Чинники впливу на участь індивідів у соціальних рухах

Соціальні рухи не мають своєї організації, офіційного членства з фіксованими правами і нормами поведінки, санкціями, закріпленими статусними ролями. Якщо соціальний рух досягає стадії формальної організації, де діють установлені правила та норми поведінки, він перетворюється на організацію.

Класифікація суспільних рухів

Експресивнірухи. Відносномасовірухилюдей, щонезадово­ленііснуючоюсоціальноюдійсністю, вважаютьїїпорочноїчипростонепривабливої. При цьому люди прагнуть змінити не дійсність, а своє відношення до неї за допомогою мріянь, бачень, ритуалів, яких-небудь, не прийнятних у даному суспільстві, норм і зразків культури. Дані групи людей знаходять емоційне полегшення в різноманітних фор­мах емоційної експресії, що робить їхнє повсякденне життя прийня­тним і терпимим.

У сучасних умовах експресивні рухи найбільш поширені і яскраво виражені в молодіжному середовищі. Проявами та­ких процесів є рухи хіпі, рокерів, люберів, митьків і інших молодіжних угруповань, що прагнуть створити власну субкультуру.

Утопічні рухи. Спершу невеликі групи їх учасників були виключно релігійними (рух перших християн, релігійні секти Сходу). Їх учасники не прагнули до особистого щастя і матеріального добробуту. Світські утопічні рухи ґрунтувалися на концепції доброї, альтруїстичної людини.

Реформаторські рухи. Породжують їх намагання змінити суспільство або окремі його структури без повної трансформації самого суспільства. Реформатори можуть зустрітися з опором владних структур особливо за авторитарного режиму. Якщо реформи блокуються, частина реформаторів може перейти на позиції революційних рухів.

Революційні рухи. Розвиваються в атмосфері соціального невдоволення, прагнуть зруйнувати існуючу соціальну систему в встановити новий соціальний порядок.

Рухи опору. Виникають серед тих людей, які вважають, що зміни в суспільстві відбуваються надто радикально й швидко. Наприклад, реформи у пострадянських країнах призвели до появи рухів опору реформам.

Соціальні процеси та їх різновиди.

Соціальний процес – послідовна зміна станів у соціальних системах і підсистемах, соціальних інститутах та організаціях, соціальні зміни в динаміці.

Здійснюється він під впливом внутрішніх і зовнішніх чинників, має стійкий порядок взаємодії своїх компонентів, тривалий у часі і спрямований до певного стану об’єкту.

Найважливішими рисами соціальних процесів є їх загальність і зв’язок із суб’єктом, який здійснює процес.

Характеризуючи соціальні процеси, необхідно брати до уваги стадійність, фазність, етапність їх перебігу й розвитку.

За системами, у яких відбуваються процеси, їх класифікують на:

- внутріособистісні (процес самоосвіти);

- процеси у стосунках між двома індивідами;

- процеси у стосунках між індивідом і групою;

- процеси, які змінюють організацію і внутрішню структуру спільноти;

- процеси, які змінюють відносини між двома групами (спільнотами);

- процеси, які змінюють структуру та організацію глобального суспільства.

Класифікація процесів за змістом змін, які вони зумовлюють:

- Пристосування – прийняття індивідом чи групою культурних норм, цінностей та еталонів нового середовища, якщо норми й цінності, засвоєні у попередньому середовищі, не задовольняють потреби, не створюють прийнятої поведінки.

- Співробітництво – соціальний процес, який полягає в узгодженні діяльності індивідів, груп для досягнення загальної мети, незалежно від її характеру.

- Суперництво – соціальний процес, який полягає у зіткненні протилежних інтересів індивідів, груп або прагнення до задоволення однакових інтересів за допомогою засобів, якими інші групи чи індивіди хочуть реалізувати власні інтереси.

- Конфлікт – соціальний процес, у якому індивід чи група прагнуть досягнення власних цілей (задоволення потреб, реалізації інтересів) шляхом усунення, знищення чи підпорядкування собі іншого індивіда або групи з близькими чи ідентичними цілями.

Якщо в межах існуючої організації та системи контролю процеси пристосування, співробітництва, суперництва і конфлікту підтримуються в такій рівновазі, що соціальному порядку ніщо не загрожує, то вважають, що ці процеси протікають соціально організовано. Але за перевищення допустимої межі нестійкості цієї рівноваги, а також коли задоволенню потреб членів спільноти загрожує небезпека, настає стан соціальної дезорганізації.

Соціальна дезорганізація – сукупність соціальних процесів, які спричиняють у межах певної спільноти дії, що не відповідають нормам, оцінюються негативно і перевищують допустимі межі, загрожуючи нормальному розвитку процесів колективного життя.

Її зумовлюють різні чинники: стихійні лиха, тривалі війни, політичні кризи, радикальні зміни системи влади, революції, масові міграції населення, радикальні зміни в одній галузі господарства, науки чи техніки, які порушують рівновагу й узгодженість з іншими галузями і зумовлюють зниження ефективності дії інститутів та форм соціального контролю. Серед причин соціальної дезорганізації – масові захворювання, участь у вирішенні питань колективного життя неврівноважених чи психічно хворих людей тощо.

Усі соціальні переміщення особистості чи соціальної групи охоплює процес мобільності.

Горизонтальна соціальна мобільність – переміщення в географічному просторі й процеси переходу з групи в групу без зміни соціального статусу (зміна місця проживання, перехід індивіда з однієї сім’ї в іншу).

Вертикальна соціальна мобільність – переміщення суб’єкта з одного соціального прошарку в інший, вгору чи донизу, щаблями ієрархізованої соціальної диференціації:

- просування вгору (соціальне підвищення);

- деградація (соціальне зниження).

Особливим різновидом соціальної мобільності є міграція.

Міграція (лат. Migratio – переселення) – процес зміни постійного місця проживання індивідів чи соціальних груп, їх переміщення в інший район чи іншу країну, а також переселення з села в місто або навпаки.

Чинники, які спонукають людей до зміни місця проживання:

- виштовхування – міжнаціональні конфлікти, війни, диктатури;

- протягування – вища оплата праці, вища політична стабільність, кращі умови для соціального піднесення;

- доступність шляхів міграції – наявність чи відсутність бар’єрів для реалізації потенційними мігрантами своїх намірів щодо змін місця проживання.

Розрізняють міграцію міжнародну і внутрішню.

Основні риси соціальної організації.

Суспільство як соціальна реальність упорядковано не тільки інституціально, а й організаційно.

Что делать, если нет взаимности? А теперь спустимся с небес на землю. Приземлились? Продолжаем разговор...

Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...

Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычис­лить, когда этот...

ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: