Економіка Сполучених Штатів Америки

Сполучені Штати Америки – найрозвинутіша країна світу, одна з найбільших за територією та чисельністю населення держава. Їхня площа становить 9,4 млн км2 (четверте місце, після Росії, Канади й Китаю), населення – 307 млн чол. на липень 2009 р. (третє місце, піс-ля Китаю та Індії). ВВП Сполучених Штатів у 2008 р. дорівнювало 14 580 млрд дол. Частка Сполучених Штатів у валовому світовому продукті (ВСП) досягає 20% у розрахунку за ПКС; якщо ж рахувати за поточним курсом валют, то вона сягає 28%. Частка у світовій про-мисловості становить 18%.

Наведені цифри, хоч і узагальнено, характеризують величезну потужність економічного потенціалу США. Їхній вплив на світову економіку такий значний, що навіть невеликі спади в американській економіці, що трапляються, негативно позначаються на економіках майже всіх країн світу. І навпаки, економічне піднесення США означає розширення їх ринку, в тому числі для імпорту, що сприяє пожвавленню кон’юнктури багатьох товарних ринків. Частка США у світовому експорті товарів становить 8, а в імпорті – 15%. Таким чином, внутрішній ринок США дуже привабливий для бізнесменів інших країн. Для деяких навіть розвинутих країн американський ринок є важливим чинником розвитку національної економіки, на-приклад, понад 30% експорту товарів з Японії прямує до США. Зна-чною є також частка США в зовнішній торгівлі послугами – 15% в експорті та 13% в імпорті1.

Величезний економічний потенціал США визначає їхню полі-тичну могутність, яка виявляється також і в міжнародних еконо-1 http: www. WTO. International trade statistics 2000. Table III.1., III.2., III.4.

мічних відносинах. Вплив США на діяльність таких організацій, як ОЕСР, Всесвітній банк, МВФ, Економічна й соціальна рада ООН, Світова організація торгівлі, беззаперечний. Так, саме від позиції США в першу чергу залежить прийняття чи неприйняття якихось держав до СОТ. Через механізм НАТО, де Сполучені Штати також є лідером, вони ініціюють політику економічної блокади держав, які, на думку американського уряду, загрожують національній без-пеці США або порушують міжнародні принципи демократії (серед недавніх прикладів – Лівія, Ірак, Югославія, Афганістан).

США мають найбільшу частку внесків у фонди найавторитет-ніших міжнародних організацій – у багатьох організаціях системи ООН, у Всесвітньому банку, МВФ. У деяких випадках від частки внесків залежить кількість голосів, які держава має в процесі при-йняття важливих рішень. Наприклад, у Міжнародному валютному фонді США мають 18% голосів, тоді як Японія й Німеччина – по 5,5, Франція й Велика Британія – по 5,0%. Подібна ситуація і в Міжна-родному банку реконструкції й розвитку, де квота США становить 17%. І хоч США поодинці не можуть заблокувати прийняття неба-жаного для себе рішення, вага їх голосу спричинює значний вплив під час голосування. Діяльність деяких організацій системи ООН відчутно залежить від внесків до їхніх фондів, тому позиція США з найбільшими внесками має для них неабияке значення.

Економічна структура США є найтиповішим проявом постін-дустріального етапу розвитку держави: провідною сферою виступа-ють послуги, частка яких становить 79% від ВВП.

Сфера послуг охоплює транспорт і зв’язок, торгівлю, фінанси і кре-дит, страхування, громадське харчування, виробничі й побутові послуги, туризм, освіту й охорону здоров’я, науку, державний апарат управління. Понад 25% сфери послуг припадає на фінансові послуги, стра-хування й операції з нерухомістю; 22 – на торгівлю, 26 – на ділові, юридичні, соціальні послуги, 8,5 – на транспорт і зв’язок, 18,5 – на державне управління1. Останнім часом пріоритету набув розвиток консалтингових, маркетингових та управлінських послуг, а також нових інформаційних технологій. Сфера послуг забезпечує 80% усього приросту зайнятості в країні.

Однією з динамічних галузей сфери послуг США є фінанси й кредит. Нью-Йорк – провідний фінансовий центр світової економі-1 Мировая экономика. Экономика зарубежных стран // Под ред. В.П. Колесова и М.Н. Осьмовой. – М.: Флинта, 2000. – С. 220.

ки. Нью-Йоркська фондова біржа найбільша у світі. Роль цього міста особливо велика в емісії акцій і облігацій, а також у торгівлі цінними паперами. Частка Сполучених Штатів на світовому ринку акцій ста-новила в 2000 р. 48, а на ринку боргових цінних паперів – 45%.

Сполучені Штати мають дуже місткий внутрішній ринок капі-талу, який поглинає не тільки національний капітал, а й іноземний. Приріст іноземних активів у США в 2000 р. становив 953 млрд дол., в тому числі прямі інвестиції – 316,5 млрд дол., портфельні – 446 млрд дол. У 2008 р. обсяг залучених іноземних інвестицій в еконо-міку США становив 2,22 трлн дол., а обсяг інвестування США в еко-номіки інших країн – 2,751 трлн дол.

В абсолютних розмірах США виступають і як один з найбільших кредиторів на світовому ринку капіталу. Такі відомі американські банки, як «Сіті корпорейшн (Сітікорп)», «Чейз Манхеттен бенк» вхо-дять до провідної когорти найпотужніших світових банків. Напри-кінці 90-х років розпочався активний процес злиття американських банків з промисловими й страховими компаніями, що перетворює їх на універсальні фінансові комплекси. Так, відбулося злиття «Чейз Манхеттен» з компанією «Дж. Пи. Морган»; «Сітіпорп» об’єднався з компанією «Тревелерз», внаслідок чого сформувалася «Сітігруп», яка стала найбільшою в світі за обсягом капіталу.

Важливим видом послуг є торгівля, в тому числі зовнішня. За обсягом зовнішньої торгівлі США перевищують будь-яку країну, в тому числі за обсягом імпорту – навіть цілком Європейський Союз. У 2008 р. експорт США становив 1 377 млрд дол., імпорт – 2 190 млрд дол., від’ємне сальдо – 813 млрд дол. З початку 70-х років зо-внішня торгівля товарами постійно зводиться з пасивом для США. При цьому пасив формується не тільки в торгівлі сировиною і пали-вом (де він був і раніше), а й за готовими товарами. Тільки в торгівлі найпередовішою технологією Сполучені Штати мають актив. Про-те в торгівлі послугами вони мають актив постійно (в 2005 р. США експортували послуг на 353 млрд дол., імпортували на 289 млрд дол.; отже, позитивне сальдо становило 64 млрд дол.).

Постійне зростання від’ємного зовнішньоторговельного сальдо призводить до швидкого збільшення дефіциту платіжного балансу за операціями. У 2005 р. від’ємне сальдо платіжного балансу стано-вило -829 млрд дол. і зросло порівняно з 1999 р. в 2,6 разу1, а в 2008

р. спостерігається тенденція до зменшення дефіциту платіжного ба-лансу (-568,8 млрд дол.).

Промисловість США, хоч і поступається за часткою у ВВП сфері послуг, є найпотужнішою в світі. На Сполучені Штати припадає 20% сві-тового виробництва промислових товарів. Продуктивність праці в аме-риканській промисловості суттєво перевищує відповідний показник у їх головних конкурентів. Статистика США поділяє промисловість на видо-бувну, обробну й енергетику. Частка обробної промисловості становить понад 80%. Водночас Сполучені Штати посідають перше місце в світі за виробництвом електроенергії, а також, входять до провідної групи країн за видобутком вугілля, нафти, газу, руд чорних і кольорових металів. Забез-печеність американської промисловості власною сировинною базою, звіс-но, зміцнює її «тили». Проте головним чинником розвитку промисловості США є: широкий внутрішній ринок; висока якісна конкурентоспромож-ність американських товарів; лідерство в НДДКР; міцні позиції американ-ських ТНК на світових ринках промислових товарів.

У США добре розвинуті практично всі галузі й види виробни-цтва, що входять до промислового спектра сучасної економіки. Про-те частка окремих галузей помітно змінилася протягом останніх десятиліть ХХ ст. Зменшилася роль старих галузей – текстильної, металургійної. За виробництвом чорних металів США поступилися Китаю та Японії. Навіть така традиційно «американська» галузь, що символізувала Америку, - автомобілебудування вже не є пріоритет-ною за темпами розвитку; тут американців також обігнали японці.

Натомість швидкими темпами розвиваються аерокосмічна, елек-тронна промисловість, виробництво нових матеріалів, лазерна техніка, робототехніка. Найвищі доходи в середині 90-х років відзначилися в електронній та електротехнічній промисловості. Саме інвестиції в но-вітні технології спричинили високі темпи зростання американської економіки в 90-х роках. Понад половину всіх інвестицій у промисло-вість становлять придбання комп’ютерів і засобів інформатики. Частка інвестицій в інформаційні й телекомунікаційні технології – 1,84% від ВВП (2006 р.). Провідними компаніями в цих галузях є «Майкрософт», «Інтернешнл бізнес машінз» (ІВМ). Значні капіталовкладення в наукові розробки здійснюють також такі промислові велетні, як «Дженерал мо-торс», «Форд», «Єкссон», «Дженерал електрик», «Локхід» та ін. Кожне десятиріччя витрати на НДДКР в Сполучених Штатах подвоюються.

На сільське господарство США припадають найбільші в світі об-сяги продукції. Країна посідає друге місце за виробництвом зерна й

м’яса (після Китаю). Частка США на світовому продовольчому ринку становить 15%. Вони постачають на світовий ринок 50% кукурудзи, 20% яловичини, третину пшениці. Вони – найбільші в світі виробни-ки сої та цитрусових, належать до провідних країн за збором бавовни та цукрової тростини. США є нетто-експортером продовольства.

Сільське господарство США цілком індустріалізоване, технічно оснащене й має високу продуктивність. Науково-технічний прогрес проникає досить успішно і в цю сферу американської економіки; втілюються здобутки біотехнології, новітня сільськогосподарська техніка, прогресивні методи господарювання. Водночас сільське господарство знаходиться під особливим захистом уряду, фермери отримують дотації з бюджету, мають податкові пільги і субсидії при експорті. Продуктивність праці в сільському господарстві дуже зрос-ла. Якщо в 1947 р. один працівник сільського господарства США за-безпечував продовольством 14 громадян, то зараз – 98 громадян.

Економіка США характеризується високою динамічністю роз-витку наприкінці ХХ ст. Хоч Сполучені Штати, як і всі країни з ринковою економікою, не позбавлені впливу економічного циклу, їх економічний розвиток відрізняється відносно більшою стабільніс-тю порівняно з деякими іншими країнами.

Із середини 80-х років економічні реформи, задіяні урядом, приве-ли до суттєвого повороту в розвитку американської економіки. Швидке піднесення значення в світовій економіці наукоємних, високотехноло-гічних галузей виробництва, в яких США мають безперечну перевагу, сприяло прискоренню їхньою розвитку і нарощуванню відриву від сво-їх конкурентів. Особливо сприятливими для розвитку економіки ви-явилися 90-ті роки. Після нетривалої затримки в 1991 р. американська економіка показала стабільно високі темпи протягом десяти років, що визнається фахівцями як безпрецедентне явище. Табл. 2.6 дає уявлен-ня про розвиток економіки США за останні 17 років.

1 Укладено за: МЭ и МО. - 1998. - №10. - С. 116; МЭ и МО. - 2001. - №4. - С. 2; МЭ и МО. - 2001. - №8. - С.70; http: www. IMF. Annual Report 2000. - p. 12; www.cia.gov

З 2008 р. в США розпочалася економічна криза, яка, за оцін-ками, може бути зіставною з найглибшою в історії країни кризою 1929–1933 років. Особливо вразила вона фінансовий сектор, що по-значилося, зокрема, на тимчасовому падіння курсу долара. Скороти-лося промислове виробництво, зросло безробіття. Економічна криза Сполучених Штатів швидко розповсюдилася на інші країни й стала світовою. Цей факт свідчить про вирішальну роль США в сучасній світовій економіці. Закінчення глобальної кризи також очікується насамперед, зі стабілізації американської економіки.

Японія належить до найрозвинутіших країн світу. За обсягом ВНП та ВВП, обчисленим за поточним курсом валют, вона поступається тільки США. Її частка в світовому ВВП становить 6,3%, у світовому промисловому виробництві – 12%. Японія знаходиться серед світових лідерів за виробництвом чорних металів, електроенергії, автомобілів, суден і особливо комп’ютерної техніки. Частка Японії у світовому ви-робництві телевізорів становить 60%, у виплавці сталі – 14%, штучних волокон – 12%. Вона посідає друге місце в світі за тоннажем торговель-ного морського флоту і перше місце за виловом риби. Японія є значним експортером капіталу, вона найбільший кредитор у світі, її банки – се-ред найпотужніших на світовому кредитно-фінансовому ринку. Япон-ські готові товари, насамперед, електроніка, завойовують ринки майже всіх країн світу завдяки високій якості й надійності. Водночас Японія поглинає великі обсяги енергоносіїв, мінеральної і сільськогосподар-ської сировини, продовольства, імпортуючи їх з інших країн. Сальдо японського зовнішньоторговельного балансу зводиться зі значним по-зитивом протягом останніх десятиліть. Але наприкінці ХХ ст. еконо-мічний розвиток країни уповільнився, його темпи помітно нижчі, ніж в інших розвинутих країнах. Японія опинилася перед необхідністю здій-снення серйозних економічних реформ.

В економіці Японії довоєнного періоду основна частка виробни-цтва припадала на важку промисловість – металургію, енергетику, важке машинобудування, основну хімію й нафтопереробку. Така структура в основному зберігалася до 70-х років минулого століття. Оскільки на світових ринках у ті часи сформувалася тривала тенден-ція падіння цін на сировину, в тому числі мінеральну, Японія наро-щувала потужності в галузях важкої індустрії на імпортованих рудах металів, нафті й газу, хімічній сировині. Практично не маючи залізної

й марганцевої руд, а з кольорових металів видобуваючи тільки мідь, Японія протягом майже всього минулого півстоліття посідала друге місце в світі за виплавкою сталі, алюмінію, міді й деяких інших ко-льорових металів. За потужністю нафтопереробних заводів вона по-ступається тільки США, хоч вся її нафта надходить з інших країн.

Особливо швидкими темпами розвивалося машинобудування. Якщо виробництво в обробній промисловості в цілому збільшилося за 1953–1971 рр. в 11, то в машинобудуванні – в 25 разів1. Відносно де-шева робоча сила зумовлювала конкурентоспроможність також пра-цемісткого виробництва – автомобілебудування, радіо й телевізійної техніки, легкої промисловості. Наприкінці 60-х років Японія вийшла на перше місце в світі за виробництвом легковичок, транзитних раді-оприймачів і телевізорів, а згодом і металорізальних верстатів.

Із 70-х років зовнішньоекономічна ситуація для Японії суттєво змі-нюється. По-перше, різко підвищуються ціни на нафту, а також на де-які інші природні ресурси, що боляче позначалося на японській еконо-міці; енергомісткі й металомісткі види виробництва втратили стимул подальшого розвитку. В 1973 –1974 рр. імпортні ціни зросли в 2,1 разу, в 1979 –1980 рр. – на 86%2. По-друге, розвинуті країни вступили до стадії постіндустріального розвитку, коли традиційні галузі, особливо металургія, важке машинобудування, основна хімія вже не відіграють провідної ролі. По-третє, заробітна плата японського робітника підви-щилася і досягла рівня інших розвинутих країн; це ліквідувало перева-гу Японії у собівартості продукції за рахунок дешевої робочої сили.

У таких умовах необхідна була докорінна перебудова структури япон-ської економіки. Енергетична криза спонукала до впровадження енергоз-берігаючих технологій. Значно скоротилися питомі витрати палива на виробництво одиниці товару. Різко загальмувалися темпи виробництва електроенергії й чорних металів. Подорожчання робочої сили призвело до суттєвого зниження частки продукції легкої промисловості. Натомість швидкими темпами розвивалися наукоємні види виробництва, особливо електроніка й робототехніка. Структура ВВП за головними секторами економіки Японії розподіляється таким чином (2008 р.,%):

Ломакин В.К. Мировая зкономика. - М.: ЮНИТИ, 1999. - С. 461. 2 МЗ и МО. - 2001. - № 8. - С. 111.

Зайнятість за секторами мало відрізняється від структури ВВП: на сільське господарство припадає 4,4%, на промисловість – 27,9%, на послуги – 66,4%.

Частка промисловості знизилася порівняно з 50–60 роками, але все ще вона вища, ніж у США або західноєвропейських країнах, а частка послуг дещо нижча.

Сільське господарство Японії, незважаючи на дефіцит земель-них площ, забезпечує 70% потреб країни в продуктах харчування. Основні культури: рис, картопля, цукрова тростина й цукрові бу-ряки, цитрусові. Значна частина овочевих культур вирощується в штучному середовищі. Сільське господарство відзначається висо-кою інтенсивністю й врожайністю, високим рівнем хімізації.

У сільському господарстві переважають дрібні ферми. Уряд захи-щає аграрний сектор протекціоністськими заходами. Тільки в 1994 р. було знято заборону на імпорт рису, незважаючи на те, що японський рис дорожче за американський в 2,5 разу і таїландський – у 5 разів.

Промисловість Японії все більше орієнтується на наукоємні га-лузі. Частка машинобудування в структурі обробної промисловості піднялася з 30% у 60-х до майже 60% в 90-х роках. Пріоритетними галузями стали електроніка, аерокосмічна техніка, телекомуніка-ційні засоби, робототехніка. Частка Японії у світовому виробни-цтві кольорових телевізорів становить понад 60%, роботів – 50%, напівпровідників – 40%. Крім того, Японія посідає перше місце в світі за виробництвом суден (52% світового обсягу), автомобілів (30%), тракторів, металообробного устаткування. Незважаючи на зниження ролі традиційних галузей, позиції Японії досить міцні у світовому виробництві сталі (14%), штучних волокон (12%), гуми, холодильників, пральних машин.

У 70 – 80-х роках уряд підтримував депресивні галузі шляхом їхньої санації: перспективні підприємства одержали кредити й піль-ги, безнадійні було закрито. Найскладнішою була ситуація в таких галузях: виплавка алюмінію й мартенівської сталі, виробництво хімічних добрив і волокон, суднобудування, текстильна й швейна промисловість. У 90-х роках держава відмовилася від опіки некон-курентоспроможних галузей; їхня продукція стала заміщуватися імпортом. Значною мірою цей імпорт складається з товарів, виро-блених філіями японських корпорацій за кордоном.

Особливістю японської економіки є об’єднання приватних підприємств у різні асоціації, кооперативи, союзи. Деякі з таких

об’єднань перетворюються на великі концерни світового значення. В промисловості широко відомі такі корпорації, як «Тойота Мо-торс», «Мацусіта Електрик», «Соні», «Хонда Мотор», «Хітачі», «Та-кеда Кемікал індастріз», «Канон», «Фудзіцу», «Фузді Фото Фільм», «Ніппон Електрик компані», «Міцубісіі Хеві індастріз», «Тошіба».

У сфері послуг найбільшого значення набули торгівля, фінан-сові, банківські послуги, інформатика, зв’язок, туризм. Зростає роль послуг, пов’язаних з обслуговуванням виробництва: консалтинг, ін-жиніринг, маркетинг.

З середини 80-х років Японія стала найбільшим кредитором світу; загальна сума її зарубіжних активів перевищує 1 трлн дол. Тривалий час Японія не мала зовнішніх боргів, її платіжний баланс зводився з позитивним сальдо. Проте з 90-х років минулого століт-тя економічна ситуація в країні погіршилася, й у 2008 р. зовнішній борг Японії вже становив 1,492 трлн дол. У той же час Японія по-сідає перше місце серед розвинутих країн і друге місце у світі (після Китаю) за золотовалютними резервами, сума яких становила 954,1 млрд дол. (на 1.01. 2008 р.).

За експортом прямих інвестицій Японія в 80-х роках минуло-го століття посідала перше місце, в 90-х вона поступилася США та Франції. Найбільшими інвесторами є компанії «Хітачі», «Мацусі-та», «Тойота», «Соні», «Ніссо Іваї». Основна частка інвестицій (по-над 40%) прямує в США.

Кредитно-фінансова система Японії представлена приватни-ми й державними банками. Державі безпосередньо підпорядковані Центральний банк Японії і Японський банк розвитку, низка громад-ських фінансових організацій. Серед приватних банків Японії є гру-па найбільших у світі.

У 2001 р. три провідні банки – «Даїті кангьо», «Фудзі» і «Про-мисловий банк» почали реалізовувати план об’єднання в холдинго-ву групу «Мідзухо», яка за розмірами активів стала однією з най-більших у світі. Планується також формування ще двох холдингів: один з них складатиметься з банків «Токай», «Асахі» і «Санва», а інший – з банків «Сумітомо» і «Сакура», які об’єднуються в єдиний банк під назвою «Сумітомо Міцуї».

У складі спеціалізованих фінансових організацій для дрібного й середнього бізнесу в Японії існує 450 кредитних асоціацій кооператив-них організацій та близько 400 кредитних союзів. Нараховується 270 компаній по операціях з цінними паперами. Японську фінансову сис-

тему об’єднує міжбанківська інформаційна система телекомунікацій, яка зв’язує за допомогою комп’ютерної мережі 5300 фінансових орга-нізацій і 42 000 філій, що сприяє оперативному переведенню коштів1.

Динаміка економічного розвитку Японії і другій половині ХХ ст. відзначається зміною ритму залежно від характеру економічних процесів, що відбувалися як усередині Японії, так і на світовому просторі. Можна визначити три періоди, які чітко виокремлюються за темпами зростання економіки.

Перший період охоплює 50 – 60-ті роки з дуже високими темпа-ми розвитку. В 50-х роках пересічний приріст ВВП становив 15%; це був час відбудови японської економіки, оснащення виробництва новітньою технікою, значних капіталовкладень у промисловість і сільське господарство. В 60-х роках приріст дещо знизився, але все ж таки залишався досить високим, у середньому 11%.

Другий період (70 – 80-ті роки) характеризується помірними темпами: 3,8 – 4,5%. Це був час стабілізації вже зрілої економіки. Невисокі темпи в цей період пояснюються також появою проблем, про які вже говорилося: енергетична криза, необхідність структур-ної перебудови промисловості.

Третій період розпочався в 90-х роках і відзначається вкрай низькими темпами приросту ВВП – в середньому 1,4%, що значно нижче від темпів розвитку інших розвинутих держав, конкурентів Японії на світових ринках (табл. 2.7).

1990 Пересічно 1991–1999 2000 Пересічно 2001–2006 2007 2008

Здавалося, що в 2000 р. японська економіка вже виходить із стагнації. Проте вже в останньому кварталі цього року вона показа-ла черговий спад, який продовжився і в 2001 р. Мляво розвивалася економіка і в 2002 р.; після цього темпи розвитку економіки приско-рились, і японська економіка нарешті вийшла з тривалої стагнації. Проте криза, що розпочалася в 2008 р., знову загальмувала темпи розвитку економіки Японії.

1 Мировая экономика. Экономика зарубежных стран / Под ред. В.П. Колесо-

2 Складено за даними: www. IMF. World Economic Outlook. May 2000. Table 1.1.,

Внаслідок скорочення виробництва зросло безробіття. Хоч рівень безробіття в Японії нижчий, ніж у більшості інших розвинутих держав, він має тривожну тенденцію до зростання. У 2001 р. його рівень пере-вищив 5% від усього працездатного населення. В середині 2001 р. за-гальна кількість безробітних становила 3,36 млн. чол. і збільшилася за рік на 260 тис. чол. В наступні роки рівень безробіття перевищував 5%.

Спад виробництва призводить до масового звільнення робітни-ків. В 2001 р. один з найбільших виробників вантажних машин ком-панія «Ісузу Моторс» об’явила про скорочення робочих місць на 9700 чол. або на чверть всього персоналу. «Міцубісі Моторс» збиралася звільнити 9500 чол., «Саньо» – 6000 чол., «Джапен Ейрлайнз» – 4200 чол., «Алва корпорейшн» – 700 чол. У період кризи 2008–2009 років звільнення стали ще масштабнішими: корпорація «Соні» звільняє 16 тис. чол., «Панасонік» – 15 тис. чол., або 9% від загальної кількості працівників, «Фуджитсу» – 2,5 тис. чол., «Ніппон» – 800 чол.

По Японії прокотилася хвиля банкрутств. Сукупні борги по-терпілих фінансовий крах японських фірм і підприємств становили 1,23 трлн єн (понад 12,5 млрд дол.). В січні 2009 р. уряд Японії почав реалізувати програму вартістю 16,7 млрд дол., спрямовану на викуп акцій компаній, що перебувають у скрутному стані в умовах еконо-мічної кризи. Крім того, Центробанк Японії купує борги компаній, щоб дати їм доступ до ліквідності, уряд також розширив можливості кредитування приватного бізнесу.

За розрахунками в 2009 р. прибуток провідних компаній країни скоротиться майже на 42,8%. Електротехнічна промисловість Япо-нії може звести свій баланс із дефіцитом, на 91,6% упадуть прибутки автоконцернів1.

Намагаючися стимулювати економіку, уряд збільшує державні ви-трати. Японія має величезний державний борг – 1,492 трлн дол. (2008). У чому ж полягають причини тривалого спаду японської еконо-міки наприкінці ХХ ст.? Є різні думки з цього приводу. Найвірогід-нішою є версія, згідно з якою основні негаразди Японії в 90-х роках пов’язані з макроекономічними перекосами. Тривалий час Японія має велике позитивне сальдо зовнішньої торгівлі. Приплив капіталу від експорту японські банки використовували не стільки для вкла-дення у виробничі потужності промислових підприємств (через висо-ку вартість робочої сили), скільки в спекулятивні операції з акціями та в нерухомість. Курси акцій та ціни на земельні ділянки штучно за-1 http://www.rosbalt.ru/2009/03/09/624297.html

вищувалися; акції купувалися для їх подальшого перепродажу. Цей процес одержав назву «мильної бульки». В 1990 р. «булька» луснула, ринкова ціна акцій і земельних ділянок почала спадати. Це призве-ло до утворення й накопичення боргів банкам з боку корпорацій, які вкладали свої вільні кошти в ці активи. В 1995 р., вперше за післяво-єнний період, почалося банкрутство багатьох банків.

Криза фінансової системи відбилася й на реальних секторах економіки Японії. Знизилися темпи капіталовкладень, їхня частка у ВВП зменшилася з 20 до 15%, оскільки підприємства втратили частину ресурсів для фінансування інвестицій, а також знеціни-лося майно (нерухомість), яке є заставою під банківські кредити. Збанкрутування банків і утруднення з одержанням кредиту (через знецінення застави) спровокувало масове банкрутство японських компаній. Капітал і виробництво все більше йшли за кордон у філії японських корпорацій та спільні підприємства, оскільки внутріш-ній ринок звузився.

Спад в економіці Японії обумовлений також і зовнішніми при-чинами. В 1998 р. розкотилася економічна криза в країнах Південно-Східної Азії – в регіоні, де Японія завжди мала пріоритетні позиції. Це призвело як до скорочення туди японського експорту, так і до падіння виробництва численних філій японських корпорацій, які містилися в регіоні. Іншим фактором стало гальмування економі-ки США з другої половини 2000 р. і особливо в 2001 р. Сполучені Штати являють собою найбільший ринок для японських товарів та зарубіжних інвестицій, отже, падіння темпів економічного розвитку в найбагатшій державі світу боляче відбилося й на економіці Япо-нії в 2001 р. До того ж політика США спрямована на послаблення свого основного конкурента. Вона встановлює протекціоністські перешкоди, переважно нетарифного характеру, на шляху японських товарів; особливо часто уряд США вимагає від Японії «добровіль-ного» скорочення експорту на американський ринок.

Криза 2008–2009 рр. ще більше загострила економічні проблеми Японії. Зовнішній ринок для японських товарів звузився, й це боля-че відбилося на обсягах виробництва.

Німеччина – одна з найрозвинутіших країн світу, вона належить до Великої Сімки найпотужніших і найвпливовіших в економічному відношенні держав. За розміром ВВП (за ПКС) ФРН посідає п’яте

місце у світі, її частка становить 4%. Німеччина – найбільш розви-нута країна Європи. Вона є «локомотивом» Європейського Союзу, від стану її економіки багато в чому залежать темпи розвитку всієї організації. Можна впевнено твердити, що успіхи ЄС ґрунтуються насамперед на економічній стабільності Німеччини. Вона має по-тужну промисловість; за деякими виробами електротехнічного ма-шинобудування, верстатів, хімічної, оптико-механічної промисло-вості ФРН посідає перше-друге місця в світі.

ФРН більше, ніж США та Японія залежить від світового ринку. Її частка в світовому експорті становить 9%, а за обсягом товароо-бігу вона посідає друге місце, в світі, після США. Частка експорту в ВНП Німеччини становить понад 20 %, що є одним з найвищих показників серед держав Великої Сімки.

Німеччина має розвинуту науково-технічну базу, витрати на НДДКР становлять 3 % від ВВП; проте, за науково-технічним по-тенціалом ФРН поступається США та Японії.

Федеративна Республіка Німеччини має одну з найкращих у сві-ті систему соціального захисту населення, високий пересічний рівень заробітної плати. Водночас за душовим розміром ВВП вона поступа-ється США, Японії, Канаді й деяким своїм партнерам по ЄС. Вона має високу продуктивність праці (56 тис. дол. ВВП на одного зайнятого), але меншу, ніж у США (83 тис.), Канаді (71 тис.), Японії (57 тис.), Франції (59 тис.) і навіть Італії (58 тис.), хоч в 5,5 разу більше, ніж у Китаї (10 тис.).1 Висока якість німецької продукції певною мірою компенсує на світових ринках їх високу собівартість, яка утворюєть-ся внаслідок підвищення питомих витрат на робочу силу.

Німеччина є значним експортером капіталу, вона є п’ятим за обся-гом кредитором у світі, посідає третє місце за експортом інвестицій.

Німеччина відіграє важливу геополітичну роль, особливо в Єв-ропі. Розташована в центрі Європи, вона протягом майже півтора століття є відчутним фактором в політиці й економіці цієї частини світу. З другої половини ХХ ст. її геополітична роль посилилася. Найбільше це виявляється в провідній позиції Німеччини всередині Європейського Союзу. З 90-х років посилився геополітичний вплив ФРН на країни Центральної та Східної Європи, для яких вона по-ступово стає одним з головних торговельних партнерів та інвесторів. Від позиції Німеччини багато в чому залежать перспективи східно-європейських країн щодо вступу до ЄС.

Серед найрозвинутіших країн Німеччина виокремлюється сво-єю «надіндустріалізованістю»: частка промисловості тут найбільша. В структурі валового національного продукту ФРН головні галузі економіки мають такі позиції (%):

Основою промисловості Німеччини тривалий час була важка індустрія. В 1955 р. її частка в усьому промисловому виробництві становила понад 73%. Поступово, під впливом науково-технічного прогресу, структура промисловості почала трансформуватися. Зни-зилася частка вугільної промисловості, чорної металургії; водночас підвищеними темпами розвивалися електроніка, приладобудуван-ня, автомобільна, авіакосмічна промисловість. Проте й зараз Німеч-чина виступає в світовій економіці як один з провідних виробників продукції важкого машинобудування, найбільший експортер мета-лообробної техніки, хімічної продукції. В галузях інформаційної та комунікаційної техніки, авіакосмічної і особливо побутової електро-ніки Німеччина помітно поступається США та Японії.

Найконкурентнішими галузями промисловості Німеччини є: автомобілебудування, літакобудування, виробництво локомотивів і вагонів, верстатобудування, виготовлення приладів, електротехніч-на промисловість, точна механіка й оптика, хімічна й фармацевтич-на промисловість, чорна металургія. Гірнича промисловість посідає другорядне місце, але свого часу вугілля та калійні солі були важли-вим фактором розвитку промисловості й сільського господарства. Після Другої світової війни багато шахт закрилося під тиском кон-куренції нафти та газу. Славетний Рурський басейн поступово втра-тив значення “чорного серця” Німеччини. Відбулася реконструкція чорної металургії, скоротився випуск рядових марок металу і збіль-шилася частка легованих сталей. Важке машинобудування поступи-лося місцем неметалоємному, наукоємному машинобудуванню.

Після возз’єднання Західної і Східної частин Німеччини відбули-ся подальші структурні зміни в промисловості. На Сході була закрита переважна більшість підприємств чорної металургії та важкого маши-нобудування. Натомість кошти вкладаються в розвиток точної меха-ніки й оптики, харчової промисловості. Найбільша кількість зайнятих у промисловості припадає на сектор загального машинобудування та

верстатобудування, далі йде автомобілебудування, хімічна промисло-вість, харчова, електротехнічна. Широко відомі традиційні галузі кра-їни – пивоваріння та виноробство. У ФРН виробляється 4 тис. сортів пива, кожний німець пересічно споживає 150 л. пива на рік.

Промисловість Німеччини відзначається високим рівнем кон-центрації виробництва. Великі підприємства, що складають тільки 2% від загальної чисельності, обіймають 30% всіх зайнятих в про-мисловості і дають половину виробництва продукції. В обробній промисловості 100 найбільших фірм зосереджують 60% загального обороту й понад 50% загального числа зайнятих. На початку 90-х років серед 50 найбільших промислових компаній світу 7 було ні-мецьких1. Найбільшими й найвідомішими корпораціями є: вироб-ники автомобілів «Фольксваген», «БМВ» та «Даймлер-Крайслер»; хімічні концерни «Гехст», «Байєр» та «БАСФ»; вугільний концерн «Рурколе АГ»; електроконцерни «Сіменс», група «Бош».

Серед 220 найбільших промислових корпорацій світу 17 – ні-мецькі; за цим показником ФРН посідає четверте місце, після США, Японії та Франції. Німецькі корпорації успішно просуваються на світові ринки, скуповуючи акції зарубіжних компаній. Так, внаслі-док злиття німецької автомобільної корпорації «Даймлер-Бенц» і американської «Крайслер» утворилося ТНК «Даймлер-Крайслер». Скупивши 34% акцій компанії «Міцубісі Моторс» за 2 млрд дол., «Даймлер-Крайслер» вийшла на японський ринок. «Фольксваген» зумів прорватися на світовий ринок вантажівок, скупивши пакет ак-цій шведської фірми «Сканія»2.

Промислова політика уряду спрямована на підвищення конкурен-тоспроможності продукції й на стимулювання розвитку наукоємних галузей. Держава створює сприятливі умови для кооперації економі-ки з наукою, підтримує малі та середні підприємства у впровадженні нових технологій, інноваційних заходів. Федеративним міністерством освіти, науки, досліджень та технології були споруджені «демонстра-ційні центри», де представники середнього та малого бізнесу можуть ознайомитися з інформацією про найсучасніший рівень техніки.

Сільське господарство, незважаючи на невелику частку в ВНП та в чисельності зайнятих, забезпечує потреби країни в продовольстві на 80%, а в споживанні пшениці, цукру, яловичини, сиру, вершкового

2 Родионова И.А. Мировая экономика. Индустриальный сектор. – СПб.: Питер,

масла – повністю. У сільському господарстві, як і в промисловості, відбувається концентрація виробництва. Якщо в 1950 р. нараховува-лося 1,6 млн фермерських господарств, то до середини 90-х років їх залишилося 550 тисяч. Підвищилася продуктивність праці. В 1950 р. один фермер “годував” 10 чоловік, а в 90-х роках – понад 80. Проте й до сьогодні типовим для Німеччини залишається середнє <

Что делать, если нет взаимности? А теперь спустимся с небес на землю. Приземлились? Продолжаем разговор...

Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычислить, когда этот...

ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры...

ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: