Динаміка економічного розвитку розвинутих країн

Протягом усього часу існування розвинутих держав, їхня еконо-міка розвивалася нерівномірно. Лідируючі позиції посідали то одна, то інша держави. Із середини XVII ст., і особливо в XVIIІ – першій половині ХІХ ст. безсумнівне лідерство належало Великій Британії, яка тривалий час вважалася «майстернею світу». Із середини ХІХ ст. на перше місце в світовій економіці вийшли США, які посідають це місце безперервно й посьогодні. Позиції Великої Британії поступо-во слабнули. В останній чверті ХІХ ст. вона пропустила перед собою ще Німеччину, з 60-х років ХХ ст. – Францію, а згодом – Японію.

Сполучені Штати досягли найвищої частки в світовій економіці по закінченні Другої світової війни, наприкінці 40-х та початку 50-х років ХХ ст. Тоді вони виробляли 51% промислової продукції несоціалістич-ного світу. Така ситуація склалася під впливом багатьох причин. Але од-ною з основних є те, що на території США воєнні дії не велися протягом жодної з світових війн; американські фірми збагачувалися на військових

поставках воюючим країнам. Сполучені Штати зосередили значну масу золотого запасу світу. Перехід до золото-девізної валютної системи (згід-но з рішеннями спочатку Генуезької, а потім – Бреттон-Вудської конфе-ренцій) прирівняв долар до золота в міжнародних валютних відносинах. Це ще більше зміцнило позиції США в світовій економіці.

Проте поступово частка США у світовому виробництві почала знижуватися під впливом конкуренції західноєвропейських країн та Японії. Західна Європа відбудувалася після Другої світової війни вже до середини 50-х років. З одного боку, це є наслідком американської допомоги за «Планом Маршалла» (надання кредитів та інвестування в економіку європейських держав), а з іншого – ефективної економіч-ної політики державних лідерів цих країн. Канцлера ФРН Людвіга Ер-харда називають батьком «німецького дива», яке виявилося в неспо-діваному ривку країни у 60-х роках на шляху економічного розвитку. Французький прем’єр-міністр Роберт Шуман і голова Комісаріату з планування й адміністрації в уряді Франції Жан Монне розробили і втілили в життя ідею утворення Європейського об’єднання вугілля й сталі (ЄОВС), яке згодом перетворилося на Європейський Союз.

Ще більшим «економічним дивом» стали неймовірно високі темпи розвитку Японії в 70-х роках, що незабаром вивело її на друге місце в світі. Тут також серед чинників швидкого розвитку можна виокремити два: американські інвестиції і внутрішня політика уря-ду. США «підживлювали» економіку Японії особливо в 50-ті роки, під час війни в Кореї, коли розміщували військові замовлення на японських підприємствах. Внутрішня політика уряду Японії була досить гнучкою й ефективною. Зокрема, уряд активно заохочував купівлю японськими фірмами іноземних ліцензій, ноу-хау, що до-зволило Японії не втратити темпу в технологічному розвитку.

В останні два десятиліття спостерігається певне вирівнювання позицій найрозвинутіших держав, зближення їхніх темпів розвитку. Особливо це характерно для 90-х років.

На динаміку розвитку певний вплив здійснюють економічні цикли, які періодично сприяють підвищенню та падінню темпів економічного зростання. Фаза падіння часто закінчується кризою. Найглибша криза в історії розвинутих країн спостерігалася в 1929 –1932 рр., коли їхніх сукупний ВВП впав на 17,7%, а експорт – на 25,3%. Глибокою була криза в 1945–1946 рр., вона зумовила падіння

ВВП на 11%1. В повоєнний період економіка розвинутих країн роз-вивалася більш спокійно; кризи, які траплялися, вже не були такими глибокими. Найвідчутнішою була криза 1974–1975 рр., пов’язана з різким підвищенням цін на нафту внаслідок цілеспрямованої акції країн ОПЕК; тоді промислове виробництво індустріальних країн скоротилося на 5%. На початку 80-х років (1981 –1982) внаслідок чергової кризи скоротився випуск промислової продукції на 4%2. Останньою за часом була криза 1997 – 1998 рр., проте вона вразила переважно країни Південно-Східної Азії й мало торкнулася розви-нутих країн Європи й Південної Америки.

У 90-х роках економіка розвинутих країн розвивалася повіль-ніше, ніж у попередніх десятиліттях. Особливістю цього періоду є впевнена хода економіки США (за винятком 1991 р.) та гальмуван-ня темпів економічного зростання Японії.

Темп зростання ВВП (в % до попереднього року)3

Відповідними темпами в 90-х роках розвивалося виробництво і зовнішня торгівля розвинутих країн. Звертає на себе увагу більш високий темп зовнішньої торгівлі порівняно з промисловим розви-тком, що свідчить про поглиблення процесів міжнародного поділу праці й глобалізації. У табл. 2.2 і 2.3 показано економічну ситуацію 90-х років і початку нового століття.

1 Ломакин В.К. Мировая экономика. М., ЮНИТИ. - 1999. - С. 344; МЭ и МО. –

2 Мировая экономика. Экономика зарубежных стран. / Под ред. В.П. Колесова и

3 Джерела: Мировая экономика / Под ред. И.П. Николаевой. – М., ЮНИТИ, – 2000. –

С. 348; БИКИ. – №130. – 2000. -С. 4; МЭ и МО. - №8. - 2001. - С.3.; www.fief.ru, www.cia.gov

Темпи росту виробництва в розвинутих країнах, %1

Особливістю економічного циклу 90-х років є його асинхронність, тобто незбіг у часі за окремими країнами. Висловлюється навіть дум-ка, що циклічний розвиток вже нетиповий для розвинутих країн і що стабільний розвиток економіки США в 90-ті роки тому є прикладом. Проте початок нового століття дає підстави для сумніву про це; най-вищого значення темпів зростання економіка США досягла в 2000 р., а в 2001 р. вони знизилися. Трагічні події 11 вересня негативно відби-лися на діловій активності в США, хоча це не єдина причина.

Однією з причин зниження темпів зростання економіки США в 2001 р. вважається її «перекапіталізація» – невідповідність реаль-ного інвестування у виробництво й активності на фондових ринках. Так, частка високих технологій в активах нефінансових корпорацій не перевищувала 10%, тоді як в капіталізації фондового ринку США вона становила 36%. “Бум” на ринку високих технологій має спеку-лятивний характер, що виражається в надмірно високому котиру-ванні акцій компаній, які випускають комп’ютерну техніку та іншу продукцію високих технологій. Перенакопичення капіталу призве-ло до падіння темпів капіталовкладень в економіку США, особливо в промисловість, уже з другої половини 2000 р.2

Уповільнення темпів японської економіки пов’язане з падінням зростання внутрішніх інвестицій; це, в свою чергу, залежить від по-вільного зростання споживчих витрат населення країни. В Японії збільшується безробіття, що знижує купівельну спроможність насе-лення (в 1998 р. безробітні становили 4,2% до економічно активного населення, тоді як у 1985–1995 рр. – 2,5%). Після фінансової кризи 1997-1998 рр., яка вразила і Японію, по країні покотилася хвиля бан-крутств. Тільки за 2000 р. кількість банкрутств збільшилася на 24%3.

З 2002 р. ситуація в економіці розвинутих країн дещо вирівню-ється, темпи розвитку зростають, та все ж таки вони нижчі за пере-січносвітових. Механізм глобалізації діє таким чином, що зниження економічної активності в одному із світових центрів економіки не-гативно відбивається й на решті. Так, зниження темпів зростання ВВП у США на 1% призводить до гальмування темпів ВВП в За-хідній Європі на 0,2–0,4%.

Восени 2008 р. у світовій економіці розпочалася криза, яка, за прогнозами, може тривати не менш як три роки і за глибиною падін-ня економіки перевершить кризу 1929–1933 років. Початок кризи знову прийшовся на США, де водночас збанкрутувало чимало відо-мих фірм, страхових компаній, банків. Дуже швидко криза розпо-всюдилася на весь світ.

Незважаючи на уповільнення темпів економічного зростання на зламі двох століть, позиції розвинутих країн залишаються досить міцними в світовій економіці. Їхній розрив за основними економіч-ними показниками з рештою країн дуже великий. Динамічність еко-номіки розвинутих країн зумовлена певними факторами розвитку, серед яких визначальну роль відіграє розширення ринків прямих та портфельних інвестицій, що пов’язано зі зростанням споживчого й виробничого попиту в цих країнах. Важливе значення має міжнарод-ний рух інвестицій, основна маса яких належить саме розвинутим країнам. У 2005 р. накопичена сума прямих іноземних інвестицій у розвинутих країнах дорівнювала понад 7 трлн дол., або 70% усіх сві-тових ПІІ. Водночас розвинуті країни є й найбільшими інвесторами: у тому ж році вони вклали в інші країни понад 9 трлн дол. ПІІ, або 87% світового обсягу1.

Особливості динаміки розвитку економіки розвинутих країн у другій половині ХХ ст. призвели до зниження частки США у сві-товому виробництві й підвищення частки Японії, а також країн За-хідної Європи. Проте принципової зміни позицій не сталося. США залишаються провідною державою світу майже за всіма основними абсолютними економічними показниками. Якщо ж розглядати Єв-ропейський Союз як єдиний економічний центр, у чому є сенс, то він випереджає Сполучені Штати за обсягом зовнішньої торгівлі. Якщо виключити навіть взаємну торгівлю країн ЄС, то й тоді його частка у світовому експорті перевищить експорт США: відповідно 18,8% та 16,4%. Інтеграція західноєвропейських країн у межах ЄС

додала імпульсу їхньому економічному розвитку. Скасування мит-ного оподаткування у взаємній торгівлі, вільний рух капіталу й ро-бочої сили, суттєве посилення виробничого кооперування, нарешті політичне згуртування сприяли розширенню внутрішнього ринку Західної Європи. Відкритість економіки ЄС вища, ніж у США та Японії. Якщо експортна квота становила (2008 р.) в США 9,6%, Японії – 16,0, то у Франції – 21,0, Німеччині – 40,0, Нідерландах – 59,1%1.

США лідирують за розвитком промисловості. Їхня частка в промисловому виробництві світу становить 16,6%, тоді як Японії – 6,9%, Німеччини – 5,4%.

Таким чином, розвинуті країни утворюють три центри світо-вої економіки: США, Західна Європа, Японія. Протягом останніх десятиліть темпи їхнього розвитку були неоднакові. Підсумовуючи сказане, відзначимо основні тенденції. До середини 50-х років мину-лого століття панування США в світовій економіці було переважаю-чим: вони виробляли 37% промислової продукції усього світу, мали більшу частину золото-валютних резервів. З кінця 50-х і особливо в 60-х роках спостерігається піднесення країн Західної Європи і осо-бливо Німеччини. На короткий строк ФРН стає другою за обсягом виробництва країною несоціалістичного світу (після США). З кінця 60-х років розпочинається бурхливе економічне зростання Японії, яка в 70-х роках вже випереджає ФРН, а невдовзі й СРСР і стає другою країною світу за рівнем економічного розвитку. В 90-х роках темпи зростання японської економіки уповільнюються, зате спо-стерігається прискорення економічного розвитку США. Майже 10 років, до середини 2000 р., американська економіка була на підйомі – самому тривалому за післявоєнні роки. Економіка країн Західної Європи останні два десятиліття розвивається усталеними темпами, без суттєвих зльотів і падінь. У 90-х роках уповільнилися темпи розвитку Німеччини й Італії, проте прискорився розвиток Іспанії та Нідерландів. У цілому через дуже повільні темпи розвитку розвину-ті країни поступово втрачають неподільні позиції в першій десятці лідерів світової економіки. На початку ХХІ ст. їх потіснила група БРІК (Бразилія, Росія, Індія, Китай): в 2008 р. Китай опинився на другому місці за розміром ВВП (після США), Індія – на четвертому, Росія – на сьомому, Бразилія – на дев’ятому. Канада, яка тривалий час замикала Велику Сімку, посідає тільки тринадцяте місце.

Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычислить, когда этот...

Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...

Что делает отдел по эксплуатации и сопровождению ИС? Отвечает за сохранность данных (расписания копирования, копирование и пр.)...

Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: