Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Інвестиційна та експлуатаційна фази проекту





Інвестиційна фаза, або фаза впровадження проекту, передбачає широкий спектр консультаційних і проектних робіт у сфері управління проектом. За цієї фази виконуються такі пункти:• установлення правової, фінансової та організаційної баз для здійснення проекту;• придбання та передача технології;• придбання землі, будівельні роботи і встановлення обладнання;• виробничий маркетинг, а також забезпечення постачання та формування адміністрації фірми;• набір і навчання персоналу;• здача в експлуатацію й запуск підприємств.Здача в експлуатацію і запуск підприємства – це, як правило, стислий за часом, але технічно важливий період здійснення проекту. Він пов'язує інвестиційну фазу з експлуатаційною.Здача проекту в експлуатацію охоплює такі види робіт:• перед експлуатаційні перевірки;• пробні запуски;• експлуатаційні випробування;• прийняття проекту.Для здачі в експлуатацію необхідна поставка ресурсів, матеріалів та робочої сили на будівельну ділянку. Ефективний і збалансований розподіл у часі цих поставок потребує складання графіка здійснення цього процесу. Найпростіший і найпопулярніший метод поділу процесу реалізації проекту на різноманітні дії та визначення їх тривалості називається графіком Ганта.Експлуатаційну фазу слід розглядати з погляду як коротко-, так і довгострокових засад. Перші стосуються початку виробництва, коли можуть виникати проблеми щодо застосування технології, роботи устаткування або недостатньої родуктивності праці через нестачу кваліфікованого персоналу. Більшість таких проблем формуються ще у фазі здійснення проекту.Довгостроковий підхід стосується обраної стратегії та загальних витрат на виробництво й маркетинг, а також надходжень від продажу.На цій фазі виокремлюють такі стадії:• виробнича експлуатація;• заміна та оновлення;• розширення та інновації;• заключна оцінка проекту.Заключна оцінка проекту провадиться після реалізації проекту і фактично є ретроспективним аналізом усіх виконаних за проектом робіт. Оцінка проекту, з одного боку, дає можливість установити фактори успіху або причини провалу проекту (буде інформаційною базою для розробки наступних проектних рішень), з іншого боку, визначити, наскільки ефективно використано ресурси для досягнення поставлених проектних цілей (є основою звіту про витрати коштів для інвесторів та інших учасників проекту).

Визначення тривалості та вартості передінвестиційних досліджень

Тривалість проектного циклу, безумовно, не є нормативною величиною і залежить від великої кількості обставин, насамперед від виду проекту та його учасників. Чітко встановлених норм і нормативів для визначення вартості передінвестиційних досліджень не існує. Ця величина залежить від таких чинників:масштаб і природа проекту;вид, межі та глибина передінвестиційних досліджень;категорія замовника та підрядника досліджень;час і зусилля, потрібні для збирання й аналізу інформації.
Зазвичай вартість таких досліджень оцінюється в потрібних людино-днях або людино-місяцях. Преідентифікаційна стадія великих проектів вимагає 2—3 людино-місяців, попередні дослідження — від 6 до 12, а детальна розробка — 12—15. На підставі витрат у людино-днях (людино-місяцях) розраховуються витрати на оплату праці, відрядження, проживання, складання креслень, карт, документів, поштово-телеграфних і кошторисних накладних витрат.Наявна практика визначення витрат на передінвестиційні дослідження свідчить, що вони можуть плануватися у процентах від вартості проекту. Так, вартість формування інвестиційного задуму з підготовкою інвестиційної пропозиції й документа про наміри може коштувати від 0,2 до 1% вартості проекту, дослідження інвестиційних можливостей, складання короткого техніко-економічного попереднього обґрунтування — 0,25—1,5%, докладне техніко-економічне обґрунтування доцільності інвестиційних рішень (залежно від масштабу проекту) — від 1,0—3,0% для невеликих проектів до 0,2—1% для великих. Витрати на супроводження проекту та його реалізацію значно відрізняються за фазами й стадіями життєвого циклу проекту.Кожна фірма, замовник, інвестор самостійно визначають для себе величину тих витрат, які спрямовують на передінвестиційні дослідження. Виокремимо деякі суб’єктивні чинники, що впливають на цю величину:1) досвід консультантів або експертів, які проводять дослідження;2) масштаб передбачуваної роботи;3) складність досліджуваної галузі;4) конкуренція між консультантами й експертами, умови роботи консалтингових фірм;5) зацікавленість консультантів у проведенні подальших досліджень і співробітництві із замовником;6) компетенція у проведенні переговорів з консультантами, що здійснюють передінвестиційні дослідження.Витрати на передінвестиційні дослідження можуть фінансуватися:інвестором;замовником;сторонніми організаціями, що зацікавлені в реалізації проекту.

15. Визначення цінності проекту. Одним з основних завдань проектного аналізу є встановлення цінності проекту, яка визначається як різниця між позитивними (вигодами В) та негативними результатами (затратами З): Цінність проекту = Вигоди – Затрати. Тобто потрібно оцінити всі результати проекту і встановити, чи перевищують вигоди від нього затрати на його здійснення. Аналіз вигод і затрат є базою прийняття проектних рішень, оскільки дозволяє відповісти на такі запитання: яким є бажаний результат проекту?хто несе витрати за проектом?хто скористається позитивними результатами проекту?коли та яким чином виявляться позитивні результати проекту?як потрібно порівнювати і підсумовувати вигоди і затрати різного типу, щоб визначити остаточну цінність проекту?яким чином співвідносяться позитивні результати даного проекту з результатами інших альтернативних проектів? Якщо метою проектного аналізу є встановлення розміру перевищення додаткових вигод від реалізації проекту над додатковими затратами, необхідними для його здіснення, то належить визначити методику розрахунку додаткових вигод і додаткових затрат. Модель оцінки додаткових вигод базується на розрахунку приросту вигод, отриманих завдяки здійсненню проекту, помноженому на ціну вигод: Додаткові вигоди проекту = ΔB·Pв, де ΔВ — додаткові вигоди, отримані завдяки здійсненню проекту; Рв — ціна вигод.
Модель оцінки додаткових затрат ґрунтується на визначенні кількості потрібних додаткових ресурсів, помножених на їх ціну:
Додаткові затрати проекту = ΔQp·Pp, де ΔQp — кількість додаткових ресурсів, необхідних для реалізації проекту; Pp — ціна ресурсів.
Визначення затрат і вигод слід провадити у розрізі кожного року проекту. Для відображення вигод і затрат у грошовому вимірі необхідно:
1.Встановлення якісного складу вигод і затрат, які виникають у результаті матеріальних впливів проекту. 2.Вимірювання у грошових одиницях зазначених вигод і затрат.3.Визначення реальних і майбутніх грошових показників, які характеризують вигоди і затрати проекту. 4.Порівняння потоків вигод і затрат на основі критеріїв, прийнятих для даного проекту.

Поняття явних і неявних вигід і затрат. Одним з основних завдань проектного аналізу є встановлення цінності проекту, яка визначається як різниця між позитивними (вигодами) та негативними результатами (затратами).Досить часто аналітики до затрат відносять те, що знижує можливість досягнення цілей проекту, а до вигід – те, що сприяє їх досягненню. Однак такий спрощений підхід зумовлює появу проблеми визначення цілей для кожного учасника проекту. Для приватних компаній або державних корпорацій основною метою є максимізація прибутку, але разом з тим вони мають й інші важливі цілі. Наприклад, вони можуть бути зацікавлені у диверсифікації своєї діяльності, що дасть змогу знизити власний ризик. Для суспільства в цілому основною метою є підвищення суспільного добробуту, але воно дбає і про розподіл доходу, збільшення кількості робочих місць, посилення регіональної інтеграції або забезпечення національної безпеки.

Для більшості країн підвищення доходу є найважливішим завданням будь-якої ініціативи в економічній галузі, а примноження національного доходу – метою національної економічної політики. Отже, у такій системі економічного аналізу все, що знижує національний дохід, вважається затратами, а все, що його підвищує, – вигодами.У проектному аналізі розрізняють явні і неявні вигоди і затрати.Явними називають матеріальні вигоди (затрати), зумовлені зменшенням (збільшенням) витрат або отриманням додаткових доходів (витрат), величина яких, як правило, очевидна, що дає змогу досить легко визначити їх фінансове значення. Зазвичай явні затрати і вигоди використовують для розрахунків фінансового аналізу проекту, оскільки вони базуються на оцінці вигід і затрат з урахуванням ринкових цін.До неявних вигід (затрат) належать побічні вигоди (затрати), які супроводжують проект. Вони пов'язані, як правило, з економічними або соціальними наслідками проекту і мають непрямий характер. Неявні вигоди (затрати) обов'язково відображаються в економічній оцінці проекту, коли його привабливість оцінюється з позицій суспільства в цілому. Для оцінки вигід і затрат з погляду економічного аналізу бажано використовувати альтернативну вартість ресурсів і продукції.Методика оцінки неявних вигід і затрат передбачає застосування таких прийомів:







Что делает отдел по эксплуатации и сопровождению ИС? Отвечает за сохранность данных (расписания копирования, копирование и пр.)...

Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...

ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...

Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычис­лить, когда этот...





Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2024 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.