Організаційні основи серцево-легеневої реанімації.

Знання методів та володіння основами долікарської реанімації допомагає не тільки врятувати життя постраждалого, а й уникнути небажаних ускладнень, та скоротити строки лікування постраждалого.

Серцево-легенева реанімація поділяється на:

3. Період подовженого і тривалого підтримання життя.

На етапі елементарного підтримання життя виконують прийоми по заміні життєво важливих функцій організму – серця і дихання. При цьому самі заходи та їх послідовність визначаються абревіатурою, яка добре запам¢ятовується з трьох англійських букв - ²АВС².

А – (англ. airway open - ²відкриття дихальних шляхів²) – звільнення ротової порожнини та дихальних шляхів від сторонніх тіл.

В – (англ. breath for victim - ²дихання для жертви²) – штучна вентиляція легень.

С – (англ. circulation his blood – забезпечення його кровообігу) – непрямий масаж серця.

Найбільш частою причиною закриття дихальних шляхів у хворих або постраждалих, які знаходяться без свідомості, є западання кореню язика та нижньої щелепи, надлишок слини і слизу, сторонні тіла, блювотні маси, кров, гній, вода (утоплення), вибиті зуби, вставні протези, цукерки тощо.

Перша маніпуляція з метою поновлення прохідності дихальних шляхів – це контроль ротової порожнини. Відкривати її слід наступним чином: вказівний палець лівої руки притискує верхні зуби, великий – нижні зуби. зазирнути в його порожнину і оглянути горло. При наявності сторонніх тіл необхідно негайно їх видалити. Для цього відхиляють голову праворуч, не змінюючи положення пальців лівої руки. Правим вказівним пальцем відтягують правий кут роту донизу, що полегшує самостійне звільнення ротової порожнини від рідких мас. Якщо у ротовій порожнині залишилися шматочки їжі, слиз, тверді предмети, то їх видаляють вказівним пальцем правої руки (який обгорнуто серветкою) коловими рухами за годинниковою стрілкою.

Пiсля вилучення сторонніх тiл з ротової порожнини голову знов слід покласти прямо. Якщо такої можливості немає, постраждалому слід надати стабільне бокове положення. Для цього постраждалого перевертають на правий бік, праву ногу згинають в колінному суглобі, i приводять до живота, ліву руку згинають у ліктьовому суглобі, а її долоню підкладають під праву половину обличчя постраждалого. Голова при цьому злегка запрокидується

В такому стійкому положенні на боці утворюються сприятливі умови для дихання, стає неможливим западання язика, затікання слизу або крові у дихальні шляхи.

Небезпечні порушення дихання, коли в дихальні шляхи потрапляють сторонні тіла, наприклад, погано розжована їжа (розмова під час прийому їжі, блювання), льодяники, дрібні іграшки тощо), які застряють у ротоглотцi, призводять до здавлювання надгортанника i закриття входу до гортані. У постраждалого спостерігають зупинку дихання, відсутнiсть голосу (пояснює жестами), він не може кашляти, оскільки неможливий вдих.

Для вилучення стороннього тіла існує декілька варіантів: постраждалому зі збереженою свідомістю постукування по спині та пiддiафрагмальний поштовх можуть бути нанесені не тільки в положенні постраждалого лежачи, але й стоячи або сидячи, для виконання першого прийому однією рукою пiдтримують постраждалого в ділянці грудної клітки попереду, а іншою наносить постукування зі спини, для виконання другого варіанту людина, яка надає допомогу, стає позаду постраждалого, стискує одну руку в кулак, прикладає кулак до живота постраждалого по середній лінії трохи вище пупа i нижче мечевидного паростку тією стороною, де знаходиться великий палець, i, міцно охоплює кисть навколо руки, швидкими рухами вдавлює кулак у живіт в напрямку догори, При необхідності повторюють натиснення.

Пiддiафрагмальний поштовх виконують в тих випадках, коли постраждалий втратив свідомість. З метою його виконання людяна, яка надає допомогу, встає навколішки з цього або з іншого боку або над ним, Нижню частину долоні однiєї руки прикладають до живота по середній лінії трохи вище пупа i нижче мечевидного паростку. Другу руку кладуть поверх першої i три п’ять разів натискають на живіт швидкими рухами догори по середній лінії.

Штучне дихання застосовують у тому випадку, коли у людини порушується або зупиняється нормальне дихання. Починати його треба якомога швидше, оскільки тривала затримка дихання небезпечна для життя. Починають відмирати клітини головного мозку.

Штучне дихання проводиться різними способами: за Лабордом, Сильвестром, Шеффером і Шюллером.

За способом Лаборда (мал.1.13) витягують язик потерпілого і притримують пальцями, обмотаними носовою хустинкою або марлею. Взявшись за язик, витягують його (при цьому відбувається вдих) і потім, не випускаючи, подають його в рот (при цьому відбувається видих). Робити це потрібно ритмічно 12—16 разів за хвилину.

За способом Шюллера потерпілий лежить на спині. Той, хто надає допомогу, охоплює двома руками з обох боків його реброві дуги і розтягує їх угору і на боки (вдих), а потім стискує донизу і до середини (видих).

Способи Шюллера і Шеффера (мал..1.14) не застосовують при переломах ребер, а спосіб Сильвестра (мал.1.15), крім того, при переломах кісток рук. У таких випадках необхідно проводити тільки ритмічне потягування язика за способом Лаборда.

Штучне дихання потрібно продовжувати довго, інколи протягом 2—4 год. Припиняють його, коли потерпілий починає дихати самостійно, ритмічно, безперервно. Якщо після відновлення дихання знову припиняється, штучне дихання потрібно відновити.

Штучне дихання потребує багато часу, через це необхідно підміняти того, хто надає допомогу.

Одночасно зі штучним диханням потерпілому дають нюхати нашатирний спирт і розтирають шкіру вовняною тканиною.

Перелічені методи визнані малоефективними і повинні застосовуватися лише в другу чергу, тобто коли рятівник не в змозі застосувати більш ефективнi методи (у випадку особливо небезпечних інфекцій, отруєння ФОС, важкої травми обличчя).

Методи ²рот до рота”, «рот до носа» є найбільш відомими. Для наповнення легень постраждалого використовується видихуване повітря рятівника. Найбільш поширений i більш зручний прийом наступний: виконавши прийом розгинання голови для відкриття дихальних шляхів, рятівник одну руку розташовує на задній поверхні шиї, тим самим він утримує голову, а друга рука, долонею розташовується на чолі постраждалого, таким чином, щоб було зручно двома пальцями (вказівним великим) закрити ніс постраждалого.

Після глибокого вдиху широко відкритим ротом закриває ніс постраждалого й робить форсоване вдування повітря в легені постраждалого. Одночасно ведеться спостереження за екскурсією грудної клітки.

Перші 3-5 вдувань треба робити в швидкому темпі, а наступні з частотою 12-14 разів за хвилину.

Після закінчення вдування рятівник відводить свою голову убік, у постраждалого відбувається пасивний видих через відкриті дихальні шляхи. При кожному вдуванні грудна клітка повинна пiднiматися, а пiд час вдиху опускатися. Якщо екскурсія грудної клітки під час перших вдихів відсутня, необхідно ще раз виконати заходи по поновленню прохідності дихальних шляхів.

Метод з "носа до роту" - Принцип полягає в тому, що рятівник вдуває повітря не через рот, а через ніс постраждалого. Цей метод застосовується тоді, коли з певних причин (неможливо відкрити нижню щелепу, при пораненні губ, язика) неможливо застосувати метод “з рота до рота”.

Техніка виконання: однією рукою, яка розташована на чолі постраждалого, закидають голову постраждалого, іншою, пiднімаючи його підборіддя і нижню щелепу, закривають рот. Вдування повітря виконується через носові ходи. В період пасивного видиху слід трохи відкрити рот постраждалого. Потім вдування продовжується в тому ж ритмі. Ефективність вдування повітря оцінюється за ступенем дихальних екскурсій грудної клітки.

Штучне дихання у дітей виконується вдуванням повітря i до рота i до носа одночасно. Частота вдувань повинна бути 18-20 разів за хвилину, але об’єм вдування менший, щоб уникнути пошкодження легенів.

Якщо всі заходи по поновленню прохідності дихальних шляхів та штучної вентиляції легень ефективно виконані, тоді наступним кроком повинно стати визначення роботи серця.

Встановлення зупинки кровообігу базується на простих клінічних ознаках, котрі легко визначати:

2. Відсутність пульсу на артеріях, що забезпечують мозковий кровообіг (артеріях шиї).

4. Синюшно-блiдий колір видимих частин тіла постраждалого.

Втрата свідомості наступає раптово. Ознака ця досить характерна; дуже важливою ознакою є відсутність пульсу.

Для діагностики цього стану важливо встановити відсутність пульсу на артеріях шиї.(мал..1.16).

з характерних ознак, причому звуження їх під

допомогою перелічених ознак була встановлена

зупинка кровообігу, то слід негайно приступити

не потребує ніякого обладнання і виконується в

після встановлення зупинки кровообігу. (мал..1.17)

Технiка непрямого масажу наступна (мал..1.18): постраждалого кладуть на спину, на тверду поверхню, наприклад, підлогу. Рятівник стає збоку від постраждалого, зап’ястям лівої руки спирається на середню частину груднини, зап'ястям правої руки на тильну частину зап’ястя лівої руки i стискує:грудину в напрямку хребта, допомагаючи собі вагою власного тіла на розігнутих в ліктях кінцівках. Тиснення на груднину повинно бути сильним, швидким i короткочасним.

Мал.1.18. Технiка непрямого масажу: а – положення рук; б1, б2 – схема механізму непрямого масажу серця (б1 – скорочення, б2 – розслаблення).

Непрямий масаж серця у дітей у віці до одного року двома пальцями, вказiвним та середнім виконують інтенсивне натискування на груднину з такою силою, щоб грудна клітка прогиналася на 1,5-2 см., зі швидкiстю 100 разів на хвилину.

У дітей з 1 року до 8 років непрямий масаж серця виконується однією рукою, котру розташовують на нижній третині груднини, натискування проводять з такою силою щоб грудна клітка прогиналася на 2,5-3,5 см. Як i у дітей до одного року, необхідно підтримувати швидкість масажу 100 разів за хвилину, щоб при чергуванні з ШВЛ сумарна частота компресій грудної клітки складала 80 разів за хвилину.

У дітей старше 8 років масаж серця виконується так, як i у дорослих. Частота компресій на грудку клітку повинна коливатися в межах 80-100 разів за хвилину.

На етапі елементарного підтримання життя методи ШВЛ i непрямий масаж серця чергуються. При серцево-легеневій реанiмацiї дітям старше 8 років i дорослим таке співвідношення рiзне, в залежності від кiлькостi людей які надають допомогу. В тому випадку, якщо СЛР виконує одна людина (т.т. він виконує i вентиляцію легень, i непрямий масаж серця) спiввiдношення ШВЛ до частоти непрямого масажу серця повинно складати 3:5 (три вдихи / п’ятнадцять натискувань на грудну клітку), Якщо допомогу надають дві або бiльше осіб (т.т. одна забезпечує непрямий масаж, інша - вентиляцію легень), співвiдношення повинно коливатися в межах 1:5 (один вдих / п'ять компресій на грудну клітку). У дітей до 8 років спiввiдношення ШВЛ до частоти непрямого масажу серця складає 1:5 (один вдих / п'ять натискань на грудну клiтку) не залежно від того, яка кiлькiсть людей приймає участь в наданні допомоги.

Правильне виконання СЛР пiдтверджується наступним:

1. Одночасно з непрямим масажем серця на магістральних судинах повинен визначаться пульс.

2. Під час вдиху повинен спостерігатися пiдйом грудної клітки.

3. Після припинення вдиху, завдяки своїй еластичності, грудна клітка повинна спадати, i одночасно реєструється потік повітря з ротової i / або носової порожнин.

Ознаками ефективності СЛР на етапі елементарного підтримання життя є: звуження зіниць, поява тонусу повік, виникнення спонтанних рухів гортані, поява спроби до самостійного вдиху, покращення кольору шкіри i слизових оболонок, в сприятливому випадку - поновлення кровообігу й дихання.

Таким чином, своєчасно почата штучна вентиляція легень i непрямий масаж серця можуть не тільки поновити серцеву дiяльнiсть i iншi тимчасово втрачені функцiї організму, але й продовжити життя людини.

2. Визначте послiдовнiсть надання долiкарської реанiмації.

З. Які прийоми видалення сторонніх з верхніх дихальних шляхiв ви знаєте?

4. Яким способом ви будете проводити штучну вентиляцію легень дитині віком 1 року?

5. 3 якою частотою ви будете натискати на грудну клітину при непрямому масажі серця людині віком 23 роки?

6. Які ознаки свідчать про правильність i ефективність надання долiкарської реанiмації?

Розділ 2. Травми в екстремальних умовах, перша медична

Травма – порушення анатомічної цілісності тканин, органів та функціональних (фізіологічних) процесів, що відбуваються в них, внаслідок раптової дії на організм людини негативних чинників навколишнього середовища.

За фактором дії, місцем отримання, характером, травми поділяються (табл.2.1).

Незалежно від причин, місця виникнення основні заходи і засоби першої медичної допомоги при травмах такі:

· Профілактика травматичного шоку (див. розділ 1).

· Накладання бинтових, косинкових та ін. м´яких пов´язок.

Живите по правилу: МАЛО ЛИ ЧТО НА СВЕТЕ СУЩЕСТВУЕТ? Я неслучайно подчеркиваю, что место в голове ограничено, а информации вокруг много, и что ваше право...

Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычислить, когда этот...

ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между...

Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: