Світогляд. Його структура і функції.

Світогляд - це сукупність поглядів, оцінок, принципів, що визначають найзагальніше бачення, розуміння світу.

Світогляд - необхідна складова людської свідомості, пізнання. Це не просто один елемент у ряді багатьох інших, а їх складна взаємодія. Різнорідні знання, переконання, думки, відчуття, прагнення, надії, з'єднуючись в світогляді, предстають як більш менш цілісне розуміння людьми миру і самих себе.

Функції світогляду: Вписати людину у світ; Надати життєвих орієнтирів; Окреслити дійсність у людських уявленнях; Філософія постає теоретичною формою світогляду. Філософствувати – означає не просто думати про проблеми світогляду, а й усвідомлювати їх необхідність та зв’язки. Філософія спрямована на критичне осмислення та дослідження проблем світогляду, з метою підвищення ступенів достовірності та надійності таких вирішень. Структура світогляду Світовідчуття; Світосприйняття; Світорозуміння; Світовідчуття – спосіб ствердження світогляду, в якому світ і ставлення людини до нього відтворюються у чуттєво-емоційній формі. Переживання та оцінки звернені не до окремих явищ, а до світу в цілому і до загальної позиції людини в ньому. Це є духовний стан людини, який визначає прийняття чи неприйняття людиною світу, її довіру або недовіру у ставленні до людей тощо. Світосприйняття – на цьому рівні світогляду світ дається людині як цілком предметна реальність, яка певним чином організована та впорядкована. На цьому етапі переважають різного типу знання, просторово-часові уявлення про світ, які об’єднуючись утворюють цілісний образ світу. Світорозуміння – рівень світогляду, на якому відбувається подальша конкретизація світосприйняття, що перетворює його в вищий рівень організації світогляду, що дозволяє надати людині мотиви та орієнтири вибору у кожній життєвій ситуації. Тобто світ набуває цілісності. Світорозуміння – абстрактне мислення + теоретичне пізнання.

3.світогляд як центральне поняття філософії. Його різновиди і типи.

Світогляд – сукупність уявлень людини про себе, про світ, про свої взаємини зі світом, про своє місце в світі та життєве призначення. Світогляд є формою загального людського самовизначення: Дає людині не просто закони, знання реальності, а знання з певною оцінкою та відношенням; Предмет світогляду – відносини людини зі світом; Звідси випливає, що світогляд включає та синтезує низку інтелектуальних утворень: цінності, переконання, знання, бажання, погляди, принципи, життєві орієнтири. Світогляд становить основне ядро особистості, бо він формує підґрунтя для намірів та планів людини. Він формує важливі життєві цінності, з яких ми утворюємо норми поведінки та життєву позицію. Світогляд дозволяє самоутвердитись особі в навколишньому середовищі. Щоб мати чітку орієнтацію в світі людині не потрібні докази істинності знання про світ. Це вона отримує через вибір, зумовлений не стільки знаннями про світ, скільки оцінкою певних ситуацій. Цінності – мета, яка виступає для людини сталою та бажаною формою сприйняття. Завдяки цінностям світогляд набуває духовно-практичного характеру, тобто будь які вияви реального світу формують духовний світ людини, підлягаючи певним оцінкам. Цінності розділяють світ, надають йому смисловий лад і полегшують орієнтацію людини у світі. Переконання – головний компонент світогляду, який характеризує його як форму самосвідомості. Це є суб’єктивний набуток людини, що несе в собі мотив ставлення людини до світу. За Імануілом Кантом Існує 4 основні питання світогляду: Що я можу знати? Що я повинен робити? На що я можу сподіватися? Що таке людина?

Історичні типи світогляду:

1.Міфологічний світогляд є результатом практично-духовної діяльності людини. В міфологічному світогляді людина не відділяє себе від речей природного світу, а окрема людина не відділяє себе від суспільства в цілому. В міфологічному світогляді не існує чіткої межі між мисленням та мовленням, свідомістю та реальністю, предметом та думкою про предмет. Міфологічні оповідання розповідають нам про людиноподібних істот - богів та героїв, що уособлюють різні природні начала, оскільки в міфологічному світогляді світ і людина були єдиним, нерозривним цілим.
2.Науковий світогляд є теоретичною формою відношення до світу, в ньому світ розглядається об’єктивно, таким, яким він є незалежно від людини. Людина розглядається в ньому тільки як частина світу - природи чи суспільства.

3.Мистецтво є практично-духовною діяльністю. Мистецький світогляд дає суб’єктивний образ світу, в якому художник досягає гармонії зі світом, тому навіть сучасне художнє бачення світу близьке до міфологічного.
4.Релігійний світогляд чітко розділяє світ та людину, природне та надприродне, поцю стороннє та поту стороннє. В релігійному світогляді, через віру в потойбічне, надприродне Божественне начало, людина виробляє власне ставлення до світу, надає йому смислової завершеності і таким чином досягає гармонії з ним.
5.Філософія є теоретичною формою ставлення людини до світу. Ії особливість, порівняно з наукою в тому, що вона дозволяє об’єктивно, в теоретичній формі осмислити світ, як світ людини, розглянути місце і положення людини у світі, її смисложиттєві проблеми. Філософський світогляд дозволяє виробити таке бачення світу яке є одночасно і суб’єктивним і теоретичним і таким чином досягнути людині гармонії із собою, своїм баченням світу і самим світом.

4.Концептуальність філософії. Основне питання філософії.

П итання про відношення мислення до буття, свідомості до матерії, природи. О. п. ф. включає в себе дві сторони: 1) що є первинним — мислення чи буття, природа чи дух, що кого породжує і визначає; 2) "як відносяться наші думки про світ, що нас оточує, до самого цього світу? Чи спроможне наше числення пізнавати дійсний світ, чи можемо ми в наших уявленнях і поняттях про дійсний світ діставати вірне відображення дійсності?" (Маркс К. і Енгельс Ф Твори, г. 21. с. 271). Обидва аспекти тісно пов'язані між собою. Залежно від розв'язання О. п. ф. в історії філософії виділяються дві осн. лінії, два осн. табори — матеріалізм який первинним вважав природу, буття, матерію, га ідеалізм, що первоначало вбачає в дусі свідомості. Матеріалісти визнають свідомість властивістю високоорганізованої матерії, сутність якої полягає у відображенні дійсності в ідеальній формі, стверджують пізнаванність світу. З ідеалізмом пов'язане заперечення пізнаванності світу — агностицизм. Якщо ж окремі ідеалісти і визнають пізнаванність світу, то розуміють під цим не відображення об'єктивної реальності, а пізнання людиною абсолютної ідеї, світової волі тощо (об'єктивний ідеалізм) або ж пізнання самої людської свідомості через аналіз відчуттів, понять, мови тощо (суб'єктивний ідеалізм). Та чи ін. відповідь на О. п. ф. становить вихідний принцип розв'язання всіх без винятку філос. проблем і тим самим утворює філософсько-теор. основу світогляду, вихідний пункт філос. осмислення різних аспектів відношення людини до світу.

Історичні концепції предмету філ.:1.Антична.Арістотель вперше визначив філ..як науку про перші роди сушого.Предметом філ. Стає космос.2.Середньовіччя(Фома Аквінський)вказує на те що треба розглядати самого творця космосу-Бога.(Бог).3.Нового часу:а)нігілістична-філ.розпорошиться на окремі науки і зникне як самостійна дисципліна.б)філософська-існуватиме в статусі ПІСЛЯ.Підсумовуватиме здобутки усіх наук.в)методологічна:існуватиме в статусі ДО.Розробляє загальні рекомендації для розвитку окремих наук.4.Діалктичну концепцію розробляє Гегель вважає що розглядати космос з точки зору який він і хто його створив не так важливо як питання:як все виникає?.5.Постмодерністська:основним якраз намір цивілізації вивільнити людину від необхідної праці для вільного творчого розвитку.

5.Основні функції філософії

Функції філософії: Виховна – прищеплює інтерес до самовиховання, сприяє потягу людини до самовдосконалення, пошуку життєвих сенсів. Рефлексивна – пояснення загальних ідей, які зумовлюють культурні, універсальні принципи, форми організації та реалізації суспільно-історичної діяльності. Онтологічна – визначення схем побудови дійсності і використання фундаментальних гіпотез існування. Пізнавальна – завдяки дослідженню загальних проблем пізнання філософія наділяє людину орієнтирами та ознаками правильного руху на шляху до пізнання достовірних знань. Інтегративна – узагальнена та понятійна реконструкція різноманітності соціальної практики та багатства культури. Світоглядна – філософія допомагає людині знайти та обґрунтувати життєві орієнтири, цінності, з’ясувати їх зміст. Прогностична – формує гіпотези про загальні тенденції розвитку буття і свідомості людини і суспільства. Критична – аналіз дійсності з метою визначення істини. Аксіологічна – дає можливість визначити соціальні, моральні, етичні, естетичні, ідеологічні цінності.

Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам...

ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры...

Живите по правилу: МАЛО ЛИ ЧТО НА СВЕТЕ СУЩЕСТВУЕТ? Я неслучайно подчеркиваю, что место в голове ограничено, а информации вокруг много, и что ваше право...

Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: