Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Розділ 5. Підбір та обґрунтування асортименту рослин для різних видів насаджень





Насадження на об'єктах озеленення підрозділяються на різні типи, що мають різнорідну структуру: площинні елементи — лужки, поляни з газоном, ділянки, відведені під квітники, і об'ємні — дерева і чагарники. Особливим типом є вертикальне озеленення.

Між площинними і об'ємними елементами насаджень встановлено певне співвідношення. Значна частина території відводиться під газон — 58—70 %, питома вага квітників в загальній площі складає від 0,5 до 1,5 %, доріжко-стежкова сіть займає близько 20 %, інше відводиться під дерева і чагарники.

Газони і квітники — важливі елементи озеленення у всіх категоріях насаджень. Газон є найважливішою частиною композиції і об'єднує основні елементи планування(мал.2.1.). Відкриті ділянки газону в чергуванні з напівзакритими ділянками насаджень формують садово-парковий ландшафт житлової території.

На території скверу буде краще рости звичайний газон, тому що він стійкий до витоптування, для їх створіння застосовують різні травосуміші, які утворюють щільну і довговічну дернину. Вони потребують постійного догляду — скошуванні, внесенні добрив, поточному і капітальному ремонті.

В межах різних життєвих форм рослин на газонах, що регулярно скошуються або витоптуються, найбільш пристосованими до генеративного розмноження є ті види,які цвітуть і плодоносять навесні та на початку літа. Серед них газоноутворювачі:Poa pratensis, Dactylis glomerata, Poa annua, Trifolium pratense, Phleum pratense.

Найкраще до умов газонів пристосовані трави з мичкуватим і стрижневим типом кориневої системи та злаки з рихлокущовим і кореневищним типом кущіння.Це такі види: Lolium perenne, Dactylis glomerata, Poa annua, Elytrigia repens.

Будова кориневих систем, стійкість трав до посухи та вимерзання,а також здатність до вегетативного розмноження мають особливе значення у формуванні стійких і довговічних фітоценозів газонів. Особливо стійкі багаторічні рослини , що розвивають потужну і глибоку кориневу систему Holub, Calamagrostis epigeios (L.) Rith , Poa pratensis.



 

Мал.2.1. Газон.

При розміщенні дерев і чагарників на об'єктах різних категорій необхідно враховувати основні біометричні показники — висоту рослин, ширину, висоту і щільність їх крон.

За висоту рослини приймається його висота в зрілому віці за якнайкращих умов місця зростання.

Всього виділяється шість класів деревних рослин по висоті: рослини першої величини — більше 20 м, другий — 10—20, третьої — 5—10, четвертої — 2-5, п'ятою — 1—2, шостий — до 1 м.

Ширина крони дерева визначається розмахом гілок в метрах: широка — більше 10, середня — 5—10, вузька — менше 5. Висота крони враховується у відсотках від загальної висоти дерева. Для чагарників важливим показником є ширина їх надземної частини: широкі — більше 2 м, середні — 1—2, вузькі — менше 1 м. При проектуванні слід враховувати щільність (ажурність) крони дерев. Щільність визначається кількістю просвітів в кроні, вираженою у

 

 

відсотках. Розрізняються дерева з щільною кроною — менше 10 %, середньої щільності — 20—40 і ажурної — більше 40 %.

Слід надавати увагу швидкості зростання дерев і чагарників. Дерева діляться на швидкорослі — середній річний приріст 50—70 см, помірноростучі — 20—50 і повільноростучі — менше 20 см. Слід також враховувати світлолюбність і тіньовитривалість рослин, їх вимогливість до ґрунтів, посухостійкість і морозостійкість.

Основними типами розміщення дерев і чагарників є:

одиночні (солітери);

-групи;

- алейні;

- рядові.

У ряді випадків можуть бути виділені куртини (крупні групи з 70—100 дерев) і масиви (на території саду).

Одиночні дерева розміщують на відкритих ділянках газону як поблизу майданчиків, так і на віддалі від них. У перехресть доріжок, на лужках, у водоймищ як солітери можуть бути використані верба плакуча, береза бородавчаста, клен сріблястий, кінський каштан і ін.

Групи дерев включають від 2—8 і до декількох десятків дерев і чагарників. В озелененні жилої території краще використовувати однопорідні групи з 2—5—8 дерев (лила, клен, береза), розміщуючи їх поблизу майданчиків, на лужках. В південних районах можна рекомендувати групи або куртини з декількох десятків дерев, переважно з одного-, двох видів рослин. По структурі групи підрозділяють на: прості — з одного виду рослин; змішані, включають два або більш видів; складні, що складаються з дерев і чагарників.

В композиціях повинен домінувати один вид. При підборі рослин необхідно строго стежити за тим, щоб вибрані види гармонували один з одним як з естетичною, так і з біологічної точки зору. Рослини в групах не повинні пригноблювати один одного і не бути антагоністичні по відношенню один до одного. При проектуванні слід пам'ятати, що група з одного виду рослин виглядає найбільш ефектно (закон простоти).

Розміщення рослин рядами слід передбачати уздовж проїздів і прямих доріжок. Найбільш поширені алеї з одного виду рослин. Допускається і з декількох видів, але в цьому випадку необхідне їх правильне чергування. Алею можна формувати з «букетних посадок» (липи, кленів).

Живоплоти класифікують по висоті, кількості в них рядів, призначенню. Класифікація по висоті: високі — понад 2 м, середні — 1—2, низькі — 0,5—1,0, бордюри — до 0,5 м. Високі живоплоти рекомендуються для огорожі і ізоляції господарських майданчиків (для сміттєзбірників); середні — по периметру дитячих майданчиків; низькі (бордюри) — місцями уздовж вулиць, проїздів, доріжок.

Для створення стійких насаджень необхідно використовувати місцеві або добре акліматизовані в даній місцевості види дерев і чагарників, вирощувані в міських розплідниках. Основу насаджень повинні складати 3—5 місцевих видів. Особливо декоративні інтродуценти (в невеликій кількості) можна застосовувати при оформленні особливо відповідальних місць.

Велику роль грають щільність посадок дерев і чагарників і проектне співвідношення їх з газонами і квітниками. Щільність посадок на 1 га озелененій території залежить як від кліматичних особливостей, так і від щільності забудови, наявності підземних комунікацій, ширини проїздів, кількості автостоянок, розвитку сітки доріжок, розташування майданчиків і їх величини.

В районах достатнього зволоження норма щільності посадки дерев на 1 га коливається.

При озелененні жилої території слід враховувати, що тільки крупний посадковий матеріал дає відчутний декоративний і санітарно-гігієнічний ефект. Тому найбільшу питому вагу посадок слід відносити за рахунок крупних дерев, пересаджуваних з прикореневою грудкою.

До листопадних саджанців середніх розмірів відносять деревні рослини I—II групи (ГОСТ 24909—81): висота до 2,5 м, діаметр штамбу 2,5 см, висота штамбу 1,5 м, кількість скелетних гілок 4, діаметр кореневої системи 0,5 м, довжина коренів 0,35 м.

До крупних рослин листопадних видів відносять саджанці з комом ґрунту III—IV групи, вирощені в розплідниках або узяті з ділянок проріджування міських насаджень. III група: розміри кому 1,0 х 1,0 х 0,6 м, висота рослин до 4,0 м; IV група: розміри грудки 1,3 х 1,3 х 0,6 м, висота рослин до 5 м при висоті штамбу до 2 м.

Хвойні види рослин проектують з урахуванням їх стійкості до міського середовища у розмірі 7—10 % загальної кількості дерев. Для посадки використовують крупні саджанці висотою до 2,5 м з комом ґрунту діаметром 0,8 м і заввишки 0,4 м.

Квітники збагачують ландшафт житлового мікрорайону, що має дуже велике значення в умовах типової житлової забудови. Вони можуть бути вирішені у вигляді клумб, рабаток, групових і одиночних посадок.

Живописні групи квітів або одиночні екземпляри висаджують на газонах, у доріжок, майданчиків і ін. Межі квітників можуть мати правильні геометричні форми, але краще їм надавати красиву природну форму. Асортимент підбирають з самих декоративних квіткових трав'янистих рослин, переважно багаторічників.

Квітники розміщують на особливо відповідальних ділянках мікрорайону. При влаштуванні квітників з річників товщина рослинного шару ґрунту повинна бути не менше 25 см, а з багаторічників — не менше 40 см. Місця для розбиття квітників повинні бути захищені від дії сильних вітрів, добре освітлені. Ділянка повинна бути сухою (рівень вод підґрунтя не вище 1,5 м). По сучасних вимогах проектування форма квітника і його малюнок повинні бути строгими, простими, органічно вписуватися в ландшафт. Асортимент рослин підбирають по кольору, висоті і термінам цвітіння. Найбільший ефект досягається при розміщенні рослин однорідними групами.

 









Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2019 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.