Види навчальних цілей та засвоєння бази знань як основа таксономії навчальних цілей.

Першим і дуже важливим показником при вивченні циклів навчального процесу є конкретизація цілей навчання. Всі цілі реалізуються в тісному взаємозв'язку одна з одною, формулюються в термінах умінь і задач. Загальні цілі стосуються навчального предмета, що вивчається протягом усього періоду навчання. Предметно-специфічні цілі пов'язані з задачами, що повинен навчитися вирішувати учень у результаті вивчення даного предмета протягом одного року. Частні цілі - це цілі вивчення конкретних розділів, тем цих навчальних предметів. Аналіз досвіду роботи вчителів дозволяє виділити в кожному циклі засвоєння навчального матеріалу чотири такі специфічні найближчі предметні дидактичних цілі:

- ознайомлення і первинне закріплення навчального матеріалу;

- актуалізація, відтворення досліджуваного і формування навичок і умінь шляхом застосування його в навчальній практиці;

- систематизація знань і умінь на основі застосування їх у життєвій практиці;

- контроль знань і умінь.

Процес розробки таксономії цілей

навчання може здійсеюватися у декілька етапів. На першому етапі визначаються загальні цілі та можливий вплив засвоєного змісту дисципліни на спрямованість особистості студентів. На другому етапі цілі навчання уточнюються в процесі розробки моделі засвоєння бази знань.

Модель засвоєння бази знань навчальної теми – це перелік елементів бази знань з визначенням рівня засвоєння кожного елемента.

До елементів бази знань відносяться:

Поняття, терміни, факти, символи,судження.

Тенденції, властивості, теорії, критерії, закони

Правила, принципи, норми, методи, процеси, алгоритми.

Засвоїти знання – це щонайменше бути здатним відтворювати елементи бази знань, застосовувати елементи бази знань для розв’язання типових задач предметної галузі, використовувати базу знань для здобуття нових знань і розв’язання нових задач в нових умовах.

82. Основні види планування унавчально-виховних закладах. Програми та плани.

Державні освітні стандарти отримують реальне втілення у формуванні змісту освіти в таких нормативних документах: навчальному плані, навчальній прграмі і навчальній літературі. Кожний із цих документів відповідає певному рівню проектування змісту шкільної освіти. Навчальний план - рівню теоретичних уявлень; навчальна програма - рівню навчального предмета; навчальна література - рівню навчального матеріалу.

Навчальні плани - це нормативні документи, що спрямовують діяльність школи. Навчальний план загальноосвітньої школи - це документ, що містить перелік вивчаємих у ній предметів, їхній розподіл по роках навчання і кількість часів на кожний предмет. У практиці сучасної загальноосвітньої школи відомі такі види навчальних планів: базисний державний навчальний план, регіональні навчальні плани, навчальний план конкретної школи.

Навчальна програма - це нормативний документ, у якому окреслюється коло основних знань, навичок і умінь, які підлягають засвоєнню по кожному окремо узятому навчальному предмету. Вона включає перелік тем вивчаємого матеріалу, рекомендації по кількості часу на кожну тему, розподіл їх по роках навчання і час, який відводиться для вивчення всього курсу. Навчальна програма в структурному відношенні складається з трьох основних компонентів: пояснювальна записка, у якій визначаються цільові напрямки вивчення даного конкретного предмета, зміст освіти - навчальний матеріал, що включає основну інформацію, поняття, закони, теорії; методичні вказівки про шляхи реалізації програми, що стосуються методів, організаційних форм, засобів навчання, а також оцінки знань, навичок і умінь, що одержуються учнями.

Поняття змісту навчання. Основні принципи і теорії

Навчання – процес передачі й активного засвоєння знань, умінь і навичок, а також засобів пізнавальної діяльності, необхідних для здійснення безупинного формуваняя людини.

Одночасно – це спілкування, у процесі якого відбувається кероване пізнання, засвоєння суспільно-історичного досвіду, відтворення, оволодіння тією або іншою конкретною діяльністю, що лежить в основі формування особистості.

Зміст навчання: передача узагальненого досвіду придбаного людьми протягом сторіч.

Задача навчання: освітня, пізнавальна, виховна.

Цілі навчання: розвиток людської особистості, розвиток спроможностей, реалізація можливостей.

Форми навчання: творче, трудове, додаткове.

Принципи навчання – це керуючі ідеї, нориативні вимоги до організації та проведенню дидактичного процесу

Основні принципи навчання: науковість, зв'язок теорії і практики, доступність, систематичність, послідовність, індивідуальний підхід.

Дидактика – теорія навчання, пов'язана з дослідженням окремих сторін учбово-виховного процесу.

Склад дидактики: розробка цілей, задач, утримання, принципів, методів, організацію утворення і навчання.

Дидактичні принципи навчання: систематичність подачі знань, науковість, зв'язок із практикою, свідомість, доступність, наочність, єдність конкретного й абстрактного, з'єднання індивідуального і колективного.

Ознаки навчання: 1) організація засвоєння новими поколіннями накопиченого соціального досвіду товариства, що потребує спеціальної діяльності учнівських і тих, яких навчають,, 2) активність навчальної діяльності суб'єкта навчання.

Процес навчання - спеціальна організована пізнавальна діяльність, яка має свої зміст, структуру й організацію; це є особлива соціальна діяльність прискореної передачі накопиченого соціального досвіду.

Основні елементи навчання: ціль навчання - ідеальна модель бажаного результату засвоєння, методи навчання, організаційні форми навчання, реальний результат.

Складові процесу навчання: цілі, процес викладання, процес навчання, задачі, методи, форми організації, засіб навчання, зміст навчання.

Типи методів навчання: словесне, наочне, практичне.

Види та типи методів.

Метод навчання – система послідовних усвідомлених дій суб’єктів навчання, спрямованих на досягнення разультату, відповідного меті навчання.

Методи навчання в основному поділяються на:
словесні, налчні, практичні.

До словесних належать: усне викладення знань, бесіда, диспут, драматизація, робота з книгою.

Усний виклад – монологічна форма навчальної роботи. Викладач повідомляє інформацію, учень сприймає її, осмислює, запам’ятовує, а потім репродукує засвоєне. Види усного викладу знань:розповідь вчителя, пояснення, шкільна лекція.

Бесіда – діалогічний метод навчання, за якого вчитель із допомогою вдало поставлених питань спонукає учнів або відтворювати раніше набуті знання, або робити самостійні висновки-узагальнення на основі засвоєного фактичного матеріалу. Бесіди поділяються на: вступна, повідомлювальна, бесіда-повторення, контрольна.

Диспут – публічна суперечка на наукову чи суспільно важливу тему. Цей метод базується на обміні думками між учнями та вчителем

Метод драматизації ще називають рольовою грою. Особливість цього методу полягає в імпрвізованому розігруванні учасниками різних ролей узаданій проблемній ситуації.

Робота з книгою. Суть цього методу полягає в організації самостійної роботи учнів над друкованим текстом.

До наочних методів начання відносяться: спостереження, ілюстрація, демонстрація.

Спостереження як метод навчання забезпечує безпосереднє споглядання та сприйняття явищ дійсності. Ілюстрація матеріалів показується у статичному вигляді. Демонстрація передбачає показ матеріалів у динаміці.

До практичних належать: вправи, лабораторні роботи, практичні роботи. Вправа – це метод навчання, що полягає у повторенні певних дій, під час яких учні виробляють уміння й навички застосування вже набутих знань.

ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры...

ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между...

Что делать, если нет взаимности? А теперь спустимся с небес на землю. Приземлились? Продолжаем разговор...

Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: