ІІ. Аналіз виконання кошторису та динаміки витрат підприємства.

Сумарний обсяг витрат виробничої та інших видів опе­раційної діяльності визначається їх кошторисом (бюджетом), який складається в цілому
по підприємству на обумовлений період. В процесі аналізу кошторису витрат підприємства вирішу­ються такі основні завдання:

• визначається обґрунтованість планового кошторису вит­рат;

• проводиться аналіз виконання планового кошторису та впливу факторів на ступінь його фактичного виконання;

• проводиться аналіз резервів оптимізації кошторисних витрат;

• проводиться аналіз раціоналізації коштори­су за зміною граничного рівня витрат.

При обґрунтуванні планових витрат операційної діяльності виходять із запланованого обсягу виробництва і реалізації про­дукції (робіт, послуг) та діючих нормативів (стандартів) витрат на одиницю діяльності. При цьому плановий обсяг діяль­ності визначається за даними виробничої про­грами, а планові калькуляції визначаються у системі управ­лінського обліку.

При аналізі виконання кошторису витрат операційної діяльності необхідно дати оцінку дотримання обсягу витрат за економічними елементами та структурних змін в складі загально­го кошторису. При факторному аналізі відхилень за кошторисом слід виходити із адитивної моделі його функціональ­ного зв'язку:

КВ= МВ + ВОП +СВ+АМ + ІВ

де КВ - сума кошторисних витрат операційної діяльності підп­риємства; МВ - матеріальні витрати; ВОП - витрати на оплату праці; СВ – витрати на соціальне страхування; АМ - амортизаційні відрахування; ІВ - інші витрати.

Синтетичним показником оптимізації вит­рат операційної діяльності є зміна граничного рівня витрат, який визначається відношенням витрат до доходу операційної діяль­ності. Загальне відхилення граничного рівня витрат (∆ГЗ) проти базового буде визначатися:

∆ГЗ = - ;

де 3° і 3' - базовий і звітний рівні витрат операційної діяль­ності; Д° і Д ^’ - базовий і звітний рівні доходу операційної діяльності.

На зміну граничного рівня витрат впливають фактори:

• зміна структури продукції (робіт, послуг);

• зміна собівартості окремих виробів;

• зміна цін на продукцію.

Для проведення факторного аналізу граничного рівня вит­рат використовують наступну методику:

1. Визначають загальне відхилення граничного рівня витрат:

∆ГЗ = - ;

де К_і - кількість одиниць продукції (робіт, послуг) і-го виду; С_і - собівартість продукції (робіт, послуг) і-го виду; Ці - ціна продукції (робіт, послуг) і-го виду.

2. Щоб розрахувати вплив структурних зрушень треба виз­начити граничний рівень витрат за фактичним обсягом продукції при базовому рівні її собівартості та цін, після чого цей рівень порівняти з базовим:

∆ГЗ_стр = - ;

3. Щоб розрахувати вплив собівартості окремих виробів не­обхідно розрахувати граничний рівень витрат за фактич­ним обсягом та собівартістю продукції при базових цінах і цей рівень порівняти базовим:

∆ГЗ_св = - ;

4. Щоб розрахувати вплив цін на зміну гра­ничного рівня витрат необхідно фактичний рівень гра­ничних витрат порівняти з рівнем витрат, розрахованим за фактичним обсягом і собівартістю про­дукції при її базових цінах:

∆ГЗ_ц = - ;

Сумарний вплив факторів буде визначатися: ∆ ГЗ = ∆ГЗ_стр + ∆ГЗ_св- ∆ГЗ_ц.

ІІІ. Аналіз собівартості продукції.

Для досягнення конкурентоспроможності підприємство має постійно працювати над скороченням собівартості своєї продукції. В Україні собівартість формується за виробничим принципом і включає витрати безпосередньо пов’язані з виробництвом продукції. Витрати на управління, збут інші витрати операційної діяльності до собівартості не включаються.

Об'єктами аналізу собівартості виступають наступні показники:

• виробнича собівартість товарної продукції за статтями каль­куляції та за елементами витрат;

• витрати на одну гривню товарної продукції;

• собівартість окремих виробів;

• прямі статті витрат;

• непрямі статті витрат.

Основна мета аналізу собівартості продукції — знаходження шляхів і джерел зниження собівартості та збільшення при­бутку.

Для того щоб зробити висновки про можливі резерви зниження собівартості продукції, необхідно ці витрати вивчити з точки зору їх функціональної ролі у виробничому процесі. З цією метою проводиться групування затрат за призначенням, тобто за статтями калькуляції. Кількість і на­йменування калькуляційних статей залежить від галузей промис­ловості і визначається підприємствами самостійно.

З метою порівняння статей калькуляції собівар­тість фактично випущеної продукції перераховується на планові дані (планові норми і ціни). Потім фактичні витрати за статтями калькуляції порівнюються з перерахованими плановими витра­тами і визначається економія чи перевитрати за період, що аналі­зується.

Аналіз собівартості продукції за статтями калькуляції перед­бачає наступні етапи:

—аналіз виробничої собівартості продукції в цілому, у тому числі окремих статей калькуляції;

—детальний аналіз окремих статей калькуляції, тобто аналіз прямих і непрямих витрат на виробництво продукції.

Аналіз собівартості продукції закінчується виявленням мож­ливостей подальшого зниження собівартості продукції, підрахуванням загальних резервів цього зниження.

ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...

Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...

Что делать, если нет взаимности? А теперь спустимся с небес на землю. Приземлились? Продолжаем разговор...

ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: