Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Національно – етнічні процеси та відносини.





 

За даними ООН, у більш ніж 220 державах світу існує понад 3 тис. етнічних спільнот. Зважаючи на те, що сучасні етнічні проблеми існують у межах державних утворень, найчастіше ведуть мову про взаємини між титульними націями і національними меншинами.

До титульних належать нації, що компактно проживають на певних територіях, дають назву існуючому державному утворенню. В Україні проживає близько 130 етнічних спільнот.

Оскільки в Україні існують щонайменше три великі лінгвоетнічні групи (до 40% - українці, що говорять українською мовою, 33% - російськомовні українці та до 21% російськомовні росіяни) складною є і лінгвістична ситуація.

Міжнаціональні відносини виявляються в економічному, культурному, мовному та інших аспектах. Часто в них домінують різними своїми гранями питання соціальної справедливості.

Весь спектр етнонаціональних явищ реалізується не лише існуванням багатьох національностей у межах певної держави, а й завдяки системі етнонаціональних інтересів. Ці інтереси стосуються збереження їх самобутності, розвитку економіки, культури етнічних груп, тобто усвідомлюваного національного самоутвердження. Відповідно перед етносоціологією постає питання націоналізму.

Націоналізм – теорія і практика етнічних відносин, які ґрунтуються на самоідентефікації нації у вирішенні своїх проблем реалізуються у різноманітних формах діяльності, зумовлених специфікою економічного, політичного, духовного розвитку країни, традиціями, суспільною психологією тощо.

Класифікація націоналізму:

1) Громадянський (державний, територіальний) націоналізм є найбільш раціональним, таким, що базується на принципах вільного самовизначення особистості.

2) Етнічний націоналізм поділяють на політичний і націоналізм у сфері культури. Політичний націоналізм заснований на розумінні нації як політичної сутності, має своєю метою боротьбу за отримання державності з урахуванням інститутів, ресурсів культурної системи. Націоналізм у сфері культури спрямований на збереження цілісності народу, підтримання і розвиток його мови, культури, історичної самосвідомості.

3) Дифузний націоналізм пов’язують з особливостями психологічного становища маргінальних груп, які не можуть ідентифікувати себе з жодною з існуючих соціальних національних груп, мають досить високий соціальний, економічний культурний статус. Такі групи характеризує пасивна форма націоналізму, що проявляється здебільшого в стресових ситуаціях.

Загалом проблеми націоналістичних рухів зводяться до вирішення національного питання.

Національне питання – форма відкритої постановки в суспільстві проблеми розвитку націй, національних відносин (територіальних, економічних, екологічних, політичних, правових, мовних тощо).

Виникає воно у зв’язку з реальними або уявними несправедливостями у міжнаціональному спілкуванні.

Різновиди націоналізму:

1. Класичний націоналізм. Реалізується як спроба досягнення повної незалежності (пострадянські держави).

2. Паритетний націоналізм. Виявляє себе у прагненні до повної незалежності, яке обмежують певні внутрішні чи зовнішні чинники, наприклад, передача повноважень центру (автономні республіки Російської Федерації).

3. Економічний націоналізм. Його особливістю є прагнення до економічної незалежності етно-національних утворень (Гонконг за часів протекторату Великобританії).

4. Захисний націоналізм. Домінуючими в ньому є ідеї про необхідність відсічі „Зовнішнім силам”. Збереження культури, мови, території тощо (Чеченська республіка).

5. Ліберальний націоналізм. Обстоює права і свободи особистості, виступає за додержання базових „Європейських” цінностей.

Питання для самоконтролю

1. У чому відмінність між термінами «етнос» і «нація»?

2. До якого типу націоналізму Ви віднесли б український націоналізм?

3. Як, на Вашу думку, розвиватиметься українська нація? Аргументуйте свою відповідь.

 

Рекомендована література:

1. Соціологія. Підручник. За редакцією В.Г.Городяненка. -К., 2008, с.354-369.

2. Танчин І.З. Соціологія: Навч. Посіб.- К., 2008, с. 256-271.


Самостійна робота №7.

«Особливості релігійних процесів в Україні».

План:

1. Соціологічні концепції релігії.

2. Релігія як соціальний інститут суспільства.

3. Тенденції розвитку релігійних процесів в українському суспільстві.

 

Соціологічні концепції релігії.

Соціологія релігії – галузь соціології, одна зі спеціальних соціологічних дисциплін, яка вивчає взаємодію релігії та суспільства, її вплив на соціальну поведінку індивідів та спільнот.

Соціологія релігії спрямовує свій погляд на соціальні аспекти:

– як утворюються і функціонують релігійні групи та інститути, завдяки чому вони функціонують або припиняють існування;

– які стосунки між релігійними групами, чому між ними виникають конфлікти;

– що належить до ритуальних дій тощо.

Найчастіше в соціології поняття «релігії» вживається в таких значеннях:

1. Сукупність поглядів на світ і людину в її ставлення до Бога; знання, що не потребують доведень, а приймаються на віру. Це – світоглядний компонент релігії.

2. Взаємозалежна щодо „священного” система емоційно забарвлених переконань і дій, що виражають ставлення до надприродних сил, які панують над людьми в їх повсякденному житті (релігійний культ), визначають позицію і вчинки в особистому та громадському житті. Таким є діяльним, культовий компоненти релігії.

3. Сукупність заповіданих Богом ідеалів, цінностей, норм, правил поведінки, які повинна сповідувати релігійна людина. У цьому виявляє себе нормативний компонент релігії.

4. Об’єднання релігійних людей у громади й організації (церква, секта, чернечий орден, особливі групи професійних служителів культу), їх адміністративно – територіальні одиниці (наприклад, Єпархія в християнській церкві). Йдеться про організаційний компонент релігії.

Релігія– система вірувань, ритуалів, дій окремих індивідів, груп, спільнот, зумовлених вірою в існування надприродного, священного і реалізованих у певних соціальних нормах, статусах, ролях, звичаях, розпорядженнях, стандартах поведінки, соціальних позиціях.

Початок формування соціології релігії як наукової дисципліни припадає приблизно на середину XIX ст. Одним з найважливіших її джерел була соціально-філософська критика феодальних суспільних відносин і церкви як соціального інституту французькими енциклопедистами XVIII ст. (Гельвецій, Гольбах, Дідро). Ця критика сприяла пробудженню інтересу до соціальної зумовленості релігії та її ролі у житті суспільства. Відповідно релігію стали виокремлювати із сукупності суспільних інститутів як особливий феномен, щодо якого інші суспільні релігії розглядали як світські (секулярні).

Німецький філософ Іммануїл Кант обстоював самостійність людини та людського розуму, який реформує, раціоналізує історичну релігію, визнаючи при цьому соціальну користь „природної”, „розумної” релігії як основи морального порядку в суспільстві.

Соціальну науку цікавило, що насправді відбувається у житті суспільства під впливом релігійної віри. Першим цю проблематику порушив французький філософ О. Конт. Згідно з його вченням про соціальну динаміку, заснованим на еволюційних засадах, суспільство долає три стадії розвитку, аналогічні періодам людського життя – дитинство, юність і зрілість.

О. Конт не створив не створив соціологію релігії як наукову дисципліни, а підготував грунт для неї. Релігію він розглядав як необхідний компонент суспільства, який дає людям почуття ідентичності. Цей компонент необхідний не тільки для їх індивідуального існування, а й для забезпечення їх єдності в соціальному житті.

Ідея органічної єдності соціальної системи та її еволюційного прогресу була центральною в соціології Г. Спенсера. Про релігію йдеться як про одну з найпоширеніших і найвитонченіших культурних звичок, специфічну діяльність, яка не має великого значення. Роль соціології вбачалась у з’ясуванні умов успішної діяльності церкви.

Е. Дюркгейм вважав важливим встановити найпростіші структури, які складають релігію в її різноманітних історичних варіантах. У своїх дослідженнях Дюркгейм зосередився на трьох взаємопов’язаних темах:

1. Загальна теорія суспільства, в якій релігії як інтегруючому соціальне життя чиннику належить центральне місце.

2. Спеціальна теорія суспільства – соціології релігії, - в межах якої він намагався пояснити появу релігійних уявлень.

3. Етнологія релігії – теорія, що пояснює власне релігію австралійських аборигенів.

Дюркгейм виходив з того, що релігія поширена в усіх суспільствах і є універсальним соціальним феноменом, виконує важливу суспільну функцію. Він вважав, що розвинутому, соціально-диференційованому суспільстві релігія здатна забезпечувати відчуття захищеності, надійності, усвідомленості існування, втрата яких призводить до аномії, розпади системи цінностей, а внаслідок цього до самогубства.

У Німеччині релігія цікавила дослідників передусім у зв’язку з політичною боротьбою, а не як чинник соціальної солідарності. К. Маркс розглядав релігію як соціальний феномен – елемент системи суспільних відносин, який породжується ними (передусім економічними – базисом), визначає сукупність похідних, „надбудовних” утворень – політики, права, мистецтва, моралі, філософії та релігії.

Одна з особливостей теорії Маркса полягає в поясненні історичної природи релігії як породження змінних соціальних умов, в основі яких – привласнення чужої праці, соціальна нерівність, коли свобода одних означає поневолення інших. Ідеологічна функція релігії полягає у виправданні та узаконенні чи осудженні, запереченні існуючих соціальних порядків.

М. Вебер хоча й визнавав, що релігія може діяти як консервативна сила, перешкоджати соціальному розвитку, але вона володіє потужним потенціалом впливу на людську діяльність, яким би не було її спрямування. Якщо в XIX і XX ст. занепад релігії уявлявся багатьма як тріумф людського розуму, як наслідок поширення науки, то Вебер вбачав у ньому симптом духовної хвороби суспільства.

Англійський соціолог Бр. Малиновський займався функціональним аналізом релігії та магії, що допомагають людині справлятися з безнадійними ситуаціями (захисна функція релігії).

 







Что делает отдел по эксплуатации и сопровождению ИС? Отвечает за сохранность данных (расписания копирования, копирование и пр.)...

Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...

ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между...

Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычис­лить, когда этот...





Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2024 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.