Періодизація видів основної діяльності

Питання для самоконтролю

1. Що таке настанова особистості?

2. Визначте роль ціннісних орієнтацій особистості у мотиваційній сфері особистості.

3. Що таке термінальні й інструментальні цінності?

4. Поясніть поняття «спрямованість особистості».

5. Назвіть основні форми прояву спрямованості.

6. Що таке самосвідомість особистості?

7. Поясність сутність поняття «Я-концепція».

8. Дайте визначення поняття «самооцінка» та поясність її роль у становленні самосвідомості особистості.

9. Що розуміють під рівнем домагань?

10. У чому полягає сутність психологічного захисту особистості?

11. Які захисні психологічні механізми визначає З. Фройд?

12. Як відбувається формування особистості? Визначте головні рушійні сили розвитку особистості.

13. Що таке діяльність?

14. Визначте структуру діяльності та її роль у становленні особистості.

15. Що таке інтеріоризація й екстеріоризація дій?

16. Дайте визначення понять «навички» і «вміння». Поясність їх взаємозалежність.

17. У чому полягають особливості професійної діяльності?

Рекомендована літратура

5. Варій М. Й. Основи психології і педагогіки: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / М. Й. Варій, В. Л. Ортинський. Київ: Центр учбової літератури, 2009. – 376 с.

Лозниця B.C. Психологія і педагогіка: основні положення. Навчальний посібник для самостійного вивчення дисципліни / В. С. Лозниця. – К.: «ЕксОб», 2001. – 304 с.

7. Основи психології і педагогіки: підручник – 2-ге вид. перероб. Затв. МОН / О.І. Власова, А.А. Марушкевич. – К: «Знання», 2011. – 333 с.

8. Психологія і педагогіка: Навчальний посібник. – 2-ге вид., виправ. – Львів: «Магнолія 2006», 2009. – 320.

9. Психологія та педагогіка: Навч. посіб. / Л. А. Колес­ніченко, М. В. Артюшина, О. М. Котикова та ін.; За заг. ред. Л. А. Колесніченко. – К.: КНЕУ, 2008. – 408 с.

10. Семенова А.В., Гурін Р.С., Осипова Т.Ю. Основи психології і педагогіки: Навч. посіб. – К.: Знання, 2006. – 319 с.

11. Сисоєва C. O. Психологія та педагогіка: Підручник для студентів вищих навчальних закладів непедагогічного профілю традиційної та дистанційної форм навчання. / С. О. Сисоєва, Т. Б. Поясок. – К.: Міленіум, 2005. – 520 с.

12. Степанов О.М. Основи психології та педагогіки: Навчальний посібник / О.М. Степанов, М.М. Фіцула.– К.: Академвидав, 2003. – 504 с.

ЛЕКЦІЯ 6

Тема 9. Спілкування та міжособистісні стосунки. Педагогічне спілкування

Мета: формувати знання щодо сутності міжособистісних стосунків, спілкування, засобів спілкування, комунікація, моделі комунікативного процесу, видів, структури та функцій спілкування. Розвивати культуру педагогічного спілкування, уміння запобігання конфліктів.

План

1. Поняття «спілкування», його структура та функції.

2. Спілкування як обмін інформацією та міжособистісна взаємодія.

3. Поняття педагогічного спілкування, його функції, види та стадії.

4. Культура педагогічного спілкування.

Зміст лекції

1. ПОНЯТТЯ «СПІЛКУВАННЯ», ЙОГО СТРУКТУРА ТА ФУНКЦІЇ

Спілкування – це багатоплановий складний процес встановлення контактів між людьми, в результаті якого здійснюється вплив однієї людини на іншу, обмін інформацією та вироблення загальної стратегії взаємодії, сприйняття, розуміння іншої людини. У спілкуванні реалізується потреба в іншій людині.

Спілкування має велике значення в формуванні психіки людини, її розвитку та становлення розумної, культурної поведінки.

Без спілкування неможлива будь-яка діяльність. Спілкування може виступати як взаємодія між людьми, а може виступати як один із провідних видів діяльності.

Структура спілкування:

· комунікативна сторона (обмін інформацією);

· інтерактивна (організація взаємодії між індивідами, які вступають у спілкування);

· перцептивна (сприймання людини людиною).

Види спілкування

2. СПІЛКУВАННЯ ЯК ОБМІН ІНФОРМАЦІЄЮ ТА МІЖОСОБИСТІСНА ВЗАЄМОДІЯ

Обмінюючись інформацією, кожний із партнерів є активним суб'єктом у процесі спільної діяльності. Важливу роль при цьому відіграє значущість інформації, завдяки чому партнери намагаються виробити загальний зміст, однакове розуміння ситуації.

Загальну модель спілкування взято з теорії інформації, де його розуміють як процес, за допомогою якого закодоване певним джерелом (відправником) повідомлення передається через канал зв'язку до призначеного пункту (адресата), де відбувається його декодування.

Обмін інформацією передбачає також психологічний вплив одного партнера на поведінку іншого з метою її зміни. А це можливо лише тоді, коли партнери користуються однією або близькими системами кодифікації й декодифікації, тобто «спілкуються однією мовою».

Ефективність комунікації найчастіше визначається тим, чи вдалося вплинути суб'єктам спілкування одне на одного, чи уточнювалась, змінювалась, розвивалась інформація, думка співрозмовників.

Рівні спілкування:

- маніпулювання (від грубого поводження з людиною до такої поведінки, де зовнішні прояви мають іноді навіть приємний характер);

- конкуренція, суперництво (від спілкування, коли "людина людині – вовк", до такого, коли чесне суперництво сприяє певному рухові вперед);

- співробітництво («людина людині – людина»). На цьому рівні спілкування проявляються гуманістичні установки, високий рівень його культури.

У соціальній психології виокремлюють комунікацію вербальну (словесну) та невербальну. Засобом першої є мова, другої – оптико-кінетичні системи знаків (жести, міміка, пантоміміка), пара- та екстралінгвістична система (інтонація, паузи тощо), система організації простору та часу комунікації, а також система "контакту очима".

Рис. Модель процесу комунікації

Спілкування як взаємодія

Спілкування – це активна взаємодія його суб'єктів. Вони по черзі діють одне на одного, оцінюють дії, сприймають або не сприймають спрямовані на них думки, оцінки, почуття.

Спілкування сприяє фізичній взаємодії, допомагає в разі потреби спланувати її, змінити, дає змогу об'єднати людей у групи з метою організації їх спільної діяльності, в якій формуються позитивні міжособистісні взаємини.

Види міжособистісної взаємодії:

- співробітництво, або кооперацію (досягнення мети одним із суб'єктів сприяє або не заважає реалізації цілей решти суб'єктів),

- суперництво, або конкуренцію (досягнення мети одним із суб'єктів ускладнює або взагалі виключає досягнення цілей іншими суб'єктами).

Інколи ці види взаємодії позначаються іншими термінами: згода та конфлікт, пристосування та опозиція, асоціація та дисоціація.

Види спілкування:

- за специфікою суб'єктів (особистість чи група) виокремлюють міжособистісне, міжгрупове, міжсоціумне спілкування, а також спілкування між особистістю та групою;

- за кількісними характеристиками суб'єктів розрізняють самоспілкування, міжособистісне спілкування та масові комунікації;

- за характером спілкування може бути опосередкованим і безпосереднім, діалогічним і монологічним;

- за цільовою спрямованістю розрізняють спілкування анонімне, рольове, неформальне, у тому числі інтимно-сімейне.

3. ПОНЯТТЯ ПЕДАГОГІЧНОГО СПІЛКУВАННЯ, ЙОГО ФУНКЦІЇ, ВИДИ ТА СТАДІЇ.

Педагогічне спілкування – професійне спілкування вчителя з учнем, яке має ряд функцій і спрямоване на створення сприятливого психологічного клімату в системі “учитель – учень” і “учень – учень”.

Функції педагогічного спілкування:

1) Інформаційно-комунікативні;

2) Регуляційно-комунікативні (регулювання поведінки);

3) Афективно-комунікативні (визначення, вплив емоцій людини).

Педагог у своїй діяльності прагне реалізувати всі функції спілкування: бути і джерелом інформації, і людиною, що пізнає іншу людину або групу людей, і організатором колективної діяльності та взаємовідносин.

Головними ознаками педагогічного спілкування на суб’єкт-суб’єктному рівні є:

· особистісна орієнтація співрозмовників (здатність бачити і розуміти співрозмовника),

· рівність психологічних позицій співрозмовників (недопустиме домінування педагога у спілкуванні, він повинен визнавати право учня на власну думку, позицію),

· проникнення у світ почуттів і переживань,

· готовність прийняти точку зору співрозмовника (спілкування за законами взаємної довіри, коли партнери вслухаються, розділяють почуття одне одного, співпереживають, має особливий педагогічний ефект),

· нестандартні прийоми спілкування (відхід від суто рольової позиції вчителя).

Типи (суб’єкт-суб’єктного та суб’єкт-об’єктного) педагогічного спілкування:

1. Функціонально-рольове спілкування є суто діловим, стандартизованим, обмеженим вимогами рольових позицій.

2. Особистісно-орієнтоване спілкування є складною психологічною взаємодією, яка передбачає виконання певних нормативних функцій з виявом особистого ставлення, почуттів.

ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования...

Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычис­лить, когда этот...

Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...

Живите по правилу: МАЛО ЛИ ЧТО НА СВЕТЕ СУЩЕСТВУЕТ? Я неслучайно подчеркиваю, что место в голове ограничено, а информации вокруг много, и что ваше право...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: