Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Поняття філософії та проблеми її предмету.





Поняття філософії та проблеми її предмету.

Термін "філософія" перекладається з грецької як "любов до мудрості". Мудрістю древні вважали вміння пов'язувати одні явища з іншими, представляти світ у цілісності як космічний порядок. Мудрістю вважалася налаштованість розуму на суть проблеми, на оригінальне рішення, до якого приводять глибокі знання і роздуми. "Мудрість - прагнення людини пізнати нескінченне", - цю думку приписують одному з перших давньогрецьких мудреців Піфагору. Предмет філософії можна визначити як „...система знань про світ як ціле, універсальну основу світу, місце людини у світі та смисли її існування”. Отже, предметом філософії є система відношень “людина – світ”.

 

Якщо спробувати окреслити коло філософського знання, то можна виділити як предмет його аналізу наступні питання і проблеми, на які шукали і шукають відповіді як професійні філософи, так і звичайні люди:

u У чому сутність світу, як влаштовано буття, як організовано світ? Чому саме так він організований?

u Чи є щось спільне між різними, іноді зовсім несхожими сторонами буття, а якщо є, то, що саме?

u Чи мають Всесвіт, Буття якусь мету, або їх розвиток хаотично?

u Що таке кінцівку і нескінченність з філософської точки зору?

u Чи справді існують об'єктивні закони світобудови, об'єктивні (незалежні) параметри його розвитку? Або закони тільки форми організаційної розумової діяльності людини, тільки його суб'єктивні уявлення для зручності життєдіяльності?

u Як і наскільки глибоко людина може проникнути в таємниці світу? Пізнаваний чи світ? Пізнаваний він повністю або частково? Що є істина?

u Яке місце людина посідає у світі і яка його роль? Чи є він "піщинкою світобудови" або "паном" природи і буття?

u Яка природа і сутність самої людини? Чи є піднесений спосіб життя? І якщо він є, то, як його досягти?

u Що є добро і що є зло? Як вони співвідносяться між собою і де, в чому їх причини? Краса і прекрасне - як їх досягти?

u Як співвідносяться в цьому світі мудрість і дурість? Чому мудрих не завжди дістається щастя?

u У чому полягає справжня людяність? Що таке гуманізм як філософська проблема?

u Що таке суспільство? Які закони його розвитку? Що таке суспільний прогрес? Чи є у історії якась спільна мета або кожна культура має свій шлях розвитку?

Загальна характеристика особливостей східного світогляду.

Давньоіндійська філософія0 її особливості і історія виникнення.

Перші філософські школи і течії виникають у найдавніших регіонах людської цивілізації на початку VІ ст. до. н. е. в Стародавній Індії та Стародавньому Китаї та Греції. Передмови виникнення філософії були такі: 1. стрибок у розвитку виробничих сил внаслідок переходу від бронзи до заліза;2. поява товарно-грошових відносин; 3. виникнення держави, 4. ріст опозиції традиційній релігії, критика нормативно-моральних установок і уявлень; 5. розвиток науки, накопичення емпіричного матеріалу. Необхідність його логічного і абстрактного осмислення. Філософія Стародавньої Індії має ряд особливостей, які визначуються спеції кою розвитку суспільних відносин цієї держави, і це насамперед кастовий устрій в Індії, які сприяли збереженню традиційних релігійно-міфологічних уявлень у формуванні перших філософських течій. Це, в свою чергу, обумовило перевагу у світогляді східних країн релігійно-етичної проблематики над науково-теоретичною, ідеалізму над матеріалізмом.
Староіндійська філософія розвивалась у школах, так званих "дашанах". Існували дашани астиків і дашани нестиків. Ці дашани проповідували різко полярні ідеї, які групувались на визнанні або запереченні Вед. "Веда" (в перекладі з індійського "знання") - це збірник текстів на честь богів. В дашан астиків входили такі школи вчення, що визнавали авторитет Вед. Це ортодоксальні вчення: ведан, санкхья, йога, ньяя, вайшешика, шиманса. В дашани нестиків (неортодоксальні школи) входили вчення: чарваків, буддизму джайнізму. Одним з найдавніших ідеалістичних вчень був брахманізм, який вважав, що світ складається з невидимого, непізнаного, незмінюваного духу "брахмана", що не має ні початку, ні кінця. З точки зору представників цієї школи слід розрізняти душу і тіло.
Тіло - це зовнішня оболонка душі /атман/. Душа вічна, безсмертна, але оскільки людина занадто прив’язана до свого тіла, до земного існування, то душа людини, хоч і є втіленням духу брахмана, все ж відрізняється від нього і тому підкоряється закону необхідності /кармі/. Закон необхідності /карма/ змушує душу щоразу після смерті тіла переселятися до іншого тіла, і душа людини завжди входить в таку оболонку, котра залежить від діянь її у минулому житті. Потік 'цих перевтілень /самсара/ триває нескінченно довго. Якщо ж людина а може звільнитися від повсякденних життєвих турбот, її душа перестає бути зв'язаною з цим тлінним світом, тоді і настає реалізація її тотожності з Брахманом.

Основні філософські вчення.

Веданта -вчення яке розробляє ідеї брахмана як носія невтіленного начала та атмана як результату втілення частинки брахмана наслідком якого постає реальна індивідуальність яка страждає від своєї самотності і правгне поверн. До попереднього стану.

Вайшишика -вважає причиною виникнення і зникнення речей атоми, що має здатність роз’єднуватись і зєднюватись.З атомів виникає 4 субстанції:земля,вода,світло,повітря і існує ше 5 неатомних субстанцій:ефр,час,простір,душа,розум.

Санкя -дуалістичне вчення яке проголошує два начали виникнення світу:пракриті-світлий початок. поруша-абсолютна свідомість яка без пракриті позбавлена сенсу.

Мімансо -заперечує ілюзорність світу і вважає підставою його виникнення звук.

Нсяя -вчення логіки і теорії пізнання.

Джайнізм - віра низку перероджень, можливість звільнення від сансари.

 

10.Етапи розвитку античної філософії.

У розвитку античної філософії виділяється чотири основних етапи.
Перший етап - охоплює VII-V стст. до н. є. і називається досо-кратівським. Філософи ж, які жили до Сократа, так і називаються -досократики. До них належать мудреці із Мілета (так звана Мі-летська школа), Елейська школа (Парменід, Зенон), Піфагор і піфагорійці, атомісти. У центрі ранньої - досократівської -грецької натурфілософії стояли проблеми фізики та Космосу.
Другий етап - приблизно із середини V ст. до н. є. - до кінця IV ст. до н. є. - класичний. Софісти й Сократ, які вперше спробували визначити суть людини, здійснили антропологічний поворот у філософії. Філософська спадщина Платона й Арістотеля, що характеризується відкриттям надчуттєвого і органічним формулюванням основних - класичних - проблем, найповніше узагальнює і відображає досягнення класичної епохи грецької античності.
Третій етап у розвитку античної філософії - кінець IV—II стст. до н. є. - звичайно називають елліністичним. На відміну від попереднього, пов'язаного з виникненням значних, глибоких за змістом і універсальних за тематикою філософських систем, формуються різноманітні еклектичні конкуруючі філософські школи: перипатетики, академічна філософія (Платонівська Академія), стоїчна й епікурейська школи, скептицизм. Усі школи об'єднує одна особливість: перехід від коментування вчень Платона й Арістотеля до формування проблем етики, моралізаторською відвертістю в епоху присмерку й занепаду елліністичної культури. Тоді популярна творчість Теофраста, Карнеада, Епікура, Піррона та ін.
Четвертий етап у розвитку античної філософії (І ст. до н. є. -V-VI стст. н. є.) - період, коли вирішальну роль в античності став відігравати Рим, під вплив якого потрапляє Греція. Римська філософія формується під впливом грецької, особливо елліністичної. У римській філософії виділяються три напрямки: стоїцизм (Сенека, Епіктет, Марк Аврелій), скептицизм (Секст Емпірик), епікуреїзм (Тит Лук-рецій Кар). У III—V стст. н. є. в римській філософії виникає і розвивається неоплатонізм, визначний представник якого є філософ Пло-тін. Неоплатонізм значно вплинув не тільки на ранню християнську філософію, але й на всю середньовічну релігійну філософію.

 

Мілетська школа

Мілетська школа відома як перша філософська школа. У ній уперше свідомо було поставлене питання про першооснови всього сущих.

Представники мілетської школи інтуїтивно розуміли світ як матеріальний.

На першому місці тут коштує питання про сутність світу.

На основне питання попередньої космогонії про першопричину світу вони давали, на відміну від усіх міфологічних концепцій, цілком матеріалістична відповідь, хоча ще і наївний.

 

Елейська школа

На відміну від мілетської та піфагорійської традицій розглядати дійсність як узгодження, єднання протилежностей. Елеати аргументовано критикують всі вчення, де визнається рухома, мінлива першооснова речей. Елеати обґрунтовують поняття про незмінну сутність істинного буття, позірність усіх помітних змін та відношень між речами, бо в іншому випадку будь-яке вчення про ту чи іншу річ стає простою марою, жодне знання не є опорою ані в теорії, ані в практичному житті.

 

Піфагор

Усі піфагорські навчання про сутність буття має чітко виражений спекулятивний характер і є історично першою спробою збагнення кількісної сторони світу. Математичний підхід до світу полягає в поясненні визначених кількісних відносин між реально існуючими речами. Можливість уявної маніпуляції з числами (як абстрактними об'єктами) веде до того, що ці числа можуть бути розумілі як самостійно існуючі об'єкти. Звідси залишається усього лише крок до того, щоб ці числа були проголошені власне сутністю речей. Саме це і робиться у філософії Піфагора. При цьому існуючі протилежності підкоряються загальної універсальної гармонії космосу, вони не зіштовхуються, але борють, але підлеглі гармонії сфер.

Релігію і мораль Піфагор вважав основними атрибутами упорядкування суспільства. Його навчання про безсмертя душі (і її перевтіленні) стоїть на принципах повної підпорядкованості людини богам.

 

Давньогрецькі атомісти

Навколо історичного існування філософа Левкіпа (ок. 500-440 р. до нашої ери) велися суперечки.

Левкіп висунув основні принципи атомістичної філософії. Він визнавав незліченні, що постійно рухаються елементи - атоми, що мають нескінченну безліч форм, тому що бачив у речах постійне виникнення і зміна. Він учив, що суще не більш ніж не-суще і що обоє вони є рівною причиною виникнення речей. Думаючи суть атомів повної і щільний. Він учив, що вони є суще, що рухається в порожнечі; порожнечу називав не-сущим, затверджуючи, що вона є не меншим, чим суще. Таким чином, основний принцип атомістичної науки про буття: «Єдине, що існує, - атоми і порожнеча».

 

Схоластика

Наступний період в розвитку середньовічної філософії називають схоластикою.

Схоластика — філософське вчення, в якому поєднані релігійно-філософські засновки з раціоналістичною методикою та формально-логічними проблемами.

Схоластика, особливо її розвинута форма — томізм, практично вирівнює в значущості віру й розум. На думку її прихильників, знання, яке осягається в акті віри, можна передати розумомПерейнявши вчення Арістотеля про активну форму і пасивну матерію, Фома Аквінський виділяє чотири ступені буття:
— «царство мінералів», де форма є лише зовнішньою визначеністю речей;— «рослинне царство», де форма виступає як рослинна душа;— тваринне царство і, відповідно, тваринна душа;— людина і розумна безсмертна душа.

Форма як організуючий принцип по-різному пронизує матерію на цих рівнях — від зовнішньої форми до розумної душі, яка існує окремо від тіла і яка є безсмертною на відміну від рослинної і тваринної душі.

Суттєве значення для подальшого розвитку європейської філософії мала дискусія між номіналістами і реалістами, яка тривала в схоластиці протягом кількох століть. Центральна проблема дискусії — природа загальних понять

Реалізм — філософський напрям, згідно з яким загальні поняття (універсалії) існують реально як сутності речей.

Реалісти — вважали, що людина осягає ці сутності в поняттях розуму. Отже, універсаліям спершу надавався статус реального буття — сутності речей, а вже відтак — загального поняття розуму.

Номіналізм — філософське вчення, що заперечує онтологічне значення універсалій (загальних понять), стверджуючи, що універсалії існують не в дійсності, а тільки в мисленні.

Номіналісти —вважали, що речі одиничні, не приховують ніяких універсалій. Загальні поняття є тільки назвами одиничного, вони — творіння людського розуму. Така відмінність у співвідношенні одиничного і загального в світі речей передбачала різні тлумачення способу їх творення.

Обидві концепції по-різному інтерпретують і пізнання. Для реалістів пізнання — осягнення розумом сутності, розкриття її через умоспоглядання (зародки майбутнього раціоналізму). Для номіналістів пізнання є чуттєвим пізнанням одиничних речей. Саме це живило їх увагу до досвіду, фактів, дало поштовх для емпіричного напряму у філософії Нового часу.

Філософія Канта

Фундатором німецької класичної філософії був Іммануїл Кант. Його теоретична діяльність поділяється на два періоди. Перший період закінчується 60-ми роками XVIII ст. У цей час Кант займався переважно природничими проблемами, серед яких найбільш відомою в науці його гіпотеза про виникнення Сонячної системи з величезної газової туманності. В загальній формі він стверджував діалектичну думку про те, що природа має свою історію в часі, відкидав ідею першого поштовху, тобто в цей період у філософії Канта переважали матеріалістичні позиції. У центрі філософії Канта стоять проблеми теорії пізнання. Основне, чим відрізняється підхід Канта до вирішення цих проблем, порівняно з попередніми представниками різних філософських систем, полягає в тому, що він здійснив перехід від метафізики субстанції до теорії суб’єкта. Головне, за Кантом, не вивчення речей самих по собі, а дослідження самої пізнавальної діяльності людини. Перш ніж пізнавати світ, вважає Кант, потрібно пізнати своє пізнання, встановити його межі і можливості. Це був великий поворот філософії до людини. 23.Гєгєль

Діалектичний ідеалізм Гегеля.

Г.Гегель — німецький філософ, представник німецької класичної філософії, творець ідеалістичної діалектики.

Гегелівський діалектичний метод, таким чином, вступає в протиріччя з вимогою системи, яка обов'язково мусить бути завершена, а це означає, що абсолютна істина повинна бути в кінці кінців досягнута. Гегель розглядав свою систему як філософію, що вінчає собою розвиток всього людства, в якій досягнута абсолютна ідея; тим самим і історія ніби набувала завершення, і досягнутий нею рівень, тобто умови сучасної Гегелю Німеччини, оголошувались вищою точкою історичного руху людства. Тим самим, всі протиріччя дійсності вирішуються і досягається абсолютно істинний стан — якраз цього вимагає гегелівська система. Але це суперечить діалектичному методу. Метод вимагає перетворення існуючої дійсності, гегелівська система ж вимагає оправдання дійсності.

Антропологічний матеріалізм Фейєрбаха.

Л.Фейєрбах — філософ, який здійснив поворот до матеріалізму в німецькій класичній філософії після Канта і Гегеля.

Феєрбах Вважає, що філософія і релігія — протилежні за своєю суттю. В основі релігії лежить віра в догмати, в основі філософії — знання, прагнення розкрити суть речей. Тому своє завдання Фейєрбах вбачаєте критиці релігії, пропонує аргументоване розуміння причин виникнення релігії. Зокрема, він вважає що незадоволення людини суперечностями, злом і несправедливістю, які існують в реальному світі, приводить до того, що в неї виникає думка про існування ідеального світу — Неба, де.людська доброчесність завжди винагороджується і приносить щастя.

 

Філософія марксизму.

Марксистська філософія виникла в 40-х роках XІХ ст.

У політичній сфері чітко позначилося виділення пролетарського руху як самостійного загону працюючі права, що відстоюють свої. Завершилося формування ряду авторитетних політичних і професійних організацій пролетаріату. Після перемоги буржуазних революцій пролетаріат і буржуазія перетворилися у відкритих класових ворогів, протиборство між якими виступило на перший план у конфліктах, що розбурхував найбільш розвинені країни Європи. Класова боротьба пролетарів стала приймати усе більше розвинені форми.

У цих умовах виявилася об'єктивна необхідність створення наукової ідеології робітничого класу, вироблення принципово нових філософських поглядів.

У марксистській філософії представлена оригінальна концепція людини. По Марксові, людина не просто живе, почуває, переживає, існує, але, насамперед, реалізує свої сили й здатності в специфічному для неї бутті - у виробничій діяльності, у праці. Він такий, яке суспільство, що дозволяє йому певним чином трудитися, вести виробничу діяльність. Людини відрізняє його соціальная сутність.

 

Сенс буття людини

Сенс життя, сенс буття – філософська і духовна проблема, що має відношення до визначення кінцевої мети існування, призначення людства, людини як біологічного виду, одне з основних світоглядних понять, що має величезне значення для становлення духовно-морального обличчя особистості.

Питання про сенс життя також може розумітися як суб’єктивна оцінка прожитого життя та відповідності досягнутих результатів початковим намірам, як розуміння людиною змісту і спрямованості свого життя, свого місця в світі, як проблема впливу людини на навколишнє дійсність і постановки людиною цілей, що виходять за рамки його життя. У цьому випадку мається на увазі необхідність знайти відповідь на питання:

* «У чому полягають життєві цінності?»,
* «Що є метою життя?» (Або найбільш загальною метою життя людини як такого, людини взагалі),
* «Навіщо (для чого) мені жити?».

Питання про сенс життя – одна з традиційних проблем філософії, теології та художньої літератури, де воно розглядається переважно з точки зору визначення, в чому полягає найбільш гідний людини сенс життя.

Уявлення про сенс життя складаються в процесі діяльності людей і залежать від їх соціального стану, змісту розв’язуваних проблем, способу життя, світорозуміння, конкретної історичної ситуації. У сприятливих умовах людина може бачити сенс свого життя в досягненні щастя і благополуччя; у ворожому середовищі існування, життя може втратити для неї свою цінність і сенс.

Поняття філософії та проблеми її предмету.

Термін "філософія" перекладається з грецької як "любов до мудрості". Мудрістю древні вважали вміння пов'язувати одні явища з іншими, представляти світ у цілісності як космічний порядок. Мудрістю вважалася налаштованість розуму на суть проблеми, на оригінальне рішення, до якого приводять глибокі знання і роздуми. "Мудрість - прагнення людини пізнати нескінченне", - цю думку приписують одному з перших давньогрецьких мудреців Піфагору. Предмет філософії можна визначити як „...система знань про світ як ціле, універсальну основу світу, місце людини у світі та смисли її існування”. Отже, предметом філософії є система відношень “людина – світ”.

 

Якщо спробувати окреслити коло філософського знання, то можна виділити як предмет його аналізу наступні питання і проблеми, на які шукали і шукають відповіді як професійні філософи, так і звичайні люди:

u У чому сутність світу, як влаштовано буття, як організовано світ? Чому саме так він організований?

u Чи є щось спільне між різними, іноді зовсім несхожими сторонами буття, а якщо є, то, що саме?

u Чи мають Всесвіт, Буття якусь мету, або їх розвиток хаотично?

u Що таке кінцівку і нескінченність з філософської точки зору?

u Чи справді існують об'єктивні закони світобудови, об'єктивні (незалежні) параметри його розвитку? Або закони тільки форми організаційної розумової діяльності людини, тільки його суб'єктивні уявлення для зручності життєдіяльності?

u Як і наскільки глибоко людина може проникнути в таємниці світу? Пізнаваний чи світ? Пізнаваний він повністю або частково? Що є істина?

u Яке місце людина посідає у світі і яка його роль? Чи є він "піщинкою світобудови" або "паном" природи і буття?

u Яка природа і сутність самої людини? Чи є піднесений спосіб життя? І якщо він є, то, як його досягти?

u Що є добро і що є зло? Як вони співвідносяться між собою і де, в чому їх причини? Краса і прекрасне - як їх досягти?

u Як співвідносяться в цьому світі мудрість і дурість? Чому мудрих не завжди дістається щастя?

u У чому полягає справжня людяність? Що таке гуманізм як філософська проблема?

u Що таке суспільство? Які закони його розвитку? Що таке суспільний прогрес? Чи є у історії якась спільна мета або кожна культура має свій шлях розвитку?







ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...

Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом...

ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования...

Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычис­лить, когда этот...





Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2024 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.