Заходи безпеки ПІД ЧАС виконаннЯ лабораторних робіт

Розвиток біотехнології дає змогу істотно інтенсифікувати виробництво, підвищувати ефективність використання природних ресурсів, вирішувати екологічні проблеми, створювати нові джерела енергії. Можливості біотехнології у разі міжнародного співробітництва фахівців можуть бути спрямовані на вирішення світових кризових проблем, зумовлених дефіцитом білка й енергії, запобіганням небезпечним захворюванням, охороною навколишнього середовища.

Завдяки методам аналіза біотехнологічних виробництв суспільство має можливість свідомо керувати своєю економічною і технічною політикою, домагаючись випуску виробів високої якості. Із зростанням конкуренції повинна зростати якість продукції, але при цьому потрібен жорсткий контроль на всіх стадіях одержання сировини, виготовлення, зберігання та реалізації продукції.

Основна мета лабораторного практикуму полягає у засвоєнні студентами основних методів аналізу біотехнологічних виробництв, послідовності контролю сировини та готової продукції, вивчення факторів та умов, що впливають на рівень якості продукції та методів оцінки. Теми лабораторних робіт підібрані таким чином, щоб підготувати спеціаліста до роботи на сучасних біотехнологічних виробництвах, щоб майбутній фахівець вмів користуватися методиками визначення якісних показників та оцінювати її відповідність встановленим вимогам; визначати показники якості сировини та готової продукції відповідно до вимог діючих стандартів; виявляти чинники, що впливають на результати вимірювань.

Лабораторні заняття з курсу «Методи аналізу біотехнологічних виробництв» виконуються відповідно до навчального плану підготовки бакалаврів денної та заочної форм навчання напряму 6.051401 «Біотехнологія»

спеціальностей 7/8.05140103 «Фармацевтична біотехнологія» та 7/8.05140105 «Екологічна біотехнологія та біоенергетика».

Заходи безпеки ПІД ЧАС виконаннЯ лабораторних робіт

У біохімічній лабораторії необхідно дотримуватися правил поведінки і роботи, що забезпечують безпеку людей. Тому на першому ж занятті студент повинен ознайомитися з правилами безпечної роботи і розписатися в журналі. На час заняття в лабораторії призначається черговий, який відповідає за дотримання правил роботи і підтримання порядку і чистоти. На робочих столах не повинно бути сторонніх предметів, сумок, портфелів. Випадково розсипані на столі реактиви і розлиті розчини необхідно негайно прибрати. У лабораторії категорично забороняється вживати їжу. Забороняється використовувати речовини, що знаходяться в склянках без етикеток.

Лабораторну роботу можна починати тільки після ретельного вивчення методики і ознайомлення з правилами роботи на відповідних приладах. Працювати можна тільки із справним обладнанням і приладами.

Невміле і недбале поводження з кислотами і лугами може привести до нещасних випадків: пошкодженням очей, шкіри рук і обличчя, дихальних шляхів. Для захисту очей при роботі з концентрованими кислотами і лугами необхідно надівати захисні окуляри. При розбавленні концентрованих кислот необхідно дотримуватися порядку змішування: кислоту поступово вливають у воду.

Досліди з їдкими, отруйними або сильно пахучими речовинами дозволяється проводити тільки у витяжній шафі.

Особливої обережності вимагає робота із сполуками миш'яку, ртуті та іншими отрутами. Залишки, що містять отруйні речовини, не можна кидати в раковини або корзини. Їх збирають в особливі склянки. Після закінчення дослідів необхідно ретельно вимити руки.

Зі скляним посудом і приладами (зокрема термометрами) слід поводитися дбайливо, не класти на край столу, не зачіпати ліктями. Осколки розбитого посуду негайно прибирати. Після закінчення заняття необхідно привести в порядок робоче місце, закрити всі газові і водопровідні крани, вимкнути електроприлади.

Черговий доповідає лаборанту (інженеру), що в лабораторії все приведено в належний порядок.

Сучасні методи дослідження сировини у біотехнологічних виробництвах

Методи визначення кислотності рослинної сировини.

Визначення кислотності в рослинних соках та екстрактах

Мета роботи: вивчити активну та титруєму кислотність у рослинній сировині.

1. Ознайомитися із методами визначення кислотності сировини та готової продукції у біотехнологічних виробництвах

2. Визначити активну кислотність у рослинних екстрактах.

3. Виконати титрометричне вимірювання кислотності.

У нормальному стані зерно має слабо кислу реакцію, яка обумовлена присутністю кислих солей фосфорної кислоти, а також невеликою кількістю органічних кислот (молочної, мурашиної, лимонної). Коли зерно виходить зі стану спокою у ньому посилюється дія ферментів і це в свою чергу призводить до підвищення титруємої кислотності. Титрована кислотність виражається у градусах, 1градус кислотності дорівнює 1мл 1н розчину гідроксиду натрію, який витрачається на нейтралізацію кислот у 100г зерна. При титруванні луг зв’язується не тільки з кислими речовинами, що перейшли у розчин, а й частинками борошна внаслідок чого кислотність підвищується.

По величині кислотності судять о якості сировини. Підвищення кислотності зерна у процесі зберігання є одним з показників псування сировини. Кислотність здорового зерна коливається у межах 1,8-2,5°.

Активна кислотність рослинної сировини впливає на процес ферментації. Концентрацію водневих іонів у розчині називають активною кислотністю. Величину рН називають показником водневих іонів. Вона змінюється від 1 до 14. Визначення активної кислотності проводять за допомогою pH-метра.

Визначення кислотності в рослинних соках та екстрактах за допомогою рН-метра

Обладнання, прилади, матеріали: рН-метр, хімічні склянки місткістю 50 см³, скляна воронка, мірні колби, місткістю 250 см³, фіксанали для приготування буферних розчинів, дистильована вода, фільтрувальний папір, вата.

Для визначення pH використовують pH-метри або універсальні іонометри з вимірювальним скляним електродом і хлорсрібним електродом порівняння.

Перед проведенням вимірювань електроди ретельно промивають дистильованою водою і налаштовують прилад за буферними розчинами, приготовленими з фіксаналів. Для забезпечення точності приладу рекомендується застосовувати буферний розчин з рН, близьким до рН досліджуваного розчину.

Вимірювання рН повторюють три-чотири рази, кожного разу виймаючи електроди з розчину і під час вимірювання знову занурюючи їх в розчин.

Для дослідження зважують 25 г подрібненої рослинної сировини на технічних вагах з точністю до 0,01 г. Наважку переносять гарячою дистильованою водою через воронку з хімічної склянки в мірну колбу місткістю 250 см³ і доливають дистильованою водою до половини колби. Залишають на 30 хв, періодично перемішуючи. Потім колбу охолоджують до кімнатної температури і доливають дистильованою водою до позначки, далі перемішують колбу і фільтрують через фільтр або вату.

В конічну колбу місткістю 250 см³ відбирають піпеткою 50 см³ отриманого фільтрату і добавляють 3-5 крапель 1%-го спиртового розчину фенолфталеїну і титрують 0,1 н розчином їдкого натрію до появи рожевого забарвлення.

У разі визначення титрованої кислотності рідких продуктів (соку, розсолу і т.п.) відбирають 25 см³ рідини в мірну колбу місткістю 250 см³ і доливають дистильованою водою до позначки. Ретельно перемішують вміст пробірки і відбирають 50 см³ в конічну колбу для титрування.

1. Визначити титрометричним методом кислотність крохмалю.

2. Визначити титрометричним методом кислотність дріжджів.

3. Визначити титрометричним методом кислотність борошна.

В колбу переносять 20 г крохмалю, зваженого з точністю до 0,01 г, приливають з мірного циліндра 100 см³ дистильованої води і додають 5-8крапель фенолфталеїну. Титрують суспензію 0,1 н розчином гідроксиду натрію з метричної бюретки (рис.2.1) до появи рожевого забарвлення. У зв'язку з адсорбційною здатністю крохмалю до фенолфталеїну перед закінченням титрування додають ще 5-6 крапель фенолфталеїну. Паралельно за тих самих умов титрують 100 см³ дистильованої води в якості контролю.

З середньої проби відбирають 10 г дріжджів та зважують у фарфоровій чашці з точністю до 0,01 г, додають 50 см³ дистильованої води, ретельно перемішують до одержання однорідної маси і титрують 0,1 н розчином гідроксиду натрію в присутності фенолфталеїну до появи рожевого забарвлення.

визначення кислотності борошна за бовтанкою

Наважку борошна 5 г, зважену з точністю до 0,01 г, переносять у суху конічну колбу місткістю 100-150 см³ і додають 50 см³ дистильованої води. Вміст колби перемішують до зникнення грудочок борошна і додають три краплі фенолфталеїну (для житнього борошна - 5 крапель). Бовтанку титрують 0,1 н розчином гідроксиду натрію до появи рожевого забарвлення, що не зникає протягом 20-30 с. У момент зникнення забарвлення у зазначеному часі додають ще 3-4 краплі фенолфталеїну. Поява рожевого забарвлення свідчить про закінчення титрування.

визначення кислотності борошна за водним екстрактом

Наважку борошна 25 г, зважену з точністю до 0,01 г, вміщують у конічну колбу місткістю 300-500 см³, доливають з мірної колби 250 см³ дистильованої води, ретельно перемішують і залишають на 2 год. для екстракції розчинних у воді речовин. Потім фільтрують у суху колбу і з одержаного фільтрату піпеткою відбирають 25 см³ у конічну колбу місткістю 100 см³, додають 3-4 краплі фенолфталеїну і титрують 0,1 н розчином гідроксиду натрію

1. Визначити амілолітичну активність свіжопророслого солоду візуальним методом.

2. Визначити величину екстрактивності солоду.

Спочатку готують солодову витяжку, переводячи в розчин амілолітичні ферменти. Для цього беруть наважку масою 10,00 г подрібненого солоду, переводять її у мірну колбу місткістю 100 см³, додають 10 мл фосфатного буферного розчину і доводять до позначки дистильованою водою. Суміш ретельно перемішують і витримують в термостаті при температурі 30 °С протягом 30 хв. Одержану витяжку фільтрують через паперовий фільтр з наступним використанням фільтрату для проведення аналізу.

Для проведення ферментативної реакції 25 мл розчину крохмалю змішують у широкій пробірці з 23 мл дистильованої води і 2 мл солодової витяжки. Суміш ставлять у термостат при температурі 30 °С. Через кожну хвилину відбирають з пробірки на білу фарфорову пластину краплю рідини і змішують її з краплею розчину йоду. Відмічають час, коли йод перестає змінювати своє забарвлення. Аналіз триває 10-20 хв. Якщо забарвлення йоду зникає менше ніж за 10 хв, визначення проводять з 1 мл солодової витяжки і 24 мл води. Якщо реакція триває довше 20 хв, збільшують кількість солодової витяжки. Але за будь-яких умов загальний об'єм реакційної суміші має бути 50 мл

У попередньо зважену склянку беруть наважку масою 50,0 г солоду і додають 200 мл дистильованої води температурою 47 °С. Вміст склянки розмішують для отримання однорідної суспензії і ставлять його на водяну баню з температурою 45 °С. При такій температурі і періодичному перемішуванні суміш витримують 30 хв. Потім температуру суспензії поступово підвищують до 70 °С.

Коли температура досягне 70 °С у склянку вливають 100 мл дистильованої води температурою 70 °С. При цій температурі суспензію оцукрюють протягом 1 год, потім охолоджують до кімнатної температури.

Невеликими порціями дистильованої води змивають термометр і скляну паличку. За допомогою дистильованої води на технічних вагах вміст склянки доводять до 450 г. Суміш ретельно перемішують і фільтрують через складчастий фільтр у суху склянку.

Перші мутні порції фільтрату повертають на фільтр, доки не піде прозорий розчин (сусло). У фільтраті за допомогою рефрактометра, який представлен на рис. 3.1, визначають вміст сухих речовин у %

Аналізували солод вологістю 5,2 %. Вміст сухих речовин в суслі становив 8,2 %. Тоді екстрактивність солоду

Е₁=8,2(800+5,2)/(100-8,2)=71,92% а в перерахунку на суху речовину солоду екстрактивність:

Після досягнення температури суспензії 70 °С, через кожні 5 хв скляною паличкою беруть краплю суспензії і розміщують її з краплею розчину йоду на білій пластині. Пластину нахиляють, змішують обидві краплі і стежать за зміною забарвлення.

Вважається, що оцукрювання завершилось, якщо забарвлення йоду не змінюється.

1. Визначити міцність водно-спиртового розчину.

3. Визначити вміст спирту і дійсного екстракту дистиляційним методом у бражці.

Беруть скляний циліндр такого діаметра, щоб спиртометр вільно опускався в рідину, не торкаючись стінок циліндра і термометра. Циліндр старанно миють і обполіскують аналізованим спиртом. Спиртометр, який показан на рис.4.1 обтирають м'яким рушником, злегка змоченим спиртом.

У циліндр наливають спирт. Для прискорення вилучення бульбашок повітря, що з'являються у циліндрі при цьому, рідину перемішують термометром. Після повного вилучення всіх бульбашок, не виймаючи термометр, в циліндр обережно опускають спиртометр, тримаючи його за верхній стрижень великим і вказівним пальцями і не торкаючись руками частини, що занурюється.

Витримуючи в рідині спиртометр і термометр 3...5 хв, одночасно відраховують занурення спиртоміра і показання термометра. При цьому око має розміщуватись трохи нижче рівня рідини: у такому положенні чітко видна лінія перетину рівня рідини зі шкалою.

Температуру визначають термометрами з ціною поділки шкали 0,1 °С у межах -30...+20 С і 0...+50 °С, а також термометрами з ціною поділки шкали 0,5 °С у межах -25...+30 °С.

Якщо температура розчину відмінна від 20 °С, дійсну міцність водно-спиртового розчину визначають за спеціальними таблицями.

Знаючи температуру розчину і показання спиртометра, за таблицями знаходять вміст спирту у водно-спиртовому розчині.

Етиловий спирт змішується з водою в будь-якому співвідношенні. Цей процес супроводжується виділенням теплоти і зміною об'єму водно-спиртової рідини (адіабатичне стискання), яке залежить від концентрації спирту в розчині. Вміст етилового спирту визначається при температурі 20 °С.

1. Провести необхідні операції з підготовки проби.

2. Виконати кількісний аналіз вмісту вуглеводів.

3. Перевірити точність вимірів за допомогою розчину мальтози відомої концентрації.

1-2 г солодового екстракту зважують у фарфоровій чашці на технічних вагах з точністю до 0,01 г. Наважку продукту беруть з розрахунку отримання у фільтраті концентрації цукрів 0,8- 0,4 %.

Взяту наважку досліджуваного продукту переносять у мірну колбу місткістю 250 см³, змиваючи чашку кілька разів дистильованою водою. Кількість води має дорівнювати 100 см³. Колбу з вмістом нагрівають на водяній бані і потім вносять 3-4 см³ розчину гідроксиду натрію. Вміст колби перемішують і добавляють 5 см розчину нітрату свинцю. Якщо розчин не освітлився протягом 5-7 хв, додають ще по 1-2 см³ обох розчинів. Потрібно стежити, щоб не було надлишку лугу, що сприяє окисленню цукру. Для видалення надлишку нітрату свинцю до освітленого розчину, нагрітого до температури 60 °С, добавляють 3-4 см³ насиченого розчину сульфату натрію і залишають при такій же температурі на 10 хв на водяній бані, потім охолоджують. При цьому утворюються великі кристали сульфату свинцю, які легко відфільтровуються.

Отриманий розчин перевіряють на повноту осадження надлишку свинцю, обережно приливаючи по стінці колби кілька крапель розчину сульфату натрію. У разі відсутності муті і місці дотику рідини, колбу доливають дистильованою водою до позначки, вміст колби перемішують і через 1-2 хв. фільтрують через фільтр. У разі появи муті до отриманого розчину добавляють ще 5-7 см³ розчину сульфату натрію. Вміст колби перемішують, дають відстоятися і знову перевіряють на повноту осадження. Відфільтрований безбарвний розчин може використовуватися для визначення масової частки цукрів хімічним методом.

1.Приготувати водний екстракт для визначення вуглеводів.

3.Визначити вміст крахмалю поляриметричним методом.

В суху мірну колбу місткістю 100 см³ вносять із бюретки 25 см³ 0,3 н розчину НСІ і додають через лійку при постійному перемішуванні наважку досліджуваного продукту (подрібненої картоплі) масою 5 г, зваженою з похибкою ±0,01 г. Коли матеріал буде добре перемішаний, промивають лійку і верхню частину колби новою порцією (25 см³) тієї ж кислоти. Колбу при постійному перемішуванні занурюють в киплячу воду і збовтують протягом 3 хв. (за секундоміром). Нагрівання в бані продовжують ще 12 хв. Після 15 хв. з моменту занурення колби в баню її виймають, доливають з циліндру 40см³ холодної дистильованої води і швидко охолоджують під краном до 20 °С.

Для осадження білка та освітлення розчину в колбу доливають циліндром реактиви - осаджувачі: по 2см³ реактиву Карреза І та II чи 5см³ 4%-го розчину фосфорно-вольфрамової кислоти або 6 см³розчину молібдату амонію. Через 5 хв. вміст колби доводять дистильованою водою до мітки, збовтують і фільтрують через складчастий фільтр. Перші порції фільтрату (до 10 см³) не використовують. Прозорим фільтратом з температурою 20°С наповнюють поляриметричну трубку довжиною 200 мм і вимірюють поляризацію на цукриметрі, одержують показання поляриметра П₁.

Паралельно проводять контрольний дослід для внесення поправки на оптично- активні водорозчинні речовини, які осаджуються реактивами - осаджувачами і які знаходяться в розчині (переважно вуглеводи).

Зважують 10г подрібненої картоплі, переносять її в мірну колбу місткістю 100 см³, додають з циліндру 70 см³ води і при частому збовтуванні витримують протягом 40 хв. Потім змивають верхню частину колби 10 см³ дистильованої води, освітлюють реактивом -освітлювачем, який використовують в основному досліді. Додають 5 мл 10%-ого розчину таніну, 5 мл ацетату свинцю, збовтують протягом 5 хв. та доводять вміст колби до мітки дистильованою водою, перемішують і фільтрують. Відбирають піпеткою 50 см³ фільтрату, переносять в мірну колбу на 100 см³, додають 2 см³ 25%-ого розчину НСІ, витримують 15 хв на киплячій водяній бані, охолоджують до 20 °С, вимірюють в кюветіі довжиною 200 мм на цукриметрі. Одержують показ поляриметра П₂.

1. Підготувати проби до аналіз для визначення вмісту крохмалю.

Наважку подрібненої кукурудзи 15 г (14,48-нормальна наважка) зважують на технічних терезах й переводять дистильованою водою в колбу 200см³. Додають 45 см³ соляної кислоти в об'ємі 200 см³, в колбу додають приблизно до 180 см³ води й поміщають в киплячу водяну баню на 25 хв.

Після гідролізу колбу швидко охолоджують під краном до 20 °С, доливають водою до мітки, перемішують, фільтрують. Фільтрат освітлюють 0,3 г сухої фосфорно-вольфрамової кислоти і 0,25 г сухого активованого вугілля протягом 5 хвилин, знову фільтрують. Фільтрат поляризують в поляриметричній кюветі на 400 мм. Одержують показання поляриметра П₁.

Паралельно проводять контрольний дослід для внесення поправки на розчинні вуглеводи.

Зважують 15 г подрібненого зерна, переводять в колбу залишають на 20 хв, вміст колби доводять дистильованою водою до мітки, перемішують, фільтрують. Відбирають 100 см³ фільтрату, переносять в колбу на 200 см³, додають 45 см³ НСІ з відносною густиною 1,19, доводять об'єм колби до 180 см³. Колбу поміщають у киплячу водяну баню на 25 хв. Після гідролізу колбу охолоджують до 20 °С, доводять водою до мітки, освітлюють 0,3 г сухої фосфорно-вольфрамової кислоти і 0,25 г сухого активованого вугілля, перемішують, фільтрують, поляризують в поляриметричній кюветі на 400 мм. Одержують показання поляриметра П₂.

1. Визначити властивості вітамінів В₂, В₃, В₆,

3.Визначити вміст каротину фотометричним методом.

Підготувати до роботи розчин вітаміну В₂. З сухого препарату приготувати 10 - 20 мл 0,01% розчину.

За допомогою індикаторного паперу або рН-метра визначити рН розчинів. Паралельно з рН-метрією визначати за допомогою рефрактометра покажчик заломлення розчинів. Результати вимірів, а також колір розчинів занести в таблицю (табл..8.1).

Увімкнути джерело ультрафіолетового випромінювання.

Використовуючи прозорий для ультрафіолету посуд, оцінити здатність зразків до флуоресценції. Отримані дані занести в таблицю.

Додати до розчину що флуоресцує кілька крапель 0,1н розчину КОН, спостерігати за зникненням флуоресценції. Вимірити знову рН та покажчик заломлення.

де0,00416 – коефіцієнт перерахунку оптичної густини у каротині; V – об’єм основного розчину, см³; т – маса наважки,г.

Масову частку аскорбінової кислоти X, %, обчислюють за формулою

де V ₁− об'єм розчину 2,6-дихлорфеноліндофенолята натрію, витрачений на титрування екстракту проби, см³; V ₂−об'єм розчину 2,6-дихлорфеноліндофенолята натрію, витрачений на контрольний дослід, см³; Т −титр розчину 2,6-дихлорфеноліндофенолята натрію, г/см³; V ₃−об'єм екстракту, одержаний при екстрагуванні вітаміну С з наважки продукту, см³; V ₄−об'єм екстракту, використаний для титрування, см³; m −маса наважки продукту, г.

1. Рухлядева А.П., Полыгалина Г.В. Методы определения активности гидролитических ферментов. – М.: Легкая и пищевая промышленность, 1981. – 288 с.

2. Джигирей В.С. Екологія та охорона навколишнього природного середовища – К.: Знання, 2004 – 230 с.

3. Медико-биологические требования и санитарные нормы качества продовольственного сырья и пищевых продуктов – М.: Минздрав СССР, 1990.

4. Посыпайко В.И., Козырева Н.А. Химические методы анализа – М.: Высшая школа, 1989. – 448 с.

5. Грачева И.М., Кривова А.Ю. Технология ферментных препаратов – М.: Издательство «Элевар», 2000. – 512 с.

6. Грачева И.М., Мосичев М.С. Лабораторный практикум по технологии ферментных препаратов. – М.: Легкая и пищевая промышленность, 1982.

7. Лисицын А.Б., Иванкин А.Н. Методы практической биотехнологии – М.: Издательство ВНИИМП, 2002. – 408 с.

8. Родопуло А.К. Основы биохимии виноделия – М.: легкая и пищевая промышленность, 1983. – 240 с.

9. Таблицы для определения содержания этилового спирта в водноспиртовых растворах – М.: Издательство стандартов, 1988

10. Огородник С.Т., Павленко Н.М. Методы технологического контроля в виноделии – М.: Пищевая промышленность, 1980. – 145 с.

11. Кислухина О.В. Ферменты в производстве пищи и кормов – М.: Делипринт, 2002. – 336 с.

12.Великая Е.И., Суходол В.Ф. Лабораторный практикум по курсу общей технологии бродильных производств – М.: Легкая и пищевая промышленность, 1986. – 308 с.

13.Солод пивоварний ячмінний. Загальні технічні умови: ДСТУ 4282:2004. – [Чинний від 2004-10-01]. – К.: Держ-споживстандарт України 2004. – 34 с. – (Національний стандарт України).

14.Меляса бурякова. Технічні умови: ДСТУ 3696-98 (ГОСТ 30561-98). – [Чинний від 1999-01-01]. – К.: Держстандарт України 1998. – 54 с. – (Міждержавний стандарт).

15.Спирт етиловий, горілки та водно-спиртові розчини: ДСТУ 4181:2003 – ДСТУ 4221:2003 – ДСТУ 4222:2003. – [Чинний від 2004-10-01]. – К.: Держспоживстандарт України, 2004. – 14. – (Національний стандарт України).

Вступ............................................................................................ 3

Заходи безпеки при виконанні лабораторних робіт............. 4

розділ І. Сучасні методи дослідження сировини у біотехнологічних виробництвах........................................................................... 5

Лабораторна робота 1. Методи визначення кислотності рослинної сировини. Визначення кислотності в рослинних соках та екстрактах........................................................ 5

Лабораторна робота 2. Визначення кислотності крохмалю, дріжджів та борошна. Титрована кислотність....................................... 10

Лабораторна робота 3 Визначення активності ферментів

Визначення амілолітичної активності солоду

Визначення екстрактивності солоду..................................... 16

Лабораторна робота 4. Визначення концентрації водно-спиртових розчинів за допомогою скляного спиртометра. Розрахунок безводного спирту.................................. 21

розділ 2. Сучасні методи дослідження готової продукції та відходів біотехнологічних виробництв...................................... 29

Лабораторна робота 5. Визначення вмісту вуглеводів хімічним методом

Визначення редукованих цукрів за Макс-Мюллером........... 26

Лабораторна робота 6. Визначення вмісту крохмалю в картоплі за методом Еверса. Приготування водного екстракту для визначення вуглеводів................................. 29

Лабораторна робота 7. Визначення вмісту вуглеводів поляриметричним методом. Визначення вмісту крохмалю

в кукурудзяному зерні методом Архиповича....................... 32

Лабораторна робота 8. Аналіз вітамінів. Дослідження фізичних та хімічних властивостей вітамінів 35

Список літератури................................................................ 43

Заходи безпеки ПІД ЧАС виконаннЯ лабораторних робіт

Досліди з їдкими, отруйними або сильно пахучими речовинами дозволяється проводити тільки у витяжній шафі.

Черговий доповідає лаборанту (інженеру), що в лабораторії все приведено в належний порядок.

Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом...

ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между...

Что делает отдел по эксплуатации и сопровождению ИС? Отвечает за сохранность данных (расписания копирования, копирование и пр.)...

ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: