Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Розділ 9. Техніка безпеки та промислова санітарія.





Питання щодо забезпечення безпечних умов праці завжди супроводжували

розвиток цивілізації людства. Умови праці розглядалися в працях Арістотеля (387— 322 рр. до н. е.), Гіпократа (400—377 рр. до н. е.). Ще за 379 років до н. е. Гіпократ звернув увагу на шкідливий вплив на організм рудокопів пилу, який утворюється при видобуванні руди. Лікарі епохи Відродження (Агрікола, Парацельс) докладно описали важкі умови праці, якими вирізнялися гірничорудні та металургійні підпри­ємства того часу.

У 1700 р. вийшла книга Бернардино Рамацині «Роздуми про хвороби ремісни­ків», у якій були детально розглянуті питання гігієни праці і патологічних змін, що виникають в осіб різних професій. М. В. Ломоносов (1711—1765 рр.) написав основоположні праці про безпеку в гірництві. Питання гігієни праці були висвітлені Ф. Ф. Ерисманом (1842—1915 рр.) у його книзі «Професійна гігієна фізичної та розумової праці» (1877 р.). Значний вклад у розвиток гігієни праці вніс І. М. Сече-нов (1829—1905 рр.), який у своєму «Нарисі робочих рухів людини» (1907 р.) науко­во обгрунтував цілу низку питань щодо ролі центральної нервової системи та орга­нів чуття людини в процесі праці.

Багато зробили для наукового вивчення і вдосконалення гігієни та безпеки праці в умовах інтенсивного розвитку промисловості вітчизняні вчені В. Л. Кірпі-чов (1845—1913), Д. П. Нікольський (1855—1918 рр.), О. О. Прес (1857—1930 рр.), В. О. Левицький (1867—1936 рр.), М. О. Вигдорчик (1875—1955 рр.), О. М. Марзеєв (1883—1956 рр.) та ін.

Значний вклад у розробку окремих питань охорони праці внесли: академік М. Є. Жуковський (1847—1921 рр.), який розробив аеродинамічну теорію, що дозво­лило проводити інженерні розрахунки вентиляційних систем; академік М. Д. Зелін-ський (1861 —1953 рр.), який розробив ефективну конструкцію протигаза, яка майже без принципових змін використовується дотепер; академік О. О. Скочинський (1874— 1960 рр.), який досліджував причини пожеж та вибухів у вугільних шахтах; академік М. М. Семенов (1896—1981 рр.), який розробив ланцюгову теорію горіння та теорію теплового вибуху газових сумішей.



Фундаментальні та прикладні питання охорони та гігієни праці висвітлені в роботах сучасних вітчизняних вчених: академіків Б. О. Патона, І. М. Трахтенбер-га; професорів К. Н. Ткачука, Г. Г. Гогіташвілі, І. І. Даценко та інших.

Науково-технічний прогрес вносить принципові нововведення у всі сфери су­часного матеріального виробництва, при цьому докорінним чином змінюються знаряддя та предмети праці, методи обробки інформації, що в свою чергу змінює умови праці. В Україні питаннями подальшого вдосконалення охорони праці в сучасних умовах, проведенням фундаментальних та прикладних наукових досліджень з вищеназваних питань займаються: Національний науково-дослідний інститут (НДІ) охорони праці (м. Київ), Український НДІ пожежної безпеки (м. Київ), Інститут медицини праці АМН України (м. Київ), Державний НДІ техніки безпеки хімічних виробництв (м. Сєверодонецьк), НДІ медико-екологічних проблем Донбасу та вугільної промис­ловості (м. Донецьк), Український НДІ промислової медицини (м. Кривий Ріг), Харківський НДІ гігієни праці та профзахворювань, Інститут екогігієни та токсико­логії ім. Л. І. Медведя (м. Київ), Український НДІ медицини транспорту (м. Одеса), галузеві НДІ, проектно-конструкторські установи, навчальні заклади та ін.

Поряд з електричним ріжучим інструментом у садівництві використовують моторизований інструмент із двигунами внутрішнього згорання (фірма STIHL). Особливості цього інструмент:

- робоча потужність в середньому складає до 0,95 кВт;

- невеликий об’єм двигуна (в середньому27,2-25,4 см3), тому середні вага інструменту складає 4,6-5,8 кг;

- робоча довжина зрізу – 45-75 см.

При роботі із високими живоплотами та у важко доступних місцях часто використовують подовжені мотоножиці із регульованою ножевою траверсою, які дещо важчі від звичайних кущорізів (середня вага до 6,5 кг), однак завдяки

 

безступенево регульованому кутові передачі ножової траверси (0-90о) мотоножиці можна швидко підготувати для виконання різноманітних завдань і пристосувати до росту працівника.

При роботі із механічним, а особливо із моторизованим інструментом, не слід забувати про техніку безпеки, яка передбачає дотримання таких вимог:

- під час роботи із будь-яким ріжучим садовим інструментом необхідно користуватися засобами захисту очей (окуляри, маски), голови (шоломи, каски), рук (рукавиці) та протишумовими засобами;

- перед початком роботи слід перевірити інструмент на предмет наявності усіх його складових, їх міцного кріплення, його справності та відповідної заточки, змащення тощо; проводиться така робота методом візуального огляду;

- не рекомендується приступати до роботи за поганих метеорологічних умов, недостатньої видимості та підвищеної вологості (дощ, туман), особливо коли робота передбачає використання електроінструменту;

- за умов роботи на висоті (на драбинах чи вишках) слід передбачати страховку, а також присутність страхуючого працівника;

- моторизований інструмент повинен бути справний, забезпечений відповідними мастилами та бензином, завдяки чому забезпечується безперебійна робота інструменту;

- запускати моторизований інструмент слід лише після візуального огляду за умови його відповідності та готовності до роботи; під час роботи слід користуватися захисними щитками для рук та масками для обличчя;

- загалом до роботи із ріжучим садовим інструментом повинні допускатися особи, які пройшли інструктаж із техніки безпеки і володіють вдповідними кваліфікацією та навиками роботи.

Виробнича санітарія – це система організаційних заходів і технічних засобів, що попереджують чи зменшують дію на працівників шкідливих виробничих факторів.

 

Робітникові часто доводиться працювати у несприятливих умовах при високій або надто низькій температурі повітря, підвищеній вологості, на протягах, з отрутохімікатами. Усі ці фактори можуть призвести до професійних захворювань дихальних органів, очей, шкіри та й усього організму. Щоб запобігти тимчасовим або хронічним професійним захво-рюванням, слід додержуватись правил гігієни праці на виробництві.

З метою збереження здоров'я і працездатності робітників на будівельних майданчиках обладнують тимчасові побутові приміщення, в яких вони можуть відпочити під час обідньої перерви, прийняти їжу, взимку — обігрітись. Кількість санітарно-побутових приміщень і їхні розміри залежать від кількості робітників, що водночас працюють на даному об'єкті.

Перед початком роботи робітник повинен одягтися у спецодяг, а свій одяг і взуття акуратно розмістити у спеціальній шафі. Після закінчення робочого дня спецодяг чистять від пилу, бруду, сушать у спеціальних приміщеннях і ховають в індивідуальну шафу або вішають у спеціально відведеному для цього місці.

У район розміщення побутових приміщень подається вода. Для пиття слід застосовувати переварену воду, яку зберігають у спеціальних бачках з кришками і кранами. Бачок, заповнений водою, повинен бути весь час закритий. Сиру водопровідну воду вживають за допомогою спеціально обладнаних фонтанчиків. Відстань від місця, де є вода, до робочих місць повинна бути не більше 75 м. Всі ці заходи спрямовані на те, щоб кожен робітник мав змогу дотримуватись особистої гігієни на виробництві.

Після закінчення роботи обличчя і руки треба добре вимити. Якщо шкіра на руках тріскається, після миття їх треба змастити гліцерином або спеціальним кремом.

У жаркий період лісокультурного сезону слід переміщати зміну, щоб вона проходила у більш прохолодний період дня. Можна організувати довшу обідню перерву (до 1,5-2 год.) і використовувати для цього саму жарку частину дня. Для покращення мікроклімату в будиночках на холодний період сезону слід влаштовувати їх з добре підігнаними дверима, а в літній період створити вентиляцію та забезпечити питну воду. Згідно санітарних норм при температурі повітря до 30єС на одну людину необхідно мати 1,5-2 л. води, при температурі більше 30єС – 3-3,5л., а з врахуванням гігієнічної мети – 4-5 л. води на день.

Працюючи на відкритому повітрі при низьких температурах, робітник повинен тепло вдягнутися у шерстяний, ватний або хутряний одяг, але так, щоб він не стримував рухів. Аби не допустити переохолодження організму, слід робити перерви для обігрівання. При температурі повітря нижче — 20 °С роблять десятихвилинні перерви після кожної години роботи. Під час перерви робітники повинні заходити у тепле приміщення з температурою 10—20 °С.

Для захисту від шкідливих виробничих факторів користуються спеціальними індивідуальними захисними пристроями та одягом. Для захисту тіла людини, наприклад, застосовують спеціальний одяг (комбінезон або штани і куртки) та взуття, органів зору — спеціальні окуляри (ПО-1, № 5, 03-Н тощо) з гумовою або шкіряною оправою, яка щільно прилягає до обличчя.

 

 









Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2019 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.