|
|
Ринкова рівновага попиту та пропозиції
В будь-якому випадку в ринковій економіці між попитом та пропозицією встановлюється визначене співвідношення, яке називають ринковою рівновагою. Ринкова рівновага – встановлення на ринку в результаті взаємодії виробників і покупців таких цін на товари та послуги, які не створюють залишок у продавців і дефіцит у покупців. В основі ринкової рівноваги лежить рівноважна ціна, при якій кількість това
Крива попиту DD перетинається з кривою пропозиції SS у точці Е, яка вказує рівноважну ринкову ціну (РЕ) і рівноважну кількість продукту (QЕ).
Нестача продукту, яка виникає при ціні, яка нижче рівноважної, тобто 2 грн., створила б надлишковий попит і штовхнула б ціну уверх. В результаті цього величина пропозиції стала би збільшуватися, а величина попиту зменшуватися до тих пір, доки не було б досягнуто рівноваги. Надлишок продукту при ціні 4 грн. привів би до зменшення величини Рис. 6.7 – Ринкова рівновага пропозиції товару і сприяв би зниженню ціни. Це призведе до збільшення величини попиту та скорочення величини пропозиції до тих пір, доки не буде досягнута рівновага. Таким чином, ціна за 1 кг цукру в 3 грн. є рівноважною ціною на ринку цукру, яка задовольняє як продавців, так і покупців у визначений період часу (тиждень). Теорія поведінки споживача При виробництві будь-якого товару необхідно знати поведінку споживача. Тому важливою умовою вивчення ринку є аналіз його поведінки. Теорія поведінки споживача заснована на положенні, що людина веде себе раціонально у намаганні максимізації задоволення своїх потреб. В економічний теорії існує два підходи оцінки поведінки споживача – кардиналістський та ординалістський. Якщо кардиналістська теорія корисності дає лише загальну характеристику поведінки споживача на ринку, то ординалістська, яка розроблена В. Парето та Дж. Хіксом, долає недоліки кардиналістського підходу та показує, якому благу віддає свою перевагу споживач. Практика вимагає більш реалістичну теорію попиту, тому що: 1) суб’єкт неспроможний точно виміряти граничні корисності та розподілити попит на різні товари, не маючи уяви про ціни; 2) виробляючи свою стратегію споживання, суб’єкт оцінює корисність не певних благ, а наборів споживання, а саме: наскільки один набір споживання корисніший для нього від іншого. Розглянемо далі основні елементи теорії поведінки споживача. 1. Споживчий вибір та бюджетні стримування пов’язані з бюджетом споживача, а тобто, чим менше коштів в його бюджеті, тим менший і вибір споживача і навпаки. 2. Правило максимізації корисності полягає в такому розподіленні грошового доходу споживача, при якому остання грошова одиниця(долар, гривня і т. ін.), яка витрачена на придбання кожного виду продуктів приносила б додаткову (граничну) корисність. Якщо споживач «врівноважить свої граничні корисності» за певним правилом, то ніщо не буде змушувати його до зміни структури витрат, тобто він буде знаходитися в стані рівноваги. Це правило в алгебраїчній формі:
де MU – гранична корисність відповідного продукту; Р – ціна відповідного продукту. 3. Бюджетні лінії, криві байдужості та рівновага споживача. Маючи певний грошовий дохід, споживач може витратити його на придбання одного товару і опинитися в точці А графіка (рис. 6.9). Він може витратити весь дохід на придбання іншого товару і опинитись в точці В. Або він може розподілити свій дохід між двома цими благами. Тоді, якщо дохід буде витрачатися повністю всі можливі комбінації такого розподілення розташовуються на лінії, яка з’єднує точки А і В, і називається бюджетною лінією. Таким чином, бюджетна лінія показує усі можливі комбінації кожної пари продуктів, які можуть бути придбані споживачем при даному рівні цін на продукти і даній величині його доходу. Крива байдужості споживача відображає усі можливі комбінації продуктів А і В, які дають йому рівний об’єм задоволення потреб, або корисності (крива І на рис. 6.8).
Кожна точка на кривій байдужості («а», «в», «с», «d») являє одну з комбінацій продуктів А і В, однаково задовольняючих споживача; тобто кожна така комбінація продуктів має однакову сукупну корисність. Таким чином, споживачу буде байдуже, яку комбінацію продуктів він дійсно придбає. Рівноважне положення споживача досягається в точці Х, де бюджетна лінія АВ торкається досяжної кривої байдужості – І. Рис. 6.8. Рівновага споживача Висновки 1. Попит – це кількість продукту, яку готові купувати покупці за певною ціною певний проміжок часу. Між величиною попиту і ціною існує обернена залежність. Це означає, що більше продукту куплять за низькою ціною і менше – за високою. Тому крива попиту є спадною. Рух по кривій попиту передбачає зміну величини попиту, зумовлену зміною ціни. А переміщення кривої попиту праворуч або ліворуч передбачає зміну попиту, зумовлену іншими чинниками (так званими неціновими): доходи споживачів; ціна і корисність інших товарів; очікування споживачів щодо змін цін і доходів; кількість споживачів; споживчі смаки і уподобання та ін. 2. Пропозиція – це кількість продукту, яку виробники готові запропонувати для продажу за певною ціною у певний проміжок часу. Між величиною пропозиції та ціною є пряма залежність. Це означає, що більше продукту пропонуватимуть на ринку за вищою ціною, ніж за нижчою. Тому крива пропозиції висхідна. Зміни цін на взаємодоповнювані та взаємозамінювані продукти, зміни у витратах виробництва, технології, податках і дотаціях переміщуватимуть криву пропозиції на продукт. Переміщення цієї кривої праворуч відбиває збільшення пропозиції, а переміщення ліворуч – зменшення. На противагу цьому зміна ціни продукту зумовлюватиме зміну величини пропозиції, тобто переміщення від однієї точки до іншої по стабільній кривій пропозиції. 3. Ціну, яка формується під впливом сил попиту і пропозиції, називають рівноважною ціною, або ціною рівноваги. За рівноважної ціни попит дорівнює пропозиції. Зміна попиту або пропозиції змінює рівноважну ціну та рівноважну кількість. 4. Аналіз попиту і пропозиції показує, як ринковий механізм розв’язує основні проблеми економічної організації – «що?», «як?», «для кого?». Він демонструє, як «голосування» грошима визначає ціни й обсяг виробництва. 5. Еластичність (гнучкість) попиту за ціною виражає зміну величини попиту на товар залежно від зміни його ціни, за незмінності всіх інших чинників. З цього огляду розрізняють еластичний і нееластичний попит. 6. Еластичність пропозиції за ціною визначають як відсоток зміни у величині пропозиції продукту відповідно з відсотком зміни в ціні продукту. 7. Ринковий механізм – важливий механізм організації національної економіки. Він узгоджує господарську поведінку всіх економічних суб’єктів, встановлює загальну рівновагу цін і забезпечує розв’язання головних проблем організації економіки: «що виробляти?», «як виробляти?», «для кого виробляти?». Ці проблеми, які покликана розв’язувати національна економіка, найкраще сьогодні розв’язує ринковий механізм. Саме переваги ринкової економіки спричинились до того, що наприкінці XX ст. десятки нових країн перейшли до ринкової системи господарювання. 8. Ринковий механізм зазнає певних невдач унаслідок виникнення недосконалих ринкових структур, недостатності інформації, обмеженої мобільності ресурсів, побічних наслідків, що пов’язані з витратами або вигодами переливу капіталів.   Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычислить, когда этот...  Живите по правилу: МАЛО ЛИ ЧТО НА СВЕТЕ СУЩЕСТВУЕТ? Я неслучайно подчеркиваю, что место в голове ограничено, а информации вокруг много, и что ваше право...  ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования...  ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры... Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:
|
