|
|
ЗАРОДЖЕННЯ ФІЛОСОФСЬКОЇ ДУМКИ, ЇЇ КУЛЬТУРНО-ІСТОРИЧНІ ПЕРЕДУМОВИСтр 1 из 5Следующая ⇒ ЗАРОДЖЕННЯ ФІЛОСОФСЬКОЇ ДУМКИ, ЇЇ КУЛЬТУРНО-ІСТОРИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ Філософія виникла з необхідності осмислення людиною себе, своєї сутності та навколишнього світу. Свій зміст вона бере з практики освоєння людиною дійсності, з висновків і результатів конкретно-наукового пізнання людиною світу, з народної мудрості та з логіки власного розвитку. Філософія виникла як теоретичне осмислення і дальший розвиток попередніх типів світогляду. Тобто з точки зору розвитку людства можна виділити такі типи світогляду як: міф, релігія і філософія. Будучи первісною формою, міфологія була єдиною формою суспільної свідомості тому й містила в собі у нерозчленованому, зародковому вигляді всі наступні форми суспільної свідомості –релігію, мораль та ін (також філософію). Вона відображала специфічні риси первісного людського колективу, тобто вони були притаманні йому лише в тій мірі в якій він належав до певного колективу. Первісні люди не розповідали міфи, а колективно їх “переживали”, “відтворювали”. Це було тому, що первісні люди мислили образами, було відсутнє абстрактне мислення. Наступною формою світогляду була релігія. специфічною її ознакою є віра в існування надприродніх сил (Бога, духа, чортів та ін.) та втручання їх в дійсне життя. тут має місце поділ на посейбічний та потойбічний світ. Виникнення релігії звязане із появою в людській голові здатності до абстрактного мислення. Головними і невідємними частинами релігії є: 1. концептуальний елемент – сукупність вірувань, уявлень, міфів, ідей даної релігії. 2.релігійні почуття; 3. культові дії, обрядові настрої. Релігія не аргументує свої положення, а сприймає їх на віру. Вона побудована на догмах, які непотребують доведення. Наступною історичною формою світогляду є філософія. це перша наукоподібна форма світогляду. Філософія виникає внаслідок подальшого розвитку практично-матеріальної діяльності людини, становлення наукового розуміння нею світу, що протилежне релігійному. Філософський світогляд виник і розвивався у рабовласницькому суспільстві (Індії, Китаю, Греції), в умовах поглибленого поділу праці від фізичної, руйнівння традиційних звязків і шаблонів поведінки людей родового суспільства. Спільними рисами всіх форм суспільної свідомості є те, що вони виникли в процесі практичної діяльності людини. Саме в цей час і спостерігається перехід від міфологічного світобачення до філософського. Але становлення суто філософських поглядів як теоретичної форми сприйняття світу датується більш пізнім часом - XIII - XI ст. до н.е. При цьому слід наголосити, що виникнення філософії в країнах Сходу (Китаї та Iндії) є тривалим процесом, що здійснювався на фоні древньої міфології. Це знайшло своє відображення у специфіці філософських концепцій, напрямків і шкіл. На зміну жрецям приходять мудреці (філософи), які, на відміну від своїх попередників, не займаються тлумаченням волі Неба, а намагалися пояснити сутність природи і людини, розкрити їх взаємозв’язок і взаємодію, визначити місце людини у суспільстві, її відношення до влади, закону. Перші відомості із філософії знаходимо у Єгипті і Вавілоні. Однак це ще не були філософські системи, а скоріше якісь уривчасті знання з геометрії, астрономії і медицини. Уже сформовані філософські системи, які дійшли до нас, знаходимо у стародавньому Китаї та Iндії. АНТИЧНА ФІЛОСОФІЯ. ЇЇ ОСОБЛИВОСТІ. Антична філософія з самого початку докорінно відрізнялася від міфології тим, що будувала свою картину світу не на чуттєвих уявленнях, а на поняттях, на логіці мислення. Однак ця логіка була відірвана від практично-предметної діяльності людей. Наслідуючи досягнення мислителів Сходу, грецькі філософи створювали уже не антропологічну, а космологічну картину світу. Вони ставили питання: як людина відноситься до світу, чи може вона пізнати світ, хто у співвідношенні “світ-людина” є первинним і визначальним. Виступаючи як цілісне вчення про світ і про людину, давньогрецька філософія не була єдиною і цілісною. В ній виділяються окремі школи: мілетська, ефеська, іонійська та ін., а також школи за назвою засновників: піфагорейський союз, академія Платона, школа сократиків. Однією з перших відомих шкіл у стародавній Греції була мілетська школа, яка виникла наприкінці VII ст. до н.е. в місті Мілеті на західному узбережжі Малої Азії. Представники цієї школи (Фалес, Анаксімандр, Анаксімен), які вважаються засновниками європейської філософії, виступали з наївно-матеріалістичних і стихійно-діалектичних позицій, тобто розглядали природу такою, якою вона є, без намагань приписати їй якісь надприродні властивості. Вони виділяли не чотири чи п’ять, а лише одну першооснову світу. Згідно з вченням Фалеса (біля 624-517 рр. до н.е.), основою всього існуючого є вода. Анаксімен (біля 586-525 рр. до н.е.) першопочатком речей і явищ вважав повітря, що має здатність “згущуватись” і “розріджуватись”. Анаксімандр (біля 610-546 рр. до н.е.) початок всього вбачав у “апейроні” (“невизначене”, ”нескінченне”). Апейрон виділяє з себе протилежні сутності: світле й темне, сухе і вологе і т. д. Подальший розвиток цих положень і здогадок представників мілетської школи знаходимо у вченні Геракліта Ефеського (біля 530-470 рр. до н.е.). Єдиною першоосновою світу він вважав вогонь, з якого все виникає і на який все перетворюється.. Так, біля 532 р. до н.е. у Кротоні виникає впливова релігійно-філософська група “піфагорейський союз”, засновником якого був уродженець о. Самоса Піфагор (біля 571-497 рр. до н.е.). Джерелом і першоосновою світу для Піфагора є не та чи інша природна речовина, а кількісне відношення - число. Матеріалістичну традицію продовжували представники елейської школи (Ксенофан і Парменід), які відстоювали як єдино правильне положення: “буття є, небуття нема”. Вони вважали, що чуттєве пізнання відображає тільки видимість, а не сутність предметів і явищ, тому тільки розумове пізнання дає істину. Учень Парменіда - Зенон Елейський висунув п’ять спростувань реальності руху, так звані “апорії” (апорія - трудність, спантеличеність). Одна із апорій (“Ахілл і черепаха”) формулюється так: швидконогий Ахілл ніколи не наздожене черепаху. На вищий щабель розвитку матеріалістичний напрямок в античній філософії був піднесений вченням атомістів: Левкіппа, Демокріта, Епікура, римського поета і філософа Тіта Лукреція Кара. Вперше атомістичну теорію висунув Демокріт, цей, за висловом К. Маркса, “перший енциклопедичний розум серед греків”. Демокріт вважав, що ніщо не виникає з нічого і ніщо не зникає безслідно. Атомістичне вчення Демокріта було розвинуто далі Епікуром та його школою. Він висловив думку, що атоми розрізняються також за вагою і що рухаються вони не тільки прямолінійно, як вважав Демокріт, але і криволінійно. Услід за Сократом Платон вважав, що пізнання - це процес спомину людиною того “природженого” знання, яке нібито у готовому вигляді існує в її душі. ЗАРОДЖЕННЯ ФІЛОСОФСЬКОЇ ДУМКИ, ЇЇ КУЛЬТУРНО-ІСТОРИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ Філософія виникла з необхідності осмислення людиною себе, своєї сутності та навколишнього світу. Свій зміст вона бере з практики освоєння людиною дійсності, з висновків і результатів конкретно-наукового пізнання людиною світу, з народної мудрості та з логіки власного розвитку. Філософія виникла як теоретичне осмислення і дальший розвиток попередніх типів світогляду. Тобто з точки зору розвитку людства можна виділити такі типи світогляду як: міф, релігія і філософія. Будучи первісною формою, міфологія була єдиною формою суспільної свідомості тому й містила в собі у нерозчленованому, зародковому вигляді всі наступні форми суспільної свідомості –релігію, мораль та ін (також філософію). Вона відображала специфічні риси первісного людського колективу, тобто вони були притаманні йому лише в тій мірі в якій він належав до певного колективу. Первісні люди не розповідали міфи, а колективно їх “переживали”, “відтворювали”. Це було тому, що первісні люди мислили образами, було відсутнє абстрактне мислення. Наступною формою світогляду була релігія. специфічною її ознакою є віра в існування надприродніх сил (Бога, духа, чортів та ін.) та втручання їх в дійсне життя. тут має місце поділ на посейбічний та потойбічний світ. Виникнення релігії звязане із появою в людській голові здатності до абстрактного мислення. Головними і невідємними частинами релігії є: 1. концептуальний елемент – сукупність вірувань, уявлень, міфів, ідей даної релігії. 2.релігійні почуття; 3. культові дії, обрядові настрої. Релігія не аргументує свої положення, а сприймає їх на віру. Вона побудована на догмах, які непотребують доведення. Наступною історичною формою світогляду є філософія. це перша наукоподібна форма світогляду. Філософія виникає внаслідок подальшого розвитку практично-матеріальної діяльності людини, становлення наукового розуміння нею світу, що протилежне релігійному. Філософський світогляд виник і розвивався у рабовласницькому суспільстві (Індії, Китаю, Греції), в умовах поглибленого поділу праці від фізичної, руйнівння традиційних звязків і шаблонів поведінки людей родового суспільства. Спільними рисами всіх форм суспільної свідомості є те, що вони виникли в процесі практичної діяльності людини. Саме в цей час і спостерігається перехід від міфологічного світобачення до філософського. Але становлення суто філософських поглядів як теоретичної форми сприйняття світу датується більш пізнім часом - XIII - XI ст. до н.е. При цьому слід наголосити, що виникнення філософії в країнах Сходу (Китаї та Iндії) є тривалим процесом, що здійснювався на фоні древньої міфології. Це знайшло своє відображення у специфіці філософських концепцій, напрямків і шкіл. На зміну жрецям приходять мудреці (філософи), які, на відміну від своїх попередників, не займаються тлумаченням волі Неба, а намагалися пояснити сутність природи і людини, розкрити їх взаємозв’язок і взаємодію, визначити місце людини у суспільстві, її відношення до влади, закону. Перші відомості із філософії знаходимо у Єгипті і Вавілоні. Однак це ще не були філософські системи, а скоріше якісь уривчасті знання з геометрії, астрономії і медицини. Уже сформовані філософські системи, які дійшли до нас, знаходимо у стародавньому Китаї та Iндії.   ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...  Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом...  Что делать, если нет взаимности? А теперь спустимся с небес на землю. Приземлились? Продолжаем разговор...  Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам... Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:
|