Структура і риси характеру, його цілісність. Характер і спрямованість особистості.

Спадковість і характер. Зв’язок характеру і темпераменту.

Формування характеру. Урахування особливостей характеру у індивідуальній та навчально-виховній роботі.

Вейнингер О. Пол и характер. – М.: Терра, 1992.–480с.

Ковалев А.Г. (Александр Григорьевич). Психология личности. – М., 1970, гл.12

Левитов Н.Д. (Николай Дмитриевич). Психология характера. – М., 1969.

Моргенштерн И. Психографология. – Харьков: Фолио, 1996. – 320 с.

Мясищев В.А. Психологические особенности человека, 1975, гл. 4-8.

Орлов Ю.М. Самопознание, самовоспитание характера. М., 1987.

Психология индивидуальніх различий. М., 1982

Щекин Г.В.Визуальная психодиагностика и ее методы. Учебно-методическое пособие. Часть 1. Основы визуальной психодиагностики. К.: ВЗУУП, 1992.

Термін “характер” вперше був введений древньогрецьким філософом Теофрастом (1У-Ш ст. до н.е.), другом Арістотеля. У перекладі з грецького слово характер означає “риса”,”ознака”,”чеканка”,”відпечаток”, “особливість”. Це слово походить від дієслова “харассо”, що означає гострити, драпати, креслити. Зберігся трактат Теофраста про характери, в якому описані під кутом зору сатирика-мораліста 30 типів характеру. Теофраст вперше зробив спробу дати класифікацію характеру, але розглядав його лише з боку морального обліку людини.

Від характеру людини в більшій мірі залежить те, як складеться її життя в колективі. Якщо людина чесна, працьовита, чуйна, комунікабельна, то вона, мабуть, буде добре почувати себе у колективі. Якщо людина егоїстична, лінива, високомірна, вона погано вживається у колективі.

У повсякденному житті термін “характер” має різне значення. Життєва практика приводить до необхідності визначити поняття “характер” у широкому та вузькому значенні. У широкому розумінні, характер – це індивідуальні, яскраво виражені і якісно своєрідні психологічні властивості людини, які відрізняють її від інших людей.

Із визначення характеру у широкому розумінні випливає, що до нього входять всі своєрідно-індивідуальні психологічні особливості людини, які відрізняють її від інших людей. Таке визначення включає і поняття темпераменту та здібностей. Але не всяку індивідуально-своєрідну властивість можна назвати рисою характеру. Наприклад, такі індивідуальні психічні властивості, як гострота зору, слуху, швидкість і тривалість запам’ятовування, інертність нервової системи і т.д. не є властивостями характеру. Тому необхідно дати визначення характеру у більш вузькому значенні.

Х а р а к т е р - це сукупність найбільш стійких психічних властивостей, які визначають типовий спосіб поведінки людини і виявляються в її ставленні до суспільства, до колективу, до інших людей і до самої себе.

Поведінка – зовні спостережувана рухова активність людини. Це цілеспрямована система послідовно виконуваних дій, які здійснюють практичний контакт організму з оточуючим середовищем.

Характер вказує на такі особливості людини, за якими вона відрізняється від інших людей, і за якими можна передбачити поведінку людини. Риси характеру можуть як позитивно, так і негативно впливати на поведінку людини. Вони виступають як стійкі і глибокі мотиви поведінки. Наприклад, якщо людина альтруїст, то ця риса спонукає її до певної поведінки. Характер відіграє важливу роль у житті людини, адже від нього залежить те, наскільки людина щаслива чи нещасна.Окремі учні проявляють егоїм. Наприклад, якщо один учень не знає відповіді, інші сміються над ним.

Завдання, які стоять перед психологією характеру, полягають у вивченні сутності і структуру характеру, розкрити зв’язок між характером і темпераментом, класифікувати характери, з’ясувати умови, які впливають на формування позитивних рис характеру, визначити принципи та методи дослідження характеру.

Характер людини виявляється назовні в її в ч и н к а х, п о в е д і н ц і, д і я л ь н о с т і.

Так, в праці проявляються різноманітні риси характеру (цілеспрямованість, працьовитість, вольові та моральні якості і ін.) Письменники часто розкривають риси характеру літературних героїв через їх ставлення до праці. Одна й таж людина може по-різному проявляти себе у різних видах праці, в залежності від умов праці та від свого ставлення до неї. У цікавій та творчій прауі людина може бути ініціативною, настирливою, а в праці, яку людина виконує лише з необхідності, - в’ялою, пасивною. Повільний темп діяльності може свідчити про різні риси характеру: у одних людей – це результат розсудливості, точності, охайності, в інших – лінощів, небажання затрачувати сили, ще в інших – як результат невпевненості, страх помилитись. Швидкий темп діяльності свідчить про добре розвинені вольові риси характеру, інколи про шкідливу поспішність, необдуманість.

Характер яскраво виявляється у навчальній діяльності. Наприклад, увага учнів під час поясненя нового матеріалу учителем і під час відповідей школярів часто є показником вихованого почуття обов’язку і відповідальності, розсіяність свідчить про низькі вольові риси характеру, безвідповідальність. За характером читання художньої літератури можна також говорити про такі риси характеру, як синтементальність, схильність до романтики (наприклад, якщо особистість любить читати лірику чи сама пише вірші).

Характер виявляється у різноманітних в ч и н к а х, які є складовими елементами поведінки. Вчинками називають дії, які підлягають суспільній, моральній оцінці і викликаються свідомими мотивами та цілями. У вчинках проявляються такі риси характеру, як настирливість, лицемір’я, скованість, скритість, замкнутість. Вчинки можна оцінювати як моральні та аморальні, чесні і нечесні тощо. Характер виявляється не лише в героїчних вчинках, а й в повсякденному житті людини. Вивчаючи вияв характеру у діяльності, необхідно глибоко вивчати мотиви поведінки, так як зовні схожа поведінка може бути виявом різних рис характеру. Наприклад, один учень відвідує хворого однокласника, керуючись мотивами дружби, чуйності, інший в надії на те, що під час хвороби однокласника може використати його велосипед. Два учні здійснити приблизно однакові вчинки – образили свого однокласника. Один учень дуже сильно переживав цей вчинок, розкаювався, але не попросив вибачення, бо йому було соромно дивитись у вічі. Другий учень зовсім не переживав свого вчинку, не розкаювався і легко попросив вибачення.

Характер виявляється у м о в і людей. Для пізнання характеру велике значення має те, як людина говорить: багато чи мало, відверто чи ні, однотипно чи з різними людьми (начальством, підлеглими) по-різному. Люди, які люблять багато говорити, проявляють різні риси характеру: самовпевненість, самолюбство, неуміння стримувати себе, надмірну відвертість, і в той же час, уважність до людей, чуйність, бажання бути приємними у спілкуванні.

Люди, які мало говорять, проявляють такі риси характеру, як скритність (потайливість), замкнутість, хитрість, необізнаність (не знають, про що говорити), а також високе почуття відповідальності за свої слова (керуються прислів’ям “слово –срібло, мовчання – золото”) і ін. у багатьох прислів’ях необдумана багатослівна мова розглядається як показник обмеженості людини (Меле день до вечора, а послухати нічого, …..). І,навпаки, розумна мова позитивно характеризує людину (З тобою розговориться, що меду напиться, что словом молвит, то рублем подарит). В окремих людей зміст мови розходиться з їх вчинками.

Характер проявляється у з м і с т і мови (“У кого що болить, той про те і говорить”). Дійсно, улюблений зміст розмови говорить про панівний інтерес. Одні люди намагаються говорити лише про себе і про свої справи, інші – намагаються найбільше задовольнити у розмові інтереси інших людей.

Характер проявляється у індивідуальному с т и л і мови. Стиль мови може говорити про зміст панівних е м о ц і й людини. Слово може вдарити як пуля по ворогові, як кнут по душі. Педагог повинен володіти поетичним даром художнього слова, як поет; даром художньо-виразного читання своїх словесних творів, як актор; даром чути і слухати, як музикант; даром передавати у слові найтонкіші нюанси кольору, форми, як художник; даром переконуючого, впливового, ефективного живого слова, як оратор; даром безмежної любові до дітей, як справжня людина-гуманіст.

Характер людини проявляється у вокальній (голосовій) міміці (однотонність мови, зміна інтонації, наявність чи відсутність виразних пауз, плавність, ритмічність мови, її високий чи низький тон). За голосом частково можна визначити окремі риси характеру (скромність, рішучість, самовпевненість і ін.).

Живите по правилу: МАЛО ЛИ ЧТО НА СВЕТЕ СУЩЕСТВУЕТ? Я неслучайно подчеркиваю, что место в голове ограничено, а информации вокруг много, и что ваше право...

ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...

ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры...

Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: