Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Методичні основи діяльності класного керівника в професійно-технічному навчальному закладі.





Завдання і зміст виховання всебічно розвиненої особистості визначають функції класного керівника:

• забезпечувати оптимальні умови для всебічного гармонійного розвитку вихованців;

• у співпраці з батьками, вчителями, які працюють з учнями певного класу, дитячими громадськими організаціями проводити цілеспрямовану роботу зі здійснення завдань національного виховання школярів у процесі навчально-виховної роботи в школі та за її межами;

• систематично вивчати індивідуальні анатомо-фізіологічні і соціально-психологічні особливості розвитку учнів свого класу;

• здійснювати організацію і виховання первинного учнівського колективу; всебічно вивчати динаміку розвитку колективу; розвивати спілкування в колективі на рівні вимог принципу демократичного співробітництва; координувати діяльність з колективом учителів, які працюють у цьому класі;

• проводити виховні та організаційні заходи зі створення оптимальних умов, які сприяли б зміцненню і збереженню здоров'я учнів;

• здійснювати організаційно-виховну роботу з учнями, вчителями та батьками учнів, спрямовану на формування у школярів старанності і дисциплінованості у процесі навчальної діяльності з урахуванням їхніх розумових можливостей;

• організовувати позакласну виховну роботу з учнями, сприяти залученню вихованців до участі в діяльності позашкільних дитячих виховних закладів; цікавитись участю школярів у діяльності дитячих громадських організацій;

• проводити цілеспрямовану організаційно-педагогічну роботу з батьками; забезпечувати системність у формуванні психолого-педагогічної культури батьків;

• домагатись єдності вимог до вихованців з боку школи і сім'ї; підтримувати зв'язок з вихователями груп продовженого дня, керівниками гуртків, студій, спортивних секцій, дитячими громадськими організаціями;



• вести нормативну документацію класу, подавати керівництву школи відомості про успішність, розвиток і вихованість учнів; стежити за станом ведення учнями щоденників.

У межах функцій діяльності класного керівника визначаються його конкретні обов'язки з урахуванням низки суб'єктивних і об'єктивних чинників.

Окрім функціональних обов'язків класний керівник має право: відвідувати уроки всіх учителів у своєму класі; запрошувати до школи батьків учнів класу або їх опікунів; виступати з клопотаннями перед дирекцією навчально-виховного закладу про заохочення або покарання учнів свого класу.

Діяльність класного керівника носить творчий характер і не може обмежуватися якимись рамками. Можна вести мову лише про різноманітність форм виховної роботи.

З погляду рівня спілкування визначають індивідуальну, групову і фронтальну форми роботи. Вибір тієї чи іншої форми виховної роботи зумовлюється різними факторами: завданнями виховання, рівнем розвитку первинного колективу, індивідуальними особливостями розвитку школярів, об'єктивними обставинами, конкретними педагогічними ситуаціями та ін.

З погляду використання джерел і засобів виховного впливу на школярів виділяють: словесні форми (збори, доповіді, бесіди, диспути, конференції, зустрічі, усні журнали та ін.); практичні форми (походи, екскурсії, спартакіади, олімпіади, конкурси, суспільно корисна праця та ін.); наочні форми (діяльність шкільних музеїв, виставок, тематичні стенди та ін.). Але всі форми виховної роботи класного керівника взаємопов'язані, доповнюють і збагачують одна одну. Є види роботи, в яких використовуються і словесні, і практичні, і наочні форми, тобто має місце діалектична інтеграція. Зразком такої інтеграції є, наприклад, колективні творчі справи (КТС). Провідним функціональним обов'язком класного керівника є вивчення учнів і координація на цій основі роботи вчителів, які працюють з вихованцями. Вчитель-вихователь повинен добре володіти методами вивчення учнів і дитячих колективів.

 

42. Етико-педагогічні основи і методичні правила роботи педагогічного колективу професійно-технічних навчальних закладів з батьками учнів.
Вивчення родин учнів дозволяє класному керівнику краще довідатись про дітей та їхніх батьків, зрозуміти стиль життя родин, ознайомитися з домашніми умовами розвитку особистості дитини. Цей напрям діяльності класного керівника відбивається у плані такими формами роботи, як відвідування родин учнів, анкетування, твори про родину, конкурс творчих робіт учнів «Моя родина», тестування, педагогічні майстерні, ділові ігри з батьками, формування банку даних про родину та сімейне виховання.

Педагогічна освіта батьків планується відповідно до вікових особливостей дітей, цілей і задач навчально-виховного процесу, конкретних проблем, що виникають у ході спільної діяльності вчителя й батьків. Класний керівник включає у план лекції з педагогіки, психології, права, етики, фізіології та гігієни; батьківські збори; тематичні консультації; педагогічні практикуми з розгляду й аналізу різних ситуацій виховання дитини в родині та школі; огляд популярної педагогічної літератури для батьків; обмін досвідом виховання дітей у родині; вечір запитань і відповідей; день відкритих дверей та інші форми.

Забезпечення участі батьків у життєдіяльності класного колективуздійснюється класним керівником за допомогою включення їх у такі види взаємодії, як спільне планування виховної роботи у класі; колективні творчі справи; свята, вечори, концерти, КВК; відвідування театрів, виставок, бібліотек; прогулянки, походи, поїздки та подорожі; виставки творчих робіт, дні здоров'я; допомога в ремонтних роботах й естетичному оформленні класної кімнати; участь в обладнанні кабінету й виготовленні наочного приладдя; організація міні-гуртків і клубів.

Педагогічне управління діяльністю батьківської ради класу відбивається в таких пунктах плану виховної роботи: вибори батьківської ради, допомога у плануванні й організації її діяльності, робота із соціально неблагополучними родинами, установлення зв'язків із шефами, оточуючим соціумом, громадськістю.

Індивідуальна робота з батьками дозволяє встановити безпосередній контакт із кожним членом родини учня, домогтись більшого взаєморозуміння в пошуку шляхів розвивального впливу на особистість дитини. Тому класний керівник включає у план роботи відвідування родин учнів, індивідуальні бесіди з батьками, спільне визначення перспектив і засобів розвитку учня, педагогічні консультації, індивідуальні доручення.

Інформування батьків про хід і результати навчання, виховання й розвитку учнівздійснюється класним керівником за допомогою тематичних і підсумкових батьківських зборів, індивідуальних консультацій, перевірки щоденників учнів, складання карт розвитку дітей і таблиць результатів навчальної діяльності, ведення щоденників спостереження за процесом розвитку дитини чи зошитів досягнень учнів, написання батькам листів-характеристик, записок-повідомлень, вітальних листівок і листів подяки.

Методи виховання як система

Метод виховання – це спосіб педагогічної діяльності, спрямований на реалізацію мети виховання. Методи залежать від мети та змісту виховання. Методи виховання спрямовані на формування й удосконалення особистості, тому врахування рівня розвитку вихованців — важлива умова ефективного використання методів виховання, що залежать також від рівня зрілості колективу.

Прийом виховання – складник методу, що забезпечує застосування його у конкретних умовах.

Засіб виховання – все те, за допомогою чого відбувається виховання: предмети, твори духовної й матеріальної культури (наукові посібники, книжки, газети, твори мистецтва); слово вихователя; різноманітні види діяльності (навчання, гра, художня самодіяльність, спорт); конкретні заходи (вечори, політінформації, збори).

Класифікація методів – це вибудувана за певною ознакою система методів. У сучасній теорії виховання найбільш поширена така класифікація:

– методи формування свідомості (освічення, навіювання, переконання, приклад);

– методи організації діяльності й формування досвіду поведінки (вправа, привчання, доручення, виховні ситуації);

– методи стимулювання і корекції поведінки (змагання, заохочення, покарання);

– методи самовиховання (самоспостереження, самоаналіз, самоконтроль, самонаказ).

Методи виховання спрямовані на зміну особистості в позитивний бік. Проте їх застосування веде не до безпосередніх змін особистості, а до виникнення у вихованців думок, почуттів, потреб, які спонукають їх до певних вчинків, поведінки. Ці методи виховання істотно відрізняються від методів навчання, застосування яких приводить до зростання й удосконалення знань, навичок та вмінь.

У практиці виховання трапляються різні комбінації цих методів у виховному процесі. Поєднання різних методів є однією з важливих умов впливу виховання на різні сторони особистості дітей.

Деякі серед перелічених методів можуть виступати в процесі виховання то як метод, то як засіб виховання. Це можна сказати насамперед про гру, трудову діяльність, роботу з книжкою, газетою. Динамічність, рухливість понять пояснюється складністю самого процесу виховання.

Фактори, від яких залежить ефективність використання методів виховання:

– педагогічно обґрунтоване зіставлення методів виховання з метою, завданнями, змістом, принципами виховання;

– застосування в єдності методів різних груп;

– урахування своєрідності педагогічної ситуації;

– аналіз впливу на особистість методів, які вже застосовувались;

– урахування особливостей особистості вихователя;

– забезпечення переходу методів виховання у методи самовиховання (переконання – у самопереконання, управління – у самоуправління тощо).

 

Зміст виховання як система.

Зміст виховання – система знань, переконань, навичок, якостей і рис особистості, звичок поведінки, якою повинні опанувати вихованці відповідно до поставлених цілей і завдань. Центральне поняття змісту виховання – “базова культура” особистості як культура життєвого самовизначення.

Зміст виховання особистості включає формування інтелектуальної, моральної, екологічної, політичної, правової, економічної, комунікативної, естетичної, фізичної культури, а також культури праці, сімейних стосунків та ін.

Система вартостей визначає зміст виховання. Завдання педагога – виробити у вихованця важливі для життя ціннісні орієнтації, власну позицію, відповідне ставлення до себе і інших; допомогти йому відчутя, останій з’вазок свого власного ‘я’ із обєктивною дійсністю усвідомити свої потреби, його власного життя.Тому зміст вихованя - це водночас і суб’єктивний досвід особистостіі з її ставленнями, цінностями, уміннями, соціальними навичками, способами поведінки, здібностями.Вимоги до змісту виховання багатопланові.Вони обумовлені потребами суспільства, держави, виробництва, економіки, і, насамперед потреби учнів, батьків.Упорядкування цих вимог викликало необхідність виділеня базового компоненту змісту виховання. Таким компонентом є базова культура особистості як основа для її подальшого розвитку.До базової культури належать культура життєвого самовизначення, економічна культура і культура праці, політична культура і правова, інтелектуальна, моральна, культура спілкування, економічна, художня і фізична культура, культура сімейних відносин.

 

 

45.Сучасні ідеї щодо змісту виховання
Виховання – це передача і організація засвоєння накопиченого людством соціально-історичного досвіду, його духовної культури; педагогічно цілеспрямована організація діяльності і спілкування людини, що сприяє формуванню у вихованців певного ставлення до оточуючого світу, до себе, до моральних норм і правил поведінки. Цей процес є двостороннім (обов'язкова взаємодія вихователя і вихованця).
Зміст виховання – система знань, переконань, навичок, якостей і рис особистості, звичок поведінки, якою повинні опанувати вихованці відповідно до поставлених цілей і завдань. Зміст формування особистості включає формування інтелектуальної моральної, екологічної, політичної, правової, економічної, комунікативної , естетичної, фізичної культури, а також культури праці, сімейних стосунків та ін.
Зміст виховання відображає в єдності його загальну мету, завдання та напрямки.

У сучасних умовах розбудови нашої держави розроблена нова, особистісно-гуманістична парадигма виховання . У зв’язку з цим відбувається переосмислення ролі виховання у формуванні духовності дитини – етичних норм добра, милосердя, патріотизму, честі, гідності, громадянськості, співпереживання, причетності до долі свого народу. Тому в умовах активного суспільно-економічного розвитку України пріоритетне значення відводиться вихованню, яке повинне здійснюватися на національному ґрунті, в „органічному поєднанні з національною історією і народними традиціями, при збереженні та збагаченні культури українського народу” . Такий погляд на виховання знайшов відображення у програмних документах, напрямах розвитку української держави.


В основі сучасної теорії виховання, яка повинна привести до нової якості особистості, лежать такі ідеї:
- реалізм цілей виховання;
- Спільна діяльність вихованців і вихователів, пошук моральних зразків, кращих зразків духовної культури, культури діяльності тощо;
- Самовизначення як формування цілісної особистості – людини з твердими переконаннями, демократичними поглядами і життєвою позицією
- Особистісна спрямованість виховання
- Добровільність
- Колективістська спрямованість
Провідна мета виховання – формування всебічно і гармонійно розвинутої особистості, здатної виконувати в суспільстві функції громадянина, працівника, сім’янина.









Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2019 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.