| Сальмонели – збудники кишкових інфекцій
|
| Що таке сальмонельоз?
| Гостра кишкова антропозоонозна інфекція, яка викликається чисельними сироварами сальмонел, передається через продукти харчування, характеризується переважно ураженням травного тракту, частіше перебігає у формі гастроентериту, рідше – у вигляді генералізованих форм: тифоподібної або септико-піємічної.
|
| Основні збудники сальмонельозу.
| S. typhimurium и S. enteriса.
|
| Таксономичне положення збудника сальмонельозу.
| Родина Enterobacteriaceae
Рід Salmonella
Види: S. typhimurium, S. enteriса, S. choleraesuis, S. salamae, S.heidelberg, S. derby, S. anatum, S. newport.
|
| Захворювання, які викликаються сальмонелами.
| Черевний тиф, паратиф А, паратиф В, паратиф С, сальмонельоз, харчова токсикоінфекція сальмонельозної етіології, госпітальний (нозокоміальний) сальмонельоз.
|
| Клінічні форми сальмонельозу.
| Гастроінтестінальна, генералізована (варіанти – тифоподібний та септикопіємічний), субклінічна (безсимптомна), бактеріоносійство (гостре, хронічне, транзиторне). S. anatum спричиняє переважно субклінічну форму захворювання, рідше - помірну діарею. S.choleraesuis - генералізовану форму, діарея буває рідко.
|
| Особливості перебігу захворювання.
| Перебіг захворювання залежить від інфікуючої дози, ступеню вірулентності збудника, імунного статусу організму.
|
| Резистентність сальмонел.
| Сальмонели резистентні до дії факторів навколишнього середовища: у фекаліях тварин зберігаються до 3 років, у яйцях водоплавних птахів – до 1 року, у питній воді живуть до 120 діб; у м‘ясі при 0ºС виживають 140 днів, зберігають здатність до розмноження, у яйцях – до 13 місяців. Високочутливі до дезінфікуючих розчинів. Кип‘ятіння убиває миттєво.
|
| Причини бактеріоносійства.
| Висока резистентність сальмонел до антибіотиків, розвиток дисбактеріозу на тлі антибіотикотерапії (призводить до важкого та тривалого перебігу захворювання, підвищує вірогідність генералізації процесу).
|
| Особливості імунитету.
| Клітинний, гуморальний типоспецифічний (5-7 місяців), місцевий (sIgA запобігають пенетрації сальмонел до слизової оболонки тонкої кишки)
|
| Строки проведення бактеріологічного дослідження при різних формах сальмонельозу.
| При гастроінтестінальній формі (дослідження основного матеріалу) – перші дні захворювання, при генералізованій формі (дослідження крові) – у кінці другого − на початку третього тижня.
|
| Джерело інфекції при сальмонельозі.
| Птахи, тварини, хворі, бактеріоносій. Основне джерело – домашня птиця (вутки, інші водоплавні птахи, кури) та яйця (сальмонели інфікують шкаралупу, проникають у яйце).
Тварини (корови, свині, вівці, коні) з клінічно типовою симптомною або безсимптомною інфекцією; тварини тривалий час виділяють збудників у довкілля з фекаліями, сечею, молоком, слиною. Небезпечні хворі сальмонельозом люди (особливо декретованих груп – робітники підприємств громадського харчування; виділяють збудника від 3 днів до 1 року).
|
| Шляхи передачі сальмонельозу.
| Аліментарний (переважно через їжу, рідше – через воду); контактно-побутовий (рідко).
|
| Шляхи інфікування м‘яса.
| 1/ зажиттєве інфікування (використання натуральних та штучних кормів, які інфіковані сальмонелами; збудник з кишечнику кров‘ю заноситься у м‘язи); 2/ під час забою та розробки туші; 3/ при транспортуванні та зберіганні м‘яса; 4/ при кулінарній обробці м‘яса.
|
| Шляхи інфікування яєць.
| 1/ При проходженні яєць по яйцеводу; 2/ через непошкоджену шкаралупу при неправильному зберіганні яєць (у яйце збудник міститься у жовтку, де відсутній лізоцим).
|
| Яйця якої птиці частіше інфіковані?
| Особливо небезпечні утячі, яйця інших водоплавних птахів та курячі (інфікуються при незадовільних умовах утримання курей).
|
| Яка інфікована їжа частіше викликає сальмонельоз?
| Пташине м‘ясо та м‘ясо тварин – 70-75%, молоко – 10%, яйце – 10%, печінка (ялова та свиняча), риба та рибопродукти – 3-5%, готові страви без термічної обробки: салати, вінегрети, кондитерські вироби.
|
| У яких випадках вода – шлях інфікування сальмонелами?
| При забрудненні стічною водою, яка містить сальмонели.
|
| Як людина інфікується збудником сальмонельозу контактно-побутовим шляхом?
| При догляді за хворими, при скупченні людей: у дитячих дошкільних закладах, у дитячих стаціонарах (захворювання викликає S. typhimurium, спалахам характерна висока контагіозність, швидке розповсюдження).
|
| Механізм дії екзотоксинів сальмонел.
| Термолабільний (LT) ентеротоксин активізує Са-залежну аденілатциклазу, підвищується рівень цАМФ, що призводить до порушення секреції та всмоктування розчинів електролітів (К+, Na+, Cl–), викликаючи діарею. Термостабільний (ST) ентеротоксин пригнічує біосинтез білку та активує утворення простагландинів.
|
| Основний матеріал для бактеріологічного дослідження при сальмонельозі.
| Фекалії, блювотні маси, промивні води шлунку, жовч, кров (при генералізованій формі), матеріал при аутопсії (вміст шлунку и кишок, шматки паренхіматозних органів, мезентеріальні лімфатичні вузли), залишки їжі, продукти, змиви зі столів, з рук обслуговуючого персоналу.
|
| Діагностичне значення досліджуваного матеріалу при сальмонельозі.
| Виділення збудника з блювотних мас, промивних вод шлунку та крові – підтвердження діагнозу ”сальмонельоз”, виділення збудника з фекалій, жовчі може бути обумовлене бактеріоносійством.
|
| Методи мікробіологічної діагностики сальмонельозу.
| Бактеріологічний (основний), метод експрес-діагностики:РІФ, ІФА.
Допоміжний: серологічний: РНГА з сальмонельозним полівалентним (А, В, С, D, Е) еритроцитарним діагностикумом (з перших днів захворювання та через 8-10 днів), біологічний.
|
| Мета бактеріологічного дослідження.
| Діагностика сальмонельозу, виявлення бактеріоносіїв, контамінації харчових продуктів та інших об‘єктів довкілля.
|
| Мета серологічного дослідження.
| Виявлення специфічних антитіл, якщо: 1/ бактеріологічне дослідження матеріалу не проводилось, 2/ збудник захворювання у досліджуваному матеріалі не виявлений, 3/ ретроспективний аналіз масових захворювань на підприємствах громадського харчування та у організованих колективах.
|
| Поживні середовища для первинного культивування сальмонел.
| Диференціально-діагностичні: Левіна, Плоскирєва, вісмут-сульфітний агар (посів всього матеріалу, крім крові), середовище Рапопорт (для посіву крові). Середовище для накопичення бактерій – селенітове середовище.
|
| Культуральні властивості сальмонел.
| Колонії лактозонегативні дрібні (2-4мм) прозорі (мутні, якщо бактерія має Vi-антиген) гладкі ніжні; рідкі середовища – помутніння.
|
| Особливості біохімічних властивостей сальмонел у порівнянні з ешерихіями та шигелами.
| Характеризуються утворенням сірководню та відсутністю індолу.
|
| Неспецифічна профілактика сальмонеллеза.
| Контроль за станом здоров‘я, утримання сільськогосподарських тварин, умов забою тварин та транспортування туш. Дотримання правил зберігання продуктів харчування, їх реалізації та технології приготування їжі. Планове обстеження персоналу підприємств громадського харчування (виявлення хворих та бактеріоносіїв). Контроль джереда водопостачання.
|
| Специфічна профілактика сальмонельозу.
| Не проводиться.
|
| Гострі кишкові інфекції, які викликані умовно-патогенними микроорганізмами
|
| Сутність гострих кишкових інфекцій (ГКІ).
| Захворювання, при яких провідну роль у патогенезі відіграє процес життєдіяльності бактерій, який призводить до порушення структури та функцій кишечнику, розвитку загальної інтоксикації організміу людини. Зазвичай гострі кишкові інфекції викликані патогенними бактеріями, але при порушенні імунного статусу ГКІ викликаються й умовно-патогенними мікроорганізмами (УПМ).
|
| Основні види умовно-патогенних бактерій − збудників ГКІ.
| Proteus vulgaris, Proteus mirabilis, Klebsiella pneumoniae, Citrobacter freundii, Citrobacter diversus.
|
| Роль умовно-патогенних мікроорганізмів у етіології гострих кишкових інфекцій.
| Аргументується: 1/ бактеріологічним, серологічним, епідеміологічним та клінічним виключенням сальмонельозу, шигельозу, холери; 2/ виділенням ідентичних штамів умовно-патогенних мікроорганізмів з блювотних мас, промивних вод шлунку, випорожнень, продуктів.
|
| Основний метод мікробіологічної діагностики та його особливість.
| Бактеріологічний. Якісне та кількісне визначення збудника.
|
| Proteus vulgaris та P. mirabilis – збудники гострих кишкових інфекцій
|
| Сутність P. vulgaris та P.mirabilis
| Умовно-патогенні бактерії нормальної мікрофлори кишечнику людини та тварин, які викликають харчові токсикоінфекції, а також гнійно-запальні захворювання сечостатевої системи, гнійні ураження ран та опіків, остеомієліт, менінгіт, сепсис.
|
| Таксономічне положення протеїв
| Родина Enterobacteriaceae
Рід Proteus (включає 4 види)
Види (викликають захворювання у людини) P. vulgaris
P. mirabilis.
|
| Морфологічні та тинкторіальні особливості Proteus spp.
| Прямі грамнегативні палички, перитрихи. Спор та капсул не утворюють.
|
| Тип дихання Proteus spp.
| Факультативні анаероби.
|
| Фактори вірулентності
| Ендотоксин, гемолізини, уреаза, пілі.
|
| Резистентність
| Стійкі у зовнішньому середовищі: витримують нагрівання до 60ºС у продовж 1 години, у 1% розчині фенолу гинуть через 30 хвилин.
|
| Особливості імунітету.
| Ненапряжений.
|
| Метод мікробіологічної діагностики.
| Бактеріологічний.
|
| Особливості бактеріологічного дослідження Proteus spp.
| Наявність ”повзучого” росту культури при посіві по Шукевичу[3]. При посіві протеїв бляшкою бактерії дають феномен Дієнеса - ”роїння”[4] (утворення концентричних кілець росту по периферії центральної колонії). Ріст бактерій супроводжується появою неприємного гнилісного запаху.
|
| Основні етапи бактеріологічного дослідження.
| 1/ посів на дифференціально-діагностичні середовища, які містять лактозу: Плоскирєва, вісмут-сульфітний агар, у середовище збагачення та у конденсаційну рідину скошеного МПА по Шукевичу; 2/ ідентифікація чистої культури за біохімічними властивостями у середовищах Хісса та антигенною структурою у реакції аглютинації на склі; 3/ визначення чутливості бактерій до антибактеріальних препаратів.
|
| Специфічна профілактика захворювань, які викликані протеями.
| Не розроблена.
|
| Препарати для лікування захворювань протейної етіології.
| Колі-протейний бактеріофаг, інтесті-бактеріофаг, антибіотики.
|
| Citrobacter spp. – збудники гострих кишкових інфекцій
|
| Таксономічне положення (види бактерій, які відіграють важливу роль у патології людини).
| Родина Enterobacteriaceae
Рід Citrobacter
Види: C. freundii (типовий вид)
C. diversus
|
| Особливості антигенної структури
| Мають О-, К-, Vi-, Н- антигени. За антигенною структурою дуже близькі до сальмонел.
|
| Морфологічні та тинкторіальні особливості.
| Прямі, короткі, дрібні, рухливі, грамнегативні палички, спор та капсул не утворюють. Розташовуються поодинці або парами.
|
| Тип дихання.
| Факультативні анаероби.
|
| Токсини.
| Ендотоксин.
|
| Ферменти вірулентності.
| Поверхневий білок адгезин; мікроворсинки, джгутики (фактори інвазії), ендотоксин.
|
| Розповсюдження у природі.
| Знаходяться у ґрунті, стічних водах, у випорожненнях здорових та хворих ГКІ людей.
|
| Які захворювання викликають?
| ГКІ, харчові токсикоінфекції, захворювання жовчо- та сечовивідних шляхів, ендокардити, отити, остеомієліт, менінгіт, абсцес ЦНС.
|
| Особливості імунітету.
| Клітинний, гуморальний типоспецифічний ненапряжений.
|
| C. freundii и C. diversus –це представники нормальної мікрофлори організму людини?
| Да, у здорових осіб містяться у кількості ≤ 104 КУО/г – умовно-патогенні бактерії. У осіб зі зниженим імунітетом кількість бактерій ≥105 КУО/г – свідчить про дисбактеріоз кишечнику та джерело гострої кишкової інфекції.
|
| Шляхи інфікування людини.
| Екзогенний, ендогенний.
|
| Механізм передачі інфекції.
| Фекально-оральний, контактний.
|
| Метод мікробіологічної діагностики.
| Бактеріологічний.
|
| Поживні середовища для первинного культивування бактерій. Культуральні особливості бактерій.
| На агаре з цефсулодіном, іргазаном та новобіоцином колонії насиченого червоного кольору з темним центром (колонії у вигляді ”бичачого ока”), на середовищі Плоскирєва – червоні колонії без металевого блиску, на вісмут-сульфітному агарі – колонії зазвичай чорного кольору.
|
| Неспецифічна профілактика.
| Дотримання асептики та антисептики у лікувальних закладах та правил особистої гігієни.
|
| Специфічна профілактика.
| Не розроблена.
|
| Klebsiella pneumoniaesubsp. pneumoniae – збудники гострих кишкових інфекцій
|
| Таксономічне положення.
| Родина Enterobacteriaceae
Рід Klebsiella
Вид Klebsiella pneumoniae
Підвид Klebsiella pneumoniae, pneumoniae
|
| Антигенна структура клебсієл.
| Соматичні О– антигени (>10 серогруп), К– антигени (>80 сероварів).
|
| Морфологічні та тинкторіальні особливості клебсієл.
| Прямі короткі товсті грамнегативні нерухомі палички, спор не мають, розташовані поодинці, парами або короткими ланцюжками. Утворюють капсулу[5].
|
| Методи фарбування.
| Метод Грама, метод Буррі-Гінса.
|
| Тип дихання.
| Факультативний анаероб.
|
| Токсини.
| Термостабільний (посилює вихід рідини у порожнину тонкої кишки) та термолабільний (характерна цитотоксичність та опосередковує проникнення бактерій у кровоносну систему) ентеротоксини, ендотоксин.
|
| Ферменти патогенності клебсієл.
| ДНК-аза, нейрамінідаза, фосфатаза.
|
| Розповсюдження у природі.
| Широко: у ґрунті, воді, квітах, фруктах, овочах, промислових стоках.
|
| Захворюванні, які викликаються K.pneumoniae subsp. рneumoniae.
| Бронхіт, пневмонія, харчові токсикоінфекції, захворювання видільної системи, гнійні післяпологові ускладнення, неонатальні інфекції (пневмонія новонароджених, кишкова інфекція, токсико-септичний стан), сепсис, гнійні післяопераційні ускладнення, джерело внутрішньо лікарняних інфекцій.
|
| Особливості імунітету.
| Клітинний (ГСТ), гуморальний (антитіла не мають протективних властивостей).
|
| Klebsiella pneumoniae – це представник нормальної мікрофлори організму людини?
| Да (бактерію виділяють з ротоглотки та шлунково-кишкового тракту у 5% здорових осіб).
|
| Шляхи інфікування людини.
| Екзогенний, ендогенний.
|
| Шляхи передачі інфекції.
| Харчовий, контактно-побутовий.
|
| Методи мікробіологічної діагностики K.pneumoniae
| Бактеріологічний (основний), мікроскопічний, серологічний (РЗК з О- антигеном, РРА, РНГА).
|
| Поживні середовища для культивування K.pneumoniae
| МПА (добре росте), диференціально-діагностичні середовища: Ендо, Левіна, Плоскирєва.
|
| Культуральні властивості
K.pneumoniae
| Куполоподібні великі слизисті лактозопозитивні колонії з металевим блиском (на середовищі Плоскирєва), у МПБ – рівномірне помутніння.
|
| Специфічна профілактика клебсієльозів.
| Не розроблена.
|
| Неспецифічна профілактика клебсієльозів.
| Дотримання правил зберігання харчових продуктів, асептики та антисептики у лікувальних закладах та правил особистої гігієни.
|
| Особливості лікування.
| Антибіотики (після вивчення чутливості до препаратів), клебсієльозний бактеріофаг.
|
| Харчові токсикоінфекції бактеріальної етіології
|
| Сутність харчових токсикоінфекцій бактеріальної етіології.
| Група гострих інфекційних захворювань, пов‘язаних з вживанням у їжу продуктів, які містять велику кількість бактерій (105-106 КУО/мл), містять токсини и токсаміни[6], характеризуються інтоксикацією, клінічною картиною гастроентериту, порушенням водно-сольового обміну.
|
| Основні види патогенних та умовно-патогенних бактерій, які є збудниками харчових токсикоінфекцій.
| S. typhimurium, S. enteriса, ЕТЕС, S. sonnei, Proteus vulgaris, Proteus mirabilis, Klebsiella pneumoniae, V.parahaemolyticus, V. vulnificus, V. anginolyticus, НАГ-вибрионы (неагглютинабельные вибрионы).
|
| Особливості патогенезу харчових токсикоінфекцій.
| Короткий інкубаційний період, гострий важкий недовготривалий перебіг захворювання, інфекційний процес продовжується після видалення з організму хворого токсинів, так як бактерії зберігають свої токсигенні властивості, частіше групові захворювання, відсутні контагіозні випадки захворювання.
|
| Шляхи передачі інфекції.
| Аліментарний.
|
| Епідеміологія харчових токсикоінфекцій
| Поодинокі захворювання та епідемічні спалахи.
|
| Особливості імунітету.
| Ненапряжений, видоспецифічний.
|
| Матеріал для дослідження.
| Фекалії, блювотні маси, промивні води шлунку, залишки підозрілої їжі, продукти харчування, змиви з поверхні столів, рук обслуговуючого персоналу.
|
| Методи мікробіологічної діагностики та її особливості.
| Бактеріологічний.
При колективних спалахах захворювання – фаготипування чистої культури (для визначення джерела інфекції та шляхи її передачі).
|
