|
ІІ. Аналіз виконання кошторису та динаміки витрат підприємства. ⇐ ПредыдущаяСтр 8 из 8 Сумарний обсяг витрат виробничої та інших видів операційної діяльності визначається їх кошторисом (бюджетом), який складається в цілому • визначається обґрунтованість планового кошторису витрат; • проводиться аналіз виконання планового кошторису та впливу факторів на ступінь його фактичного виконання; • проводиться аналіз резервів оптимізації кошторисних витрат; • проводиться аналіз раціоналізації кошторису за зміною граничного рівня витрат. При обґрунтуванні планових витрат операційної діяльності виходять із запланованого обсягу виробництва і реалізації продукції (робіт, послуг) та діючих нормативів (стандартів) витрат на одиницю діяльності. При цьому плановий обсяг діяльності визначається за даними виробничої програми, а планові калькуляції визначаються у системі управлінського обліку. При аналізі виконання кошторису витрат операційної діяльності необхідно дати оцінку дотримання обсягу витрат за економічними елементами та структурних змін в складі загального кошторису. При факторному аналізі відхилень за кошторисом слід виходити із адитивної моделі його функціонального зв'язку: КВ= МВ + ВОП +СВ+АМ + ІВ де КВ - сума кошторисних витрат операційної діяльності підприємства; МВ - матеріальні витрати; ВОП - витрати на оплату праці; СВ – витрати на соціальне страхування; АМ - амортизаційні відрахування; ІВ - інші витрати. Синтетичним показником оптимізації витрат операційної діяльності є зміна граничного рівня витрат, який визначається відношенням витрат до доходу операційної діяльності. Загальне відхилення граничного рівня витрат (∆ГЗ) проти базового буде визначатися: ∆ГЗ = - ; де 3° і 3' - базовий і звітний рівні витрат операційної діяльності; Д° і Д ’ - базовий і звітний рівні доходу операційної діяльності. На зміну граничного рівня витрат впливають фактори: • зміна структури продукції (робіт, послуг); • зміна собівартості окремих виробів; • зміна цін на продукцію. Для проведення факторного аналізу граничного рівня витрат використовують наступну методику: 1. Визначають загальне відхилення граничного рівня витрат: ∆ГЗ = - ; де Кі - кількість одиниць продукції (робіт, послуг) і-го виду; Сі - собівартість продукції (робіт, послуг) і-го виду; Ці - ціна продукції (робіт, послуг) і-го виду. 2. Щоб розрахувати вплив структурних зрушень треба визначити граничний рівень витрат за фактичним обсягом продукції при базовому рівні її собівартості та цін, після чого цей рівень порівняти з базовим: ∆ГЗстр = - ; 3. Щоб розрахувати вплив собівартості окремих виробів необхідно розрахувати граничний рівень витрат за фактичним обсягом та собівартістю продукції при базових цінах і цей рівень порівняти базовим: ∆ГЗсв = - ; 4. Щоб розрахувати вплив цін на зміну граничного рівня витрат необхідно фактичний рівень граничних витрат порівняти з рівнем витрат, розрахованим за фактичним обсягом і собівартістю продукції при її базових цінах: ∆ГЗц = - ;
Сумарний вплив факторів буде визначатися: ∆ ГЗ = ∆ГЗстр + ∆ГЗсв- ∆ГЗц.
ІІІ. Аналіз собівартості продукції. Для досягнення конкурентоспроможності підприємство має постійно працювати над скороченням собівартості своєї продукції. В Україні собівартість формується за виробничим принципом і включає витрати безпосередньо пов’язані з виробництвом продукції. Витрати на управління, збут інші витрати операційної діяльності до собівартості не включаються. Об'єктами аналізу собівартості виступають наступні показники: • виробнича собівартість товарної продукції за статтями калькуляції та за елементами витрат; • витрати на одну гривню товарної продукції; • собівартість окремих виробів; • прямі статті витрат; • непрямі статті витрат. Основна мета аналізу собівартості продукції — знаходження шляхів і джерел зниження собівартості та збільшення прибутку. Для того щоб зробити висновки про можливі резерви зниження собівартості продукції, необхідно ці витрати вивчити з точки зору їх функціональної ролі у виробничому процесі. З цією метою проводиться групування затрат за призначенням, тобто за статтями калькуляції. Кількість і найменування калькуляційних статей залежить від галузей промисловості і визначається підприємствами самостійно. З метою порівняння статей калькуляції собівартість фактично випущеної продукції перераховується на планові дані (планові норми і ціни). Потім фактичні витрати за статтями калькуляції порівнюються з перерахованими плановими витратами і визначається економія чи перевитрати за період, що аналізується. Аналіз собівартості продукції за статтями калькуляції передбачає наступні етапи: —аналіз виробничої собівартості продукції в цілому, у тому числі окремих статей калькуляції; —детальний аналіз окремих статей калькуляції, тобто аналіз прямих і непрямих витрат на виробництво продукції. Аналіз собівартості продукції закінчується виявленням можливостей подальшого зниження собівартості продукції, підрахуванням загальних резервів цього зниження. ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала... Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем... Что делать, если нет взаимности? А теперь спустимся с небес на землю. Приземлились? Продолжаем разговор... ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры... Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:
|