Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Місце педагогіки в системі наук та її зв’язок з іншими науками





У педагогічній науці виділяють ряд галузей, які в цілому становлять її структуру. Вони базуються на закономірностях і принципах загальної педагогіки і є своєрідними її розгалуженнями.

Система педагогічних наук – зв’язки та відношення, що склалися в процесі історичного розвитку різних галузей педагогічних знань.

Загальна педагогіка – базова наукова дисципліна, яка вивчає основні закономірності процесу спрямованого особистісного розвитку, розробляє загальні основи педагогічного процесу в навчальних закладах усіх типів. Вона складається з чотирьох розділів: – загальні засади педагогіки, – теорія навчання (дидактика), – теорія виховання, – теорія управління навчальним закладом.

Щодо поділу педагогічних наук за галузями, то їх нараховується близько двадцяти. Це самостійні науки, що мають свій предмет, методи дослідження, понятійно-категоріальний апарат. Вони спираються на структуру та принципи загальної педагогіки і є „дочірніми” науками. Такими є:

Вікова педагогіка – дошкільна, шкільна педагогіка, педагогіка дорослих, що вивчає вікові аспекти навчання і виховання, які визначають специфіку навчально-виховної роботи з певними віковими групами.

Корекційна педагогіка – спеціальна наука, до досліджує навчання і виховання з дітей з певними вадами:

- сурдопедагогіка – навчання і виховання глухонімих, глухих і туговухих дітей;

- тифлопедагогіка – навчання і виховання сліпих та слабкозорих дітей;

- олігофренопедагогіка – навчання і виховання розумово відсталих дітей;

- логопедія – навчання і виховання дітей з порушенням мови;

- виправно-трудова педагогіка – перевиховання неповнолітніх і дорослих злочинців.



Історія педагогіки і освіти –наука, що вивчає розвиток педагогічних ідей і освітньої практики видатними вітчизняними і зарубіжними педагогами в різні історичні епохи.

Галузева педагогіка – (вищої школи, військова, медична, інженерна, спортивна, виробнича) – вивчає галузеві аспекти освіти, які визначають специфіку навчально-виховного процесу в тих чи інших умовах, розкриває його закономірності.

Порівняльна педагогіка – наука про порівняння систем народної освіти в різних країнах (порівняно з вітчизняною).

Соціальна педагогіка – наука, яка вивчає вплив на педагогічний процес конкретних соціальних інститутів: сім’ї, школи, підліткового чи молодіжного об’єднання, закладів культури, спорту; розглядає особистість як фокус системи соціально-педагогічного впливу, як об’єкт і суб’єкт соціальних відносин.

Науково-теоретичну структуру соціальної педагогіки становлять:

- агогіканаука про вивчення проблеми запобігання відхиленням у поведінці дітей і підлітків;

- герогіка – наука про соціально-педагогічні проблеми людей похилого віку;

- андрагогіка – наука про освіту та виховання людини впродовж усього життя;

- віктимологія –наука про різні категорії людей, що стали жертвами несприятливих умов соціальної організації та насильства.

Міжпредметні зв'язки педагогіки – зв'язки педагогіки з іншими науками, що дають змогу глибше пізнати педагогічні факти, явища і процеси.
Педагогіка пов'язана з філософією (етикою), соціологією, естетикою, психологією, анатомією, фізіологією, гігієною людини та з іншими науками.
Філософія, соціологія, естетика допомагають педагогіці визначити мету виховання, правильно враховувати дію загальних закономірностей людського буття і мислення, надають оперативну інформацію про зміни в науці та суспільстві, коригуючи спрямованість виховання. Психологія вивчає закономірності розвитку психіки людини, а педагогіка – ефективність виховних впливів, які спричиняють зміни у її внутрішньому світі та поведінці. Кожен розділ педагогіки спирається на відповідний розділ психології. Анатомія і фізіологія людини – база для розуміння біологічної сутності людини: розвитку вищої нервової діяльності, першої та другої сигнальних систем, розвитку й функціонування органів чуттів, опорно-рухового апарату, серцево-судинної та дихальної систем.

 

 

Питання для самоконтролю

1. Що є предметом та об’єктом вивчення психології як науки?

2. Дайте коротку характеристику основних поглядів на психіку та її роль.

3. Визначте та проаналізуйте основні етапи та особливості становлення психології.

4. Визначте та проаналізуйте основні етапи та особливості становлення педагогіки.

5. Назвіть основні галузі психології.

6. Назвіть основні галузі педагогіки.

7. Назвіть основні функції психології.

8. Що вивчає педагогіка?

9. З якими науками пов’язана психологія?

10. Визначте місце педагогіки у системі сучасних наук.

Рекомендована література:

1.Варій М. Й. Основи психології і педагогіки: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / М. Й. Варій, В. Л. Ортинський. Київ: Центр учбової літератури, 2009. – 376 с.

Лозниця B.C. Психологія і педагогіка: основні положення. Навчальний посібник для самостійного вивчення дисципліни / В. С. Лозниця. – К. : «ЕксОб», 2001. – 304 с.

3. Основи психології і педагогіки: підручник – 2-ге вид. перероб. Затв. МОН / О.І. Власова, А.А. Марушкевич. – К: «Знання», 2011. – 333 с.

4. Сисоєва C. O. Психологія та педагогіка: Підручник для студентів вищих навчальних закладів непедагогічного профілю традиційної та дистанційної форм навчання. / С. О. Сисоєва, Т. Б. Поясок. – К.: Міленіум, 2005. – 520 с.

 

ЛЕКЦІЯ 2

Тема 3. Психіка та її розвиток

Мета:формування знань щодо структури психіки, сутності психічних властивостей, психічних станів, психічних процесів. Розвиток умінь застосування методів психічної самодіагностики, розвитку пам'яті, оволодіння методами самокорекцїї, саморегуляції, самодіагностики.

План

1. Виникнення, становлення і розвиток людської психіки.

2. Психіка як об'єкт психології. Мозок і психіка.

3. Онтогенез та філогенез. Розвиток психіки у філогенезі.

4. Особливості й форми прояву психіки в поведінці: інстинкти, навички, інтелектуальна поведінка.

 

 

Зміст лекції

1. ВИНИКНЕННЯ, СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК ЛЮДСЬКОЇ ПСИХІКИ

Психіка людини – якісно більш високий рівень, ніж психіка тварин. (Homo sapiens – людина розумна).

Психіка властива й тваринам, але на більш низькому рівні. Проходячи ряд етапів, психіка тварин має: елементарні відчуття; предметні сприйняття; відображення міжпредметних зв’язків. Третій етап інтелекту тварини характеризує можливість обходити перешкоди, “винаходити” нові способи розв’язування двохфазних задач, але на рівні умовних рефлексів, що характерно для багатьох хижаків, особливо людиноподібних мавп та дельфінів.

Свідомість, розум людини розвивалися в процесі трудової діяльності. І хоча видові біолого-морфологічні особливості людини стійкі вже на протязі 40 тисячоліть, саме в процесі продуктивної (тобто такої, яка створювала продукт) трудової діяльності проходив розвиток психіки та свідомості. У процесі історичного розвитку та трудової діяльності людина змінює способи та методи поведінки, трансформує природні задатки й функції в вищі психічні функції – специфічно людські, суспільно-історично обумовлені форми пам’яті, мислення, сприйняття через використання допоміжних засобів, мовних знаків.

Єдність вищих психічних функцій (пам’ять, мислення, сприйняття та ін.) утворюють свідомість людини.

Наявність свідомості суттєво відрізняє поведінку людей, яка набуває характер діяльності, від поведінки тварин, які у останніх залишаються тільки діями.

 

2. ПСИХІКА ЯК ОБ'ЄКТ ПСИХОЛОГІЇ. МОЗОК І ПСИХІКА.

  Психіка – це суб’єктивний образ об’єктивного світу з його зв’язками та відношеннями

Схема психіки

 

    Психіка – це системна якість мозку, яка реалізується через багаторівневі функціональні системи мозку

 

Психіка людини включає щонайменше три складові частини:

- відображення зовнішнього світу, природи;

- повноцінну діяльність мозку;

- взаємодію з людьми, активну передачу новим поколінням людської культури, людських здібностей.

 

 

 


У психології є напрямки, які ототожнюють психічні та фізіологічні процеси, або роз’єднують, протиставляють їх. Наприклад, теорія психіко-фізіологічного паралелізму трактує ці процеси як такі, що відповідають один одному, але зовсім між собою не взаємодіють. Одна з ланок цієї теорії визнає існування душі, яка живе в тілі, але за власними законами. Інша теорія механічного ототожнення стверджує, що психічні процеси за своєю суттю є фізіологічними і мозок виділяє психіку, як печінка – жовч.

Теорія єдності стверджує, що психічні та фізіологічні процеси виникають одночасно, але вони якісно різні. Психічне співзвучне не якомусь окремому нейрофізіологічному процесу, а йому відповідає ціла система таких процесів.

Цікаво, що серед різних психологічних шкіл по-різному вирішується питання про те, кому властива психіка.

Так: 1) антропопсихізм (Декарт) – психіка властива тільки людині;

2) панпсихізм (французькі матеріалісти) – загальна духовність природи, тобто психіка присуща всьому світу;

3) біопсихізм – психіка властива тільки живій природі (в т. ч. й рослинам);

4) нейропсихізм (Дарвін) – психіка властива тільки організмам, які мають нервову систему і т. д.

Мозок –це орган, спеціально пристосований для того, щоб допомагати окремим особам здійснювати головні життєві акти. Це, можливо, найскладніша з живих структур у Всесвіті.

Мозок міститься всередині черепа і є складовою центральної нервової системи (ЦНС). Другою такою складовою є спинний мозок, що знаходиться всередині хребетного стовпа.

Дії, які контролюються мозком

 
 

 

  ВНД (вища нервова діяльність) –діяльність вищих відділів центральної нервової системи (кори великих півкуль головного мозку і підкоркових центрів), що забезпечує найбільш досконале пристосування людей до навколишнього світу.

Основний інструмент психіки – головний мозок

 

Функціональна асиметрія головного мозку

 


В основі ВНД лежать умовні та складні безумовні рефлекси. Для ВНД людини характерна не тільки наявність 1-ї сигнальної системи, а й 2-ї, пов'язаної з мовою. Вчення про ВНД розробив Іван Петрович Павлов (1849-1936).

 

Природа психічних явищ

 

 
 

 


3. ОНТОГЕНЕЗ ТА ФІЛОГЕНЕЗ. РОЗВИТОК ПСИХІКИ У ФІЛОГЕНЕЗІ.

Філогенез (від грец. «філе» – плем'я, рід; «генезис» – походження) розвиток психіки у хребетних, що мають кору головного мозку, яка ускладнюється (від риб до людини).

Рефлекс – закономірний зв'язок зовнішнього або внутрішнього подразника за допомогою нервової системи з тією чи іншою діяльністю. Психіка виникає і розвивається у тварин саме тому, що інакше вони не могли б орієнтуватися в середовищі й існувати.

У процесі історичного розвитку суспільства людина змінює способи і прийоми своєї поведінки, трансформує природні задатки та функції в «вищі психічні функції» – специфічні і людські, суспільно історично зумовлені форми пам'яті, мислення, сприйняття ( логічна пам'ять, абстрактно-логічне мислення), опосередковані застосуванням допоміжних засобів, мовних знаків, створених у процесі історичного розвитку. Єдність вищих психічних функцій утворює свідомість людини.

Відмінні особливості психіки людини ще більшою мірою проявляються в онтогенезі.

Онтогенез(від грец. «онтос» – суще ; «генезис» – походження ) – розвиток психіки індивіда, починаючи з внутрішньоутробної стадії до смерті від старості. Індивідуальний розвиток, так само як і розвиток людства, має свої закономірності, свої періоди, стадії і кризи.

Вікові щаблі розвитку можна було б порівнювати з історичними ступенями у розвитку органічного життя і геологічними епохами в історії розвитку Землі.
Віковому розвитку притаманні дві властивості – метричний і топологічний. .
Метрична властивість означає тривалість протікання тих чи інших психологічних процесів і станів у психіці, які відбуваються протягом життя людини. Метричні властивості вимірюються часовими інтервалами (дні, місяці, роки).

Не менш важливим, ніж метричний, є топологічна властивість вікового розвитку. Воно означає визначеність того чи іншого стану, фазу або період становлення індивіда. Кожен період онтогенетичного розвитку характеризується певними віковими особливостями. Вікові особливості – це специфічні властивості психіки індивіда, що закономірно змінюються в процесі зміни вікових стадій. Вікові особливості утворюють певний комплекс різноманітних властивостей, включаючи перцептивні, пізнавальні, мотиваційні, емоційні та інші характеристики індивіда.

 

4. ОСОБЛИВОСТІ Й ФОРМИ ПРОЯВУ ПСИХІКИ В ПОВЕДІНЦІ: ІНСТИНКТИ, НАВИЧКИ, ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ПОВЕДІНКА.

Можна визначитичотири типи поведінки живої істоти: інстинкти, навички, простіші форми розумної поведінки та свідома поведінка. Чим вищий рівень розвитку нервової системи живої істоти, тим більша кількість типів поведінки для неї є характерною.

Інстинкт (від лат. «інстинктус» – спонукання) – сукупність при­роджених компонентів поведінки і психіки тварин та людини. В основі інстинктів знаходяться безумовні рефлекси, тобто природжені форми реагування організму, що виникають у процесі природного добору як результат нагромадження і закріплення в ньому тих властивостей, які допомагають йому пристосуватися до певних умов навколишнього се­редовища.

Навички – це дії тварин, що фундуються на умовних зв'язках, які функціонують автоматично. Таку форму поведінки тварини засвоюють в індивідуальному досвіді за умови неодноразового повторення змінених явищ природи. Навички виробляються в основному у тварин, які вже мають кору великого мозку. Прикладом навичок є пристосування тварин до місцевості.

Уже на стадії тваринного світу виникають задатки складнішої поведінки – інтелектуальної.

Проста форма розумової поведінкинтелектуальна поведінка) полягає у здатності тварини відображати складні зв'язки між окремими предметами або їх властивостями. Вона характеризується тим, що тварина може "знаходити" нові способи розв'язання завдань, що виникають перед нею, використовуючи при цьому зовнішні предмети як знаряддя.

Свідомість (свідома поведінка) – найвищий рівень психічного ві­дображення дійсності та взаємодії людини з навколишнім світом, що характеризує її духовну активність у конкретних історичних умовах. Свідомість пов'язана, передусім, із знанням людини про світ. Свідомість має суспільну природу, оскільки виникає і розвивається (як у філогенезі, так і в онтогенезі) лише в людському суспільстві.

Питання для самоконтролю

1. Дати визначення поняття «психіки» як об’єкта психології.

2. Проаналізуйте основні теорії з проблеми виникнення психіки: антропоморфізм, панпсихізм, нейропсихізм.

3. Яку роль відіграє нервова система у виникненні та розвитку психіки?

4. Як побудована нервова система людини?

5. У чому полягає вища нервова діяльність?

6. Що таке перша та друга сигнальні системи?

7. Назвіть основні процеси та закони вищої нервової діяльності.

8. Розкрийте сутність понять: іррадіація, концентрація і взаємна індукція нервових процесів, збудження і гальмування.

9. У чому полягає рефлекторний характер психіки?

10. Поясніть сутність понять «умовні рефлекси» та «безумовні рефлекси».

11. Що таке онтогенез?

12. Дайте визначення поняття «філогенез».

13. Як відбувається розвиток психіки у філогенезі?

14. Поясніть сутність понять: подразливість, тропізми, таксиси, елементарна чутливість, предметне сприймання, інтелект.

15. У чому полягають особливості прояву психіки?

16. Назвіть та схарактеризуйте основні форми прояву психіки в поведінці (інстинкти, навички, інтелектуальна поведінка).

17. Назвіть особливості спілкування і «мови» тварин.

Рекомендована література:

1. Варій М. Й. Основи психології і педагогіки: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / М. Й. Варій, В. Л. Ортинський. Київ: Центр учбової літератури, 2009. – 376 с.









Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2019 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.