Моральні настанови іудаїзму і християнства

До головних догматів іудаїзму належать: віра в єдиного бога Яхве, в прихід месії, в безсмертя Душі та існування загробного царства.

Віра в єдиного бога Яхве, який раніше був богом одного із племен Ізраїлю складається в період після полону (з останньої третини VI ст. до н.е.). В ній Яхве уявляється як владний, жорстокий, схильний до помсти бог. Тому чітке дотримання вимог і настанов Яхве стає головним змістом іудаїзму, а джерелом віри є не роздуми, а виключно откровення Біблії. Важливим є і те, що причина бід і нестатків євреїв переноситься на них самих: вона пояснюється як недотримання божественного заповіту і божественного закону (Тори). І навпаки - досягнення життєвого успіху є нагородою Яхве.

Важливою складовою частиною іудаїзму є вчення про месію-спасителя, який прийде, щоб здійснити праведний суд, воздати людям по їхнім заслугам. В “дні месії”, згідно іудаїзму, світ буде повністю обновлено: земля буде щоденно давати нові хліби, плоди і шовкові вбрання, люди житимуть 1000 років, жінки щоденно народжуватимуть дітей, зникнуть хвороби, війни, суперечки тощо.

Серед священних книг іудаїзму найважливішими вважають перші п'ять, які отримали назву Тора (закон) або “п’ятикнижжя Мойсея”. З них ми дізнаємося про віру в єдиного бога Яхве, про творення світу, про перших людей і першорідний гріх, генеалогія дванадцяти колін Ізраїлевих, історія полону і головне - передані богом через Мойсея правила поведінки правовірних іудеїв. Крім Тори в Старому Заповіті містяться вчення інших пророків і вождів древніх євреїв.

Моральне вчення християнства в основному відображено в так званому Декалозі - 10 заповідях (викладених у Старому Заповіті):

1. Я Господь Бог твій, не будеш мати інших богів, крім Мене. 2. Не роби собі ідола або чогось подібного до того, що на небі вгорі, або на землі долі, або в водах під землею, і не вклоняйся їм, і не служи їм. 3. Не взивай даремно імені Господа Бога твого. 4. Пам'ятай день святий святкувати: шість днів працюй і роби в них усі діла свої, а день сьомий — свято Господу Богу твоєму. 5. Шануй отця свого і матір свою — добре тобі буде і довго житимеш на землі. 6. Не вбий. 7. Не перелюбствуй. 8. Не кради. 9. Не свідчи ложно на свого ближнього. 10. Не жадай жони приятеля свого, не жадай до­му ближнього свого, ані поля його, ані слуги його, ані вола його, ані осла його, ані всякої скотини його, ні чогось іншого, що є в ближнього твого.

В Євангелії від Матвія наводяться ще дві заповіді Божі:

1. Возлюби Господа Бога Твоєго всім серцем твоїм і всією душею твоєю, і всею мислію твоєю.

2. Возлюби ближнього твого, як самого себе.

Релігієзнавство. Структура та розвиток.

Релігієзнавство - комплекс наукових академічних (теоретичних, дослідницьких та навчальних) дисциплін, що вивчають суспільно природу релігії - її історію, розвиток та місце в культурі та соціумі, типологію та таке інше.

Розвиток. Історично першою формою релігієзнавства є теологія – вчення про бога в католицькій та протестантській традиції та богослов’я – наука про прославлення Бога за православною традицією. Богословсько-теологічний підхід до релігії – це підхід релігії «іззовні», з позиції самої релігії. Основою цього підходу є віра. З точки зору О.Меня, релігія – це відповідь людини на проявлення Божественної сутності. Релігійний досвід – це переживання, пов’язані з почуттям реальної присутності у нашому бутті якогось Вищого начала. На думку богослова О.Меня: «Зустріч з Богом відбувається у житті кожної людини. І релігійний досвід людини є досвід універсальний, загальнолюдський». Богословсько-теологічному протистоїть філософський і науковий. У 17-18 ст. зароджується філософія релігії (Л.Фейєрбах). На думку К.Маркса і Ф.Енгельса релігія як соціальне явище має історичну природу і породжена соціальними явищами. Дослідження релігії з наукових позицій займалися О.Конт та Дюркгейм. Для соціолога релігія цікава лише як особливий тип мотивації соціальної поведінки людей. Але релігія – це й ще й психологічне явище. Психологія релігії сформувалася у кінці 19-поч. 20 ст. завдяки працям З.Фрейда. Яка доля очікує релігію у майбутньому, чи зникне релігія у майбутньому? Відповіді на ці питання намагається дати футурологія релігії. Аналіз існуючих релігій говорить про те, що йде інтенсивний процес модернізації релігії через повернення її до людини, до загальнолюдських цінностей.

Структура релігієзнавства.

Філософія релігії - сукупність філософських понять, категорій і концепцій, які дають філософське тлумачення релігії. Філософські поняття, категорії і концепції дають змогу теоретично осягнути релігійний феномен. Осмислення релігії завжди було складовою світового історико - філософського процесу. Як специфічна сфера релігієзнавчих досліджень філософія релігії відокремилася ще в XVII ст. її фундатором справедливо називають голландського філософа Бенедикта Спінозу, у творчості якого феномен релігії вперше постає як філософська проблема. Найбільшого ж розвитку філософія релігії набуває в працях Давида Юма, Іммануїла Канта і Георга - Вільгельма - Фрідріха Гегеля.

Історія релігії - розділ релігієзнавства, який розглядає плинний у часі релігійний феномен у всьому його різноманітті, відтворює історичні форми різних релігій, нагромаджує і зберігає інформацію про релігії, що існували або існують. Історія релігії, з одного боку, аналізує релігію як певну замкнену систему, з іншого - вивчає соціально - історичний та історико - культурний контексти її побутування. Визначаються загальні закономірності історичного розвитку релігії, особливості поєднання в цьому процесі об'єктивного і суб'єктивно, стихійного і свідомого, традиційного й інноваційного тощо.

Соціологія релігії - розділ релігієзнавства, що вивчає суспільні основи релігії, її місце, функції й роль у суспільній системі, вплив релігії на інші елементи цієї системи й специфіку зворотного впливу на релігію певного суспільства. Її засновниками вважаються Макс Вебер, Еміль Дюркгейм, Георг Зіммель, що виробили методологічні засади й теоретичні принципи, якими послуговується сучасна соціологія релігії. Цей розділ релігієзнавства досліджує релігію як суспільну підсистему; вивчає причини виникнення релігії; закономірності й особливості її функціонування; аналізує структуру та елементи релігії, її місце, функції й роль у суспільній системі; визначає сутність, характер впливу релігії на особу, соціальні спільноти та специфіку їхнього взаємовпливу

Психологія релігії - розділ релігієзнавства, що досліджує психологічні закономірності виникнення, розвитку й функціонування релігійного феномена на індивідуальному, груповому й суспільному рівнях; зміст, структуру, спрямованість релігійних вірувань, уявлень, переживань тощо; їх місце і роль у релігійному комплексі та вплив на нерелігійні сфери життя конкретних індивідів, соціальних груп, суспільства загалом

Феноменологія релігії - розділ релігієзнавства, що досліджує розуміння смислу релігійного вираження конкретної людини на основі її інтуїції, особистих відчуття і бачення. Феноменологія релігії намагається аналізувати феномен релігії без опертя на раціональні засоби, посилаючись при цьому на так зване ейдетичне (вільне від наявних у досвіді суджень та оцінок) бачення, інтуїцію, особливе вчування тощо. Феноменологія релігії має на меті з'ясувати власні якості релігійних явищ - риси, ознаки, які безпосередньо не дає процес релігійного відображення і які є продуктом мисленнєво - фантазійного виповнення сущого й творення віруючим належного.

Географія релігії - розділ релігієзнавства, що вивчає роль природного фактора у появі й поширенні релігій в різних країнах і регіонах земної кулі, досліджує просторово - часові закономірності взаємодії релігійного феномена із зовнішнім середовищем.

Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычис­лить, когда этот...

ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования...

ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между...

Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: