Міфологічний світогляд і філософія

^іїїіфологічний „і __ [..•; ,-. • --їївіЙа ^{відмінності}

Формується і функцонує Постає свідомою та ~^ стихійно усвідомленою ^_ І———————————————————1 Інтелектуальною діяльністю

|———————————————————І Є авторською формою

Міфологія не має авт>ра, її мислення та інтелект- ^ -> творцем є народ (нарди) ^і туальної творчості

Знаменує виділення людини, ———————————————————. із природи, а окремого

Характеризується відсут- індивіда із людської. ністю розмежування і первинної спільності,

протиставлення світу й постає індивідуальною <~ людини.формою світоглядного:

Міф розповідає про явшца Пояснює свої твірдження "^г оточуючого світу ^~

Міфологічна свідомістьє Характеризується синкретичною, тобто дискурсивним, тобто ^\-^ бачить світ цілісним, аналітико-синтетичним •<- універсальним мисленням

1.4. Проблема визначення предмету філософії. Характерні риси філософського мислення. Співвідношення філософії, науки, релігії та мистецтва

Термін "філософія" має давньогрецьке походження, бо саме у Стародавній Греції філософія вперше відокремилась від інших сфер інтелектуальної діяльності та набула автономного характеру розвитку. Перша частина цього терміна походить від слова "філо" -схильність, любов, бажання, відданість та слова "софія" - мудрість, яке, у свою чергу, складається із

і двох слів і буквально означає - казати, промовляти, цілісно,

доречно. Ще у XIX ст. існував слов'янський термін "любо- ', мудріє", який можна вважати дослівним перекладом слова

Розглядаючи історичні корені філософії, ми вже дали її найперші та найпростіші визначення, проте на сьогодні не існує якогось єдиного та загальноприйнятого розуміння та визначення предмету філософії. Цей факт має свої виправдані підстави: якщо у філософії йдеться про пошуки найперших людських життєвих орієнтирів, якщо філософія намагається водночас розробляти виправдані засоби для їх винайдення, то її предмет набуває майже безмежних виявлень. У найпростішому варіанті філософія могла би виконати своє суспільно-історичне призначення тоді, коли вона змогла би співставити між собою світ, з одного боку, та людину, з іншого боку, окреслити їх основні можливі виявлення і на цій основі сказати людині, що вона є і що їй належить робити у цьому житті та у цьому світі. Проте як світ, так, тим більше, і людина постають незавершеними і майже безмежними у своїх характеристиках, діях та проявах. Через це і філософія постає багато в чому незавершеною, або, як кажуть у науці, "відкритою системою знання".

^ Справа філософії радше полягає у тому, щоб чітко зафіксувати те, чим вже проявили себе людина та її дійсність як історично, так і в їх інтелектуальних осмисленнях. Через це філософія постає перед нами формою випробовування буттєвих спроможностей людини; вона засвідчує той стан самоосвідчень людського єства, якого останнє спромоглося реально досягнути. Виконуючи цю справу, філософія водночас вибудовує "стартовий майданчик " для руху в майбутнє, даючи до того ж людині дещо на зразок "топографії" людського універсуму, тобто допомагає людині зорієнтуватися у власній реальності та отримати певні інтелектуальні інструменти для подальшого життя і діяльності.

Означена "широта" предмету та завдань філософії дозволяє зрозуміти наступні особливості предмету філософії:

^ • її предмет є історично змінним, оскільки історично змінни- І*"*; ми постають самовиявлення та самоусвідомлення людини;

;;С ^^ • уся історія філософії фактично входить у окреслення її '; «е <а %;'^ предмету, оскільки лише за такої'умови ми і здатні окрес- Ї.¹-; -§ о; лити "топографію " людськості;

с.й ій,^§.г^ • філософія постає своєрідною формою збереження та забез- З^і,? печення історичної неперервності людської свідомої само-

• Отже, філософія покликана тримати весь час у полі уваги та в акту-' альному стані всі основні виявлення людини як людини.

Саме тому Р. Декорт був правий, коли стверджував, що лише філософія відрізняє нас від дикунів. Зазначений момент історичного буття філософії виявляється досить важливим з огляду на те, що філософія завжди вписана у певне соціальне життя, функціонує в ньому і певним чином намагається на нього впливати (використовуючи наявний арсенал своїх засобів). Це значить, що філософія має свою активно дійову, практичну сторону, проте не в тому сенсі, що вона стає якоюсь виробничою діяльністю, а в тому, що вона намагається втілюватись у реальні процеси життя.

Через це філософію завжди треба розглядати не лише в аспекті віч-ного, характерного для людини усвідомлення, айв аспекті конкрет-у них окреслень. І коли ми сьогодні, наприклад, використовуємо здо-' бутки античної філософії, ми повинні розуміти, що це наше саме сьогоднішнє її бачення, а не власне антична філософія, як органічна частина давньої цивілізації.

Зазначені особливості предмету філософії змушують нас не стільки прагнути дати їй одне єдине визначення, скільки спробувати окреслити характерні риси філософського мислення, які дозволять нам побачити внутрішню особливість його самоздійснен-ня. Спираючись на численні існуючі визначення філософії, можна виділити такі найперші риси філософського мислення.

| Мас рівень гранична широкого узагальнення (категорії В Л принципи), що виходить на межу буття і небуття •

р^ у/ Постаєформою людського самоусвідомлення, мислен- | $ // ^ ням під к)'том зору людини, її життєвого вибору |

^ У Г————— ~- —————————————————V

, ^ / г-ті Окреслює дійсність не лише такою, якою вона є, а й т ї. - § //Ч такою, якою має бути |

*2 \ ^^—1 ^ більшою мірою мисленням про мислення, ніж | ' "6 \\ мисленням та думкою про якусь реальність І

" \ \ Постає внутрішньої^ язиим, логічно послідовним. І. \ \ аргументованим та обгрунтованим І

Прагне поставити і розв 'язати граничні, абсолютні І проблеми людського буття І

Зазначені риси філософського мислення резюмуються тим, що саме у філософії та за допомогою філософії людина заявляє про своє бажання взяти на себе відповідальність за свідоме вирішення своєї життєвої долі. Тобто тою мірою, якою людина здатна на сьогодні осмислити та зрозуміти себе і своє становище у світі, тою мірою, якою вона пройнялася рішучістю пройти усю можливу дистанцію. розумового прояснення своєї життєвої ситуації, - саме тою мірою вона філософствує або постає філософом.

* Означені характерні риси філософського мислення дозволяють нам не лише орієнтуватись у тому, що саме можна вважати філософією, а ще й виразно побачити те, чим філософія відрізняється від інших провідних форм людської інтелектуальної діяльності.

Видатний німецький філософ XIX ст. Г. Гегель вважав, що вищі здатності людського інтелекту проявляються у розумінні (яке втілюється у науку та філософію), переживанні (яке втілюється у мистецтво) та відчутті нашої вихідної спорідненості із найпершими засадами буття (яке втілюється у релігію). Відповідно, найперші риси філософії і проявляються через її порівняння із наукою, мистецтвом та релігією.

^ Науку та філософію споріднює те, що вони базуються на дискурсивному мисленні та прагнуть пояснювати дійсність, проте кожна наука має відносно чітко окреслений предмет свого вивчення та дослідження, який постає частиною реальної дійсності, а предмет філософії, як вже зазначалося, постає значною мірою невизначеним, майже безмежним, та ще й історично змінним. Окрім цього, лише філософії властиве гранична широке узагальнення, науки ж, постаючи обмеженими своїми предметами, узагальнюють лише в їх межах.

Хоча науки й прагнуть наблизити людину до істини, надати їй надійні знання, вони не досліджують того, що саме є істиною та знанням, так само як не досліджують вони й питання про становище людини в світі та можливості її самовизначення.

•^ Філософія та мистецтво схожі між собою в тому, що вони подають дійсність через людське до неї відношення, а не відсторонено; окрім того, для філософії і мистецтва немає нецікавих або заборонених тем:

вони проникають усюди й усюди знаходять предмет своєї уваги.

Важливо відзначити й те, що філософія і мистецтво надають суттєвої ваги людському самовідчуттю та інтуїції, проте розходяться вони у тому, що філософія постає розумовим осягненням світу, а мистецтво подає його через почуття та переживання. Вихідною формою думки для філософії є поняття, а вихідною формою художньої творчості постає художній образ. Мистецтво до того ж надає вирішального значення уяві як творця, так і тої людини, яка сприймає його твори, а тому воно зображує дійсність із значною долею умовності, хоча ця умовність постає своєрідним способом проникнення у глибини процесів дійсності (докладніше про пізнавальні можливості мистецтва мова буде йти у відповідному розділі).

* Філософію та релігію споріднює те, що вони постають різновидами світогляду, тобто те, що вони надають людині найважливіші життєві орієнтири. Обидві вони також претендують на роль життєвого наставництва, проте релігія базується на вірі, тобто на безумовному сприйнятті певних положень (догм) у якості істинних, у той час як філософія, базуючись на дискурсивному усвідомленому мисленні, намагається усе розглядати критично та доводити те, що розглядається, до рівня розуміння.

До того ж релігія - це не лише ідеї та погляди, а й соціальний інститут, певні ритуали і навіть певний спосіб життя; філософія ж була та залишається інтелектуальною формою світо-осмислення. Філософія залишає на вирішення самої людини питання про те, з чим вона погодиться, із чим - не погодиться, та, врешті, як саме буде потім вирішувати свої життєві питання.

Отже, філософія постає безумовно своєрідною, особливою формою людського світоосмислення, формою, яка не дублює інші напрями а та форми інтелектуальної діяльності. Вона сприяє людському ро-Т зумовому розвитку та життєвлаштуванню, постаючи та залиша-• ючись при цьому суто людською справою і до певної міри показником того, чого саме досягла людина на певний момент свого історичного самоздійснення.

1.5. Структура та функції філософського знання. Провідні позиції у філософії

Оскільки філософія покликана перш за все надати людині найперші орієнтири для її життєвого самовизначення, то структура філософського знання визначається виділенням тих сфер реальності, спираючись на які людина (і філософія) може такого роду орієнтири виділити, позначити та дослідити. Відповідно до цих сфер формуються й основні філософські дисципліни або основні розділи філософії.

^реальності ^^^^^^——ж^ філософського знання х

І——————————————————————і [—^ онтологія

- ^ природа, світ, космос ' — — ^- натурфілософія • —————————————————————— —^ космологія

і—^- соціологія \ | —^- соціальна філософія

-^ суспільство та ___^ ф^ософія історії | суспільна історія __________\ -^культурологія

_____________________. і— ^-філософська антропологія

__^ сама людина з її особливостями, __ — ^-антропософія

здібностями, властивостями —> структурна антропологія

І"'~~1 —^- етика ^ сфера духовних або інтелектуальних -^"^—""^^,, ^^~ ~~ —^^ есіпєїп иксі

| процесів (сфера свідомості) | _^ ф^офія релігії

На основі осмислення природи, світу виникають та формуються онтологія, натурфілософія, космологія (або космогонія).

* Онтологія є філософською наукою про буття, перш за все, буття як таке, а не лише про окремі види чи прояви буття. Тут найпершими постають питання про те, чому взагалі можливе існування, у який спосіб можна розуміти буття, як людина пов 'язана із буттям.

^ Натурфілософія, або філософія природи ("натура" - з лат. природа), постає різновидом онтології, оскільки зосереджує увагу переважно на тому, що таке природне буття та природа в цілому, як вибудовується ієрархія проявів природи, існують чи не існують якісь всезагальні закономірності та якості природи. Проте мимоволі вона торкається і питань людського буття, і буття суспільства, оскільки останні перебувають в органічних зв 'язках із природою та поза останньою просто неможливі.

^ Космологія може існувати як різновид астрономії, а може поставати і як філософські міркування про сутність та природу космосу;

коли ж наголос тут падає на виникнення, походження (чи породження) космосу, то тоді ми маємо справу із космогонією.

На основі вивчення та осмислення суспільства та суспільної історії виникають соціологія, соціальна філософія, філософія історії, культурологія, етнофілософія (або філософія етносу).

* Соціологія як окремий напрямок дослідження суспільства і людини виникла у XIX ст., хоча намагання осмислити закономірності їх розвитку присутні у філософії з давніх часів. В своєму реальному розвитку соціологія більше тяжіла до того, щоб бути наукою про факти соціального життя, тому вона перетворилася на емпіричну соціологію та соціологію окремих сторін суспільства, наприклад соціологію сім "і.

* Філософські ж осмислення природи суспільного життя, зв 'язків суспільства та природи, суспільства та людської індивідуальності поступово визначилися як соціальна філософія, хоча і до сьогодні вони можуть називатися просто соціологією. ^ Філософія історії також ставить граничні питання на адресу історії людства: чому людство перебуває в стані історичного процесу вання, куди прямує історія, хто є їїсуб'єктом.чи існують закони людської історії?

^ Культурологія виходить із тези про те, що специфічних якостей та ознак як людині, так і суспільному життю надає культур отво-рення, тому вивчення культури постає відмичкою до їх розуміння. ^ Етнофілософія - це новий напрям сучасної філософії, покликаний окреслити значення та роль етносів в історії людства та виявити історичний сенс того, що історія розвивається саме у варіанті етніч

ної багатоманітності; тут також стоїть завдання окреслення того, яку свою вихідну екзистенціальну якість привносить кожний етнос у історію людства в цілому.

Філософське осмислення людини приводить до формування таких філософських дисциплін, як філософська антропологія (на відміну від просто антропології - науки, що відокремилась від археології і що спрямована на вивчення особливостей будови та проявів людини як реального, матеріального об'єкта), інколи - антропософія; в наш час до дисциплін цього напряму інколи зараховують структурну антропологію та соціобіологію.

^ Філософська антропологія ставить собі завданням вивчати людину у всіх Ті можливих виявленнях та характеристиках. Тут, зокрема, ставиться питання про визначення сутності людини та про відмінність останньої від природи людини, про її спосіб буття та ін. Ж Антропософія претендує на те, щоб не просто вивчати людину, а щоб збагнути сенс її появи у світі, їївсекосмічну функцію та причини саме таких її виявлень. На думку антропософіє, лише таке осмислення людини відкриє нам шлях до розуміння і всього іншого в світі. ^ Структурна антропологія вважає, що існує певний, цілком конкретний та сталий набір інтелектуальних та реальних можливостей людини, який слід виокремити із історії, культури, способів людського життя; означений набір відкриває можливості для виправданого та надійного вивчення і розуміння людини. ^ Соціобіологія, яку сьогодні інколи додають до дисциплін антропологічного напряму, - наука про те, як змінюється людина під впливом соціальних факторів та на протязі історії. Цю науку далеко не всі згідні визнавати як філософську, проте заперечувати факт впливу соціальних факторів на людину, на її вихідні властивості було б невиправданим, а тому й не можна сьогодні не враховувати міркувань та результатів досліджень соціобіології у філософському вивченні людини.

Нарешті, на основі вивчення та осмислення свідомості, духовного життя людини виникає цілий комплекс філософських наук про духовні явища та процеси. Комплекс цих дисциплін є найбільшим у порівнянні із попередніми філософськими дисциплінами, і це зумовлено тим, що філософія постає самоусвідомле-ною, рефлексивною думкою, думкою, що сама утримує себе у стані актуальної дії та у стані безперервної тривалості; сюди

входять логіка, гносеологія (чи епістемологія), етика, естетика, філософія релігії, філософія права, історія філософії.

^ Логіка - одна із давніших філософських дисциплін - досліджує форми, закони та норми правильного мислення; вона посідає одне із провідних місць у філософії, адже припущення логічних помилок може зруйнувати всі доведення та аргументації певної філософської концепції.

^ Гносеологія - це, у дослівному перекладі, теорія пізнання; вона вивчає питання про природу, чинники та результати людської пізнавальної діяльності, умови продукування та ознаки достовірних знань, про умови та можливості їх практичного використання. Сьогодні ширше використовується термін "епістемологія" (теорія знання); у більшості країн так називають вчення про наукове пізнання, проте цей термін може позначати і певний історичний рівень усвідомлення природи пізнання (про це докладніше мова буде йти у відповідному розділі).

* Етика також належить до найдавніших філософських дисциплін:

це є вчення про норми та засади людських взаємин. ^ Естетика досліджує природу людського захоплення красою дійсності, шукає корені та причини людського потягу до прекрасного, гармонії, співмірності форм сущого.

^ Філософія релігії, як свідчить назва, опікується питаннями природи та сутності релігії, досліджує причини історичного походження релігії, її конфесійного багатоманіття та ін. ^ Філософія права намагається з 'ясувати корені правових норм, людську потребу у правотворенні.

Ж Історія філософії збирає історичні досягнення філософії, вписуючи їх у сьогодення.

* До цього комплекту філософських дисциплін інколи додають також "ноологію" як вчення про природу та сутність людської розумності; коротко кажучи, ноологія постає філософським вченням про свідомість.

Отже, філософія на сьогодні є розвиненою та розгалуженою сфе-• рою знання; щоб виконати завдання людського світоорієнтуван-' ня, вона повинна включати у свій зміст цілий комплекс наук про

основні, найважливіші сфери людського життя.

Філософія як сфера духовної культури виконує певні функції

^?!:-— ~У^ світоглядна (філософія допомагає людині знайти й обґрун-! тувати свої життєві орієнтири, з'ясувати зміст і значення! життєвих пріоритетів та цінностей)

І ^ пізнавальна (завдяки дослідженню загальних проблем піз-1 нання філософія озброює людину орієнтирами в пізна-1:Щ< вальній діяльності, критеріями та ознаками правильно-|„-§.:• го руху на шляху до надійних, достовірних знань)

!-5 ~^> логічна (філософія сприяє формуванню культури людсько-11^ го мислення, виробленню критичної неупередженої позиції I^у у міжіндивідуальних та соціально-культурних діалогах)

і^ ^ соціально-адаптивна (філософія допомагає зорієнтува-[;•;- тися у складних, строкатих, розмаїтих проявах суспіль-I.§ ного життя і виробити власну соціальну позицію)

і<"я^ І й •> критична (проявляється в опозиції філософії до емпірич-

| '• ної дійсності, до світу повсякденної реальності, руйну-| ванні звичних стереотипів та забобонів, пошуку шляхів І до більш вдосконаленого, людяного світу)

І ^ виховна (філософія прищеплює інтерес і смак до самовихо-і вання, сприяє посиленню потягу людини до самовдоскона-|__ лення, творчого підходу до життя, пошуку життєвих сенсів)

Усі названі функції мають як індивідуально-особистісне, так і суспільне значення.

а) Отже, філософія є насамперед концептуальним вираженням світоглядних проблем. Як особлива сфера духовної культури, вона не зводиться до інших подібних сфер та напрямів, а доповнює і розвиває їх. Використовуючи такий специфічний вид мислення, як світоглядна рефлексія, філософія шукає відповіді на смислотворчі проблеми людського буття. Філософське знання розкриває реальний та духовний світ людини в їхньому взаємозв 'язку та розвитку, має вільний, критичний, проблемний і творчий характер.

® Перед людиною надзвичайно гостро постають питання про її життєве самовизначення внаслідок найважливіших особливостей її становища в світі - таких, як її розумність, неспеціалізованість, універсальність, володіння свободою, усвідомлення неповторюваності власного життя;

філософія і є основною формою інтелектуальної діяльності, яка покликана надати людині свідомі засоби такого самовизначення.

® Оскільки потреба у життєвому самовизначенні характерна для всіх людей, проте не всі люди є філософами, то найпершою формою людського життєвого орієнтування постає світогляд, що являє собою сукупність уявлень про місце людини в світі; філософія ж є теоретичною формою світогляду, спрямованою на критичний аналіз світоглядних уявлень з метою поглиблення їх достовірності і надійності.

® Історично першою формою світогляду була міфологія, яка характеризувала ту стадію людського самоусвідомлення, на якій не існувало чіткої якісної межі між людиною та природою; така межа виникає та рельєфно окреслюється тоді, коли починає потужно розвиватися сфера соціально-культурних процесів; цей розвиток приводить до появи дискурсивного мислення, на якому і базуються філософські знання.

® Оскільки у філософії йдеться про засади людського буття, вона постає відкритою системою знань; у порівнянні з наукою, мистецтвом та релігією розкриваються такі характерні риси філософського мислення, як виведення своїх міркувань на гранична широкий рівень узагальнення, аргу-ментованість та внутрішня єдність, саморефлексивність, індивідуалі-зованість, готовність постати формою свідомого вирішення людиною своєї життєвої долі.

© Оскільки найпершими сферами, із яких філософія бере життєві людські орієнтири, постають природа, суспільна історія, людина та свідомість, то вони ж стають основою для виділення структури та функцій філософії.

[? ] Питання для обговорення на семінарському заняттг

7. Особливості становища людини у світі та необхідність її самовизначення.

2. Поняття та типологія світогляду. Світогляд і філософія.

3. Особливості історичного формування філософії та характерні риси філософського мислення. '

4. Структура і функції філософського знання.

Й Теми для рефератів, доповідей і контрольних робіт

7. Світогляд і філософія як форми людського самовизначення в світі.

2. Світогляд і філософія: порівняльний аналіз.

3. Структура і типологія світогляду. Роль світогляду в житті людини.

4. Особливості історичного зародження філософії. Філософія і міфологія.

5. Філософія, релігія та мистецтво як форми людського освоєння світу.

6. Роль філософії в індивідуальному розвитку людини.

С^ Завдання для самостійного опрацювання і закріплення матеріалу з теми

Завдання 1. Розкрийте зміст поняття світогляду й окресліть його значення в свідомому регулюванні людиною свого життя.

Завдання 2. Назвіть і охарактеризуйте основні складові світогляду як інтелектуальної форми людського самоусвідомлення.

Завдання 3. Охарактеризуйте найважливіші особливості міфологічного, релігійного та буденного світоглядів, їх відмінності від філософського світогляду.

Завдання 4. Окресліть та розкрийте зміст основних особливостей філософського мислення.

Завдання 5. Охарактеризуйте основні елементи структури філософського знання (основні філософські дисципліни) та поясніть, на якій основі їх виділяють.

Завдання 6. Спробуйте визначити предмет філософії та обгрунтувати його розуміння.

Завдання 7. Розкрийте зміст основних функцій філософії.

Завдання 8. Розкрийте основні аспекти співвідношення філософії та світогляду.

1. Канке В.А. Философия. Исторический й систематический курс. - М., 2001.

2. Кульчицький О. Основи філософії і філософічних наук. - Мюнхен-Львів, 1995.

3. Лосев А.Ф. Очерки античного символизма й мифологии. - М., 1993.

4. Лосев А.Ф. Словарь античной философии. - М., 1995.

5. Мамардашвили М.К. Как я понимаю философию. - М., 1990.

6. Мир философии. Книга для чтения: В 2-х ч. - М., 1998.

7. Мифьі народов мира. Знциклопедия: В 2-х т. - М., 1992.

8. Ортега-и-Гасет X. Что такое философия? - М., 1991.

9. Радугин А.А. Философия: Курс лекций. - 2-е изд., перераб. й дополи. - М., 2001.

10. Спирти А.Г. Философия. Учебник для технических вузов. - М., 2000.

12. Философия. Учебник / Под ред. В.Д.Губина. - М., 1997.

^;... Ми відчуваємо, що Схід-це щось дуже сеоє- і рідне й відмінне від нашого західного світу... ";;] Сергій Ольденбург

' У мудрості Сходу та Заходу ми бачимо вже; не ворожі сили, а полюси, між якими пульсує

XX століття особливо гостро поставило питання про буттєві засади людини, що спричинило підвищення'інтересу до різних форм людського самовиявлення та самоусвідомлення. Деякі особливості східного філософствування (домінування цілого над частковим, афо-^^ ристичність думки та ін.) змушують звертатися до нього в пошуку —— відповідей на наболілі проблеми сьогодення. Адже східна філософська думка перебуває ближче до вихідних джерел філософії, до безпосереднього зображення місця людини у світі, ніж західна. Особливо цінними в цьому аспекті постають оригінальні набутки філософської думки Стародавньої Індії та Стародавнього Китаю.

пул * гаї •.УК^³ Після вивчення матеріалу теми Ви повинні

г^ г ^> особливості та характерні риси західного та східного д типу цивілізацій;

|5 'ї> найперші джерела філософської думки Стародавньої в Індії та Стародавнього Китаю;

^ найперші проблеми, які ставила та вирішувала 'і—її давньосхідна філософська думка.

:' ^сг порівнювати між собою провідні ідеї філософських,8 шкіл Стародавнього Сходу;

^ -Й ^(у виділяти у філософських текстах саме те, що є харак-.1(3 терним для східного типу мислення;

^Іу оцінювати світоглядну цінність ідей давньосхідної фі-__ лософії.

• умови й особливості зародження і можливі форми; ^, вираження світоглядної проблематики;

'§ • особливості східного та західного філософствування

(^ • багатовимірність як людського світосприйняття, так

|_] План (логіка) викладу і засвоєння матеріалу:

2.1. Проблема "Схід-Захід" в сучасній філософії та культурології. Особливості східного та західного типів філософствування.

2.2. Канонічні джерела, провідні ідеї та напрями філософської думки Стародавньої Індії.

2.3. Канонічні джерела, провідні ідеї та напрями філософської думки Стародавнього Китаю.

» ТРАДИЦІОНАЛІСТСЬКИЙ ТА ПРОГРЕСИСТСЬКИЙ ТИПИ ЦИВІЛІЗАЦІЇ -характеристики цивілізацій за їх фундаментальними ціннісними установками, запропоновані Рене Геноном; традиціоналістська цивілізація цінує традицію і обернена скоріше до минулого, прогресистська цивілізація цінує новації і більше орієнтована на майбутнє. Традиціоналістські орієнтації характерні для східних цивілізацій, прогре-систські - для західних.

< ДУХОВНИЙ КАНОН ЖИТТЯ, або канонічне джерело - у межах деяких, переважно традиціоналістських цивілізацій - збірка найдавніших, освячених авторитетом, часом і традицією переказів, настанов на життя, міфів, розповідей про богів або божественні об'явлення, що виконує роль нормативу - регулятора життєдіяльності людей в усіх сферах суспільного життя ("Веди" - у Стародавній Індії, "П'ятикнижжя" - у Стародавньому Китаї, "Коран" - у мусульманських країнах).

Ш САНСАРА - зафіксовані в текстах "Вед" давньоіндійські уявлення про переселення душі з тіла в інше при його смерті; душа, на відміну від тіла, вважається безсмертною. Подальше для душі втілення може підносити або знижувати статус попереднього життя залежно від добрих або поганих вчинків людини. Вже в давні часи сансара була усвідомлена гкоріше в негативних оцінках, ніж позитивних: нескінченне блукання душі поставало як лише накопичення страждань. Тому в середині 1 тисячоліття до Р.Х. у Стародавній Індії виникли духовні течії (або рухи), що шукали шляхів подолання сансари.

И КАРМА - в уявленнях про сансару - закон універсального причинного зв'язку, згідно з яким все, що здійснює душа гід час її актуального існування у певному тілі, становить її життєвий контекст: нічого не губиться, нічого не зникає, тому все погане і все добре впливає на долю душі в її подальших втіленнях.

<^ МОК.ИІА - стан вічного щастя і блаженства, якого можуть досягнути ті душі, які у своїх життєвих втіленнях запобігли злу, чинили лише благодіяння.

* БРАХМАН - у давньоіндійських уявленнях про світ єдиний духовно-інтелектуальний початок світу.

* А ТМА Н - індивідуальні, конкретні виявлення брахмана.

* ДАС - вихідне р.сі.яіпчія філософії даосизму і дуже важливе для духовної культури Китаю. Ієрогліф, що позначає "дао ", поєднує знак людини і знак шляху, але це розуміння людського шляху набуває у даосизмі всеохоплюючого смислу: весь Космос постає упорядкованим саме таким чином, що він припускає буття людини та певний тип її поведінки. Отже, "дао " - закон буття, початок Космосу, життєва доля людини і те, що повинно бути основою правильного людського мислення.

9 НЕБО І ЗЕМЛЯ - у давньокитайських уявленнях про світ - універсальні сутності, що виконують оиінні та орієнтовні функції: небо - це сфера чистих, ідеальних, правильних, вічних рухів та явищ, земля - сфера змішаних, часткових, кінцевих, неправильних рухів та явищ. Життя людини відбувається у проміжку між Небом та Землею, тому людина розглядається причетною як до ідеального, так і до хаотичного. Самоназва Стародавнього Китаю - "Піднебесна країна".

2.1. Проблема «Схід-Захід» в сучасній філософії та культурології. Особливості східного та західного типів філософствування

Проблема "Схід-Захід", на думку багатьох дослідників культури, є однією з наскрізних для людства. Уже давньогрецькі історики зафіксували її у своїх творах, привертаючи увагу до суттєвих відмінностей між Сходом і Заходом ^ у способах життя, ^ характері політичного правління і, головне, ^ у способі світоосмислення.

Упродовж тисячоліть людської історії Схід і Захід досить конфліктно протистояли один одному, і напруження цього протистояння значною мірою визначало розвиток культури та політичних процесів суспільства. Водночас їх взаємодія і взаємовпливи ніколи надовго не переривалися. Врешті-решт суть проблеми "Схід-Захід" полягає у тому, що людство, будучи єдиним анатомічне та фізіологічне, постає разюче відмінним і несхожим у своїх східних і західних соціокультурних проявах. І ця несхожість змушує, з одного боку, > розширювати і збагачувати наші уявлення про людину та її можливості, а з іншого - > намагатися зрозуміти її причини, шукати шляхів людського взаємоприйнятного спілкування.

•^ Для філософії проблема "Схід-Захід " постає перш за все як проблема пошуку глибинних засад та механізмів діяльності людського інтелекту, адже з точки зору фізики ми, всі люди, живемо в єдиному космосі, проте, виявляється, що сприйматися, розумітися та осмислюватися він може неоднозначна.

Що впливає на виникнення та прояви такої неоднозначності? Чи означає це, що сама реальність світу є багатовимірною? Чи, можливо, це є свідченням лише того, що людське мислення має певну свободу власних дій і що воно не підпорядковане прямо і однозначно впливам зовнішнього світу? Нарешті, як можна скористатися відмінностями між західною та східною філософією задля того, щоб зробити людську думку більш гнучкою, активною та результативною? - Усі ці питання і постають перед філософією, коли вона звертається до порівняння західного та східного типів філософствування.

В історії самоосмислення та філософствування особливості західного та східного типів мислення зводять до більш загальних особливостей типів цивілізацій, а останні Р. Генон класифікував як традиціоналістські (східні) та прогресистські (західні).

''^УУ ^;:•^:''•'"'¹•^: '0сковш;в¹/^шя(?е^|(^^'сй^^и'.^;:1^;^ •"^•'"^І ^ отазах^нйл<иотшіод<й ({йвййв^^^^^^^ ^^^^^^^^^ ^^^^^^ ^^г^^^^

- ,,; •? Західні цивілізації, ^1 — ^ Східні цивілізації |

Відносна автономність різних Наявність єдиного духовного

-^ с^ер суспільного життя _^ канону життя, якому

(політики, економіки та ін.) підпорядковані всі основні сфери

Відданість новаціям, цінування \ Відданість традиціям.

-^ нового, орієнтація на майбутнє цінування старого, освяченого І Прогресизм) __________\ віками, орієнтація на минуле

_^ Активізм, прагнення змінювати і——-—————————————— ———^

дійсність _^ Самозаглиблення, прагнення від -датись природному ходу речей

^, Домінування індивідуального Домінування цілого (загального) | над загальним ___________| ^д індивідуальним

_^ Раціональне, аналітичне, Образний, притчовий.

логічно послідовне мислення ^ афористичний стиль мислення

Наведене порівняння засвідчує існування досить контрастних відмінностей у самому фундаменті того способу життя, який сформувався та розвинувся у вигляді різних типів цивілізації. Зазначені відмінності приводять врешті до дещо іншої, а інколи - принципово іншої людської поведінки. Усі зазначені характеристики можна віднести і до особливостей західної і

східної філософій. Так, східна філософія орієнтується =>на вихідні канонічні джерела, що регламентують функціонування всіх сфер суспільного життя (Коран, Веди, китайське П'яти-книжжя), ==>цінує найбільше те, що освячене віками, ^намагається підпорядкувати індивідуальне цілому або навіть розчинити індивідуальне в світовому цілому. При тому стиль східної філософії ближчий до художньо-образного, ніж до наукового, а сама філософія максимально наближена до морального повчання та навіть техніки людського удосконалення у певно

Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам...

Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом...

ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...

ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: