ТЕМА 5. ТЕОРІЯ ГРОШЕЙ І ГРОШОВОГО ОБІГУ

Найважливішими компонентами товарної форми виробництва є гроші та ціни.

Гроші та їх функції. Гроші виникли дуже давно. Це стародавня реальність. Вони є одним із найвизначніших витворів людської фантазії. Гроші здавалися людям таємничими, викликали в них тривогу і не переставали дивувати й зачаровувати, спричинювати і викликати пожадливість і увагу. Заради них люди працюють, через них навіть страждають, вигадують найвитонченіші способи отримання і витрачання.

За визначенням авторів економікс гроші – це все, що ми визнаємо як гроші.

Гроші – це єдиний товар, який не можна використати інакше, як витрачаючи їх. Вони не годують людей, не зодягають, не дають притулку і не розважають доти, доки їх не витратять або не інвестують. Люди майже все роблять для грошей, і гроші майже все роблять для людей. За словами Вільяма Петті, гроші – це, сказати б, жир у політичному організмі: надлишок, шкідливий для його рухливості, а нестача зумовлює захворювання. Гроші – це своєрідна загадка.

Історія грошей налічує вже тисячоліття. Учені неоднаково пояснюють процес їхнього виникнення. Одні з них вважають, що гроші виникли стихійно в процесі розвитку обміну. Інші твердять, що люди домовилися, дійшли взаємної згоди щодо запровадження грошей. Як би не пояснювали процесу виникнення грошей, простежується кілька етапів у їхньому розвиткові.

Безперечним є те, що виникнення грошей пов’язане з розвитком виробництва й обміну. Тільки-но відбувається обмін товарами, – зазначав Ф. Бродель, – негайно ж стає чути й шелест грошей».

На світанку цивілізації один продукт безпосередньо обмінювали на інший. (Нині такий обмін називають бартером.) Тоді ще не було грошей. Кількість продуктів, що регулярно надходила в обмін, була невеликою. Це були продукти скотарства, землеробства чи ремесла. Прямий обмін продукту на продукт відбувався лише за збігу бажань учасників угоди, інакше він ставав неможливим. Наприклад, власникові сокири потрібен був хліб, але власникові хліба потрібна була не сокира, а м’ясо.

Безпосередній обмін товару на товар ускладнювався, а в певних умовах був неможливим унаслідок надто великих витрат обміну.

Це ускладнення в обміні вирішували стихійно і без втручання якоїсь зовнішньої сили: з розвитком обміну в різних місцях з поміж товарів виділявся один товар, який мав найбільшу здатність до обміну, або, як ми б сказали сьогодні, – ліквідність. Цей посередник в обміні товарів називають загальним еквівалентом. Іншими словами: загальний еквівалент – це товар, який має властивість бути обміненим на будь-який інший товар. Цю роль відіграє той товар, на який є найбільший попит, або ж якого є вдосталь.

Поява загального еквівалента означає виникнення грошей, точніше товарних грошей, які мають внутрішню вартість (цінність). Нехай це були ще примітивні гроші, однак, вони були дуже важливими для суспільства.

Гроші стали одним з найсуттєвіших явищ господарського життя суспільства. Звернімо увагу на те, що поява грошей не пов’язана з якоюсь домовленістю між людьми, а гроші виникли стихійно з умов економічного життя суспільства.

В історії різних народів грошима були різні товари. В одних країнах еквівалентом була худоба, в інших – сіль, хутро, тютюн, мідь, залізо, срібло, золото тощо. Проте якого б вигляду не мали гроші, вони завжди були важливі для людей та економіки. За України – Руси роль грошей тривалий час відігравали худоба і хутро. Та згодом роль грошей закріпилася за благородними металами – золотом і сріблом. З поміж усіх товарів благородні метали за природними властивостями найбільше пристосовані до виконання функції грошей – вони подільні, добре зберігаються, однорідні, зручні до використання, портативні, порівняно рідкісні метали тощо.

Однак застосування товарних грошей, зокрема благородних металів, також зумовило чимало проблем. Передусім золота не вистачало впродовж усієї історії торгівлі. До того ж, така форма грошей була дуже видатковою, їх важко було перевозити, оплата дорогих речей потребувала кілограмів, а може й тонни грошей. Тому виникли паперові гроші.

Держава визначає їх як гроші за допомогою закону. З випуском паперових грошей виникла серйозна проблема захисту їх від підроблення. Сучасні паперові гроші мають здебільшого кілька ступенів захисту.

Найповніше суть грошей виявляється через їхні функції. Гроші виконують три функції: міри вартості; засобу обміну; засобу нагромадження багатства.Тривалий час в українській економічній науці визнавали п’ять функцій грошей, додавали ще дві – засіб платежу і світові гроші. Проте ці функції повторюють попередні.

Варто звернути увагу ще на одну роль грошей у товарній економіці.

Гроші виникли з обміну. А обмін пов’язаний з різними витратами. Здебільшого це трансакційні витрати, які супроводжують сам обмін (пошук інформації про партнера, витрати на складання контракту, контроль за його виконанням, митні та поштові витрати, страхування тощо). Гроші скорочують трансакції витрат і прискорюють процес обміну. Можна сказати, що призначення грошей – економія трансакційних витрат.

Кількість грошей в обігу. У сучасній економіці для виконання ділових операцій використовують різноманітні види грошей (активів). Тому є потреба вимірювати грошову масу.

Грошова маса – це сукупність усіх грошових засобів у готівковій і безготівковій формах, які забезпечують виконання ділових операцій (реалізацію товарів і послуг й усі нетоварні платежі) в національній економіці. Грошову масу можна поділити на дві частини: активні гроші (їх постійно використовують в готівковому й безготівковому обігу – готівка й чеки) і пасивні грош(«квазігроші»), які потенційно можуть бути використані як гроші за певних умов. Ці «квазігроші» мають різний рівень ліквідності. Залежно від рівня ліквідності грошові засоби зводяться в грошові агрегати М₀ М_І М₂М₃ – показники грошової маси.

Найочевидніший вид грошей – це готівка: паперові гроші та монети. Суттєву частину повсякденних операцій обслуговує саме готівка, яка в цьому разі виконує функцію засобу обміну. Готівку економісти позначають як агрегат М₀.

Для виконання ділових операцій найчастіше використовують безстрокові вклади, які дають змогу виписувати чеки.

Чек – це наказ банкові, який виписав власник вкладу про видачу зі свого рахунку грошей пред’явникові.

Безпечність і зручність використання чеків перетворили їх у найважливіший вид грошей у розвинених країнах.

Чеки є способом передачі власності на вклади в банках і загальноприйняті, як засіб обміну. При потребі чекові вклади можна негайно перевести в паперові гроші та монети. Тому чеки є своєрідним еквівалентом готівки, грішми. Готівку і чекові депозити позначають як агрегат М_І.

Отже, М_І = готівка + безстрокові (чекові) депозити.

Урахування безстрокових (чекових) депозитів у грошовій масі є логічним, тому постає питання про врахування в ній інших активів – наприклад,заощаджувальних вкладів, строкових вкладів тощо. У багатьох країнах кошти із заощаджувальних рахунків можна легко переміщати на чекові рахунки. Тому ці активи також можна використати для ділових операцій.

Строкові вклади після закінчення визначеного терміну, також можна перетворити в готівку або перемістити їх у чекові рахунки, і також використати для ділових операцій. Тому агрегат М₂містить ще ці два види активів. Отже, М₂= М_І+ заощаджувальні вклади + дрібні строкові влади + деякі інші компоненти. Усі елементи М₂можна легко і без втрат вартості перетворити в готівку.

Недоліки чеків як засобу платежу в тому, що 1) потрібний певний час для доставляння чеків з одного місця в інше; 2) папір для виготовлення чеків дорогий. За оцінками, витрати, пов’язані з виписуванням і опрацюванням чеків, становлять у США понад 5 млрд. дол. щорічно.

Агрегат М₃= М₂+ великі (понад 100 тис. дол.) строкові депозити. Строковими депозитами в США, зазвичай, володіють фірми у вигляді сертифікатів депозитів, які легко перетворюються в чекові вклади.

Високоліквідні фінансові активи, такі як заощаджувальні рахунки, строкові вклади та короткотермінові державні цінні папери, називають майже гроші. Хоча майже гроші не виконують функції засобу обміну, їх легко і без ризику фінансових втрат можна перетворити на готівку або чекові депозити.

У різних країнах – своя методика створення грошових агрегатів. У Франції використовують два агрегати, у Німеччині і Швейцарії – З, США – 4, Англії – 5, Україні – 4 (М₀, М_І, М₂, М₃).

У сучасному грошовому обігу монети становлять неістотну частину грошей. Частка паперових грошей вагоміша. Проте в розвинених країнах готівка загалом не перевищує 10% грошової маси, а решту становлять банківські гроші. В Україні поза банками обертається близько 50% готівки.

У кожній країні рух грошей між фірмами, домогосподарствами та державою називають грошовим обігом. Грошовий обіг обслуговує реалізацію товарів і нетоварні платежі в економіці. Держава регулює грошовий обіг і формує національну грошову систему. Стабільність грошового обігу є важливою умовою успішного розвитку національної економіки.

Обіг грошей підлягає певним закономірностям, які пов’язані з кількістю потрібних для обігу грошей.

Тривалий час в українській економічній літературі кількість грошей в обігу визначали відповідно до сформульованого К. Марксом закону грошового обігу. Цей закон передбачає, що в обігу має бути певна кількість паперових грошей, яка потрібна для реалізації товарів і послуг. Ця кількість мала б відповідати кількості замінених золотих грошей. Переповнення каналів обігу паперовими грошима знецінювало їх. Згідно з цим законом грошова маса (кількість грошей – КГ) визначається за формулою:

де СЦ – сума цін товарів, які потрібно реалізувати;

Вважають, що цей закон не відповідає реаліям паперово-грошового обігу, а тому визначати грошову масу пропонують за формулою американського економіста І. Фішера:

Q – кількість товарів і послуг, запропонованих ринку.

В обігу може перебувати будь-яка кількість паперових грошей. Однак збільшення кількості грошей без відповідного збільшення товарів і послуг знецінює їх, тобто спричиняє інфляцію.

Суть, структура та види грошових систем. У кожній державі грошовий обіг відповідно регульований, тобто функціює національна грошова система. Грошова система – це спосіб організації грошового обігу, що склався історично в будь-якій країні і закроплений законом. Грошові системи формуються з утворенням централізованих держав, хоча окремі елементи з’явилися раніше. У сучасних умовах грошова система країни має такі головні елементи:

· найменування грошової одиниці (наприклад, Україна – гривня, США – долар, Польща – злотий, країни ЄС – євро, Японія – єна та ін.);

· види державних паперових грошових знаків, розмінної монети, що мають законну платіжну силу;

· регламентацію безготівкового грошового обігу;

· державний апарат, що регулює грошовий обіг.

До середини 70-х років в усіх країнах був, а в деяких є і нині, правда формально, ще один елемент грошової системи – золотий вміст грошової одиниці.

Економісти розрізняють два типи грошових систем: металевого обігу, у яких грошовий товар виконує всі функції грошей або лежить в основі грошової системи; паперово-кредитного грошового обігу, який ґрунтується на паперових грошах.

Історії відомо два види металевих систем: біметалізм; монометалізм. Біметалізм – це грошова система, у якій за золотом і сріблом законодавче закріплена роль грошей. Валютні метали відігравали рівноправну роль у грошовій системі, і в обігу перебували монети з обох металів. Монометалізм – грошова система, у якій лише один метал становить її основу (золото або срібло).

Залежно від характеру розміну паперових грошей на золото було три різновиди золотого монометалізму: золотомонетний стандарт; золотозливковий і золотодевізний стандарт; золотодоларовий стандарт.

Золотомонетний стандарт – найдорожча, та водночас, і високо стабільна грошова система. Він має такі ознаки: по-перше, у грошовому обігу обов ‘язково перебували золоті монети. Усі інші види грошей розмінювали на золото за номіналом; по-друге, країна визначала золотий вміст своєї грошової одиниці, який не змінювався десятиліттями; по-третє, золото вільно ввозили в країну та вивозили з неї; по-четверте, підтримували жорстке співвідношення між запасом золота в країні та внутрішньою кількістю грошей.

Після Першої світової війни золотомонетний стандарт зберігся лише в США. У країнах-переможницях (Англія, Франція та ін.) було запроваджено урізану систему золотого монометалізму – золото-зливковий стандарт, за якого паперові гроші обмінювали на золото лише в разі подання суми, передбаченої законом. Наприклад, в Англії ця сума становила 1700 фунтів стерлінгів, у Франції – 215 тис. франків, що відповідало ціні стандартного зливка 12 кг. У більшості країн, зокрема переможених (Німеччині, Австрії та ін.), було усталено золотодевізний стандарт. У такій системі паперові гроші обмінювали на іноземну валюту (девізи), яку розмінювали на золото. За обох цих різновидів золотого монометалізму в обігу вже немає золотих монет, а монетарне золото зосереджене в руках держави. У 30-х роках ці урізані форми золотого монометалізму було ліквідовано.

Після Другої світової війни золотий монометалізм відновився, проте в ще більш урізаній формі – золотодоларового стандарту. В усіх країнах розмін паперових грошей на золото не був відновлений. Лише для урядів та центральних банків країн-членів Міжнародного валютного фонду зберігалася можливість обміняти долари США, якими володіли ці країни, на зливки із золотого запасу США. Наприкінці 1949 р. золотий запас США досяг 21, 8 тис. т, що становило 70% світових резервів. Однак після цього стягування золота в США припинилося. Золотий запас 1960 р. становив 15, 8 тис. т (44%), а 1972 р. – лише 8,6 тис. т (21%). Золотого запасу США ледве б вистачило, щоб обміняти 25% доларових активів іноземних власників. Обмін доларів на золото було припинено у 1971 р. Грошові системи, у яких золото виконує усі функції грошей або лежить в основі цих систем, зникли.

У 1970-х роках остаточно утвердився новий тип грошової системи, в основі якої – паперові гроші. Формування такої системи у всіх країнах практично розпочалося від часу витіснення золота з обігу.

Сучасна грошова система має такі ознаки: її основу становлять паперові гроші; хронічне знецінення грошей; широкий розвиток безготівкового обігу і скорочення обігу готівки; зростання ролі держави в стабілізації грошового обігу.

Валюта пов’язана із функціонуванням грошей у міжнародному обігу, з економічними відносинами громадян, фірм та урядів різних держав. Грошова одиниця кожної країни є її валютою. Розрізняють такі валюти:

Вільно конвертовані валюти без обмеження обмінюють на будь-які інші іноземні валюти – грошові одиниці інших країн. До цієї групи валют належать долар США, євро ЄС, єна Японії, фунт стерлінгів Великобританії та деякі інші. Практично це валюти розвинених держав.

Частково конвертованимиє валюти держав, які вводять певні валютні обмеження, наприклад, заборону оплати імпорту деяких товарів іноземною валютою, концентрацію в руках держави іноземної валюти тощо. Валютні обмеження з боку держави можуть передбачати багато заходів. Це стосується валют менш розвинених країн та країн із перехідною економікою, наприклад, гривні України, злотого Польщі та ін.

Неконвертованими (замкнутими) є валюти країн, які не обмінюють їх на грошові одиниці інших країн. До групи неконвертованих належать валюти країн з командною економікою, у яких уряд забороняє фірмам чи громадянам валютні операції.

У міжнародних розрахунках використовують саме вільно конвертовані валюти.

Економічні зв’язки країн зумовлюють потребу обміну грошової одиниці однієї країни на грошову одиниці іншої. Пропорцію обміну валют називають валютним, або обмінним курсом. Наприклад, 1 долар США = 25,0 гривень України, 1 долар США = 100 єн, або 1 долар = 0,80 євра ЄС. Це означає, що за долар під час обміну дають 25,0 українських гривен, 130 японських єн або 0,80 євро.

Упродовж сторіч, аж до Першої світової війни, основою валютного курсу був монетний паритет – співвідношення золотого вмісту грошових одиниць, тобто монет достоїнством в одну грошову одиницю. Наприклад, золотий вміст фунтів стерлінгів Великобританії дорівнював 7, 32 г золота, а американська монета – один долар – містила 1,505 г золота. Монетний паритет фунта стерлінгів до долара дорівнював 7,32/1,505 = 4,87. Отже, валютний курс фунта стерлінгів становив 4, 87 дол., або за 1 фунт стерлінгів Великобританії давали 4,87 дол. США.

У 20-ті роки XX ст. золоті монети вилучили з обігу. Країни почали фіксувати номінальний золотий вміст грошової одиниці. Кожна грошова одиниця відповідала певній кількості золота. Співвідношення номінального золотого вмісту грошових одиниць і було основою валютного курсу. Однак із середини 70-х років номінального золотого вмісту грошових одиниць не фіксують. Це означає, що і монетний, і офіційний номінальний паритет втратили сенс, їх уже не можна обчислити.

У сучасних умовах валютні курси бувають двох видів: фіксовані та плаваючі.

Фіксовані валютні курси визначають на підставі міждержавних угод. Об’єктивною основою для визначення фіксованого курсу валюти є передусім її реальна купівельна спроможність.

Співвідношення купівельної спроможності валют ґрунтується на вартості однакового набору товарів і послуг у різних країнах (споживчий кошик).

Плаваючі валютні курси формуються на валютних ринках під впливом взаємодії попиту і пропозиції. Наприклад, курс долара упродовж одного дня міг становити 110 єн, а за кілька місяців – зрости до 140 єн, а відтак знизитися до 130 єн.

У світі переважають плаваючі валютні курси. Нинішню систему валютних курсів найправильніше було б назвати керованим плаванням валютних курсів.Курси валют більшості країн «плавають», і час від часу центральні банки країн роблять валютні інтервенції, щоб стабілізувати або змінити ці курси.

З валютою пов’язані так звані золотовалютні резерви країн. Кожна країна має ці резерви, які охоплюють: золото (золотий запас); вільно конвертовані, або резервні, валюти; СПЗ (спеціальні права запозичення – МВФ).

Від останньої чверті XX ст. золото уже не відіграє ролі грошей. Його не застосовують у міжнародних розрахунках. Проте країни не поспішають розпрощатися зі своїм золотим запасом, який і далі вважають частиною резервів. Річ у тім, що золото має високу ліквідність, тобто його легко продати на міжнародних ринках. Золотий запас країни нині оцінюють за ринковою ціною золота. Газети практично щотижня повідомляють про ціну на золото. У третьому кварталі 2000 р. ціна золота становила приблизно 370 дол. за одну тройську унцію. Найбільший золотий запас мають США – 262 млн. унцій, Німеччина- 95 млн., Франція – 82 млн., Великобританія – 19 млн. унцій. Щорічно у світі видобувають трохи менше 1000 т золота.

Щодо резервних валют, то долари США становлять приблизно 75% усіх резервів країн у валюті. На японську єну і швейцарський франк припадає 4%, а на англійський фунт стерлінгів – 1% резервів у валюті. Зростає частка євро.

СДР, або спеціальні права запозичення (СПЗ), їх ще називають «паперовим золотом», – це нові міжнародні активи, вперше випущені 1969 р. їх використовують для безготівкових міжнародних розрахунків через занесення на спеціальні рахунки країн – членів Міжнародного валютного фонду (МВФ). Європейський Союз випустив спільну грошову одиницю євро.

Сфера використання СДР (СПЗ) – взаємні розрахунки між країнами на рівні їхніх центральних банків. Незважаючи на розширення емісії СДР, їхня частка в золотовалютних резервах країн-членів МВФ не перевищує 4%.

Для підтримання курсу української валюти – гривні – та зрівноважування платіжного балансу Національний банк України створює запас резервних валют. Для активного поповнення цього запасу вітчизняна економіка має виробляти дедалі більше товарів і послуг, які б користувалися попитом в іноземних покупців, що забезпечуватиме стабілізацію курсу гривні.

1. Головними елементами товарної форми виробництва є ціни і гроші. Усе, що виконує функції грошей, є грішми. Гроші виконують три функції: міри вартості, засобу обміну та засобу нагромадження багатства. Гроші пройшли тривалий шлях: від товарних до паперових і банківських. У сучасних умовах простежується їхня подальша еволюція. Нині є серйозна проблема захисту паперових грошей від підроблення.

2. Для визначення грошової маси (загальної кількості грошей) у національній економіці використовують грошові агрегати. Рух грошей між господарськими суб’єктами, що пов’язаний з реалізацією товарів і нетоварними платежами, називають грошовим обігом. В сучасних умовах готівка у грошовій масі в розвинених країнах не перевищує 10%; решта – банківські гроші. З цим пов’язане питання про кількість грошей в обігу. З позицій неокласичного підходу, її визначають фізичним обсягом виробленого продукту, рівнем цін та швидкістю обігу грошей. В обігу може бути будь-яка кількість паперових грошей, але надмірна їх кількість спричиняє знецінення грошей, тобто інфляцію.

3. Ціна – це кількість грошей, які покупці віддають в обмін за одиницю певного товару або послуги. Ціну товару, що виражена в грошах, називають його абсолютною ціною; ціну товару, що виражена в певній кількості іншого товару – його відносною ціною. Сукупність відносних цін в економіці називають структурою цін. Ціни бувають адміністративні й ринкові. Ринкові ціни формуються в ході взаємодії попиту і пропозиції. Ринкова ціна виконує такі головні функції в економіці: нормувальну, інформаційну, стимулювальну.

4. Спосіб організації грошового обігу, що склався історично в країні й закріплений законом, називають грошовою системою. Нині грошова система має такі головні компоненти: найменування грошової одиниці; види державних грошових знаків, що мають законну платіжну силу; регламентацію безготівкового грошового обігу; державний апарат, що регулює грошовий обіг. Історично були біметалеві та монометалеві системи грошового обігу. У 1970-хроках остаточно утвердився новий тип грошової системи, основу якої становлять паперові гроші.

5. Валюта пов’язанаіз функціюванням грошей у міжнародному обігу, з економічними відносинами громадян, фірм та урядів різних держав. Валюта – це грошова одиниця країни. Розрізняють валюти: вільно конвертовані, частково конвертовані, неконвертовані. Валютний курс є ціною грошової одиниці країни, вираженою в грошовій одиниці іншої країни. За золотого стандарту країни фіксували валютні курси відповідно до золотого вмісту своїх грошових одиниць. У сучасних умовах валютні курси бувають двох видів: фіксовані, плаваючі. Золотовалютні резерви країн охоплюють: золото, резервні валюти, СДР (СПЗ).

Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычислить, когда этот...

ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между...

Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...

Живите по правилу: МАЛО ЛИ ЧТО НА СВЕТЕ СУЩЕСТВУЕТ? Я неслучайно подчеркиваю, что место в голове ограничено, а информации вокруг много, и что ваше право...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: