Гегель «Хто мислить абстрактно»

Мислити абстрактно односторонніми визначеннями легше легкого, каже Гегель. Уся складність полягає в тому, щоб мислити конкретно. Щоб у формі і за допомогою абстракцій зрозуміти справжнє сутність того чи іншого предмета або явища. Вироблення односторонніх абстрактних визначень це лише один з моментів, за допомогою якого можна збагнути сутність явища в єдності його різноманіття, в його специфічності, в його конкретності. Дійсне, змістовне мислення за самою своєю природою, за метою і завданням є конкретним. Шлях, на якому можливе досягнення такого конкретного розуміння, може полягати в розгляді історії, процесу виникнення і розвитку споглядаємо явища, у розкритті тих всілякої умов його існування, які в своїй сукупності визначили його теперішній стан. Метафізичне ж мислення обмежується однобокими абстракціями, односторонніми визначеннями, а тому і ковзає по поверхні явищ, воно неминуче є суб'єктивним. Малюючи кілька яскравих картинок з життя, Гегель тонко іронізує над подібною суб'єктивністю абстрактного мислення базарної торговки, і австрійського офіцера, і різних людей з натовпу, що дивляться на страту вбивці. Таким є зміст цієї невеликої статті Гегеля. Прочитана матеріалістично, вона допоможе проникнути в скарбницю гегелівської логіки, зрозуміти раціональне зерно гегелівської діалектики. Стаття «Хто мислить абстрактно» написана Гегелем в Берліні, в останні роки життя.

"Міркування про метод" (1637) – один із найважливіших творів Р. Декарта, у якому стисло викладено принципи його філософії. Складається з 6 частин: про науки (частина 1); про науковий метод (частина 2); про мораль (частина 3); про існування Бога та безсмертя душі (частина 4); про проблеми фізики (частина 5); про засоби розвитку наук (частина 6).

У першій частині Р. Декарт, визначивши розум як "...здатність правильно судити і розрізняти істинне від хибного", стверджує, що ця здатність однаковою мірою властива всім людям на відміну від тварин, які її позбавлені. Той факт, що деякі люди досягають великих успіхів у пізнанні, пояснюється їх вмінням керувати власним розумом. "Здоровий глузд є річ... найбільш поширена у світі".

Тому центральною проблемою науки і філософії, вважав Р. Декарт, є проблема методу, який потрібен для керування розумом та успішного просування у пізнанні природних закономірностей. При цьому формальну логіку Р. Декарт оцінював невисоко. Вона придатна, на його думку, лише для пояснення відомих істин, а не для відкриття нових. З усіх наук, які "є сукупністю заплутаних суперечливих відомостей", Р. Декарт надає перевагу математиці "за достовірність і очевидність її доказів". Математичні прийоми дослідження Р. Декарт спробував поширити на все достовірне знання:

В основі першого правила лежать принципи очевидності, "ясності й виразності" в судженнях і уявленнях про предмети. Не слід приймати за істинне нічого такого, яке б не було попередньо визнаним безумовно істинним. Треба старанно уникати поспішності та упередженості у своїх судженнях.

Друге правило передбачає розчленування на частини труднощів, що зустрічаються, щоб легше було їх подолати.

Трете правило наукового методу полягає в керуванні ходом своїх думок, починаючи з предметів найпростіших і таких, що легко пізнаються, і підніматися поволі, як по східцях, до пізнання найбільш складних, від доведеного до недоведеного (рух від простого до складного).

Четверте правило вимагає ретельного огляду поля дослідження і порядку його (дослідження) проведення, щоб не допустити ніяких втрат і випадіння логічних ланок.

По суті, основні правила наукового методу зводяться до наступного: починати з простого й очевидного; шляхом дедукції отримувати більш складні висловлювання; діяти при цьому так, щоб не пропустити жодної ланки, тобто зберігати безперервність ланцюга умовиводів. Для забезпечення виконання цих правил необхідна інтуїція, за допомогою якої схоплюються початкові факти дослідження, і дедукція, яка дає змогу отримувати наслідки з них.

Зі свого наукового методу Р. Декарт виводить правила моралі:

1) підкорятися законам і звичаям своєї країни, притримуючись невідступно релігії, тобто бути законослухняним;

2) залишатися найбільш твердим і рішучим в реалізації прийнятих рішень. Один раз прийнявши якусь думку, хоча б і сумнівну, слід дотримуватися її, немовби вона цілком правильна;

3) завжди прагнути перемагати скоріше себе, змінювати свої бажання, а не порядок світу. Слід змиритися з думкою, що в повній нашій владі перебувають тільки наші думки, і що після того), як ми зробили все можливе, те, що нам не вдалося, треба розглядати як щось абсолютно неможливе.

"Нарешті, на завершення цієї моралі, – говорить Р. Декарт, – я зробив огляд різних занять людей в цьому житті, щоб постаратися вибрати краще з них".

Р. Декарт визначає основи метафізики, формулює відомий вислів: "Я мислю, отже я існую". З цього приводу говорить: "Я звернув увагу на те, що в той час, коли я схилявся до думки про ілюзорність всього на світі, було необхідно, щоб я сам, таким чином міркуючий, дійсно існував".

Говорячи про сутність людини, Р. Декарт стверджує, що нею є душа, що мислить. "Я – субстанція, вся сутність або природа якої полягає в мисленні..." І далі: "Моє Я, або душа... абсолютно відмінна від тіла... і якщо б його зовсім не було, вона не перестала 6 бути тим, чим вона є". Наша душа безсмертна.

Чітко проявляється раціоналізм Декарта: "...спимо ми чи бадьоримося, ми повинні довірятися в судженнях наших тільки очевидності нашого розуму". Р. Декарт наводить приклади. Сонце бачимо дуже чітко, але воно не такої величини, як бачимо. Можна уявити левову голову на тілі кози, але це не означає, що існують на світі химери.

У п'ятій частині свого твору Р. Декарт накреслив схему послідовного осягнення природних явищ – "великої книги світу". При цьому вважав, що правила механіки є універсальними "правилами природи".

Підкреслює також характерні риси людського інтелекту: користування словами, знаками й універсальність людського розуму.

На завершення Р. Декарт підкреслює практичну спрямованість нової наукової методології, вищою користю якої є сприяння тому, щоб "...зробитися господарями і володарями природи".Для цього потрібно також здоров'я, турбота про благо інших, найважливішими мають бути турботи не про сучасне, а про майбутнє, потрібна також свобода діяльності.

56. Причини та джерела винекнення християнства

Зародилось: Іст. н. е. у східних провінціях Римської імперії серед єврейського населення Палестини. Причини виникнення: 1)соціально політичний чинник – глибока криза Римської імперії(невдоволення населення існуючими порядками, повстаннями і навіть громадянськими війнами) 2) нова релігія була здатна об’єднати численні народи навколо віри в одного Бога. Ця релігія оголошувала всіх рівними і рівноправними, вказувала на шлях до особистого спасіння.

· Політична, економічна, соціальна нестабільність Римської імперії

· Виникає необхідність створення єдиного культу, який об’єднає Рим. Імп. В єдине ціле.

2) Культ Осіріса та Ізіди; ідея смерті та воскресіння Бога(Єгипет)

4) Прихід спасителя, ідея страшного суду, пекла та раю, кінця світу

5) Культ Христа (пов’язаний з поклонінням Сонцю)

b) Аполітизм (неналежність до єдиної держави)

b) Необхідність в посередництві між Богом та людьми

c) Ідея Бога та людини перечать один одному (Платон – світ речей та світ ідей)

Християнство тісно пов’язане з іудаїзмом, від якого воно успадкувало найдавнішу частину Біблії – Старий Завіт (Танах), вчення про єдиного Бога, пришестя месії, створення світу за 6 днів, кінець світу, а також багато сюжетів та образів для створення життєпису Ісуса Христа. Монотеїзм.

У 1054 році християнська церква розкололася (схизма) на дві частини: Східну (цент у Візантії) і Західну (центр у Римі). Розкол був зумовлений 1) богословськими суперечками(дотримувалися різного символу віри)2)територіальною сферою впливу обох церков 3)різне становище церкви у Зах. та Сх..Римськ. імп.

Розкол 1054 р. лише організаційно оформив розбіжності, які століттями існували між християнськими церквами.

ІІ схизма відбулася у 16 ст., коли у Зх. Європі в процесі Реформації від католицизму відокремились протестантські церкви

Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом...

ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры...

Живите по правилу: МАЛО ЛИ ЧТО НА СВЕТЕ СУЩЕСТВУЕТ? Я неслучайно подчеркиваю, что место в голове ограничено, а информации вокруг много, и что ваше право...

Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычислить, когда этот...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: