувати уміння визначати місце психології та педагогіки в системі сучасних наук.

1. Предмет, функції та значення дисципліни у професійній діяльності фахівця фінансово-економічного профілю.

2. Історичні аспекти формування психолого-педагогічної думки.

3. Сутність і зміст психології як науки, галузі психологічної науки.

4. Педагогіка як наука, предмет педагогіки, її місце в системі сучасних наук.

Сьогодні українське суспільство переживає складний період формування нової цивілізації: ламаються звичні економічні, політичні, психологічні стереотипи; виявляється дефіцит нових ідей, професійних знань, часто – здорового глузду. Надії громадян і держави спрямовуються па побудову суспільства, що забезпечує можливості для самореалізації та високого рівня життя. Успіх у цьому багатофакторному, суперечливому процесі залежить від самих людей, рівня їх свідомості, демократичності, освіченості, гуманності тощо. Особливо це стосується молодого покоління громадян нашої країни. Важливість зазначеної мети ще більше підсилює роль і значення освіти в житті держави.

Психолого-педагогічна підготовка студентів має велике значення. Високий рівень психологічної та педагогічної культури необхідні людині як у повсякденному житті, так і в професійній діяльності.

Знання психіки інших, що набуті людиною із особистого та соціального досвіду, важливі і можуть сприяти успішному орієнтуванню в соціальному середовищі. Однак ці знання несистематизовані, неглибокі і недостатні. Наслідком недостатнього знання себе та інших є значне зростання в світі та в нашій країні кількості серцевих та невротичних захворювань, конфліктів (побутових, пов’язаних з професійною діяльністю, політичних тощо), велика кількість сімейних розлучень, зростання кількості самогубств та ін.

Успішність людини в сфері міжособистісних відносин, професійній діяльності, здатність протистояти маніпулятивним технологіям, її фізичне та психологічне здоров’я значною мірою залежать від рівня психологічних знань та психологічної культури.

Предметом вивчення навчальної дисципліни «Психологія і педагогіка» є психіка людини та закономірності формування особистості в процесі виховання і навчання.

Метою вивчення навчальної дисципліни «Психологія і педагогіка» є пізнання закономірностей психічної діяльності особистості та психологічних особливостей інших людей; формування потреби в особистісному розвитку, створенні позитивних стосунків з оточенням, досягненні індивідуальних цілей у процесі навчання.

Основними завданнями вивчення начальної дисципліни «Психологія і педагогіка» є: опанування основних понять і категорій психології та педагогіки на рівні відтворення, тлумачення, використання їх у повсякденному та професійному житті; засвоєння знань про психіку людини та закономірності розвитку особистості в процесі виховання й навчання; формування вмінь і навичок використання психодіагностичних методик відповідно до їх призначення для аналізу конкретних життєвих ситуацій.

1. ІСТОРИЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ДУМКИ

Психологія має дуже довгу передісторію та коротку історію. Це означає, що вона пройшла дуже довгий шлях становлення як самостійної науки, відстоюючи самостійність свого предмета, стикаючись з релігією, філософією, мистецтвом. Проблеми, які вирішує сьогодні психологія, привертали до себе увагу дуже давно.

1. Що є предметом та об’єктом вивчення психології як науки?

2. Дайте коротку характеристику основних поглядів на психіку та її роль.

3. Визначте та проаналізуйте основні етапи та особливості становлення психології.

4. Визначте та проаналізуйте основні етапи та особливості становлення педагогіки.

10. Визначте місце педагогіки у системі сучасних наук.

1. Варій М. Й. Основи психології і педагогіки: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / М. Й. Варій, В. Л. Ортинський. Київ: Центр учбової літератури, 2009. – 376 с.

Лозниця B.C. Психологія і педагогіка: основні положення. Навчальний посібник для самостійного вивчення дисципліни / В. С. Лозниця. – К.: «ЕксОб», 2001. – 304 с.

3. Основи психології і педагогіки: підручник – 2-ге вид. перероб. Затв. МОН / О.І. Власова, А.А. Марушкевич. – К: «Знання», 2011. – 333 с.

4. Сисоєва C. O. Психологія та педагогіка: Підручник для студентів вищих навчальних закладів непедагогічного профілю традиційної та дистанційної форм навчання. / С. О. Сисоєва, Т. Б. Поясок. – К.: Міленіум, 2005. – 520 с.

Мета: формування знань щодо структури психіки, сутності психічних властивостей, психічних станів, психічних процесів. Розвиток умінь застосування методів психічної самодіагностики, розвитку пам'яті, оволодіння методами самокорекцїї, саморегуляції, самодіагностики.

1. Виникнення, становлення і розвиток людської психіки.

2. Психіка як об'єкт психології. Мозок і психіка.

3. Онтогенез та філогенез. Розвиток психіки у філогенезі.

4. Особливості й форми прояву психіки в поведінці: інстинкти, навички, інтелектуальна поведінка.

1. ВИНИКНЕННЯ, СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК ЛЮДСЬКОЇ ПСИХІКИ

Психіка людини – якісно більш високий рівень, ніж психіка тварин. (Homo sapiens – людина розумна).

Психіка властива й тваринам, але на більш низькому рівні. Проходячи ряд етапів, психіка тварин має: елементарні відчуття; предметні сприйняття; відображення міжпредметних зв’язків. Третій етап інтелекту тварини характеризує можливість обходити перешкоди, “винаходити” нові способи розв’язування двохфазних задач, але на рівні умовних рефлексів, що характерно для багатьох хижаків, особливо людиноподібних мавп та дельфінів.

Свідомість, розум людини розвивалися в процесі трудової діяльності. І хоча видові біолого-морфологічні особливості людини стійкі вже на протязі 40 тисячоліть, саме в процесі продуктивної (тобто такої, яка створювала продукт) трудової діяльності проходив розвиток психіки та свідомості. У процесі історичного розвитку та трудової діяльності людина змінює способи та методи поведінки, трансформує природні задатки й функції в вищі психічні функції – специфічно людські, суспільно-історично обумовлені форми пам’яті, мислення, сприйняття через використання допоміжних засобів, мовних знаків.

Наявність свідомості суттєво відрізняє поведінку людей, яка набуває характер діяльності, від поведінки тварин, які у останніх залишаються тільки діями.

2. ПСИХІКА ЯК ОБ'ЄКТ ПСИХОЛОГІЇ. МОЗОК І ПСИХІКА.

Психіка людини включає щонайменше три складові частини:

- взаємодію з людьми, активну передачу новим поколінням людської культури, людських здібностей.

У психології є напрямки, які ототожнюють психічні та фізіологічні процеси, або роз’єднують, протиставляють їх. Наприклад, теорія психіко-фізіологічного паралелізму трактує ці процеси як такі, що відповідають один одному, але зовсім між собою не взаємодіють. Одна з ланок цієї теорії визнає існування душі, яка живе в тілі, але за власними законами. Інша теорія механічного ототожнення стверджує, що психічні процеси за своєю суттю є фізіологічними і мозок виділяє психіку, як печінка – жовч.

Теорія єдності стверджує, що психічні та фізіологічні процеси виникають одночасно, але вони якісно різні. Психічне співзвучне не якомусь окремому нейрофізіологічному процесу, а йому відповідає ціла система таких процесів.

Цікаво, що серед різних психологічних шкіл по-різному вирішується питання про те, кому властива психіка.

Так: 1) антропопсихізм (Декарт) – психіка властива тільки людині;

2) панпсихізм (французькі матеріалісти) – загальна духовність природи, тобто психіка присуща всьому світу;

3) біопсихізм – психіка властива тільки живій природі (в т. ч. й рослинам);

4) нейропсихізм (Дарвін) – психіка властива тільки організмам, які мають нервову систему і т. д.

Мозок – це орган, спеціально пристосований для того, щоб допомагати окремим особам здійснювати головні життєві акти. Це, можливо, найскладніша з живих структур у Всесвіті.

Мозок міститься всередині черепа і є складовою центральної нервової системи (ЦНС). Другою такою складовою є спинний мозок, що знаходиться всередині хребетного стовпа.

Основний інструмент психіки – головний мозок

В основі ВНД лежать умовні та складні безумовні рефлекси. Для ВНД людини характерна не тільки наявність 1-ї сигнальної системи, а й 2-ї, пов'язаної з мовою. Вчення про ВНД розробив Іван Петрович Павлов (1849-1936).

3. ОНТОГЕНЕЗ ТА ФІЛОГЕНЕЗ. РОЗВИТОК ПСИХІКИ У ФІЛОГЕНЕЗІ.

Філогенез (від грец. «філе» – плем'я, рід; «генезис» – походження) розвиток психіки у хребетних, що мають кору головного мозку, яка ускладнюється (від риб до людини).

Рефлекс – закономірний зв'язок зовнішнього або внутрішнього подразника за допомогою нервової системи з тією чи іншою діяльністю. Психіка виникає і розвивається у тварин саме тому, що інакше вони не могли б орієнтуватися в середовищі й існувати.

У процесі історичного розвитку суспільства людина змінює способи і прийоми своєї поведінки, трансформує природні задатки та функції в «вищі психічні функції» – специфічні і людські, суспільно історично зумовлені форми пам'яті, мислення, сприйняття (логічна пам'ять, абстрактно-логічне мислення), опосередковані застосуванням допоміжних засобів, мовних знаків, створених у процесі історичного розвитку. Єдність вищих психічних функцій утворює свідомість людини.

Відмінні особливості психіки людини ще більшою мірою проявляються в онтогенезі.

Онтогенез (від грец. «онтос» – суще; «генезис» – походження) – розвиток психіки індивіда, починаючи з внутрішньоутробної стадії до смерті від старості. Індивідуальний розвиток, так само як і розвиток людства, має свої закономірності, свої періоди, стадії і кризи.

Вікові щаблі розвитку можна було б порівнювати з історичними ступенями у розвитку органічного життя і геологічними епохами в історії розвитку Землі.
Віковому розвитку притаманні дві властивості – метричний і топологічний..
Метрична властивість означає тривалість протікання тих чи інших психологічних процесів і станів у психіці, які відбуваються протягом життя людини. Метричні властивості вимірюються часовими інтервалами (дні, місяці, роки).

Не менш важливим, ніж метричний, є топологічна властивість вікового розвитку. Воно означає визначеність того чи іншого стану, фазу або період становлення індивіда. Кожен період онтогенетичного розвитку характеризується певними віковими особливостями. Вікові особливості – це специфічні властивості психіки індивіда, що закономірно змінюються в процесі зміни вікових стадій. Вікові особливості утворюють певний комплекс різноманітних властивостей, включаючи перцептивні, пізнавальні, мотиваційні, емоційні та інші характеристики індивіда.

4. ОСОБЛИВОСТІ Й ФОРМИ ПРОЯВУ ПСИХІКИ В ПОВЕДІНЦІ: ІНСТИНКТИ, НАВИЧКИ, ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ПОВЕДІНКА.

Можна визначити чотири типи поведінки живої істоти: інстинкти, навички, простіші форми розумної поведінки та свідома поведінка. Чим вищий рівень розвитку нервової системи живої істоти, тим більша кількість типів поведінки для неї є характерною.

Інстинкт (від лат. «інстинктус» – спонукання) – сукупність природжених компонентів поведінки і психіки тварин та людини. В основі інстинктів знаходяться безумовні рефлекси, тобто природжені форми реагування організму, що виникають у процесі природного добору як результат нагромадження і закріплення в ньому тих властивостей, які допомагають йому пристосуватися до певних умов навколишнього середовища.

Навички – це дії тварин, що фундуються на умовних зв'язках, які функціонують автоматично. Таку форму поведінки тварини засвоюють в індивідуальному досвіді за умови неодноразового повторення змінених явищ природи. Навички виробляються в основному у тварин, які вже мають кору великого мозку. Прикладом навичок є пристосування тварин до місцевості.

Уже на стадії тваринного світу виникають задатки складнішої поведінки – інтелектуальної.

Проста форма розумової поведінки (і нтелектуальна поведінка) полягає у здатності тварини відображати складні зв'язки між окремими предметами або їх властивостями. Вона характеризується тим, що тварина може "знаходити" нові способи розв'язання завдань, що виникають перед нею, використовуючи при цьому зовнішні предмети як знаряддя.

Свідомість (свідома поведінка) – найвищий рівень психічного відображення дійсності та взаємодії людини з навколишнім світом, що характеризує її духовну активність у конкретних історичних умовах. Свідомість пов'язана, передусім, із знанням людини про світ. Свідомість має суспільну природу, оскільки виникає і розвивається (як у філогенезі, так і в онтогенезі) лише в людському суспільстві.

1. Дати визначення поняття «психіки» як об’єкта психології.

2. Проаналізуйте основні теорії з проблеми виникнення психіки: антропоморфізм, панпсихізм, нейропсихізм.

3. Яку роль відіграє нервова система у виникненні та розвитку психіки?

7. Назвіть основні процеси та закони вищої нервової діяльності.

8. Розкрийте сутність понять: іррадіація, концентрація і взаємна індукція нервових процесів, збудження і гальмування.

9. У чому полягає рефлекторний характер психіки?

10. Поясніть сутність понять «умовні рефлекси» та «безумовні рефлекси».

13. Як відбувається розвиток психіки у філогенезі?

14. Поясніть сутність понять: подразливість, тропізми, таксиси, елементарна чутливість, предметне сприймання, інтелект.

15. У чому полягають особливості прояву психіки?

1. Психіка як сукупність різних психічних явищ. Психічні процеси.

3. Психічні властивості: темперамент, характер, здібності.

4. Поняття людської свідомості як вищої форми відображення. Сутність понять «свідоме», «несвідоме», «підсвідоме», «надсвідоме».

1. ПСИХІКА ЯК СУКУПНІСТЬ РІЗНИХ ПСИХІЧНИХ ЯВИЩ. ПСИХІЧНІ ПРОЦЕСИ.

Усі психічні явища нерозривно пов'язані, але традиційно вони поділяються на три групи:

Психічні процеси слід розглядати як базові явища, а психічні стани і властивості особистості як тимчасову і типологічну модифікацію психічних процесів. У своїй сукупності всі психічні явища утворюють єдиний потік відбивної-регуляционно діяльності.

I. Психічні процеси – окремі цілісні акти відбивної-регуляційної діяльності. Кожен психічний процес має свій об'єкт відображення, свою регуляційну специфіку і свої закономірності.

Психічні процеси уявляють із себе вихідну групу психічних явищ: на їх основі формуються психічні образи.

Психічні процеси – активна взаємодія суб'єкта з об'єктом відображення, система специфічних дій, спрямованих на його пізнання і взаємодія з ним.
Психічні процеси піділяються на:

1) пізнавальні (відчуття, сприйняття, мислення, уява і пам'ять),

Психічна діяльність людини – це сукупність пізнавальних, вольових і емоційних процесів.

Це традиційна, що йде від І. Канта, класифікація психічних явищ. Вона лежить в основі побудови традиційної психології. Однак ця класифікація має штучне відокремлення психічних процесів від психічних станів і типологічних властивостей особистості: пізнавальні, вольові та емоційні процеси – не що інше, як певні психічні можливості (здатності) особистості, а психічні стани – поточне своєрідність цих можливостей.

Психічний стан – тимчасова своєрідність психічної діяльності, що визначається її змістом і ставленням людини до цього змісту.

1) мотиваційні – засновані на потребах установки, бажання, інтереси, потяги, пристрасті;

2) організаційні (проявляються в різних рівнях уважності, працездатності);

3) емоційні (емоційний тон відчуттів, емоційний відгук на дійсність, настрій, конфліктні емоційні стани - стрес, афект, фрустрація);

4) вольові (стану ініціативності, цілеспрямованості, рішучості, наполегливості та ін; їх класифікація пов'язана зі структурою складної вольової дії).

Виокремлюють також прикордонні психічні стани особистості – психопатії, акцентуації характеру, неврози та стани затримання психічного розвитку. Психічні стани в нормі відрізняються єдністю, врівноваженістю, підпорядкованістю, повторюваністю структурних характеристик, адекватністю психічного відображення та регулювання.

Психічні стани за забарвленістю (модальністю) та особливостями їх впливу на особистість поділяються на позитивні та негативні.

До позитивних можна віднести такі психічні стани як: стан радості, задоволення, стан ейфорії, активність, натхнення, релаксація, рішучість, впевненість, вони позитивно впливають на особистість, на діяльність, є стенічними станами (мобілізують людину, активізовують її діяльність).

До негативних відносяться: стани суму, незадоволеності, тривоги, страху, паніки, нудьги, дистресу, відрази, нерішучості, апатії, втоми, байдужості, горя, образи, гніву, стан агресії, сорому, стан емоційного вигорання тощо.

Суттєві відмінності негативних психічних станів за формою прояву, змістом, динамікою, структурою у особистості в залежності від віку.

Істотною особливістю негативних психічних станів є те, що при частому повторенні ситуацій чи впливів, які їх детермінують, вони мають здатність переважно легко трансформуватись і закріплюватись у такі негативні психічні властивості як тривожність, дратівливість, агресивність, конфліктність, невпевненість, пасивність тощо.

3. ПСИХІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ: ТЕМПЕРАМЕНТ, ХАРАКТЕР, ЗДІБНОСТІ.

Психічні властивості – сталі, стійкі душевні якості суб'єкта, яким притаманні закріпленість і повторюваність в структурі особистості: темперамент, характер, здібності.

До психічних властивостей особистості відносяться:

- спрямованість особистості (потреби, інтереси, світогляд, ідеали);

Темперамент (від лат. temperare – змішувати в належних співвідношеннях, підігрівати, охолоджувати, уповільнювати, керувати) характеризує динамічний бік психічних реакцій людини – їх темп, швидкість, ритм та інтенсивність. Існує основні 4 типи темпераменту: сангвінічний, флегматичний, холеричний, меланхолічний.

Характер – сукупність стійких індивідуально-психологічних властивостей людини, які виявляються в її діяльності та суспільній поведінці, у ставленні до колективу, до інших людей, праці, навколишнього світу та самої себе.

Серед істотних властивостей людини є її здібності. Здібності та діяльність, особливо праця, органічно взаємопов'язані. Людські здібності виникли й розвинулись у процесі праці. І в діяльності, у праці вони виявляються. Люди, які мали розвинені здібності, в усі часи відігравали провідну роль у розвитку науки і техніки, створенні матеріальних і духовних багатств, суспільному прогресі.

Здібності – це своєрідні властивості людини, її інтелекту, що виявляються в навчальній, трудовій, особливо науковій та іншій діяльності і є необхідною умовою її успіху.

Поняття “інтроверсія” та “екстраверсія” запропоновані швейцарським психологом К. Юнгом. В основі поділу, запропонованого ним, лежить уявлення про те, що в житті людини є дві групи явищ – явища зовнішнього життя і внутрішнього. Як в тому, так і в іншому відбуваються певні події – тобто те, що змінює життя, що є значущим для людини.

Екстраверти (від лат. коренів “екстра” – “назовні”, “верто” – “направляю” – спрямовані назовні) – особистості, які спрямовані назовні, вони в силу організації своїх нервових процесів потребують постійного стимулювання з боку зовнішнього середовища. Їм притаманне прагнення до нових вражень. Такі люди потребують товариства, вони невимушені в поведінці, імпульсивні, безтурботні, балакучі.

Інтроверти (від лат. коренів “інтро” – “всередину”, “верто” – “направляю” – спрямовані всередину) – особистості, які спрямовані всередину. Їм не потрібне значне зовнішнє стимулювання, і ця властивість формує специфіку їх поведінки. Людина-інтроверт менш контактна, їй притаманні нетовариськість, замкненість, друзів у неї небагато, але вона вірна їм надовго. Інтроверт уникає галасливих компаній, повільний, поважний, планує свої дії та вчинки, досить добре контролює емоції.

Амбавертам притаманні риси екстра- та інтроверсії.

Темперамент – сукупність індивідуально-психологічних характеристик, що виявляються у силі, швидкості та врівноваженості нервових процесів.

Вчення про темперамент виникло у давнину. Давньогрецький лікар Гіппократ (V ст. до н.е.), а потім римський лікар Гален (II ст. до н.е.), спостерігаючи індивідуальні особливості поведінки людини, зробили спробу описати і пояснити ці особливості. Гіппократ вважав, що в тілі людини є чотири рідини: кров, слиз, жовч і чорна жовч. Домінування однієї з них і визначає темперамент людини.

В подальшому велику роль в розвитку теорії темпераменту відіграв І. Павлов. Він дослідив властивості нервової діяльності і показав, що вроджене співвідношення властивостей нервової системи “сила”, “врівноваженість”, “рухливість” і характеризує те, що називають темпераментом.

Крім вищого рівня психічного відображення – свідомості, існує і несвідоме, яке багато вчених вважає нижчим рівнем психіки.

Несвідоме – сукупність психічних явищ, що виникають під впливом чинників, яких людина не відчуває і про які нічого не знає.

До несвідомого відносять і деякі патологічні явища, що виникають у психіці хворої людини: марення, галюцинації.

Представники психоаналітичного напряму поряд із терміном «несвідоме» нерідко як синонім використовують термін «підсвідоме».

Поняття «підсвідоме» слід вживати тільки для позначення тих психічних явищ, які в певний момент перебувають поза фокусом свідомості, проте тісно з нею пов'язані, впливають на її функціонування і за певних умов можуть бути усвідомлені. Отже, підсвідоме – це різні психічні явища, які відбуваються «під порогом» свідомості.

Надсвідоме – рівень психічної активності особистості при виконанні творчих завдань, який не піддається індивідуальному усвідомлено — вольовому контролю.

Поняття «надсвідоме» дає змогу розмежувати дві форми неусвідомлюваної психічної активності: залежну від уже зафіксованої в мозку інформації і спрямовану на створення нового, якого ще ніколи не було ні в особистому, ні колективному досвіді. Таке створення відбувається в процесі взаємодії особистості зі світом культурних цінностей, які вона не тільки опановує, а й творить відповідно до тенденцій об'єктивного розвитку дійсності.

2. Схарактеризуйте основні пізнавальні процеси: відчуття, сприймання, пам’ять, мислення, уява, увага, мова.

3. Що таке емоційно-вольові психологічні процеси?

4. Дайте визначення понять «почуття, емоції, воля, вольові регуляції».

5. Що таке психічні стани? Назвіть основні види психічних станів.

6. Назвіть та схарактеризуйте основні рівні прояву психічного стану.

7. Поясніть сутність психічних властивостей людини.

8. Що таке темперамент, характер, здібності, спрямованість?

9. Що розуміють під поняттям «механізми психіки»?

10. Поясність сутність понять «свідоме», «несвідоме», «підсвідоме», «надсвідоме».

11. Визначте роль праці та спілкування у виникненні свідомості.

12. У чому полягає сутність відмінностей психіки тварин і людини?

14. Який зв’язок існує між свідомістю та мовленням?

15. Що таке несвідомі психічні процеси та психосоматичні явища?

16. Назвіть рівні прояву неусвідомлюваних психічнихявищ.

2. Структура особистості та її підструктури.

Індивід – це поняття розкриває родову належність людини, тобто, говорячи про дану людину “індивід”, ми стверджуємо, що він – потенційна людина.

З’являючись на світ як індивід, людина поступово набуває особливу соціальну якість, стає особистістю.

Індивідуум та особистість – єдині, але не тотожні.

Формування особистості – перехід від індивіда до власне особистості.

Оскільки людина живе в трьох сферах – природа, суспільство, культура, то можна виділити три типи суб’єкта:

- Природний суб’єкт – це людина чи тварина, які гнучко пристосовуються до змін природного середовища;

- Соціальний суб’єкт – це людина як носій засвоєних соціальних норм, правил, традицій, які існують у даному суспільстві.

- Суб’єкт культури – це суб’єкт самостійного та відповідального рішення життєвих проблем, на основі загальнолюдських моральних і культурних цінностей.

Поняття особистості (у широкому сенсі) включає всі три типи суб’єкта.

2. СТРУКТУРА ОСОБИСТОСТІ ТА ЇЇ ПІДСТРУКТУРИ.

1. Скерованість особистості, або вибіркове ставлення людини до дійсності. Вона приховує у собі різні властивості, систему взаємних потреб та інтересів, практичних установок. Скерованість особистості: потреби, інтереси, психологічні установки, інші властивості особистості.

2. Можливості особистості – другий компонент, що охоплює ту систему здібностей, яка забезпечує успіх діяльності. Здібності взаємопов’язані та взаємодіють одна з одною. Можливості особистості: здібності, талант, геній.

3. Характер – це складне синтетичне утворення, де в єдності виявляються зміст і форма духовного життя людини.(Моральні якості та вольові якості).

4. Система управління (поняття „Я”) - утвердження самосвідомості особистості, воно здійснює саморегуляцію: посилення або послаблення діяльності, самоконтроль і корекцію дій і вчинків, передбачення і планування життя й діяльності.

Задатки реалізуються у психічних властивостях тільки в суспільних умовах життя. Надбання суспільства не фіксуються і не передаються в генах. Вони засвоюються через спілкування, виховання, навчання, трудову діяльність. Тільки шляхом соціалізації індивіда здійснюється його розвиток як особистості.

ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования...

Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...

Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычислить, когда этот...

Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: