Господарського облік та його види.

Господарський облік– це облік господарської діяльності підприємства (фірми), суспільства взагалі, що містить в собі постачання, реалізацію і розподіл матеріальних благ, необхідних для потреб людей. Це процес спостереження, сприймання, вимірювання та реєстрації господарських об’єктів, фактів і явищ (споруди, сільськогосподарські машини, худоба, насіння, корми, ядохімікати тощо) та господарських процесів (сівба, боронування, роздача кормів, виготовлення продукції, реалізація продукції і товарів, надання послуг тощо).

Будь-яка діяльність, пов’язана з вир-вом, обміном та споживанням матеріальних та нематеріальних цінностей, наданням та використанням послуг, називається господарською діяльністю. Вона потребує управління і контролю, що забезпечується за допомогою обліку. Отже людство не може не вести облік, бо воно не може відмовитись від господарської діяльності.

господарський облік використовується для кількісного відображення господарських явищ, з яких складається процес суспільного виробництва (вир-во, обмін, розподіл і споживання), для подачі якісної характеристики згаданих явищ і для здобуття інформації, необхідної для суспільного відтворення і управління відповідними процесами.

Таким чином, господарський облік – це кількісне відображення і якісна характеристика господарської діяльності з метою контролю та управління нею.

Для відображення рiзнобiчної дiяльностi підприємств i органiзацiй з метою одержання інформації, необхідної для управління i контролю, використовують три види господарського обліку: оперативний, бухгалтерський i статистичний.

Оперативний (оперативно-технічний) облік використовується для спостереження i контролю за окремими операціями і процесами на найважливіших ділянках господарської дiяльностi з метою керівництва ними в міру їх здійснення. Він дає можливість активно управляти господарськими процесами. Певної системи первинної документації оперативний облік не має.

Бухгалтерський облік відображає дiялънiсть підприємств, органiзацiй, установ. Він охоплює їх формування, всі господарські процеси і результати дiяльностi. Важлива особливість БО полягає в тому, що господарські операції, показані в натуральних і трудових вимірниках, обов’язково узагальнюються в грошовому вимірнику.

Статистичний облік вивчає i контролює масові суспільно-економiчнi та окремі типові явища i процеси. При цьому їхні кiлъкiснi аспекти статистика досліджує в нерозривному зв’язку з якісним змістом i виявляє закономiрностi їхнього розвитку. Об’єктом статистичного обліку можуть бути окреме підприємство, галузь, народне господарство в цілому. Предметом статистичного обліку є не тільки процеси матерiалъного виробництва, а й iншi соцiально-економiчнi явища (чисельність i склад населення, рівень добробуту, охорони здоров’я тощо.

Нормативно правове регулювання бухгалтерського обліку в україні

Державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні здійснюється відповідно до статей 6 та 7 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 p

Метою державного регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні є:
створення єдиних правил ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, які є обов'язковими для всіх підприємств та гарантують і захищають інтереси користувачів;
удосконалення бухгалтерського обліку та фінансової звітності.
Регулює питання методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності Міністерство фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.
Порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в банках встановлюється Національним банком України відповідно до цього Закону та національних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку.
Порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності про виконання бюджетів та госпрозрахункових операцій бюджетних установ установлюється Державним казначейством України відповідно до законодавства.
Порядок ведення бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності інвестора, пов'язаної з виконанням робіт (послуг), передбачених угодою про розподіл продукції, визначається такою угодою відповідно до вимог законодавства України.
Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади в межах своєї компетенції, відповідно до галузевих особливостей розробляють на базі національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку методичні рекомендації щодо їх застосування.

Фінансовий-це комплексний огляд усіх засобів та всієї економічної діяльності усього п-ства.

Управлінський-ведеться для забезпечення внутрішньої інформації потреб керівництва даного підприємства.

Податковий-ведеться за правилами податкового законодавства з метою своєчасного перерахування та повного нарахування платежів до бюджету.

Принцип бухгалтерського обліку - правило, яким слід керуватися при вимірюванні, оцінці та реєстрації господарських операцій і при відображенні їх результатів у фінансовій звітності.

Бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах:

· обачність - застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

· повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

· автономність - кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв'язку з чим особисте майно та зобов'язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства;

· послідовність - постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, і повинна бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності;

· безперервність - оцінка активів та зобов'язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати далі;

· нарахування та відповідність доходів і витрат - для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів;

· превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

· історична (фактична) собівартість - пріоритетною є оцінка активів підприємства, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;

· єдиний грошовий вимірник - вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у його фінансовій звітності здійснюються в єдиній грошовій одиниці;

· періодичність - можливість розподілу діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності.

Взагалі метод-це спосіб дослідження явищ, в результаті яких встановлюється його істина.Застосування методів в бухобліку дозволяє йому виконувати свої функції і завдання.В обліку використовуються загальнонаукові методи: діалектичний, історичний та синтемний підходи, метод індукції та дедукції.

Крім загальноприйнятих застосовуються такі:

1)хронологічного і системного спостереження;

2)вимірювання господарських засобів і процесів;

3)реєстрація і класифікація даних з метою їх систематизації;

4)узагальнення інформації і складання звітності.

Запроваджуються такі методи за допомогою наступних елементів методу:1)документування, 2)інвентаризація, 3)оцінка, 4)калькулювання, 5)бух. рахунки, 6)подвійний запис, 7)бух. баланс, 8)бух. звітність.

Методу спостереження відповідають елементи документування і інвентаризації.Вимірювання здійснюється шляхом оцінки і калькуляції.. Реєстрація здійснюється на рахунках бухобліку завдяки подвійному запису. Узагальнення інформації відбувається завдяки бух балансу і бух звітності.

Документування -спосіб первинного спостереження і відображення господ. операцій в первинних документах. Інвентаризація- елемент методу, який дозволяє підтвердити достовірність бух обліку шляхом описування перерахунку, виміру, зважування і оцінки засобів в натурі за місяцями їх збереження і зіставлення їх з даними бух обліку. Оцінка- спосіб грошового вимірюванняобєктів бухобліку.За допомогою оцінки натуральні та трудові вимірники переводяться в грошовий.В Україні оцінка обєктів переважно грунтується на показнику фактичних витрат, на створення чи придбання активу. Калькуляція- елемент методу, який допомагає обчислювати собівартість виготовленої продукції або виконання робіт чи надання послуг.суть методу полягає в правильному визначенні витрат на вир-во, їх розподілу між окремими видами продукції та в обліку кількості отриманої готової продукції.Собівартість одиниці визначається діленням витрат на вир-во на кількість продукції. Бух. рахунок- є способом групування господарських операцій за економічно-однорідними ознаками з метою систематичного контролю за станом та змінами засобів підприємства та джерел їх утворення. Бух.баланс- спосіб екон. групування і узагальненого відображення в грошовій оцінці стану госп. засобів на певну дату з однієї сторони за їх складом та розміщенням, а з іншої за джерелами їх утворення.Завжди передбачає рівність суми засобів сумі джерел їх утворення.Суть подвійного запису полягає в тому, що кожну госп. операцію в одній і тій же сумі записуємо двіччі-за дебетом одного рахунку і за кредитом іншого. Фінансова звітність- метод підсумкового узагальнення і одержання підсумкрвих показників за звітний період.Показники виступають як взаємоповязані між формами звітності і подають інформацію за період, а не на конкретну дату.

Облікові вимірники застосовуються для оцінювання ефективності господарських операцій за кількісними та вартісними критеріями. Натуральні вимірники застосовуються для отримання інформації про господарські засоби та процеси в натуральному вираженні. Трудові вимірники використовуються для визначення кількості витраченої праці в одиницях робочого часу. Грошові вимірники застосовуються для узагальнення відображення наявності та руху господарських засобів підприємства, джерел їх формування, господарських процесів і результатів діяльності в єдиному грошовому вимірі. Проте натуральні вимірники можна застосовувати для обліку тільки однорідних об’єктів. Вони не дають узагальненого уявлення про господарську діяльність підприємства в цілому, оскільки не можливо за допомогою натуральних вимірників відобразити сукупність госп. засобів підприємства або випуск всієї різноманітної продукції. На відміну від натуральних, трудові дають можливість певною мірою узагальнювати й порівнювати між собою різнорідні величини (наприклад, при визначенні показників нормування часу на вир-во продукції).Проте в умовах існування товарного-грошових відносин трудові вимірники не можуть бути узагальнюючим показником. Грошовий вимірник використовують при плануванні та обліку процесів виробництва й обігу, визначенні фінансових результатів і рентабельності діяльності, а також для здійснення розрахунків між підприємствами, організаціями, установами. Застосування в обліку всіх трьох вимірників у взаємозв’зку забезпечує повне і різнобічне відображення облікованих об’єктів, отримання узагальненої інформації щодо діяльності як окремого підприємства, галузі, так і народного господарства в цілому.

План рахунків – це систематизований перелік рахунків і субрахунків бух. Обліку, які використовують для відображення діяльності підприємства, установи та організації. План рах. бух. Обліку поділяється на 10класів і 80найменувань синт.рах. План рахунків затверджений Наказом Міністерством Фінансів України від 30.11.99р.№291 зі змінами і доповненнями. На території України діє три плани рахунків: 1)для підприємств бюджетної сфери діяльності із своїми назвами, кодами;2)для підприємств, що здійснюють комерційну діяльність;3)план рахунків Нац.Банку України і комерційних банків. Структура плану рахунків, стосовно класів дозволяє накопичувати інформацію для складання бух.балансу, звіту про прибутки і збитки підприємства (про фінансові результати) та приміток до фінансової звітності. Структура рах. передбачає групування рах., за відношенням до бух. балансу: 1-3 класи рах. застосовуються для складання активу балансу.(за виключенням рах. 38,13, які є контрактивними);4-6 класи рах. – пасив балансу.(за виключенням рах. 46,45,443, які є контрпасивними).7-9класи рахунків – „Звіт про фінансовий результат”.(7, як правило пасивний, а 8-9 активні).0 клас – це за балансові рахунки, їх ми використовуємо для складання приміток до фінансової звітності. В примітках також відображається формування облікової політики на підприємстві. В плані рах. передбачається наявність субрах., які відображають напрямки подальшої деталізації облікової інформації і в розрізі яких відкриваються аналітичні рахунки. Кожному рах. І субрах. присвоюєтиься код за децимальною системою, яка передбачає наявність в плані рахунків 99 синт.рах., а в складі кожного синт.рах. 9 субрах. За кожним класом закріпляється певна серія номерів, з урахуванням деякого резерву.

Шифри рах. означають наступне: перша цифра – клас рахунків, друга – номер синт.рах., 3 –субрах., наступні – анал.рах. Клас 1 – Необоротні активи, клас 2 – Запаси, клас 3 – Кошти, розрахунки та інші активи, клас 4 – Власний капітал та забезпечення зобов’язань, клас 5 – Довгострокові зобов’язання, клас 6 – Поточні зобов’язання, клас 7 – Доходи і результати діяльності, клас 8 – Витрати за елементами, клас 9 – Витрати діяльності, клас 0 – Позабалансові рахунки.

Попередільний метод.
Переділ - це визначена сукупність технологічних операцій, внаслідок виконання яких одержують продукт пращ, готовий для цієї сукупності (напівфабрикат, напівпродукт). При цьому методі витрати обліковуються в розрізі технологічних переділів, видів продукції або напівфабрикатів, Цей метод обліку витрат застосовують на тих промислових підприємствах, де продукція виготовляється
при послідовній переробці вихідної сировини за окремими стадіями (переділами, фазами) технологічного процесу.
Попередільний метод має два варіанти: одно- та багато-передільний.
Однопередільний метод. При застосуванні цього методу технологічний процес не поділяється, а від першої операції до останньої становить єдине ціле, наприклад, хлібопечення тощо.
Багатопередільний метод застосовують, коли технологічний процес поділяють на декілька технологічних фаз (стадій, переділів) й наприкінці кожного переділу одержують напівфабрикат, який визначають за кількістю і вартістю, тобто калькулюють виробничу собівартість напівфабрикатів. Готовий продукт одержують наприкінці останнього переділу.
Попередільний метод обліку витрат має у різних галузях свої особливості. Вони пов'язані з особливостями технології І та організації виробництва й незавершеного виробництва. Наприклад, на підприємствах чорної металургії повний технологічний цикл складається з таких виробництв - доменне, • сталеве, прокатне. Перші два переділи виготовляють напівфабрикати - чавун, сталь, які переробляють на наступному;' переділі, і лише третій переділ (прокатний) випускає готову продукцію.
В усіх випадках синтетичний облік ведуть на рахунку № 23 "Виробництво". Аналітичний облік обмежують переділами та фазами. На дебеті рахунка № 23 "Виробництво" відображають прямі витрати. Усі непрямі витрати обліковують на: рахунках № 23, 91, 92 в цілому по підприємству, а потім розподіляють пропорційно параметрам, які найбільш відповідають тій чи іншій галузі. Після зведення витрат розпочинают калькулювання собівартості продукції. Для цього визначають? незавершене виробництво по кожному переділу або фазі технологічного процесу, оцінюють його за галузевими рекомендаціями та згідно з чинним законодавством про оцінку ресурсів.
Позамовний метод обліку витрат на виробництво застосовують, в основному, в індивідуальних та дрібносерійних виробництвах. Об'єктами обліку при цьому методі є окремі замовлення. До таких виробництв належать судно-, турбо-, авіабудівні та інші виробництва.
Кожному замовленню надають окремий номер, який зазначають в усіх документах про витрати на це замовлення.
Фактичну собівартість окремих замовлень (виробів, робіт, послуг) визначають або після передачі на склад, або перед здаванням замовнику безпосередньо.
Нормативний метод обліку витрат на виробництво застосовують для щоденного виявлення відхилень від діючих норм на виробництво з метою запобігання надмірних витрат коштів підприємства.
Суть нормативного методу зводиться до того, що витрати на виробництво обліковуються з поділом їх на три елементи обліку:
1) витрати в межах норми (плану, кошторису, квоти тощо);
2) зменшення (економія) або збільшення (перевитрати) витрат порівняно з нормою (квотою, кошторисом тощо) внаслідок зміни норми під впливом технічного прогресу;
3) відхилення витрат порівняно з нормою (квотою, кошторисом, планом тощо) у бік зменшення (економія) або збільшення (перевитрати).

Облік необоротних активів в Україні ведеться відповідно до чинного законодавства, а саме законів, інструкцій, положень, плану рахунків, національних та міжнародних стандартів обліку.

Національні стандарти бухгалтерського обліку розроблялися з урахуванням міжнародних, саме тому П(С)БО щодо обліку необоротних активів має ряд спільних моментів з МСФЗ. Поряд з подібними рисами можна виділити й відмінні. Відмінні риси обліку необоротних активів за національними та міжнародними стандартами обліку відображені у таблиці 1.

У процесі діяльності бюджетних установ у складі інших їхніх оборотних активів у кругообігу беруть участь запаси — комплексна категорія, певна частина об’єктів якої з очікуваним терміном використання, що становить один рік, забезпечує функціонування зазначених суб’єктів господарювання протягом року, а решта виступає результатом специфічних для бюджетних установ видів діяльності з виготовлення продукції. Різноманітність складу запасів зумовлює потребу в класифікації, головною ознакою якої вважають функціональну належність. Так, запаси бюджетних установ поділяються на такі основні шість груп:

6) продукція сільськогосподарського виробництва.

Кожна з груп має відповідну кількість загальних підгруп.

Облік запасів, як і раніше розглянуті облікові напрямки, виконує ряд завдань щодо господарської діяльності бюджетних установ. До головних завдань обліку запасів належать:

· правильне і своєчасне документальне оформлення операцій з надходження, руху та вибуття запасів;

· контроль за збереженням та рухом запасів на складі;

· контроль за раціональним використанням запасів і додержанням норм їх використання.

Майно підприємства складається із різних матеріальних, нематеріальних та фінансових ресурсів — носіїв прав власності окремих суб’єктів.

Здійснюючи підприємницьку діяльність, підприємства неминуче використовують залучені кошти, утворюючи борги. Боргові зобов’язання підтверджують права і вимоги кредиторів щодо активів підприємства (А = З + К) і мають вищий пріоритет порівняно з вимогами власників.

Тому власний капітал — це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань (К = А – З).

Власний капітал є основою для початку і продовження господарської діяльності, та одним із найістотніших показників, оскільки виконує функції:

відповідальності і захисту прав кредиторів,

2) накопичуванням суми доходу, що залишається на підприємстві.

За рівнем відповідальності власний капітал поділяється на:

— додатковий (нереєстрований) капітал, який складається з:

З переходом на національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку у відповідному стандарті 2 «Баланс» визначено, що власний капітал включає такі основні складові:

— нерозподілений прибуток (непокриті збитки).

Зобов’язання — це джерела залучених коштів підприємства, які, крім власного капіталу, формують пасив балансу. Згідно стандарту 2 «Баланс» зобов’язання — заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої; як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють в собі економічні вигоди.

Методичні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов’язання регламентуються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 11 «Зобов’язання», яке затверджене наказом Міністерства фінансів України 31.01.2000 за № 20.

Згідно з зазначеним положенням зобов’язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигід у майбутньому внаслідок його погашення.

У бухгалтерську обліку зобов’язання групуються на:

До довгострокових відносяться такі зобов’язання, первинний термін погашення яких був встановлений більше 12 місяців. До них належать довгострокові позики банку, видані на строк більше одного року, довгострокові векселі видані, довгострокові зобов’язання за орендою та зобов’язання за облігаціями.

Поточними (короткостроковими) вважаються зобов’язання, строк погашення яких був початково встановлений протягом поточного року. До них належать зобов’язання перед постачальниками за одержані матеріальні цінності, перед підрядчиками за виконані роботи і послуги, зобов’язання перед працюючими за нарахованою заробітною платою, перед бюджетом, соціальними фондами та іншими кредиторами.

Забезпечення — це зобов’язання з невизначеними сумою або часом погашення на дату балансу.

Непередбаченими вважаються такі зобов’язання, які можуть виникнути внаслідок минулих подій, а існування яких може бути підтверджено майбутніми подіями, або ж зобов’язання, які не можна достовірно визначити.

Доходи майбутніх періодів — це такі доходи, які виникли в даний час, але відносяться до майбутніх періодів.

Обліковуються довгострокові і поточні зобов’язання за їх видами на окремих рахунках бухгалтерського обліку і відображаються окремими розділами пасиву балансу.

Завданнями обліку зобов’язань є своєчасне, повне і правильне документальне оформлення і відображення на рахунках синтетичного і аналітичного обліку господарських операцій з виникнення і погашення кредиторської заборгованості, не допускаючи прострочок у платежах і уникаючи штрафних санкцій.

Что делать, если нет взаимности? А теперь спустимся с небес на землю. Приземлились? Продолжаем разговор...

ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...

ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между...

Что делает отдел по эксплуатации и сопровождению ИС? Отвечает за сохранность данных (расписания копирования, копирование и пр.)...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: