Фінансова санація на ухвалу господарського суду

⇐ ПредыдущаяСтр 6 из 13Следующая ⇒

Мета санації підприємства під час провадження справи про банкрутство — якомога повніше задовольнити претензії кредиторів завдяки поліпшенню фінансового стану боржника.

Згідно з вітчизняним законодавством ухвалу про здійснення санації боржника приймає арбітражний суд за клопотанням комітету кредиторів. Підставою для прийняття рішення господарським судом про санацію боржника після порушення справи про банкрутство може бути:

1) санаційна спроможність боржника, тобто наявність реалістичної санаційної концепції;

2) реальна можливість виконати план санації, відновити платоспроможність підприємства-боржника та його успішну виробничо-господарську діяльність;

3) наявність санатора, який має достатньо фінансових ресурсів для здійснення зазначеного заходу.

Кредитори можуть ініціювати санацію в тому разі, коли надійшли пропозиції від осіб, котрі мають намір задовольнити вимоги кредиторів. Натомість зазначені особи мають право пропонувати свої умови санації чи реструктуризації боржника.

Підприємство-бюржник може ініціювати власну санацію та як правило одночасно із справою про банкрутство. Разом із заявою про банкрутство боржник подає до арбітражного суду план санації та проект мирової угоди.

Фізичні та юридичні особи, які побажали стати санаторами, мають подати до арбітражного суду заяву з письмовою гарантією погашення боргів особи, проти якої розпочато справу про банкрутство. До заяви мають додаватися:

а) план фінансової санації (реорганізації) боржника;

б) відомості про фінансовий стан та платоспроможність санатора;

в) дані про характер майнових відносин між боржником та потенційним санатором.

Арбітражний суд залишає заяву без розгляду, якщо в ній не розкрито умов санації (форма реструктуризації, строки та послідовність виконання боргових зобов'язань).

Особа, яка має намір узяти участь у санації боржника, вправі ознайомитися з його майновим і фінансовим становищем безпосередньо на підприємстві, здійснити санаційний аудит боржника, щоб визначити його санаційну спроможність, який передбачає обов'язкову експертизу наявної санаційної концепції.

Санація запроваджується на строк не більш як 12 місяців. За клопотанням комітету кредиторів чи керуючого санацією або інвесторів цей строк може бути продовжено ще до шести місяців або скорочено.

Комітет кредиторів приймає рішення про погодження кандидатури керуючого санацією, вибір інвестора (санатора), схвалення плану санації боржника. Суд ухвалючи рішення про санацію, призначає керуючого санаціїю. З цього дня припиняються повноваження керівника боржника, управління боржником переходить до керуючого санацією. Протягом трьох днів забезпечується передача йому бухгалтерської та іншої документації боржника, печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей.

Керуючий санацією має право:

· самостійно розпоряджатися майном боржника з урахуванням обмежень;

· укладати від імені боржника мирову та інші цивільно-правові угоди;

· відмовлятися від виконання договорів боржника у випадках, передбачених

відповідним законом (у тримісячний строк. Якшо: виконання договору завдає збитків боржникові порівняно з аналогічними договорами, що укладаються за таких самих умов; договір є довгостроковим (понад один рік) або розрахованим на одержання позитивних результатів для боржника в довгостроковій перспективі, крім випадків випуску продукції з технологічним циклом, який перевищує строки санації боржника; виконання договору створює умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника. Угода може бути визнана судом недійсною за заявою керуючого санацією відповідно до цивільного законодавства, якщо: угоду укладено боржником із зацікавленими особами і в результаті її виконання кредитори зазнали або можуть зазнати збитків; згідно з угодою, укладеною боржником з окремим кредитором чи іншою особою протягом шести місяців до прийняття рішення про санацію, перевага надається одному кредитору перед іншими або пов'язана з виплатою (видачею) частки (паю) в майні боржника у зв'язку з його виходом зі складу пайовиків боржника. Усе отримане за такою угодою повертається сторонам).

Керуючий санацією зобов'язаний:

· прийняти в господарське відання майно боржника та організувати його інвентаризацію;

· відкрити спеціальний рахунок для здійснення санації та розрахунків із кредиторами;

· розробити та подати на затвердження комітету кредиторів план санації боржника, погоджений з боржником, органом, уповноваженим управляти майном боржника;

· організувати ведення бухгалтерського і статистичного обліку та фінансової звітності;

· вжити заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості перед боржником;

· розглянути вимоги кредиторів щодо зобов'язань боржника, які виникли після порушення справи про банкрутство у процедурі розпорядження майном боржника та санації;

· заявити в установленому порядку заперечення щодо заявлених до боржника вимог кредиторів;

· звітувати перед комітетом кредиторів щодо реалізації плану санації.

Якщо затверджено звіт керуючого санацією або достроково припинено процедуру санації, припиняються повноваження арбітражного керуючого як керівника санації, про що зазначається у відповідній ухвалі суду.

Якщо процедура санації припиняється достроково з огляду на укладення мирової угоди або погашення вимог кредиторів, керуючий санацією і далі виконує повноваження керівника (органів управління) боржника доти, доки в установленому порядку такого керівника не буде призначено.

Протягом трьох місяців від дня, коли винесено ухвалу про санацію боржника, керуючий санацією зобов'язаний подати на схвалення до комітету кредиторів план санації (реорганізації). Якщо протягом шести місяців від зазначеного дня до арбітражного суду не буде подано плану санац ії боржника, суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Якщо є санатори, план санації розробляється й погоджується за їх участю. План санації розглядає комітет кредиторів, який скликається керуючим санацією в чотиримісячний строк. Керівник санації письмово повідомляє членів комітету кредиторів про дату і місце проведення засідання комітету і за два тижні до цієї дати дає їм змогу ознайомитися з планом санації.

План санації вважається схваленим, якщо на засіданні комітету кредиторів таке рішення було підтримане більш як половиною голосів кредиторів — членів комітету кредиторів.

Схвалений комітетом кредиторів план санації та протокол засідання комітету кредиторів керівник санації подає до господарського суду на затвердження не пізніш як через 5 днів від дня проведення засідання комітету кредиторів. Суд спеціальною постановою затверджує умови санації підприємства-боржника, які можуть набрати форми:

а) плану реорганізації (як правило, без збереження юридичної особи боржника);

б) плану фінансової санації (зі збереженням юридичної особи боржника).

Функції нагляду за повнотою виконання плану санації покладаються на арбітражного керуючого (розпорядника майна чи керуючого санацією). Повноваження арбітражного керуючого, членів комітету кредиторів та нагляд господарського суду зберігаються до повного виконання плану санації. Протягом відповідного періоду зазначені органи мають право безперешкодного доступу до всіх приміщень боржника, а також право перевірки його бухгалтерських та інших комерційних документів.

Якщо у процесі нагляду встановлено, що вимоги кредиторів не виконуються або не можуть бути виконані, згідно з передбаченими в плані санації умовами керуючий повідомляє про це суд та комітет кредиторів. Останні приймають відповідне рішення, у тому числі про здійснення ліквідаційних процедур у примусовому порядку.

За 15 днів до закінчення санації (12 місяців, строк може бути подовжено чи скорочено), а також за наявності підстав для дострокового припинення санації керуючий санацією зобов'язаний надати зборам кредиторів письмовий звіт, до якого додається реєстр вимог кредиторів.

Одночасно зі звітом керуючий санацією вносить на збори кредиторів одну із пропозицій:

1) про прийняття рішення про дострокове припинення процедури санації у зв'язку з відновленням платоспроможності боржника;

2) про укладення мирової угоди;

3) про звернення до господарського суду з клопотанням про продовження процедури санації;

4) про звернення до суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

За результатами розгляду звіту керуючого санацією збори кредиторів приймають відповідне рішення і разом з протоколом подається на затвердження до господарського суду не пізніше п'яти днів після дати проведення зборів кредиторів. Затвердження арбітражним судом звіту керуючого санацією є підставою для винесення ним ухвали про припинення провадження у справі про банкрутство.

Мирова угода

Можливість укладання мирової угоди передбачена статтею 35 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Мирова угода — це процедура досягнення домовленості між боржником та кредиторами щодо пролонгації строків сплати належних кредиторам платежів або щодо зменшення суми боргів.

Мирова угода як спосіб оформлення досягнення домовленості про врегулювання спору досить широко використовується у судовій практиці багатьох країн. В Україні такий засіб припинення провадження у судовій справі передбачений у Цивільному процесуальному та Господарському процесуальному кодексах. Згідно з положеннями зазначених нормативних актів, розв'язання спірних проблем між боржником і кредиторами шляхом укладання мирової угоди припустимо на будь-якій стадії судового провадження, включаючи й стадію виконання судового рішення. Вона може стосуватися лише вимог, забезпечених заставою щодо другої та наступних черг кредиторів.

У проекті мирової угоди подаються пропозиції боржника щодо таких аспектів:

· форма платіжних поступок кредиторів (списання чи пролонгація);

· бажаний період пролонгації заборгованості;

· бажана сума списання боргу;

· обсяг (квота) початкового погашення заборгованості.

Від імені кредиторів рішення про укладення мирової угоди приймає комітет кредиторів більшістю голосів кредиторів — членів комітету. Для осіб, які не дали згоду па укладення мирової угоди, не можуть бути встановлені умови гірші, ніж для тих, котрі підтримали укладення угоди.

Від імені боржника рішення приймає керівник останнього чи арбітражний керуючий. Від імені кредиторів мирову угоду підписує голова комітету кредиторів.

Угода укладається в письмовій формі і підлягає затвердженню господарським судом. З цією метою арбітражний керуючий протягом п'яти днів від дня укладення мирової угоди має подати до суду заяву про затвердження мирової угоди. До заяви додаються такі документи:

1. Текст мирової угоди.

2. Протокол засідання комітету кредиторів, на якому було прийнято рішення про укладення мирової угоди. Список кредиторів із зазначенням поштової адреси, номера (коду), що ідентифікує платника податків, та суми заборгованості.

3. Зобов'язання боржника щодо відшкодування всіх витрат, відшкодування яких передбачено у першу чергу, крім вимог кредиторів, забезпечених заставою.

4. Письмові заперечення (за їх наявності) кредиторів, які не брали участі в голосуванні про укладення мирової угоди чи проголосували проти укладення мирової угоди.

Розрізняють дві основні форми поступок кредиторів, які можуть передбачатися мировою угодою:

· мораторій;

· списання частини заборгованості.

Мирова угода може бути розірвана за згодою сторін або за рішенням господарського суду, якщо:

· вона не виконується;

· спостерігається тривале погіршення фінансового стану боржника;

· певні дії боржника завдають збитків правам та законним інтересам кредиторів;

· вона містить умови, що передбачають переваги для окремих кредиторів або ущемлення прав і законних інтересів інших.

Якщо мирову угоду визнано недійсною або її розірвано вимоги кредиторів, за якими були надані відстрочки належних їм платежів або знижки боргів, у незадоволеній їх частині відновлюються в повному обсязі.

Затвердження мирової угоди є підставою для зупинення справи про банкрутство, а визнання мирової угоди недійсною є підставою для відновлення провадження у справі про банкрутство.

Мирова угода щодо відстрочення сплати платежів до бюджету та цільових позабюджетних фондів укладається відповідно до вимог податкового законодавства.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Що являє собою позовна давність?

2. Яку інформацію має містити позовна заява?

3. Що розуміють під ціною позову?

4. Що являють собою заходи забезпечення позову?

5. Що може бути підставою для прийняття рішення про санацію боржника після порушення справи про банкрутство?

6. Які функції виконує керуючий санацією?

7. У яких випадках керуючий санацією надає звіт зборам кредиторів?

8. Які пропозиції керуючий санацією може внести разом із звітом зборам кредиторів?

9. Що являє собою мирова угода?

10. На якому етапі можливе укладання мирової угоди?

ТЕСТИ

1. Справа про банкрутство підприємства може бути порушена, якщо:

1) надійшла письмова заява будь-кого з кредиторів боржника;

2) надійшла письмова заява потенційного санатора;

3) надійшла письмова заява, боржника стосовно його фінансової неспроможності або загрози такої неспроможності;

4) боржник не визнає претензії про відшкодування заборгованості;

5) боржник не повернув банківський кредит в обумовлений термін.

2. До боржника арбітражний суд може:

1) застосувати реорганізаційні (санаційні) процедури;

2) здійснити ліквідаційні процедури;

3) укласти мирову угоду;

4) внести його до реєстру неплатоспроможних підприємств;

5) оголосити підприємство неплатоспроможним.

3. Боржник може звернутися до арбітражного суду з власної ініціативи із заявою про порушення справи про своє банкрутство у таких випадках:

1) якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань перед іншими кредиторами;

2) якщо податкові органи припинили операції за всіма банківськими рахунками боржника;

3) якщо в разі його ліквідації не у зв'язку з процедурою банкрутства він не має можливості задовольнити грошові вимоги кредиторів у повному обсязі;

4) після того як розрахунковий документ щодо стягнення заборгованості з боржника вміщено в картотеку;

5) за наявності ефективної концепції санації та відсутності необхідного часу для її реалізації,

4. Мирова угода в процесі провадження справи про банкрутство являє собою:

1) угоду між боржником і санатором про переведення боргу;

2) угоду між боржником і кредиторами щодо відстрочення сплати на
лежних кредиторам боргів;

3) угоду між санатором та арбітражним судом про проведення фінансо
вого оздоровлення боржника;

4) угоду між санаторами щодо розподілу їхніх прав і обов'язків у про
цесі санації фінансово неспроможного підприємства;

5) угоду між боржником і арбітражним судом про відстрочення початку
провадження справи про банкрутство.

5. Мирова угода, укладена в ході провадження справи про банкрутство, може бути розірвана у таких випадках:

1) невиконання умов мирової угоди боржником;

2) якщо боржник подав недостовірні відомості про свій фінансово-
майновий стан;

3) за відсутності осіб, які мають намір узяти участь у санації боржника;

4) провадження боржником дій, які завдають збитків правам та законним
Інтересам кредиторів;

5) якщо боржнику відмовлено в одержанні нових кредитів.

6. У проекті мирової угоди подаються пропозиції боржника з таких позицій:

1) форма платіжних поступок кредиторів;

2) бажаний період пролонгації заборгованості;

3) бажана сума списання заборгованості з платежів до бюджету;

4) обсяг початкового погашення заборгованості;

5) сума необхідного санаційного кредиту.

⇐ Предыдущая 1 2 3 4 567 8 9 10 Следующая ⇒

ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования...

Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам...

Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом...

Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: