Релігія як тип світогляду. Структура релігії.

Релігійний світогляд чітко розділяє світ та людину, природне та надприродне, поцюстороннє та поту стороннє. Людина, створена за образом та подобою Бога, займає головне, центральне місце у створеному Богом світі. В релігійному світогляді, через віру в поту стороннє, надприродне Божественне начало, людина виробляє власне ставлення до світу, надає йому смислової завершеності і таким чином досягає гармонії з ним.

Релігія виникає в такому суспільстві, де зовнішній контроль (звичаї, табу) виявляється недостатнім, тому для зміни чи посилення його виникає внутрішній контроль — мораль. Всевидячий і всемогутній трансцендентний Бог, з одного боку, і совість як соціальний контролер — з іншого створюють силове поле, яке утримує особу в межах норм, вироблених культурою суспільства.

Структура релігії — складові, без яких неможливе існування релігії, які у своїй єдності становлять релігію:

Релігійною свідомістю — особливістю поглядів, уявлень, почуттів та переживань віруючих.

Ознаки релігійної свідомосты: обізнаність, символічність, інтимність, таємничість, поєднання ілюзорного та реалістичного.

· Релігійної психології – сукупність властивих масі віруючих уявлень, почуттів, настроїв, звичок, традицій, пов’язаних із певною системою релігійних ідей.

· Релігійна ідеологія – більш чи менш структурна система ідей, розробкою та пропагандою яких займаються релігійні організації, професійні богослови та служителі культу.

· Релігійна віра - елемент людської свідомості, особливістю якої є бездоказове визнання істинності релігійного вчення, існування надприродних сил, абсолюту. Вона складається: віра в надприродне; віра в спілкування з надприроднім; віра в релігіозні авторитети (12 апостолів, пророки, святі); віра в правдивість релігійних подій.

Релігійні почуття є індикатором щирості релігійних вірувань. Особливих релігійних почуттів не існує, це звичайні людські почуття, занурені в специфічну релігійну сферу, пов'язані з вірою в нереальний світ надприродного. У житті віруючий пізнає широку гаму звичайних людських почуттів, домінуючим серед яких є почуття страху, потім — розчулення, катарсису (очищення).

Релігійний культ — реалізація віри у діях груп, людей, індивідів. Це — основний елемент релігії, що відрізняє її від інших форм суспільної свідомості, соціальних інститутів. Його специфіка виявляється не в особливих характерах, предметах, об'єктах вірування, а в тому, що релігійні уявлення, образи, що належать до культової системи, набувають у ній символічного змісту і функціонують у соціальній взаємодії. Культова система є сукупністю певних обрядів, які виражають особливості релігійного культу.

Релігійні організації — об'єднання людей, груп на основі спільних вірувань та інтересів щодо відправлення релігійних культових дій. Релігійна організація є складним соціальним інститутом. Відомо чотири основні типи релігійних організацій: церква, секта, харизматичний культ та деномінація.

Церква — релігійна організація зі складною, суворо централізованою та ієрархізованою системою взаємодії священнослужителів і віруючих.

Секта — течії, об'єднання віруючих, опозиційні щодо певних релігій.

Харизматичний культ — різновид секти, учасники якої вважають, що завдяки дотриманню певного морально-етичного кодексу і ритуальних приписів вони отримають харизму (особливу силу, дар Божий).

Деномінація — перехідний тип релігійної організації, який залежно від характеру виникнення та спрямованості еволюції, має риси церкви та секти.

Родо-племенні культи. Національні релігії Індії та Китаю.

Родоплемінні культи є складним об’єднанням місцевих традицій, обрядів, ритуалів, якими позначаються різні етапи людського життя (надання імені, похорон та ін.), уособлення небесних і атмосферних явищ, релігійно-міфологічні уявлення. Родоплемінним релігіям властиві: 1) поклоніння духам (природи, предків), яким спочатку надавали зооморфних, а пізніше — антропоморфних рис; 2) відсутність професійних служителів культу; 3) відправлення культу в формі особливого для кожного племені святкування, що супроводжується магічними обрядами (танцями, іграми) в честь духів.

До ранніх форм релігії належать: магія, фетишизм і анімізм, котрі виникли в період формування і розвитку родового ладу.

Магія - віра в існування надприродних засобів впливу на природу.

Магія поділяється (за метою, яка ставиться перед чаклунством) на такі основні види: виробничу, лікувальну, застережну, військову, метеорологічну (магія погоди) та ін.

Анімізм — це віра в існування у матеріальних об'єктів і процесів надприродних двійників (духів і душ).

В анімізмі здійснюється подальше подвоєння світу: світ реальних об'єктів доповнюється світом духовного буття.

Фетишизм — це віра в існування у матеріальних об'єктів надприродних властивостей. Фетишами називають матеріальні предмети, що їм віруючі приписують надприродні властивості.

До реальної користі матеріальних предметів додавались їхні надприродні здібності бути помічником і заступником людей.

Тотемізм - цє віра у надприродну спорідненість людських колективів з певними видами тварин.

Тотемами називають тварин, яких первісні люди вважали своїми надприродними родичами. У тотемах люди вбачали покровителів роду і племені, захисників і заступників, помічників у розв'язанні всіх конфліктів. Усі вважалися братами й сестрами людей, і тому свої родові колективи первісні мисливці називали їх іменами.

Землеробські культи — це переважно поклоніння двійникам тих факторів природи, які впливають на врожай.

Шаманізм (означ. несамовитий) — це віра в особливо могутні надприродні можливості стародавніх професійних служителів культу (шаманів).

Індійська цивілізація – одна з найбільших на планеті. Поділ населення на касти.

Індуїзм належить до найчисельніших національних релігій сучасного світу, оскільки число прихильників його складає близько 800 млн. Більшість із них проживають в країнах Південної Азії. Найістотнішою характеристикою індуїзму є його стійка прив’язаність до традиційного способу життя й культури індусів, зорієнтованість на конкретні кастові системи. Священний текст: Веди (поч.. створення - ІІ тис до н. е.), в І тис. була записана мовою санскриту.

Веди є складним, багатогранним літературним масивом, який утворює 4 групи текстів, створені в різні періоди: Самхіти, Брахмани, Арах’яни, Упанішади.

Самхіти (Рігведа, Самаведа, Яджурведа і Ахтарваведа), містять давню міфологію, розповіді про богів, релігійні гімни, ритуальні молитви, пісні, магічні заклинання. “Веди” вважалися божественним одкровенням, передавались усно, а пізніше були записані і набули характеру Святого Письма.

Брахмани – це книги, написані брахманами для брахманів, містять коментар до Самхітів.

Араньяки й Упанішади – збірки правил для пустельників, старців, заглиблених у пізнання природи, буття.

Ведійська релігія була політеїстичною і базувалась на складній системі жертвоприношень.

Для індуїзму дуже важливим постає непохитна віра у те, що Веди є єдиним джерелом божественних істин. Саме із цього джерела дана релігія черпає свої найперші ідеї та настанови, для позначення яких існує спеціальний термін “дхарма” (інколи – дхамма), що не має єдиного перекладу, а його зміст можна передати словами “закон”, “обов’язок”, “норма життя”, “істина”, “причина”, “справедливість”, навіть – “релігія”. В той же час це і певний енергетичний початок світу і певний душевний стан людини.

Джайнізм.( 6 ст. до н. е. ), засновник Вардхаман Махавіра. Менше 1% населення. Община джайнів об’єднувала монахів і мирян. Монастирів не було. Священні книги джайнізму містять повчання Махавіри, доповнені його послідовниками. Джайнізм має багато спільних положень з буддизмом: віра в перевтілення душі, вчення про карму, в те, що добрі справи врятують душу людини від подальших перевтілень, віра в обов’язковість періодичних з’явлень пророків і богів. Вони стверджують, що Всесвіт існує вічно, всі зміни у світі відбувається завдяки діям сил природи і не пов’язані з божественним впливом. Основою джайнізму є вчення про дживи – живі істоти, які існують у недовершеному та довершеному буттях. В порівнянні з брахманізмом – значно спрощений культ.

Сикхізм-(12 ст.) засновник гуру Нанак. Свящ. Текс: «Грантх Сахіб». Монотеїзм, Бог виявляє себе в усьому сущому, він єдиний для всіх, незалежно від належності до общини, касти. Рівність перед Богом. Віра в те, що через любов ми можемо наблизитись до Бога.

Ритуальна практика: жертвоприношення, молитви, наслідування «Правило 5 «К»: носити довге волосся, ніколи не стригтися і не голитися, носити кинджал, залізний браслет, носити короткі штани і гребінь.

Конфуціанство -6-5 ст. до н.е. як філософське вчення, в якому домінував соціально-моральний аспект. Основоположник-Конфуйій (Кон-фу-цзи).

Конфуціанство як релігія виражає інтереси пануючих класі. На перший план-важливі моральні норми. Виховувати людей повинен імператор, який виконує волю Неба. Верховна божественна сила-Небо, правитель Китаю-син Неба. Значне місце в конфуціанстві займають б ритуали і обряди. Професіональних священнослужителів мало, а обряди виконують чиновники, глави сімей і родів. Вчення «про імена»-хлібороб має бути хліборобом, чиновник-чиновником. Знатні люди-мудрі, прості люди-нерозумні.

Даосизм – (7 ст. до н.е.), засновник Лао-цзи. Дао – першоджерело всього, з нього все починається и ним все закінчується, воно присутне всюди і у всьому, це не божество, а щось близьке до розуму, природи, шляху чи закону. Провідна ідея безсмертя. Даосизм активно взаємодіє із примітивними народними віруваннями, їх магічною практикою. Даоський культ вимогає кваліфікованих служителів, спеціальних місць для ритуалів.

64.Національні релігії: зороастризм, синтоїзм, іудаїзм.

Національні релігії – це релігії, що розповсюджені й звернені до якоїсь нації, народності, етносу. Ці релігії часто супроводжують процес становлення і розвитку етнічної спільності й уже внаслідок цього виступають як складові його історії.

Іудаїзм постає як перша монотеїстична релігія світу. Його вчення є складовою частиною двох світових релігій – християнства та ісламу. Виникає в ІІ тисячолітті до н.е. на території Палестини.

Термін «іудаїзм» походить від назви європейського племінного об’єднання Іуди, яке напр.. ХІ ст.. до н.е. домінувало в Ізраїльсько-іудейській державі.

З самого початку іудаїзм виник як релігія іудеїв, єврейських жителів Іудеї. Спирається іудаїзм на Старий Завіт і Талмуд, який містить у собі давні іудейські перекази.

Старий Завіт складається з 39 книг: 1-5 книги тора(пятикнижжя Моісея:Битіє, Ісход,Левіт, Чісла, Повторення закону.)В цих 5 книгах представлені домовленості та завіти. ІІ частина Старого завіту: Тора, Невіім, Кетувім.

Тричі на день іудеї повинні читати Шмоне Есре ("Вісімнадцяте Благословіння») - основну єврейську молитву, дякуючи Богові за те, що він кожен день творить свої невидимі чудеса. Молитовні зібрання відбуваються у синагогах. Синагогою керує раввін. Важливий день -субота. Починається субота у п’ятниую за 45 хв. до настання темряви. Суботу відзначають молитвами, виконанням певних обрядів. У суботу заборонено виконувати будь-яку роботу і займатися різними справами.

Синтоїзм – національна релігія японців до 1945го року., є широким комплексом уявлень, ритуалів, звичаїв, традицій, вірувань. Виникає в 5-6 столітті. Поклоняються богатьом богам і духам (камі), які, за уявленнями, оживлюють природу, здатні перетворитися на будь-який предмет.

Синтоїзм сповідує поклоніння космосу і предкам. Мета життя – злиття з космосом і служіння предкам. Синтоїсти не думали про потойбічний світ, нічого не чекали від нього, вони лише переймаються тим, як турбуватимуться нащадки про їхній дух після смерті, що залишиться у земному світі.

Синтоїзм як релігія не набула стрункої системи, не має відпрацьованих ритуалів, наче розраховує на доповнення інших релігій, зокрема буддизму.

Зороастризм – виникає на території Ірану в 7-6 ст. до н.е., пророк Заратуштра, монотеїзм.

Зороастризм назив. ще маздаїзмом-від імені його головного бога Ахурамазди, релігією Авести - від назви книги. Він є першою релігією Одкровення - релігією, вчення якої одержане пророком від єдиного Бога. Священна книга – Авеста, сформована у І тис. до н.е. Найдавнішою її частиною є чати (пісні), що містять вчення пророка Заратуштри, гімни богам і міфічним героям. Зміст Авести пов’язаний з народними віруваннями та племенними релігіями, поширеними на території іранських держав. Серцевину його становить учення про непримириму боротьбу світлого і темного божественних начал. Сучасна Авеста склад. з 5 книг, 4 написані давньою авестійською, 1-середньоперською мовами. Частини книг: Вендідат, Ясна, Висперед, Ушти, Біндезії.

Что делает отдел по эксплуатации и сопровождению ИС? Отвечает за сохранность данных (расписания копирования, копирование и пр.)...

Что делать, если нет взаимности? А теперь спустимся с небес на землю. Приземлились? Продолжаем разговор...

ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования...

Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: